РУС
10613 посетителей онлайн
Чорновил: "Янукович мне все больше Ющенко напоминает – я даже слышал, что он пчел заводить собирается в "Межигорье"
Внефракционный парламентарий Тарас Чорновил разьяснил, в чем за последние пять лет Янукович очень изменился: «У него под старость появилась тяга к коллекционированию усадеб: «Межигорье», «Сухолучье», сотни тысяч гектаров земли...»
«У него (у Януковича, – ред.) под старость появилась тяга к коллекционированию усадеб: «Межигорье», «Сухолучье», сотни тысяч гектаров земли...» – прокомментировал в интервью «Газете по-украински» изменения, которые произошли с лидером ПР господин Чорновил.
«Говорят, что в его роду есть белорусы, россияне, а украинцев нет – думаю, это неправда. Он настоящий украинец в душе. Знаете, как в том анекдоте: украинскому эмигранту обещали всю землю, которую он проскачет за один день. Уже и конь сдох, и наездник устал, и на последнем издыхании он бросает шапку со словами: «А тут ще огірочки посаджу», – шутит политик. – Янукович мне все больше Ющенко напоминает – я даже слышал, что он пчел заводить собирается в «Межигорье».
Список выполненных обещаний даш глянуть ?
СУД ЗАПРЕТИЛ ОТБИРАТЬ ДАЧУ У ВИКТОРА ЯНУКОВИЧА
Министерство юстиции проиграло в суде дело о возврате государству резиденции "Межигорье"
Хозяйственный суд Киева отказался вернуть государству резиденцию "Межигорье", расположенную в селе Новые Петровцы под Киевом, где проживает семья бывшего премьер-министра Виктора Януковича.
http://www.facts.kiev.ua/new/archive/2008-07-29/26785/index.html
06.03.2009
Киевский апелляционный хозяйственный суд признал законным отчуждение государственной резиденции "Межигорье", в которой проживает экс-премьер, лидер оппозиционной Партии регионов Виктор Янукович, и передачу ее в частные руки. В среду Министерство юстиции проиграло судебную тяжбу представителям компании "Танталит", которые в настоящее время являются владельцами имущества комплекса отдыха "Пуща-Водица" (официальное название резиденции). По данным газеты, в настоящее время правительство готовится обжаловать решение в Высшем хозяйственном суде Украины.
http://news.liga.net/articles/NA090113.html
Мил человек, никаких личностных наездов- только ссылки и цитаты.
За прошедшие с 6.03 девять месяцев в в Высший хозяйственный суд Украины ни тимошенко лично, ни минюст скопом апелляцию не подал. А следственно и не подаст- сроки вышли
Учимся жить по Закону, а не по понятиям.
Что-то я не помню ни одного судебного решения,о незаконности владения "Мжигорья", В.Ф.Януковичем. Подавайте в суд и тогда, если выиграете, верещите, сколько угодно. А пока,заполните паузу: педофилами,убийцами, ворами " укравшими попкорн" и.......
21-01-10 14:58
Так такие как ты чисто верят что Янукович на ЧЕСНО заработанные купил Межигорье с 140 га земельки !
Позивач КМУ, відповідачі 1) Національна акціонерна компанія «Надра України» 2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Танталіт» 3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Медінвесттрейд» про визнання недійсним договору міни Межгір'я.
Тимошенко програла цей суд, договір визнано абсолютно законним.
Раніше надання згоди на відчуження та порядок відчуження шляхом обміну майна комплексу відпочинку «Пуща-Водиця» (куди входить Межгір'я) НАК НАДРА вже було предметом розгляду у справі № 21/44, рішення у якій набрало законної сили, та рішенням від 09.11.2007р. у справі № 6/655, яке залишене без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.11.2007р Тобто ще двому судовими рішеннями правочин був визнаний законним.
Рішення Господарського суду м. Києва від 11.04.2008 у справі № 32/161, залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (колегієй суддів) від 11.06.2008 також підтвердило законність відчуження Межгір'я та повну відповідність правочину вимогам законодавства.
Як там казав Писаренко: рішення суду обов'язкове для виконання на всій території України? Ну той хай виконують.
Всі ці рішення є у вільному доступі в єдиному державному реєстрі судових рішень.
Да, так же как ты веришь, что покупать платья от Луи Виттон и украинских дизайнеров стоимости от 5 тыс у.е каждое можно на з/п 20 тысяч грн.
Ранее Тимошенко отрицала причастность к этому четырехэтажному дому, построенному во времена ЕЭСУ. Рассказывали, что он был продан во "времена репрессий". В действительности здесь спокойно живет мать Тимошенко, но это не афишируется.
И когда накануне прошлых выборов Тимошенко решила сделать экскурсию к себе домой, то она собрала журналистов в квартире, которая расположена в "хрущевке" на проспекте Кирова, – где ее мама уже давно не жила.
