Вчитель без педосвіти? Дайте два!

Давно чула про цю програму – коли людина із зовсім далекої від вчителювання професії приходить в школу. Думала, це щось зовсім несерйозне, бо вчитель це ж не тільки про знання, а й про вміння передати їх іншим, утримати увагу класу, будувати стосунки з дітьми. 1 вересня сталася нагода відвідати Петрівський ліцей, який ще у 2017 році приєднався до цього проєкту.

Після доволі короткої лінійки з привітаннями від директора і вчителів та першим дзвоником, після якого школярі із випускного класу повели на урок першачків, був час поговорити з учасниками програми.

Найперше, що зʼясувалось, потенційні вчителі проходять не тільки серйозний відбір, але й інтенсивну підготовку, в тому числі методичну. Якщо коротко, то програма має назву "Навчай" та реалізується громадською організацією "Навчай для України", яка з 2017 року працює над подоланням освітньої нерівності в країні. Це програма лідерського розвитку через вчителювання у малих громадах. Вона залучає випускників та молодих спеціалістів до вчителювання протягом 1-2 років у школах малих громад. За цей час було залучено 101 учасник і учасниць та 54 школи у 6 регіонах України, а близько 20 тис дітей змогли повчитись у молодих і сучасних вчителів.

Одна із учасниць програми Ксенія Ленцова, вона медик за освітою, працювала лікарем-педиатром, але з дитинства мріяла стати вчителькою біології.

"У мене був складний період, купа проблем, "вигоріла" на роботі, і постало питання – що ж робити далі в професійному плані?, - розповідає Ксенія, - Випадково натрапила в соцмережах на рекламу програми "Навчай", і я подумала: "Ого, це ж мій шанс, треба спробувати!".

Ксенія пройшла всі етапи відбору і підготовки та опинилась в програмі. Робота дуже сподобалась, жінка каже, що відчуває себе щасливою і тому вирішила продовжити роботу на другий рік. До речі, самі етапи відбору дуже непрості.

"Було 6 етапів, - згадує Ленцова, - це подання заявки, її розгляд, потім резюме, інтервʼю та тематичне інтервʼю. Далі - проведення симуляційного уроку онлайн, а потім, власне, фінальний етап відбору – інтенсив Літній інститут. Там проходили навчання онлайн і оффлайн. Крім навчання він включає в себе також роботу з дітьми, підготовку та проведення занять. Для цього у літній денний табір Літня академія набирають учнів 5-11 класів. Протягом 10 днів за нами спостерігають – як ми взаємодіємо з дітьми, як подаємо себе, матеріал тощо".

В перший рік Ксенія викладала біологію з 7 по 10-й клас, в цьому році працюватиме з тими ж дітьми, які вже навчаються, відповідно, у 8-11 класах. Робота педіатра майже ніяк не допомогла, хоча взаємодіяти з підлітками для неї звичне. А от що найбільш було помічним, то це Літній інститут, де за півтора місяці інтенсивно опановували основи психології, нейрофізіології, педагогіки, а також корисні практичні навички.

Найбільше хвилювалась, чи вийде побудувати стосунки із дітьми. "Але я впоралась, - розповідає Ксенія. - Як мені здається, так, я доволі непогано вмію пояснювати простими словами, чула такий зворотній звʼязок від учнів".

Бажання повертатись в медицину у Ленцової поки що немає: "Я дуже вдячна "Навчай для України", в першу чергу, як спільноті, що вона підтримує мене в моєму життєвому шляху, і я би хотіла бути дотичною до програми після завершення участі".

Інша учасниця програми - Анна Божко, вона має диплом вчителя англійської мови, але довгий час викладала мову як репетитор, або в приватних школах і дитячих центрах.

"Завжди хотіла піти в школу, але самій було це зробити страшно, в тому числі й через фінансові перестороги, - пояснює Анна. - Потім познайомилась із програмою і пазл склався. Для мене це і можливість переїхати (учасники програми переїжджають у місцину, де працюватимуть), і шанс реалізувати мрію, і, звісно, зробити гарну справу, бо мені питання освіти дуже болить".

