Крадена земля, багата теща і повні багажники грошей від ФСБ.

Звернення до Генерального прокурора
з приводу злочинів керівників Миколаївської обласної прокуратури та ГУ НПУ в Миколаївській області з фальсифікації матеріалів кримінального провадження щодо знесення фермером Петрашковським скіфського кургану біля села Миколаївка на Кривоозерщині.

(продовження, початок можна прочитати ТУТ і ТУТ).

Шановний Руслане Андрійовичу!

Це завершальна частина мого звернення до Вас з приводу злочинів, здійснених Миколаївськими обласними прокурорами і поліцейськими з метою отримання хабарів за фальсифікацію кримінального провадження щодо знесення фермером Р.Петрашковським скіфського кургана біля села Миколаївка неконституційно ліквідованого Кривоозерського району Миколаївської області.

В ній я викладу відомості про особу Р.Петрашковського, оскільки це має важливе значення для кримінального провадження і для розуміння того, кого виводять з-під заслуженого кримінального переслідування користолюбиві миколаївські прокурори та поліцейські.

Р.Петрашковський був ніхто і звали його ніяк до тих пір, поки він не став зятем Л.В.Бабур, власниці солідного агропідприємства із села Багачівка Кривоозерського району. Породичавшись із нею, він згодом поїхав на Росію у гості та для знайомства з її рідним братом, Алєксєєнком Миколою Вікторовичем.

І гостював там, як розказують селяни, чи не понад рік, а коли повернувся, то це був уже зовсім інший Руслан Петрашковський. «Крутий», як-то кажуть, і перший хто демонстрував і рекламував свою «крутизну», був він сам.

Зокрема, часто хвалився грошима. Бувало що пропонував співрозмовнику: «Хочеш покажу - у мене повний багажник грошей у машині!»…

Певний час займався тіньовою скупкою, за готівку, зерна у дрібних фермерів, у селян-одноосібників, обманював при розрахунках - як кажуть «кидав». Часто в розмовах вихвалявся «крутими» зв’язками, і не просто аби з ким із якихось простих начальників, а натякаючи що «за ним стоять» якісь «куратори» чи то з ФСБ, чи то з СБУ, чи то і одне й друге разом.

Водночас, як кажуть ті хто його знають, підтримує «ділові стосунки» як із органами влади, зокрема з поліцією і прокуратурою, так і з представниками криміналітету.

«Зірковий час» непересічної діяльності Петрашковського розпочався в кінці 2020 року. Впридачу до усіх попередніх звитяг він став вести себе ще більш нагло, заявляючи при здійсненні правопорушень що йому «все по барабану», що ні поліція, ні прокуратура його не тільки не переслідуватимуть, а ще й захищатимуть.

«У мене не менш як десять років імунітету, мене ніхто й пальцем не троне!» - вихвалювався Петрашковський при нагоді.

Не одразу стало зрозуміло, звідки така пиха, але ж недаремно написано, що нема нічого такого таємного, що не стало би явним.

Як виявилося, секрет «імунітету» Петрашковського полягає не тільки у «кураторстві» чи то СБУ, чи то ФСБ, а ще й у «кураторстві» з боку Кривоозерського селищного голови П.Бузінського. Той якраз восени 2020 року був обраний на посаду, і вочевидь відвів собі царювати на ній не менш як десять років - про що й поставив до відома своє оточення.

І тут необізнаним треба пояснити, хто такий П.Бузінський: це «кадровий» «регіонал», штатний представник на Кривоозерщині провідниці «руского міра» Партії регіонів, швидко перелицьованої Порошенком та іншими «лідерами партій Майдану» в їхніх шкурних політичних та корупційних інтересах у «Наш край» одразу ж після Революції Гідності.

Тривалий час був головою Кривоозерської райдержадміністрації, відзначився зокрема тим, що під час земельно-аграрної реформи украв у селян тисячі гектарів земель, особливо багато «відхопив» у селян Великої Мечетні, членів бувшого колгоспу «Гігант». «Земельний дерибан» йому настільки сподобався, що він продовжує його і досі, про що буде окремо.

В лютому 2022-го, на початку повномасштабного вторгнення, коли фронт просувався Миколаївщиною, за інформацією від великої кількості кривоозерців, Бузінський зняв офіційний прапор України з адмінбудівлі селищної ради, проте згодом повернув його на місце, злякавшись обурення людей, яке стало проявлятися.

Все вищенаведене безумовно ніяк не пояснює, чому Бузінський взявся опікувати Петрашковського як рідного, і не тільки його, але у першу чергу його тещу, і не просто опікувати, а мало не на руках носити.

Виявляється, справа у родинних зв’язках Бабур і Петрашковського, у тому що рідний брат Людмили Вікторівни, про якого вже згадувалося вище, є на Росії непростою людиною. За одними відомостями він начебто «кримінальний авторитет» на прізвисько Казах, за іншими він начебто … генерал ФСБ.

Але як би там не було, він напевне є заможною людиною.

Як кажуть мешканці Багачівки, саме на його гроші створено солідне сучасне агропідприємство ПП «Людмила-Агро» з багатомільйонними інвестиціями: скромна колгоспна обліковиця («учотчиця», як кажуть у селі) Люда Бабур ну ніяк не могла накопичити крупний стартовий капітал для агробізнесу із своїх мізерних колгоспних доходів.

На його ж гроші, рідного брата Людмили Вікторівни, збудовано у Багачівці й церкву УПЦ МП, це також знає все село.