Да будь быдлюкович сейчас премьером вместо тимошенко, его рейтинг равнялся бы 0,00000000000000% и т.д. Но бледно-голубые из упрямства будут голосовать за него, вот когда жареный петух клюнет и мы опять станем миллионерами( а как вы думали пенсии по 2000 грн будут начислятся) тогда они зачешутся, если достанут.
Тошнит жить с такими дебилами в одной стране, но выхода нет, приходится.
Основы правовых знаний получил в Исправительном учреждении №52 г. Енакиево. В августе 1972 года, через месяц после выхода на свободу, вступил в брак с племянницей председателя народного суда г. Енакиево. В 1974 году, через несколько месяцев после получения прав на управление автомобилем, выехал по линии КГБ в княжество Монако. Официально — как единственный представитель от Советского Союза для участия в ралли в Монте-Карло. В 1974 году поступил на заочное отделение Донецкого политехнического института. В 1976 году, будучи студентом 2-го курса, назначен директором автобазы производственного объединения "Орджоникидзеуголь". В этот период В.Ф.Янукович неоднократно привлекался к уголовной ответственности (по оперативной информации — за групповое изнасилование и хищение государственного имущества в особо крупных размерах), но дела закрывались на стадии предварительного следствия. В 1980 году принят в ряды КПСС. В последующем руководил предприятиями «Донбасстрансремонт», «Укругольпромтранс», объединением «Донецкавтотранс». С конца 90-х годов — член организованной преступной группировки под предводительством Толика Зуя (г. Енакиево). Начиная с 1994 года, сблизился с организованной преступной группировкой "Люкс" (г. Донецк). В сентябре 1996 года назначен первым заместителем председателя Донецкой облгосадминистрации. С мая 1997 по ноябрь 2002 года состоял в должности главы Донецкой облгосадминистрации. За это время написал около 50 научных трудов. Защитил диссертацию на соискание ученой степени доктора экономических наук, написанную сотрудниками Института экономико-правовых исследований Академии наук Украины. Во время защиты перепутал заранее подготовленные ответы на заранее подготовленные вопросы, из-за чего несколько лиц, собравшихся на заседании ученого совета, пережили приступ энуреза. Докторская диссертация донецкого губернатора, состоящая из нарезки чужих научных работ, посвящена вопросам управления развития инфраструктуры большого промышленного региона. На сегодняшний день Янукович – трижды академик: академик Калифорнийской международной академии науки, образования, индустрии и искусств, действительный член Академии экономических наук Украины и член-корр Транспортной академии Украины. Перу разносторонне развитого губернатора принадлежат более 50 научных работ (правда, некоторые из них – в соавторстве).
За годы губернаторства строил правовое государство в отдельно взятой области. Апофеозом этого строительства стала усадьба Януковича по улице Абрикосовой в г. Донецке. В ноябре 2002 года назначен на должность премьер-министра Украины. Прославился несколькими топливными и продовольственными кризисами. Выгнан в шею с этой должности в декабре 2004-го. С 2006-го по 2007-ой В.Ф.Янукович с подачи «народного президента» Ющенко второй раз побывал в Премьерах Украины. Отличился тем, что по подсчетам экспертов его правительство крало со скоростью 60 долларов в секунду. В.Ф. Янукович — магистр международного права. Имеет воинское звание «майор запаса», но данные о прохождении им военной службы в Министерстве обороны Украины отсутствуют. По утверждению В.Ф. Януковича, он является академиком Калифорнийской международной академии наук, образования, индустрии и искусства. Данных о существовании такой академии не имеется. По утверждению В.Ф. Януковича, решением Кембриджского центра, в 2000 году он избран «Человеком года» в номинации «Развитие региональной экономики» с включением в ежегодное издание Международного биографического центра. Данных о существовании такого центра не имеется. С подачи экс-председателя ЦВК С. Кивалова ранее дважды судимый В.Ф. Янукович, не имеющий юридического образования, к своим ученым титулам прибавил еще один — «почетный доктор юридических наук». С такой замечательной трудовой биографией «проФФесору» В.Ф. Януковичу просто суждено стать Президентом такой уникальной страны, как «нэзалежна» Украина. «Быть ему президентом, если его до той поры не повесят», — как говорил Марк Твен. Но и без ознакомления с вышеприведенной биографией кандидата в Президенты В.Ф. Януковича сия держиморда всем итак хорошо известна — это здоровенный, хорошо откормленный нардепУк, то бишь, народный депутат Украины, и лидер региональной партии, основной контингент которой составляют бандюковичи, чьи дактилоскопические карты еще хранятся в милицейских картотеках. После позора-2004-го года это ранее дважды судимое хамло решило опять баллотироваться в Президенты. Чем выделяется Янукович от остальных кандидатов в Президенты, так это своими уголовными судимостями, а те, кто голосует за такого кандидата-уголовника, не уважают не только себя, но и свою страну. То, что у электората Януковича напрочь отсутствует чувство собственного достоинства — это, конечно, их проблемы, только вот стыдно за страну, в которой малограмотного Хама-проФФесора второй раз выдвигают в Президенты Украины. Как автору ряда статей о сием государственном муже, который, как и Ринат Ахметов, послужил прототипом персонажей моих книг «Неприкасаемые» и «КЛАН», нужно, наверное, пояснить читателям, среди которых наверняка есть немало их «бело-голубых» приверженцев, свое отношение к этим видным политическим деятелям современности, и почему лично я считаю, что подобные Януковичу политиканы не имеют никакого морального права баллотироваться в Президенты. Почему не имеют? Да потому что ЧЕСТЬ надо ведь беречь смолоду, чтобы потом на старости лет не пришлось, как Януковичу, стыдиться своего неприглядного прошлого. Сам Янукович, правда, утверждает, что в темных подворотнях шапки с людей не снимал, а просто оказался рядом, типа как бы свидетель. Если просто оказался рядом — почему не остановил грабителей? Вопрос риторический… Не стал бы Витя Янукович по молодости да по глупости рецидивистом в свое время, никто бы против него в 2004-ом на Майдан не вышел. В том же 2004-ом в своей статье «Победить ложь», опубликованной в оппозиционной газете «РАЗОМ» я писал: «…Всякий народ имеет такое правительство, какого заслуживает», — еще два века назад иронично заметил французский публицист граф Жозеф Мари де Местр. Что ж, если банальный уголовник-рецидивист уже стал премьер-министром и, не останавливаясь на достигнутом, нагло решил, что имеет моральное право занять президентский пост, остается признать, что мы заслужили себе такого правителя. Будет лишь нестерпимо стыдно за то, что из-за своей пассивности и безразличия к судьбе своей страны мы допустили к власти сфальсифицировавшего выборы рецидивиста. Президент — это лицо страны и мне, как гражданину этой страны, небезразлично каким будет это лицо». Выбирая по принципу наименьшего зла, в 2004-ом «оранжевый» электорат дружно проголосовал за лидера тогдашней оппозиции Ющенко, ныне досиживающего в президентском кресле последние недели, и за свой первый и последний президентский срок так и не ставший Президентом, как почти единогласно признали нардепы и коалиции и оппозиции.
В отличие же от полностью дискредитирующего себя пана Ющенко, шансы нынешнего лидера оппозиции Януковича стать Президентом Украины даже выше, чем были у него в 2004, когда он выступал «единым кандидатом от власти». Только есть нюанс. Приведите мне в пример хотя бы одного высшего госчиновника любой другой страны, имеющего две судимости за совершение уголовных преступлений?
И дело даже не в погашенных по истечению срока давности судимостях Януковича, а в том, что человек, претендующий на высшие государственные посты, должен быть образцом честности и порядочности для «пересичных» граждан этой страны, чего никак нельзя сказать о нашем яйцеушибленном «проФФесоре». Будь Янукович достойным подражания порядочным и честным человеком, он никогда не согласился бы в 2004-ом на фальсификацию выборов в свою пользу, и не стал бы лицемерно врать на всю страну насчет якобы «ошибках суда». А по поводу заявлений Анной Герман о том, что, мол, сиротку Витю Януковича в детстве оболгали злые дяди и сегодня он может, честно глядя людям в глаза, сказать, что типа несудимый, поскольку то де была судебная ошибка — подобное лицемерие не красит ни ее, как нардепа и бывшую журналистку, ни ее патрона. Понять желание Герман отбелить своего шефа, которому она готова полы мыть в кабинете, конечно, можно, тем более что Ганка честно говорит, что ей платят за ее работу хорошие деньги, однако надо признать, что выполняет она свою работу плохо. Когда в 2004 году команда действующего Премьера не придумала ничего лучшего, как изготовить фальшивые постановления областного суда, согласно которым еще четверть века назад приговоры в отношении Виктора Януковича якобы были пересмотрены, а сам он — полностью реабилитирован, Анна Герман выступила рупором для озвучивания этой фальшивки. Сегодня она не любит об этом вспоминать. А зря. Нет, уголовное дело по факту изготовления «неустановленными служебными лицами Апелляционного суда Донецкой области» двух фальшивых постановлений о реабилитации Януковича давно конечно закрыли, хотя сам факт подделки документов, которые журналистка Герман лично пыталась выдавать за настоящие (ума у нее, правда, хватило на то, чтобы никому эти фальшивки не показать) доказан экспертами-криминалистами. И если бы Гарант не подписал в 2005-ом с Януковичем позорный Меморандум, уголовное дело, возбужденное по факту изготовления «неустановленными служебными лицами Апелляционного суда Донецкой области двух фальшивых постановлений о реабилитации Януковича», так просто бы ему с рук не сошло. Так 11 июля 2005 года прокурор Донецкой области А. Багнец собственноручно подписал постановление о возбуждении уголовного дела по факту изготовления «неустановленными служебными лицами Апелляционного суда Донецкой области» двух фальшивых постановлений о пересмотре приговоров в отношении Януковича. Основание для возбуждения уголовного дела — признание судьи Виталия Хаванского в том, что он никогда не имел никакого отношения к реабилитации Януковича. После того как дело было возбуждено, эксперты исследовали папку из государственного архива Донецкой области №386 Г-3410, содержащие постановления президиума Донецкого областного суда за 11 октября — 27 декабря 1978 года. Выяснилось, что папка раньше расшивалась и сшивалась снова, при этом в архивную тетрадь были вставлены два листа — №40 и №45 — с текстом фальшивых «постановлений» о реабилитации В.