Про розселення військових поблизу лінії фронту
А шо там по розміщенню ваєнних в зоні бойових дій?
Військова служба в Україні сьогодні - це не романтика і не героїчні кадри з телепередач. Це маховик проблем, "зайобів", тупих задач, системного несприяння виконанню завдань та абсолютно дизморальна "організація".
Одна з просто кричущих проблем - розселення військових поблизу лінії фронту.
Командування дає задачу переміститися, і ти з підрозділом починаєш "голодні ігри" за житло. За будь-яке житло. За сарай чи землянку.
Райони в ЗБД забиті військовими, цивільними та ВПО. Притомних варіантів практично немає, і цим безсоромно користуються. Це не "поодинокі історії", а це система.
Що маємо за фактами:
•Ціни луплять утричі. Для військових - окремий "тариф". Нам або відмовляють, або ставлять значно вищу ціну: 7-8 тис. грн "цивільним" проти 15 тис. грн+ військовим. Ще й доплата за кожного третього/пʼятого мешканця (+2 тис./міс "з носа"). І це не лише Донеччина, але й Дніпропетровщина, яка стрімко стає прифронтовою.
-Погодинна/подобова нажива. Біля фронту квиток "на ніч під дахом" - 800-1800 грн за добу за "вбиті" кімнати та хостели. Квартири здають подобово, бо так більше заробляють на бійцях.
Ціни вищі, ніж у Києві чи Львові. І це за сараї. (Для прикладу — додам відео хати, яку нам пропонували зняти власники за 20 тис. грн).
-Проблемна евакуація цивільних. Так, держава намагається проводити обов’язкові евакуації (дітей з опікунами). Але загалом ДУЖE БАГАТО ЦИВІЛЬНИХ лишаються, бо їм нікуди їхати. Шелтери переповнені. І що на них чекає після шелтерів? Може, профільний міністр на 4-й рік повномасштабної війни нарешті щось зробить?
-Риторика "через вас прилітає". Це реальність, яку військові чують ПОСТІЙНО. У містах, куди хлопці з бойових виїжджають на день-два помитися й видихнути. У тих самих містах, де цивільні не гидують здирати з цих же військових втридорога за їжу чи ті ж квартири.
І це ставлення, ця позиція "поки вас тут не було, по нас не прилітало", - це не просто образа. Це ставлення як до непотребу, яке ставить під сумнів сам сенс нашої роботи.
Попри всю політику, суть нашої присяги - захист і порятунок наших людей, нашого суспільства. А коли це суспільство, якому ми присягали, настільки принизливо нами нехтує, втрачається сенс.
На вашому місці, шановне суспільство, я б призадумався. Вже вдруге.
Тому що якщо від вас відвернеться ваша армія, сюди прийде чужа.
-Відсутність контролю з боку держави. В Україні немає дієвого контролю за цінами оренди в приватному секторі та немає публічного орендного фонду. Тому ринок після вторгнення пішов у "вільне плавання". Це не моя оцінка - так пишуть у профільних аналітичних звітах.
Так, уряд щось робить (виділяє кошти на МТП для ВПО, оновлює правила оренди держмайна), але це майже не торкається приватного сектору, де ми і знімаємо житло.
І що в сухому залишку?
Командування ставить задачу "переїхати", а інфраструктури для розселення просто не існує. Місцева та центральна влада не тримають це у фокусі, бо "немає простого рішення".
Тим часом військові сплять по двоє-троє в кімнатках, інколи - в машинах, або знімають "добу" за тисячу, бо завтра знов на "нуль".
Так, є свідомі люди, які селять безкоштовно. Але системної відповіді держави на цю нагальну потребу немає.
Що треба було зробити "на вчора" (і я вимагатиму цього публічно):
-Мобілізувати муніципальний фонд і пусті держбудівлі під "військові хостели". Міністерства + ВЦА: зробіть інвентаризацію, дайте 20-40 місць і запустіть типові "блоки проживання" (душ, пральня, сушарня, кімната відпочинку).
-Запровадити ваучер на житло для військових (терміном 3–6 міс) з жорсткою верхньою межею ставки та реєстрацією договору (щоб орендодавець ніс відповідальність). Пілот у Дніпропетровській, Харківській, Донецькій областях.
