Сотни патриотов Украины в Луганске записались в ряды Самообороны
В областном центре сегодня появилась "Луганская сотня" (или как ее еще называют "Луганская самооборона"), которая организовывает людей для защиты города от сепаратистов.
Вчера в социальных сетях появилась соответствующая группа. Желающих призвали приходить сегодня в 12-00 к памятнику Шевченко на Марш мира, рассказал один из записавшихся в "Луганскую самооборону". Об этом сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на Луганск.Комментарии.
Читайте также на «Цензор.НЕТ»: Референдум и русский язык - это всего лишь ширма для дестабилизации и срыва выборов, - глава Харьковской ОГА
После митинга, в котором приняли участие примерно 500 человек, желающие записались в ряды сотни. Цель - обеспечить правопорядок, так как люди уже боятся выходить в центр города, окруженный пророссийски настроенными гражданами. Также люди опасаются ходить по улицам с сине-желтыми ленточками, так как неоднократно сталкивались с агрессивной реакцией со стороны сепаратистов.
Читайте также на «Цензор.НЕТ»: Прокуроры восточных областей призвали жителей соблюдать закон и не поддаваться на провокации
Сегодня возле памятника Шевченко координаторы записали всех желающих. Были организованы десятники, люди с военной подготовкой, которые взяли под свой контроль каждых 10-15 человек. Люди оставили свои данные, чтобы в нужное время оказаться на месте. После записи около 200 человек отправились к зданию ГУВМД в Луганской области, чтобы заявить милиции о своей поддержке. Люди отмечали, что готовы охранять правопорядок в городе по типу «народных дружин», готовы окружить здание СБУ и не пропускать туда машины с материалом для строительства баррикад. Однако, встреча в руководителем областной милиции перенесена на завтра, так как его не было на месте.
Читайте также на «Цензор.НЕТ»: Парубий: Мы обезвредим людей, пришедших извне - уже задержано несколько офицеров ФСБ и ГРУ
В Луганске также оказывали поддержку представители киевского Майдана, которые приехали в город. Отметим, что сегодня в 18-00 представители сотни снова планируют собраться возле памятника Шевченко со средствами защиты, какие у кого есть. Цель каждого - привести с собой как можно больше единомышленников. Как известно, неделю назад представители пророссийских сил захватили здание СБУ. В течение последних семи дней возле помещения проходит бессрочная акция. Там вырос палаточный городок. Основные требования - федерализация, русский язык - второй государственный.
Читайте также на «Цензор.НЕТ»: Коломойский создает батальон добровольцев спецназ "Днепр" для защиты Украины
ЦЕ УКРАЇНА !!!
Донецька
та Луганські області - це етнічні українські землі, це землі Кальміуської
паланкиВійська Запорозького Низового, східний кордон якої сягав р.Дон.
Жодного сантиметра агресору Путлеру
української землі, окропленої славою нашого КОЗАЦТВА !!!
Справжньою науковою сенсацією
археологічного 2012 р. сезону стало відкриття козацької фортеці Кальміус в
центрі Маріуполя, що на Донеччині.
Незважаючи
на те, що згадки про центр Кальміуської паланки Війська Запорозького
Низового ( східний кордон якої сягав ріки
Дон ) збереглися в архівах Коша, у листуванні
козацької старшини, писав про нього у своїй знаменитій «Історії запорозьких
козаків» і Дмитро Яворницький, факт існування на березі Азовського моря
східного козацького форпосту і слободи біля нього, тривалий час брався під
сумнів, а то й вперто заперечувався. Як заперечувалася й козацька історія
донецького краю. Особливо ж той факт, що Маріуполь має українське козацьке
коріння, був, як і багато міст та містечок на сході і півдні України був
заснований запорожцями, січовиками, а не за вельможною царською вказівкою, як у
тому, фальшуючи історію, переконувала людність роками імперська пропаганда.
Ще й сьогодні у Маріуполі дотримуються імперсько-радянської версії щодо
заснування столиці Приазов'я. За цією версією «батьком»
міста був губернатор Азовської губернії Чертков, з волі якого, начебто,
закладено поселення у 1778 році. Нову енергію цій даті надав Указ Президії
Верховної Ради України від 3 вересня 1978 року про нагородження Жданова (так
тоді називався Маріуполь) орденом Трудового Червоного Прапора на честь
200-річчя міста. Не менш популярна й версія про заснування Маріуполя греками,
яких Катерина друга переселила з Криму на береги Азова. Відомо, що більше двох
тисяч православних переселенців з Криму митрополит Ігнатій за домовленістю
імператрицею (за що тримав щедрі дари) привів у Павловськ наприкінці липня 1780
року. Документи свідчать, що перший подячний молебень Ігнатій з паствою
відслужили у козацькій церкві, а чимало людей розселили у хатах та кам'яних
будинках, що належали козакам. Самих же козаків депортували, виселили на землі
інших паланок.На клопотання переселенців Павловськ, що називався так на
честь цесаревича Павла Петровича, був перейменований у Маріуполь. Втім
Павловськ був Павловськом усього півтора роки, до того, до знищення Катериною
Запорозької Січі із забороною на віки й спогаду про запорозьких козаків, носив
назву Кальміус.
Пам'ять
про паланкового полковника зберегли не лише архіви Коша, а й його хутір у Новоазовському районі, який
до сих пір зветься Порохня. Є на мапі Донеччини й інші села та міста, що
нагадують про козацьке минуле краю: Козацьке, Селидове, від імені козака
Селида, Козацька пристань тощо.
А ось краєзнавець, автор відомої книги «Приазов'я
- колиска козацтва» Микола Руденко стверджує, що вже на початку XVII століття
фортеця Кальміус виконувала важливу роль у період походів запорозьких козаків
проти татар і турок у 1615 і 1616 роках, наступних 1617, 1620, 1622 та 1630
роках. Адже ріка впродовж тривалого часу, якщо головний дніпровський шлях був
перекритий ворогом, забезпечувала запасний вихід з Хортиці по Дніпру, далі
Самарою, Вовчою, Осиковою та Кальміусом у Азовське, а потім Чорне море.
P.S.
В січні 1655 року січовики отримали від
гетьмана Богдана Хмельницького універсал, якій більш-менш точно узаконював межі
вольностей війська Запорозького Низового. Ось як сказано в універсалі Хмельницького : «А тепер також володіти їм стародавнім
городком запорозьким. Самарою прозваним, з перевозом із землями в гору Дніпра
по річку Оріль, а вниз до самих степів ногайських і кримських, а через Дніпро і
лимани Дніпрові та Бугові, як одвіку бувало, по очаківські улуси, і вгору річки
Бугу по річку Синюху. Від Самарських же земель, через степ по самісіньку річку
Дон, де ще за гетьмана Предслава Ланцкоронського козаки запорозькі свої
зимівники мали, те все щоб непорушно повік при козаках запорозьких лишилось».
Звернімо увагу: запорозькі землі сягали
аж до Дону. Це була крайня, споконвічна межа їхніх вольностей, межа
Кальміуської паланки.