За словами Божко, саме можливість отримати необхідну підтримку спільноти, відчути, що вона не одна, а також невелика фінансова підтримка від програми, дозволили зробити крок до бажаної професії. А діти отримали гарного вчителя, що володіє сучасними методами і методиками викладання.

Діти теж задоволені.

"Вчителі з програми дуже класні, - розповідає Дарина Коваленко із 11Б класу, - у нас був хорошиий досвід з усіма учителями з програми. Це два вчителя з української мови і вчителька біології, є ще вчителі, які не викладають безпосередньо в нашому класі. Вони дуже сучасні, з ними легко йти на контакт, з ними дуже легко домовлятись в плані "В мене є ідея..", бо вони завжди готові з цим допомогти".

За словами підлітки, зазвичай вчитель із програми не має давно обкатаної програми, і тому використовує всі методи, щоб зацікавити предметом.

"Наприклад, на уроки англійської, - пояснює вона, - наша вчителька приводила носіїв мови, щоб ми могли попрактикуватись. Вчителька біології пропонувала нам робити різні цікаві досліди. Під час вивчення теми жирів і вуглеводів ми виготовляли бальзами для губ та креми для рук".

Разом із вчителькою англійської Дарина їздила на міжнародну конференцію від Teach for all у Відень, де представляла Україну, розповідала там про навчання під час війни та учнівське лідерство.

Коли діти розійшлись на перший в цьому навчальному році урок, пролунала тривога. Тому бесіда з директоркою Петрівського ліцею (Петрівської сільської ради, Петрівської територіальної громади) Ольгою Петрівською проходила вже в укритті.

До речі, саме укриття – не просто підвал, де всі класи сидять поруч. У великому приміщенні є окремі "класи" з партами, дошками і є достатньо місця, щоб ніхто нікому не заважав.

- Ще в 2017 році мені якось написала знайома, чи не потрібна мені в школу вчителька, - розповідає Ольга Петрівська. - А наша школа тоді була дуже потужна, до нас люди хотіли йти. Моя знайома розповіла, що хоче працювати в школі, і розповіла про програму від "Навчай для України". Все цікаво, кажу, але мені потрібен вчитель не української мови й літератури, а історії. Тоді вона запропонувала мені таку людину, але для цього треба було податися у програму". Ми подались і з того року співпрацюємо, за виключенням періоду ковіду та початку повномасштабної війни, а з 2023 року поновили співпрацю.

- Ви самі вирішили приєднатись, не треба було домовлятись із керівними органами?

- Сьогодні школи мають автономію, а з 2017 року діє закон, за яким на посаду вчителя можна брати людину з профільною освітою, не обовʼязково педагогічною. У нас так працювали два вчителі історії, англійської мови, біології та української мови і літератури.

- Чи виникають проблеми у таких вчителів із методикою викладання, технікою тощо, адже багато чого набувається з досвідом?

- Я з 2004 року в закладах освіти і знаю багато людей із педагогічною освітою, які абсолютно не вміють подати матеріал. Можна отримати педагогічну освіту з відзнакою і не вміти донести дітям інформацію. Цей проєкт унікальний тим, що йдуть люди, які хочуть допомогти дітям опанувати знання. У них є знання, є шалене бажання нести розумне, світле й вічне, вони приходять до нас, і хто я, щоб їм заважати?

І це ж не просто людина, яка раптом захотіла викладати в школі. В програмі всі бажаючі проходять суворий відбір, складають тест на кшталт національного мультимедійного предметного тесту, проходять школу й літній інститут, пробують організовувати свої перші уроки, у них є змістовна методична підтримка й надалі. Крім того, вони їздять на навчальні сесії, відпрацьовують навички так, як не роблять і в педагогічному виші.

- Що такі люди привнесли в вашу школу?