-Заборонити "окремі військові тарифи". Ввести уніфікований прайс для ваучера та штрафи за дискримінацію ("не здаємо військовим").
-Забезпечити логістику евакуації + житло "після автобуса". Де вводите обов’язкову евакуацію - має йти пакет із розміщенням, а не "вивезли - розбігайтесь".
-Комунікувати з громадами біля фронту. Тези "через вас прилітає" треба душити фактами : ворог б’є по всьому, що живе; присутність військових - наслідок війни, а не її причина. І так, правоохоронці мають реагувати на відмови "за ознакою військової служби". Правоохоронці мають реагувати в зоні бойових дій на постійні системні проблеми від цивільного населення. А не низати плечима і казати що поробиш.
Завершу просто. Хлопці й дівчата, які тримають фронт, не повинні жити у злиднях через чиюсь жадібність і байдужість держави.
Або ми зараз швидко збираємося і закриваємо житлове питання для ЗСУ на фронті, або "ринок все вирішить" - і тоді ціною знову будуть наші люди.
Я продовжу тиснути на центральну і місцеву владу. І якщо комусь із "порядних господарів" кортить і далі ставити 15 тисяч, "бо військові", або гнати "лише подобово" - знайте, ми це зафіксуємо і назвемо вголос.
Бо публічний сором - це теж інструмент.
Я у Києві не знаю жодної людини з такою ЗП. Навіть малознайомої.
Сумнівно.
Звичайний "бізнес". Багато хто працюють. Складають разом доходи і ... купують наступне житло.
Насправді варіантів масса - є і бідні пенси, які кімнати здають.
Всьовиврьотє! То тільки влада наживається на війні, а "прості люди" бєлі і пушисті! Ані вірять в ЗСУ, пишаються нашими котікамии і всячєскі їм допомагають. Не то шо злочинна влада!
Країна ушльопків! Я це давно кажу. Кусаю себе за лікті що в 22-му пішов захищати цю ушльопську країну. Був рожевоокулярним наївним дибілом який вірив що у нас найкраща країна з найкращими людьми.
У другу світову ніхто нікого нічого не питав, треба - виселили.
А зараз появились усілякі гестапівські ДБР, СБУ та інші служби опіки "громадян"-сепаратистів.
То зрозуміло, чому її хвилює "квартірний вапрос"
Питання з цього приводу, думаю, все таки доцільніше задавати по лінії командування, а не місцевим цивільним. При нормальній організації військові взагалі не мають з цивільними напряму спілкуватись на цю тему.
є нормльні люди, які допомагають армії, безкоштовно пускають до житла, а є й такі, які наживаються на війні, здають в тридорога, мутять зі зборами, щоб мерседеси купувати.
Є безліч нормальних варіантів регуляції ринка: скажімо, ті поляки які здавали житло нашим біженцям, отримували державну компенсацію за програмою "40+", яка покривала частину витрат на проживання та харчування українців. За кожну людину яку приймали власники житла, вони могли отримати компенсацію 40 злотих. І це до речи чудово працювало. В цю сторону мізки взагалі не повертаються? Треба обов'язково створити конфлікт, проблеми, а потім бідкатись чого у нас так все погано і чому негативне ставлення до військових.
Відкрийте кордони. І ви побачите реальну кількість людей, кому це все потрібно. Люди не "вас не поважають", а задовбалися від вічної війни. Це Корчинський та Портніков зібралися воювати 25 років. Бо воювати в Ютубі зручно та безпечно. І вище шановна пані цілком доречно підмітила - третина країни - бомжі. Ми перетворюємося на країну бомжів
Моя мати, інвалід ІІ групи, виїхала з України у віці 50 років. Вивчила мову, працевлаштувалася, заробила собі на ще одну пенсію, нормальну пенсію. Зараз може собі дозволити трохи подорожувати. Так це людина в 50 років повністю адаптувалася. Про молодь забудьте
А буквально вчора я зіткнувся знову зі свавіллям - моя знайома власник зоомагазину - пожалілася на сусідній магазин, що бензогенератор їхній дає вихлоп прямо їй ледь не в приміщення і вона дихає чадним газом. Приїхав здоровий хлоп, почав погрожувати. Потім з'ясувалося - він мєнт. Добре, що мене поруч не було. Скажіть мені, пані Аліна, ви хочете мешкати в такій державі? Чи пан Коцюбайло за це воював? М?