Ф. Януковича. Сделано это было настолько топорно, что лишь надеждой на скорое президентство дважды судимого Премьера можно объяснить отсутствие всякой осторожности со стороны фальсификаторов. В частности, во время первичной сшивки в 1979 году настоящие документы прокалывались в четырех местах, а после расшивки папки и вкладывания в нее фальшивок, нить пропустили лишь в две дырки. В результате подделанные постановления имеют два отверстия от шила. Вследствие этого настоящие документы имеют 4 отверстия от шила, а подделанные в пользу Януковича — по два. Кроме того, подделанные постановления были выполнены на другой бумаге. Эта бумага была изготовлена совсем недавно, текст отпечатан на другой печатной машинке, рукописные пометки (номера страниц и т.п.) выполнены другими чернилами. Эти рукописные пометки дали возможность следствию установить автора «реабилитационных постановлений». Изъяв в Апелляционном суде Донецкой области образцы почерков нынешних сотрудников, следователь прокуратуры назначил экспертизу почерка. Экспертный вывод ничего неожиданного не содержал: постановления подделала секретарша нынешнего председателя суда Александра Кондратьева, которая в 1978 году даже не ходила в школу.
Сам Кондратьев тоже отличился. Именно он раздавал за своей подписью справки об отмене приговоров относительно Януковича и принял самое активное участие в отбеливании имиджа дважды судимого кандидата в Президенты.
Его лжесвидетельствование запечатлел в своей агит-брошюрке «Загадка Виктора Януковича» писатель Валентин Чемерис. Эта брошюрка была подписана в печать 30.07. 2004 года тиражом 1 200 000 экз. Заказ № 2015 и издана за деньги избирательного фонда кандидата на пост Президента Украины Януковича.
Олександр Кондратьєв, голова Донецького обласного апеляційного суду:
«В даному випадку було прийнято рішення про скасування вироків Єнакіївського міського суду відносно Януковича В.Ф. з тих підстав, що в його діях не було складу злочину. Тобто, це є реабілітуючи підстави вважати, що чоловік був притягнутий до кримінальної відповідальності незаконно, і то була судова помилка». После подделки двух фальшивых постановлений о пересмотре приговоров в отношении Виктора Януковича, последний, будучи в 2004-ом году кандидатом в президенты СТАЛ ВРАТЬ НА ВСЮ СТРАНУ О ТОМ, ЧТО ОН ДВА РАЗА ОТБЫВАЛ СРОК ЯКОБЫ НЕЗАСЛУЖЕННО, что попадает под действие статьи 358 ч.3 УК Украины.Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів 3. Використання завідомо підробленого документа -карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. Но использование В.Януковичем поддельных документов о его якобы «реабилитации» — это ерунда в сравнении с куда более тяжким преступлением, а именно: в декабре 2004-го Судебной палатой в адрес Генерального прокурора и СБУ вынесено отдельное постановление относительно нарушений на президентских выборах, которые были УСТАНОВЛЕНЫ в ходе рассмотрения этого дела — а фальсификация выборов — это тяжкое преступление, за которое статьей 157 — «Перешкоджання здійсненню виборчого права» Уголовного кодекса Украины (который еще никто не отменял), предусмотрено до двенадцати лет лишения свободы. Кстати, срок давности привлечения к уголовной ответственности для г-н Януковича и его гоп-компании за перешкоджання в 2004-ом здійсненню виборчого права еще не прошел. Может потому В.Ф.Янукович снова так жаждет стать Президентом, чтобы избежать третьей ходки за вышеперечисленные деяния? Плюс к этому придется ответить за украденную у государства Украины правительственную резиденцию «Межигорье». Все документы о приХватизации этой госдачи Янукович сейчас припрятал, и при этом он еще имеет наглость позиционировать себя борцом с коррупцией. Почему же раньше, когда два раза был Премьером, он с этой коррупцией не боролся, вопрос риторический… Когда в 2004-ом Премьер Янукович украл для своего клана «Криворожсталь», его сошки помельче, как министр МВД Билоконь и его верный соратник по агитации за «единого кандидата от власти» зампред «Динамо» Украины генерал-майор милиции В.Корж, положили глаз на недвижимую собственность «Динамо» Украины. 16 ноября 2004-го. Зампред «Динамо» Украины генерал-майор милиции В.Корж агитирует на харьковской спортивной базе «Динамо» «за «единого кандидата от власти» В.Ф. Януковича Схема разворовывания «Динамо» была следующей. Под патронатом Коржа, который как бывший зампред харьковского «Динамо» отлично знал, где что плохо лежит, некто Новикова В.К. — директор «Укрбудинвест» пишет письмо на имя Билоконя и Коржа, в котором в самых мрачных красках описывает в каком ужасном состоянии находится база «Динамо», и просит передать ей принадлежащие «Динамо» помещения и земли вокруг них. В свою очередь г-жа Новикова, мол, обязуется помимо оплаты (символической, прим. автора) построить на этой территории современный теннисный корт, что отвечает европейским стандартам, тренажерные залы, спортивные магазины, объекты питания, которые в дальнейшем могут быть использованы для проведения спортивных соревнований между сотрудниками УМВД в Харьковской области, а также для проведение других общегородских спортивно-массовых мероприятий Толково письмо составлено, не правда ли? Будто писалось оно под диктовку Коржа. Может поэтому это письмо частного лица г-жи Новиковой, нашло такой мгновенный отклик в сердце тогдашнего министра МВД Билоконя (по оперативной информации согрели сердце Билоконя не только проникновенные слова г-жи Новиковой, но и 800 тыс. гривен, которые он получил на лапу за то, что отдал за бесценок земли харьковского «Динамо»).
