МИКОЛА ГОЛОМША ЩОДО ПЕРСПЕКТИВ РАТИФІКАЦІЇ РИМСЬКОГО СТАТУТУ

Автор:  Olena Melnik

На шляху до ЄС Україну підстерігає чимало явних і прихованих перешкод. Одна з них – затягування ухвалення Римського статуту міжнародного кримінального суду в Гаазі.
Зрозуміло, чому цей процес затягує влада – ратифікація Римського статуту змушує державу бути відповідальною перед своїми громадянами. Безкомпромісність та непідкупність гаазьких суддів відома. А для можновладців такий підхід – коли всі рівні перед законом – породжує безліч особистих страхів, адже тоді навіть з мільйонами вкрадених коштів ніде буде сховатись.
Сьогодні багато посадових осіб і, зокрема, знаних правників виступають за відтермінування прийняття цього документу Україною. Причина, на їх погляд, полягає в тому, що в разі утвердження Римського Статуту Росія завалить Гаагу тисячами позовів щодо вчинення українськими силовиками злочинів на території Донбасу. І не важливо, були насправді такі правопорушення чи ні – суд братиме до розгляду всі заяви. І тоді ми повторимо сумнозвісну історію Грузії 2008 року, коли Росія виставила її в Гаазі агресором.
Керівникам держави слід усвідомити одну просту істину – Росія використовує атрибути демократії для боротьби з демократією.
Однак варто все ж таки поставити крапку в цій історії, яка тягнеться з 2001 року, коли Україна підписала Римський статут.
Слід чітко роз’яснити суспільству переваги і недоліки ухвалення Римського Статуту. І тоді і очільники держави, і противники цього ухвалення мають зрозуміти, що міжнародний кримінальний суд не буде втручатись у розслідування (відповідно, брати до розгляду заяви) справи, які розслідуються державою Україна. Це – першооснова всіх подальших дій щодо ухвалення цього документу та програма боротьби із злочинністю в країні.
Всі злочини мають фіксуватись, доводитись до правового завершення та про це має повідомлятись суспільство в on-line режимі. І тоді питання і застереження щодо Римського статуту відпадуть.
Натомість з’явиться право у України подавати позови до Гааги щодо злочинів, вчинених путінськими та донбаськими терористами проти України та українців.
І ось тут і виникає найскладніше питання – чи готова наша держава подавати такі позови? Можу засвідчити, що ні. На жаль, жоден правоохоронний орган не веде масштабної системної цифрової фіксації злочинів на Донбасі з боку терористичних угруповань та російських військ.
Оце і є найбільша проблема при ухваленні Римського статуту.
Постає питання: чому протягом року, як триває війна, не проводиться така системна фіксація? Чому не були віддані відповідні розпорядження? Кому, зрештою, це вигідно?

Микола Голомша, голова політичної партії “Патріот”