Вибір між Росією та Європою: чому Вірменія дедалі далі відходить від Кремля

Після Карабаху довіра до Росії зникла, але Єреван усе ще рухається обережно

Вірменія переживає один із найважливіших геополітичних поворотів з моменту здобуття незалежності. Після поразки в Нагірному Карабасі, охолодження відносин із Москвою та нових парламентських виборів країна дедалі активніше шукає альтернативу російському впливу. Водночас Єреван намагається не провокувати Кремль різкими кроками, розуміючи власну економічну та безпекову вразливість.

Про це в подкасті Ukrainian Media розповів вірменський політичний аналітик і колишній радник прем'єр-міністра Вірменії Армен Харатьян.

https://www.youtube.com/watch?v=ECBe5Qy3pN0&t=901s

Карабах став переломним моментом

Однією з ключових тем розмови стало різке падіння довіри вірмен до Росії після війни з Азербайджаном.

За словами експерта, формально Москва не була зобов'язана втручатися безпосередньо у конфлікт навколо Нагірного Карабаху. Однак після війни 2020 року ситуація змінилася: азербайджанські сили почали просуватися вже на міжнародно визнану територію Вірменії, а Єреван звернувся по допомогу до Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), яка перебуває під контролем Росії.

Втім, відповіді не отримав.

«Коли тебе атакують і ти не отримуєш жодної підтримки, навіть попри формальні союзницькі зобов'язання, ти починаєш розуміти, що Росія не лише не гарантує безпеку, а сама може бути загрозою безпеці».

Саме це, за словами співрозмовника, стало психологічним переломом для багатьох вірмен, особливо жителів прикордонних районів, які на власні очі бачили, як російські військові відступали, а на їхнє місце заходили азербайджанські сили.

Чому Вірменія не виходить з ОДКБ

Попри різке охолодження відносин із Москвою, Вірменія поки не залишила ОДКБ остаточно.

Експерт пояснює це прагматичним підходом.

«Не всі держави роблять різкі розвороти. Спочатку вони заморожують участь, знижують рівень співпраці, перестають фінансувати організацію, а вже потім ухвалюють остаточні рішення».

Саме тому Єреван поки що обмежився замороженням участі в російських безпекових структурах, поступово скорочуючи залежність від них.

Кремль намагається тиснути економічно

Москва активно використовує економічні важелі для впливу на Вірменію.

Найбільш болючим питанням залишається газ. Росія поки не говорить про повне припинення поставок, однак регулярно сигналізує про можливе підвищення цін. Крім того, російські контролюючі органи періодично висувають претензії до якості вірменської продукції.

Подібну тактику Кремль уже застосовував проти Грузії та Молдови.

«Це не нова практика. Росія давно використовує торговельні обмеження як політичний інструмент».

Втім, Єреван уже почав переорієнтовувати частину експорту на європейські ринки. Абрикоси вирушають до Польщі, квіткова продукція — до країн Балтії, а уряд веде переговори з Брюсселем щодо розширення доступу до європейського ринку.

Чи можливий російський сценарій проти Вірменії

Після вторгнення Росії в Україну вірменське суспільство почало ставити собі запитання: чи може Москва одного дня вдатися до аналогічного сценарію щодо Вірменії?

Експерт вважає, що наразі такий розвиток подій не є найімовірнішим, хоча повністю виключати його не можна.

Водночас він наголошує: на відміну від України, у Вірменії немає значної російської меншини, яку Кремль міг би використати як привід для втручання.

«95–97% населення країни становлять етнічні вірмени. Ми не маємо серйозних етнічних розколів усередині суспільства».

Крім того, у Вірменії немає масового проросійського руху, який би міг вітати появу російських військ.

«Я не думаю, що в країні знайдеться значна кількість людей, які радісно зустрічатимуть російські танки».

Разом із тим Москва вже просуває іншу пропагандистську лінію.

Російські політики та пропагандисти дедалі частіше заявляють, що Вірменія повторює шлях України після Майдану, оскільки прагне зближення з Європейським Союзом.

«Тепер вони кажуть: вірмени хочуть до ЄС, а отже може повторитися український сценарій».

Російська пропаганда програла вибори

Під час виборчої кампанії Кремль та проросійські сили активно намагалися впливати на громадську думку.

Серед найбільш популярних фейків були: історії про переселення сотень тисяч азербайджанців до Вірменії;

відео, створені за допомогою штучного інтелекту, де вірменські церкви нібито перетворювалися на мечеті;

погрози економічного колапсу у разі віддалення від Росії; заяви про можливий «український сценарій».

Однак результат виявився протилежним.

«Москва серйозно прорахувалася щодо рівня популярності Путіна у Вірменії. Часто така поведінка давала зворотний ефект».

За словами аналітика, чим агресивнішою ставала російська риторика, тим більше виборців від неї відштовхувалися.

Мир із Азербайджаном стає реальністю

Попри десятиліття конфлікту, відносини між Вірменією та Азербайджаном поступово змінюються.

Сторони вже мають попередньо погоджену мирну угоду, а також працюючу міжурядову комісію з демаркації кордону.

«Це, мабуть, єдиний випадок у світі, коли країни не мають дипломатичних відносин, їхні кордони закриті, вони воювали між собою і не мають мирного договору, але водночас мають діючу міжурядову комісію».

Крім того, представники громадянського суспільства вже почали відвідувати країни один одного, що ще кілька років тому здавалося неможливим.

Відкриття кордону з Туреччиною може змінити весь регіон

Ще одним стратегічним питанням залишається нормалізація відносин із Туреччиною.

Вірменія та Туреччина не мають відкритого кордону, хоча переговори тривають із 2022 року. Уже відбуваються символічні кроки — бізнес-делегації перетинають кордон, обговорюється відновлення історичних мостів та транспортних маршрутів.

На думку експерта, відкриття кордону матиме не лише економічний, а й безпековий ефект.

«Російська військова база розташована саме на турецькому кордоні. Коли кордон відкриється, почнеться відлік часу до виведення цієї бази».

Саме тому Москва уважно стежить за процесом вірменсько-турецького зближення.

Головний виклик — реформи

На завершення розмови експерт наголосив, що геополітичний вибір сам по собі не гарантує успіху.

На його думку, уряд Нікола Пашиняна отримав уже третій поспіль шанс провести глибокі інституційні зміни.

«Потрібні реформи. Судова система, сектор безпеки та продовження шляху до європейської інтеграції мають стати пріоритетом».

Саме від внутрішніх перетворень залежатиме, чи зможе Вірменія остаточно вирватися з орбіти російського впливу та закріпити свій новий зовнішньополітичний курс.