Світ боїться тригерити зло, а ми — щодня його стримуємо

Кожного разу, повертаючись в Україну із-за кордону, я знову відчуваю себе живою і свідомою. Радію, що жива. Радію, що усвідомлюю: справжній мир можливий лише після знищення або демілітаризації Російської Федерації. Бо багато хто досі сліпий до того, що російський агресор — диявол, що виривається з клітки. Це — чума минулого, теперішнього і, на жаль, потенційного майбутнього. Вона в’їдається в тіло держав, руйнує все живе й вільне, знецінює гідність, користується «корисними ідіотами» та нав’язує свій порядок денний.

Мова не про особистостей, хоча і за воєнних злочинців кремля теж. Мова про тоталітарну жагу до владарювання і перетворення людей на рабів. Сьогодні саме Україна несе на собі хрест миротворця — стримує апетити російського імперіалізму. У той час як інституції, відповідальні за безпеку світу, бояться зробити зайвий крок, аби не «тригерити» РФ.

Це болить. Але водночас відкриває очі: нам нема на кого покладатися, окрім самих себе та критичної маси міжнародної спільноти. Згадую слова надзвичайного і повноважного посла Романа Безсмертного та правозахисниці Олександри Матвійчук у Стрию на зустрічі зі стипендіатами Карпінських — про необхідність нового світового порядку денного.

Ми знову і знову переконуємось, що чинні миротворчі інституції безсилі проти російської агресії. Потрібно об’єднуватися з тими спільнотами й урядами, войовничими демократіями, які розуміють, що рашизм гірше фашизму. І йде він від глибини злої частини душі людини. З тими, хто  готові діяти. Раз і назавжди знешкодити цю хворобу. Або принаймні на наступне століття унеможливити її пульсацію.

29 травня ми згадуємо про миротворців ООН і дякуємо всім, хто, ризикуючи життям, служить ідеї миру. Я особисто хочу подякувати пану Матіасу Шмале, керівнику гуманітарного напрямку ООН в Україні, — за його глибоку залученість і співпереживання з українським народом.

Вкотре — на плечах, на волі, на незламності духу українського народу лежить цивілізаційна боротьба. Ми платимо кров’ю найкращих синів і дочок, поки хтось досі «рахується» з росіянами.

Демілітаризація РФ та встановлення там тимчасового уряду з представників демократичних країн — це шлях до тривалого миру. Це шанс допомогти поневоленим народам, що століттями страждають від російського імперіалізму, збудувати свої держави, інститути, ідентичність.

Оце і є справжнє миробудування. А не щоденне споглядання за вбивством України.