Відповіді не треба. Я дорослий хлопчина і так все бачу. Але написати я це мусив, щоб ви зняли рожеві окуляри
Кредо "баба Яга проти". У Київраді нуль пропозицій і ні з чим не згодна.
Досить не складна діяльність - тупо голосувати проти всього.
..
Що тут вирішувати?
От тільки не для вас.
Тому проблема не у відсутності житла, а у відсутності бажання у влади.
Для тих, хто по віку вже пенс, але не має пенсійного потрібного стажу і не отримує відповідно пенсії ніяких випат від держави немає взагалі. Навіть оті 2 тис грн, що ми отримували ще півроку назад - і ті відмінили. І от на сьомому десятку доводиться пахати по 12 годин на самих важких та брудних робоиах, щоб заробити чисто на хостел та їжу.
Тож, Аліно, це не лише проблема військових. Це загальна проблема, про яку ніхто не думає в принципі. А звучить вона просто : В УКРАЇНІ ЗРУЙНОВАНО ЗНАЧНИЙ ВІДСОТОК ЖИТЛА, ТОБТО, ЖИТЛА В ТІЙ КІЛЬКОСТВ, ЯК ДО ВІЙНИ, ПРОСТО НЕМАЄ, розумієте? Його немає в наявності, як матеріальної сутності. Воно зруйновано разом з містами. Його колишні власники вимушено розбрелися по Україні - і тепер нам усім, з вами разом просто ніде жити.
Стосовно прильотів. А реально прилітає. В моєму місті прифронтовому вже кілька разів прилітало по будинках, де жили військові. Тому так, люди бояться. Бояться втратити останне своє житло. Що тут васне дивного? А ви б не боялися втратити все і стати бомжем?
Я вважаю, що в питання житла потрібно не обвинувачувати один одного, а якось звернутися до Уряду. Питання забезпечення людей житлом наростає як сніжний ком. Ми перетворюємося в країну, де третина населення - бомжі. Я розумію, що ми незламні та потужні і готові воювати хоч вічність. Але можливо пора б подумати про наслідки і про те, що у країни бомжів перспективи так собі. І напевно з цим треба щось робити. І бажано не в стилі - отнять і поделіть.
Я б запропонувала виділяти ВПО невелиякі земельні ділянки, хоча б 3 сотки, у передмістях наприклад. Щоб поставити хоча б вагончик, побутівку. Щоб люди мали хоч якийсь прихисток. Тобто, потрібно організувати масове виробництво ДЕШЕВИХ побутівок і давати їх під викуп ВПО. Можливо, для військових теж можна було б організувати масове виробництво мобільних будиночків на колесах. Це як варіант.
Головне, перестати корчити з себе якихось супергероїв незламних, залізних, а почати ставитися до українців, один до одного як до ЛЮДЕЙ. Звичайних людей, з неймовірною купою проблем. І намагатися вирішувати ці проблеми, розумно та по людськи, а не ламаючи людей через коліно. І тоді можливо у нас буде трішки інше життя. І інше відношення.
З повагою.
У провінції живуть за 8 000...15 000 гривень.
20 000-це ще непогано виходить,на жаль.Отакі справи
Не зрозумів.Це як,яким чином?
дєрьмак вже набрав собі товпу ******* плазунів холуїв "ветеранів"!
анти......... вже майже готовий.
тексти у всіх з редакції 95 кварталу.
поїхали....
. В країні війна на виживання, Зеленьський продовжкє гундости в суфльор, поперемінно брешучиичи на тему 3000 ракет, чи 50 Фламінго ( мінімум) у місяць. Чи Гріппени у 2026, коли Шведи сказали " через три роки".
В питання вирішуєть дуже швидко. Рішення РНБО, необхідні закони, примусове відселення сімей із дітьми із зон. Примусове використання житлового фонду у визначеній військовою адміністрацією( Зеленьським) зонах, Зменшення розкрадань і урізання у 5- 10 разів коштів на утримання всіх владних інституцій. За рахунок чого будівництво гуртожитків для переселених..
Але це ж " панізіть рєйтінг Зелєнскага".
Як же Міхайлова із цим змириця?