Так само напевне на його ж гроші, причому на великі гроші, нещодавно куплено на ім’я Петрашковського ФГ «Нектар» із значним земельним банком (за наявною інформацією, орієнтовно 800 га), із ставками та іншими угіддями, у оренді якого перебуває земельна ділянка, на якій розташовувався знесений Петрашковським скіфський курган.

Такий агробізнес на час його покупки коштував не менше як з розрахунку до 1,5 тис. дол.США за 1 га угідь, отже далеко за 1 млн. дол. США - а не ті жалюгідні копійки, що фігурують офіційно. Петрашковський таких власних коштів явно не мав, та власне він і сам не раз проговорювався, що йому дали гроші на «Нектар» знову ж таки чи то СБУ, чи то ФСБ, і що він є лише формальним власником.

Але повернемося до Бузінського. Секрет його запопадливості перед Л.В. Бабур та «кришування» Петрашковського розкривається дуже просто: він вислужується перед їхнім родичем, вірогідним генералом ФСБ М.В. Алєксєєнком, який, як кажуть багачівці, перебуваючи свого часу в рідному селі, навіть показував декому свої «корочки», тобто службове посвідчення.

Так що це для нас із вами М.В.Алєксєєнко є «вірогідним генералом ФСБ», а для Бузінського він мабуть самий справжній представник «руского міра», якому він мабуть вже хліб-сіль готовив, і на посаду гауляйтера розраховував.

Якщо хтось думає що селищний голова це нікудишня «криша», і він ніяк не може прикривати Петрашковського від законного переслідування за правопорушення, той дуже помиляється.

Бо селищний голова - це селищна рада, якою він керує, і це земля, це повноваження по розпорядденню нею. А земля це зараз головний об‘єкт діяльності прокуратур і поліції, причому не в плані захисту законних прав селян, як хтось простодушно може подумати, а виключно в плані власних прокурорських та поліцейських земельно-шкурних інтересів.

Тож селищні та міські голови зараз для поліції та прокуратури, особливо в сільських районах де крім землі мало чим є поживитися, це браття й сестри по крові, це невід‘ємна частина зажерливої корупційної мафії, яка дограбовує і донищує українське селянство, позбавляючи його вкрай необхідних для існування українського села земель.

Наскільки ефективним є «криша» Бузінського для Петрашковського, показує наступний приклад. У грудні 2020 року Р.Петрашковський за підтримки кількох поліцейських силоміць, неодноразово зламавши замки, неодноразово захоплював у селі Миколаївка (це те село, біля якого Петрашковський зніс курган) хату місцевого фермера В.П.Садовського, господарські споруди та присадибну земельну ділянку, здійснюючи також його пограбування.

У січні 2021 з цього приводу за заявою потерпілого було зареєстровано кримінальне провадження. Яке є наскільки простим і очевидним, що могло бути розслідуване буквально за пару неділь - ну нехай, від сили, якщо дуже «тягнути кота за хвіст», то за пару місяців.

Але воно досі не розслідувано і не передано до суду. Бо задача у слідства протилежна - тягнути та припиняти провадження, а не розслідувати його і передавати до суду. Бузінський «замовив слово», а Петрашковський до того ж трохи «підмазав».

Другий приклад, де Петрашковський «відзначився» вже разом із своєю мамою.

Колись вона із своїм батьком, фермером Садовським Мар‘яном Петровичем, прийшли до мене з проханням купити належну його фермерському господарству землю. Мар‘ян Петрович катастрофічно швидко втрачав зір, не міг далі вести господарство, і кошти на лікування були потрібні.

Я вник у біду людей і не торгуючись погодився заплатити стільки, скільки вони захотіли. Далі між мною і Мар‘яном Петровичем стався такий діалог:
- Аркадію Олексійовичу, а може б Ви ще й мою хату у Миколаївці купили? Бо я перебираюся до дочки, моя хата мені вже непотрібна … - звернувся до мене старик.
- А за скільки Ви її продаєте? - запитав я.
- А скільки дасте - за скільки й продам - сказав Садовський.
- Даю три тисячі доларів - сказав я.
Після цих моїх слів Мар‘ян Петрович завмер мабуть з на пів-хвилини, на очах у нього проступила сльоза, а потім він зворушливо промовив, дослівно:
- Ну то дайте я потисну Вашу руку, Ви дуже добра людина !

Як потім виявилося, на той час хати у вимираючій Миколаївці продавалися добре якщо за триста доларів, тож я зробив продавцю дуже гарний подарунок.

Гроші і за фермерське господарство, і за хату я виплатив наперед, до переоформлення прав власності - бо ж людям дуже були гроші потрібні, - отримувала їх і розписки писала Віра Мар‘янівна, дочка Мар‘яна Петровича і мати Петрашковського.

Землю і хату продавець мені передав, у хаті я навіть був років сім прописаний - щоб податки з моїх доходів йшли на село, - землю належно обробляв. І той скіфський курган, якого потім зніс Петрашковський, мені анітрохи не заважав.

Так, та земельна ділянка, на якій розташовувався курган, колись була куплена мною у М.П. Садовського. Але коли він помер, земля і на хата опинилися у власності його дочки та онука, Р.Петрашковського. Корупційні зв‘язки у Кривому Озері, як і «криша» селищного голови - велика сила.

Саме внаслідок цього не надто приємного знайомства я знаю цю злочинну родину.

Сподіваюся, пане Генеральний прокурор, що надані мною відомості про особу Р.Петрашковського допоможуть слідству і суду зробити належні висновки і прийняти правильні рішення. Прошу повідомити мені про вжиті за цією заявою заходи та надіслати витяг щодо реєстрації відповідного кримінального провадження.