Билоконь дает Коржу отмашку на отчуждение земель «Динамо» в пользу г-жи Новиковой, Корж в свою очередь тут же направляет письмо со своей визой вниз по инстанциям, с предложением отдать г-же Новиковой затребованные помещения и земли за одноразовую благотворительную помощь в размере 500 000 гривен.
Собственноручное указание В. Коржа положительно «рассмотреть вопрос»
Нужно ли говорить, что нижестоящие начальники добросовестно выполнили команду, исходящую от самого министра МВД Билоконя, и динамовские помещения и земли благополучно перешли к г-же Новиковой.
Такая вот, обычная, в общем-то, история для такого коррумпированного государства, как независимая Украина.
Ну а финал у этой истории тоже весьма банальный: несмотря на справедливое возмущение жителей города и динамовской общественности, вместо обещанного спортивного комплекса на выкупленной у «Динамо» территории планируется построить элитный жилой дом. То есть, быстротечная эпопея с отчуждением динамовских земель в пользу г-жи Новиковой достигла логичного завершения. А народ, что народ? Кто, когда этот народ о чем-то спрашивал? С Билоконя, который по сей день скрывается в белокаменной, взятки гладки. Нардеп от Партии регионов Виктор Корж стал при втором пришествии Януковича министром по делам молодежи и спорта, и сегодня, пребывая в народных избранниках, превосходно себя чувствует, и отвечать за свои прошлые динамовские делишки, естественно, ни перед кем не собирается. Ждет видно не дождется, что бывший уголовник опять станет «паханом» для него, и ему подобным. Какое чувство собственного достоинство может быть у того же бывшего министра обороны генерала армии Кузьмука, прислуживающего сегодня ни дня не служившему в армии экс-гопнику Януковичу, которого генерал Кузьмук жаждет видеть Верховным Главкомом, коим по своему статусу автоматически становится вновь избранный Президент? О какой офицерской чести и достоинстве можно говорить у генералов милиции (Джига, Малышев, Грицак, Корж и другие генералы-нардепы ПР), у экс-Генпрокурора Пискуна из партии бандюковичей, которой является по своей сущности Партия Регионов? Менты, прокуроры и судьи, прислуживающие сегодня Бандюковичу, оборотни по определению! К сожалению, сегодня время такое, время оборотней, потому все эти джиги, грицаки и пискуны нынче у рецидивиста Януковича в цене.
Вот ему спасибо скажут... Да и Янукович тоже, потому как 120% за него там проголосуют и мертвые встанут после такой брехни.
Так и вспоминается 2004 год, когда по 5 каналу показывали оранжевый митинг и был указан город "Енакиево" и комментарий похожего содержания: вот видите даже родной город не хочет поддерживать дважды судимого... возле исполкома собрались жители Енакиево, чтобы поддержать демократию и.т.д. Где они это снимали, не знаю, но лоханулись по полной. Исполком стандартый белый показали. А в Енакиево он из красного кирпича. Они-то думали, что на Донбассе 5 канал отключен. А оказалось что нет... Облом!
Засновниками корпорації виступали «офшорна фірма «Somolli Enterprises Ltd», за якою стояв Олександр Гравец — ідеолог і автор фінансових схем. Він був головним, фактично володів контрольним пакетом, а Юлія Володимирівна при ньому вчилася основ великого бізнесу.