- В першу чергу трансформацію в комунікації і нові форми організації роботи. Вони і з дітьми, і з колегами спілкуються на рівних, вільно, не дивлячись на посади. Учасники програми разом з дітьми організували подкаст, який зараз є на всіх платформах, і де обговорюються різноманітні питання. Завдяки ним активно розвивається самоврядування, різні активності. Так, минулого року вчителька англійської мови та літератури з учнями організували перформанс, де діти згадували, як почалася війна і розповідали про свій досвід. Прийшли всі батьки. Це було дуже щемливо, і багато з батьків говорили потім, що вони не знали, що їх діти переживали саме так.

Також учасники проєкту безкоштовно проводили додаткові заняття з дітьми. Бо освітні втрати є у всіх і це не лише питання школи – пандемія, війна. Немає їх, мабуть, лише у тих дітей, що працювали з репетиторами. Цей проєкт дозволяє показати дітям, де потім їхні знання можуть знадобитись, привʼязати до реальності. Це дуже цінно.

Багато вчителів, які закінчують програму, залишаються у нас. І саме завдяки їй ми повністю закрили всі ставки вчителів.

Більш докладно про саму програму розповіла Оксана Зьобро, комунікаційна директорка ГО "Навчай для України".

- Це унікальна програма лідерського розвитку, адже платиш за неї не ти, а тобі — стипендію та заробітну плату. Водночас програма створена не лише для розвитку учасників, а й для головних бенефіціарів — дітей у малих громадах. Саме вони отримують у школі нового вчителя чи вчительку, які допоможуть здобути якісні знання, стануть близькими дорослими, рольовими моделями та тими, хто підтримає й надихатиме.

- Програма охоплює всі регіони України?

- Цьогоріч ми співпрацюємо зі школами в чотирьох областях — Одеській, Полтавській, Київській та Івано-Франківській. У різні роки ми працювали з різними областями, але системно ми завжди і розглядаємо можливості для географічного розширення.

- В яких ще країнах діє проєкт і як саме?

- Teach for вирішує різні освітні виклики вже в 64 країнах світу. У кожній він відповідає на актуальні потреби суспільства. Наприклад, в Україні програма допомагає долати проблему доступу до якісної освіти в малих громадах. В Австрії — зосереджена у Відні, а саме в районах міста, де у школах великий відсоток дітей з сімей мігрантів із недостатнім знанням мови. В інших країнах виклики інші, але суть одна: дати дітям, які цього найбільше потребують, якісну освіту та значущого дорослого поруч.

Водночас учасники програми отримують унікальний досвід: розвивають лідерські навички, вчаться менеджменту й комунікації, здобувають міцну основу для подальшої кар’єри — як в освітньому секторі чи громадському середовищі, так і в будь-якій іншій сфері, де цінуються лідерські та управлінські якості.

- Що далі відбувається з учасниками?

- Програма триває один або два роки, після цього вони обирають власний карʼєрний шлях. Дехто залишається в освіті. Серед наших випускників є директори та завучі шкіл, а частина цьогорічних учасників продовжили роботу саме у тих школах, де викладали під час програми. Інші обирають громадський сектор. Серед випускниць є засновниці власних громадських організацій, зокрема ГО "ЗНОВУ". Дехто повертається до своєї попередньої професії або обирає нову. Є й ті, хто продовжують кар’єру в державному секторі, зокрема у Міністерстві освіти і науки.

* * *

Приклад Петрівського ліцею яскраво демонструє, яким чином можна подолати нестачу вчителів у школах. Для цього навіть не потрібні міфічні 4 тис доларів, про які в 2019 році говорили можновладці. Людей, які готові навчати дітей в школах, насправді, достатньо. Але багатьох відлякує недружня атмосфера в шкільному колективі, відсутність підтримки, в тому числі, методичної, та гроші.

Учасники проєкту отримують зовсім невелику доплату до зарплати в школі - стипендія складає лише12 тис. грн. Ну і плюс допомога з житлом в певній місцевості. Але про що говорять учасники? В першу чергу – про допомогу вчителів школи, адміністрації та менторів проєкту. Бо відчуваючи поруч дружнє плече, легше робити перший крок.

Чи могла би держава використати цей досвід?