Удари по москві: "А нас за що?!"

"А нас за що?!". Це лейтмотив сотень повідомлень, якими жителі москви і області на вихідних завалили соцмережі після вдалої атаки дронів СБУ на підприємства ВПК та нафтогазової сфери. Удари Служби вийшли на новий рівень: "найкраще ППО" більше не рятує столицю ворога.

Нещодавні удари СБУ по москві та околицях свідчать про деякі фундаментальні зміни у далекобійній війні. Раніше такі атаки сприймалися переважно як психологічний тиск на ворога. А сьогодні вже йдеться про системні руйнівні удари прямо біля москви. Це свідчить про поступову деградацію репутації російської ППО, яку кремль роками продавав як "найкращу у світі". Останній бастіон захисту роспропаганди був такий: "Уфу чи Туапсе прикрити не можемо, зате по москві не прилетить". Прилетіло!

москва була не просто адміністративним центром, а символом абсолютної захищеності. Саме навколо столиці росія створила найбільш ешелоновану систему протиповітряної оборони у країні: багаторівневі комплекси С-400, "Панцирі", радіолокаційні вузли та окремий режим контролю повітряного простору. Тому сам факт вдалих попадань дронів Служби в московському регіоні вже є стратегічним ударом по іміджу російської держави.

До того ж, удари по НПЗ чи нафтоперекачувальних станціях - це не просто створення локальних пожеж. Так, приємно дивитись десятки відео величезних пожеж із закадровими матюками росіян. Але в першу чергу - це атака на логістику війни. Нафтова інфраструктура залишається одним із ключових джерел доходів федерального бюджету. Кожен такий удар створює ефект накопичення: зростають витрати на захист, ремонт, страхування та перебудову маршрутів постачання.

Ще важливішими є атаки на підприємства ВПК, зокрема на виробників мікроелектроніки. Навіть часткове порушення виробництва компонентів для ракет, дронів чи систем зв’язку має довгострокові наслідки. росія має проблеми з доступом до високотехнологічних компонентів, хоч і намагається їх обходити. Тому удари по таких об’єктах - спроба не просто знищити окреме підприємство, а сповільнити темпи відновлення та виробництва озброєння в цілому. Нагадаю, все чим росія б’є по нам зараз – це вже не запаси, а що називається зроблено "з коліс".

Новий голова СБУ Євгеній Хмара послідовно формує умови, за яких росія змушена буде або перекидати додаткові системи захисту до москви, або миритися зі зростанням вразливості стратегічних об’єктів навіть там, де раніше вони здавались повністю захищеними. СБУ нав’язує росії невигідну для кремля модель війни: замість концентрації ресурсів на фронті, ворог змушений розтягувати ППО. Але і це не дає результату росіянам. Крім того, у довгій війні це виснажує не менш ефективно, ніж прямі втрати на полі бою.