Олександр Гравец тривалий час працював в управлінні праці Дніпропетровського облвиконкому і був другом Генадія Тимошенка — свекора Юлі. Цей скромний радянський чиновник вклав у зареєстровану на Кіпрі офшорну фірму «Somolli Enterprises Ltd» 60 тисяч доларів.* А всього кіпрській офшорці у статутному фонді корпорації «Український бензин» належало 85%. Юлі й Олександру Тимошенкам офіційно належало по 5% і самому О. Гравецу як фізичній особі — теж 5%. «Іноземна інвестиція» звільняла КУБ від сплати податків і платежів до бюджету.
Корпорація «Український бензин» завозила в Україну сиру нафту, переробляла її на вітчизняних заводах, а продукти переробки — бензин, дизельне пальне, мазут тощо — продавала на внутрішньому ринку, отримуючи при цьому шалені прибутки. Корпорації «Український бензин» навіть вдалося отримати замовлення на ексклюзивну поставку палива для сільського господарства Дніпропетровської області, де вона стала справжнім монополістом в аграрному секторі. У КУБІ Ю. Тимошенко працювала спочатку комерційним директором, а згодом — генеральним.
_________________________________________
* Попов Д., Мильштейн И. Оранжевая принцесса. Загадка Юлии Тимошенко. — М: Из-во О. Морозовой, 2006. — С.96.
Задля справедливості варто зазначити, що назва корпорації «Український бензин» не відповідала реальному стану справ: на чотири п'ятих вона була кіпрською, а бензин — російським.
У середині 90-х років Ю. Тимошенко розпочала пошуки нових шляхів у бізнесі, які привели її до давнього друга Віктора Пінчука — майбутнього зятя Л. Кучми. Разом вони створили новий концерн «Содружество», який теж діяв на ринку енергоносіїв — постачав близько 9 млрд. кубометрів туркменського і російського газу для потреб 70 промислових підприємств у семи областях України. Проте співпраця з В. Пінчуком виявилася недовгою — Віктор Михайлович чомусь сам вийшов із «Содружества», це збіглося у часі з першим арештом Ю. Тимошенко.
3. Перший кримінал
27 березня 1995 р. перед посадкою у літак Запоріжжя - Москва при митному огляді у Ю. Тимошенко виявили 26 тисяч доларів США і 3 мільйони карбованців. За порушення чинного законодавства Юлію Володимирівну спочатку затримали, а потім арештували та посадили у Запорізький слідчий ізолятор. На квартирі Ю. Тимошенко, помешканні її матері та в офісі корпорації «Український бензин» провели обшуки, допитували свідків. Як-не-як, сума, яку намагалися нелегально вивезти з України, на ті часи була досить значною. Ю. Тимошенко вперше побувала на тюремних нарах і на собі відчула зміну шикарного респектабельного життя на звичайне ув'язнення з його брутальністю, антисанітарією і небом у клітинку. Звичайно, що вона злякалася, пережили великий стрес і всі родичі Ю. Тимошенко. У розділі «Біда» книги «Юля, Юлия Владимировна» Антоніна Миколаївна Ульяхіна пише, що бідна племінниця певний час перебувала у запорізькому слідчому ізоляторі «без води і практично без їжі, у вогкості, напівтемряві і холоді». Визволити пані Юлю з неволі взявся тесть Геннадій Афанасійович Тимошенко та давній друг і партнер по бізнесу Віктор Михайлович Пінчук, який особисто не раз їздив із Дніпропетровська у Запоріжжя залагоджувати конфлікт. І йому це вдалося.
По своїх каналах В. Пінчук дещо з'ясував і, зустрівшись із родичами, як пише А. Ульяхіна, «підтвердив, що Юля затримана у Запоріжжі на митниці, що мине якийсь час, перш ніж розберуться, тому не потрібно панікувати. Він із дружиною сьогодні ж їде туди і постарається отримати вичерпну інформацію».
Скільки часу перебувала під арештом Ю. Тимошенко, невідомо, однак передачі їй возили у Запоріжжя чоловік Олександр і тесть Геннадій Тимошенки. За час першого арешту, пише А. Ульяхіна, Юлечка «із молодої гарної жінки перетворилася у блідненького і худенького підлітка». Бідолашна.
Мабуть, головну роль у визволенні Юлії Володимирівни усе-таки відіграв саме Віктор Пінчук. До нього Юлині родичі найбільше зверталися по допомогу. І він не відмовив. Зрештою, для визволення газової принцеси у Запоріжжя їздили свекор Геннадій Тимошенко і Віктор Пінчук із дружиною. До справи залучили досвідчених адвокатів, і незабаром усі негаразди втряслися. За версією захисту, в усьому був винен водій Алік, який привіз Юлії Володимирівні в аеропорт не той портфель, — замість із документами, він чомусь припер такий самий саквояж із грішми, а Юлія Володимирівна його не відкрила, не перевірила і зразу ж пішла до літака. І лише на митному огляді вона зрозуміла, що не той портфель їй привезли. Та було вже пізно.
Зважаючи на думку захисту та враховуючи інші вагомі аргументи, слідчі дійшли висновку: в аеропорту міста Запоріжжя трапилося прикре непорозуміння. Було також взято до уваги і те, що Ю. Тимошенко виховує неповнолітню дочку, а трудовий колектив корпорації «Український бензин» бере її на поруки. У зв'язку з такими і ще серйознішими аргументами справу закрили, а бідну пані Юлю випустили на волю.
Ось така перша кримінальна історія в житті Ю.Тимошенко. Її пояснення явно розраховане на наївних. Це випливає із тієї ж книжки А. Ульяхіної, яка вже через кілька сторінок писала: «Крупні контракти отримати в Москві можна тільки з великими зв'язками і відкатами»* Виникає резонне запитання: «Чи не заради такої благородної справи намагалися провезти у Москву портфель із валютою?» Про цілковиту вірогідність такого свідчать наступні факти.
_________________________________________
* Ульяхина А. Юля, Юлия Владимировна. — С. 45-46.
На прес-конференції на тему «Тимошенко і влада», яку 18 вересня 2007 р. провела народний депутат України Інна Богословська, було наведено ще один кримінальний випадок, пов'язаний із Ю. Тимошенко. «У липні того ж 1995 р. стверджувала І. Богословська, — у московському аеропорту «Внуково» Юлію Тимошенко разом із чоловіком Олександром було затримано за контрабанду 100 тисяч доларів США. Після того їх екстрадирували з Росії до України»* При таких обставинах росіяни мали би конфіскувати усю незаконно перевезену готівку.
Про те, що у Москву таки доставляли великі гроші, свідчить інша кримінальна справа, порушена Головною військовою прокуратурою Російської Федерації проти Юлії Володимирівни Тимошенко за звинуваченням щодо надання хабарів генералам російської армії, які підписували контракти з ЄЕСУ.
Запорізький і московський трафунки, мабуть, спонукали Ю. Тимошенко до думки про те, що, крім великого бізнесу, непогано мати ще й депутатську недоторканність.
_________________________________________
* Богословська Інна. Влада і Тимошенко. Прес-конференція. — 2007. — 18 вересня; http:/www.viche.org/to-print?mid=6800
4. Загадковий бізнес
Дещо про корпорацію «Український бензин» розповіла сама Ю. Тимошенко під час її допиту як свідка у справі П. Лазаренка. Допит проводився 22 вересня 2000 р. у приміщенні Генеральної прокуратури України слідчим з особливо важливих справ О.Р. Українець і заступником федерального прокурора США Мартою Борщ. Присутніми були адвокати і перекладачі. І хоча протокол вівся українською мовою, Ю. Тимошенко виявила бажання відповідати російською. Ось фрагмент цього протоколу:
Запитання: Коли і ким була створена компанія «КУБ»?
Відповідь: На початку 90-х років, точніше, я не пам 'ятаю, коли була створена компанія «КУБ». Я не можу точно сказати, так як це було дуже давно.
Запитання: Чи входили ви до складу засновників «КУБа»?
Відповідь: На початку діяльності компанії я була засновником «КУБа», в потім вийшла. Щоб нормально розвиватися, компанії потрібні були інвестори. Я залишалася керувати компанією, але були залучені інвестори. Наскільки я пам'ятаю, я займала посаду директора.
Запитання: Яку діяльність здійснювала компанія «КУБ»?
Відповідь: Компанія «Куб» займалася торгівельною діяльністю.
Запитання: Чи змінювався склад засновників компанії КУБ, якщо так, то яким чином і хто вибував із складу засновників, хто входив до їх складу?
Відповідь: Я не можу зараз сказати точно, тому що минуло достатньо багато часу, але спочатку засновниками були три фізичні особи: Гравец Олександр Михайлович, Тимошенко Олександр Геннадійович і я. Потім з'явився інвестор — компанія «Сомоллі».*
Із відповідей Ю. Тимошенко чітко видно, що вона явно не бажала давати відповіді на прості запитання і навіть добре не пам'ятала, чи була вона директором. Подібним рівнем добросовісності позначені і решта відповідей Ю. Тимошенко. Коли їй пред'явили копії банківських документів на багатомільйонні перерахування коштів і попросили пояснити, за що саме здійснювався переказ, Ю. Тимошенко відповіла: «За товар», а коли її запитали, чи вона знала, за який саме товар, — відповіла: «Ні, не знала».
Пред'явивши Ю. Тимошенко 39 платіжних документів про перерахування великих сум коштів в іноземні банки (як правило, всі платіжки фіксували значні суми: — найменша — 1 млн. доларів США, а найбільша — 11 млн. 900 тис. доларів США), слідчі на своє запитання: «За що ці гроші були перераховані?» — чули одну і ту саму відповідь: «Те ж пояснення, що і на попереднє запитання». І так — 39 разів!** Цілком зрозуміло, що Ю. Тимошенко не бажала говорити не лише про деталі свого бізнесу, а й про елементарні речі: чотирьох засновників і навіть своє директорство у фірмі «КУБ». Ось тому про підприємницьку діяльність «газової принцеси» не так уже й багато є інформації у пресі та окремих виданнях. З яких причин Ю. Тимошенко так не хоче розповідати про свій бізнес? Якщо все чисто, гарно і законно, то чому це приховувати? Та подібні відповіді на запитання прокурори почули від Ю. Тимошенко не лише щодо компанії «КУБ», а й щодо ЄЕСУ.
_________________________________________
* Протокол допиту Тимошенко по «делу Лазаренко» (Фотофакт) / Илья Колесников // УРА - Информ // http://ura-inform.com/ru/print/politics/2007/03/27/dopros.
** Там само.
5. ЄЕСУ
Після виходу В. Пінчука із корпорації «Содружество» Ю. Тимошенко створює ще одну комерційну структуру — ЗAT «Промислово-фінансовий концерн «Єдині енергетичні системи України» (скорочено ЄЕСУ), яка стала спадкоємцем корпорації «Український бензин». Тобто відбувалася не реєстрація нової фірми, а перереєстрація старої — КУБа. Це дало змогу зберегти за новою структурою старі пільги в оподаткуванні, які з 01.01.1995 р. були відмінені для нових підприємств з іноземними інвестиціями, але збережені для вже зареєстрованих.
Засновниками, власниками і головними гравцями ЄЕСУ були ті самі люди, що і в КУБІ. Окрім них, з'явилися ще й нові структури: «United Energy international Ltd» — зареєстрована у Великобританії 03.07.1995 p., їй припало 85% статутного фонду; ЗАТ «Об'єднана енергія», зареєстроване у Москві 18.10.1995 p., ТОВ «Хімнафт», зареєстроване у Дніпропетровську, його директором і співзасновником виступав О. Гравец. У новій структурі доля О. Гравеца стала значно меншою, ніж у КУБІ, а згодом він вийшов із числа учасників ЄЕСУ і виїхав на постійне місце проживання в Ізраїль. Як влучно зауважили Дмитро Попов та Ілья Мільштейн, в основного партнера і вчителя Юлії Володимирівни «здали нерви, він зрозумів, що пора вставати із-за грального столу, виносити виграш».* Узагалі-то мудрий чоловік — вчасно спохопився.
Президентом ЗАТ ПФК ЄЕСУ стала Ю. Тимошенко, її тесть Г. Тимошенко — генеральним директором, чоловік — генеральним директором підприємства «Транспорт», яке входило в структуру ЄЕСУ. Формальними власниками інших підприємств і структур ЄЕСУ були мати Юлії Володимирівни, її тітка і дочка. Тобто створилася чисто родинна комерційна структура.
Базовий офіс ЄЕСУ знаходився в Дніпропетровську. У 1996 р. корпорація мала філії у Москві, Києві та Лондоні. Згодом до її складу входили три придбані заводи й авіакомпанія «ЄЕС - авіа», два банки — «Південкомбанк» і «Слов'янський». Крім цього, структури, підконтрольні ЄЕСУ, випускали газети, володіли кількома радіостанціями та інформагентствами. Тобто ЄЕСУ перетворилося на потужну бізнес-імперію.
_________________________________________
* Попов Д., Мильштейн И. Оранжевая принцесса. — С. 147.
Статутний фонд ЄЕСУ — 10 млн. доларів США. Основні напрями діяльності: реалізація природного газу, електроенергії, нафтопродуктів, а також продукції машинобудування, металопрокату, труб, виробництво будівельних матеріалів, каменеобробка, переробка сільськогосподарської продукції. Основою взаєморозрахунків ЄЕСУ був бартер, тобто товарообмінні операції, переуступка боргів, заліків, векселів.
Вже у 1996 р. корпорація ЄЕСУ стала найбільшим оптовим імпортером російського природного газу. Контракт із PAT «Газпром» передбачав постачання в Україну щорічно понад 25 млрд. кубометрів газу, який надходив підприємствам та населенню Донецької, Дніпропетровської, Черкаської, Сумської, Полтавської, Кіровоградської та Миколаївської областей. Завдяки сприянню тодішнього, спочатку віце-прем'єр-міністра з питань ПЕК, а згодом і Прем'єр-міністра України Павла Лазаренка, корпорація ЄЕСУ зайняла на енергоринку України панівне становище. Інакше і бути не могло. Сама назва приватної комерційної структури свідчила, що вона у цьому сегменті української економіки прагне стати єдиною.
Схеми розрахунків у ЄЕСУ були дуже складними і добре відомими, мабуть, лише Ю. Тимошенко. Кому це цікаво — може прочитати у великих публікаціях Олексія Ленського «Історія сходження Юлії Тимошенко» та Олега Єльцова «Чи не час покаятися, Юліє Володимирівно?». Там непогано описано, яким чином мінімізувався прибуток ЄЕСУ та викачувалися з України величезні кошти. *
Ми не будемо описувати всіх хитросплетінь схем і розрахунків у діяльності ЄЕСУ, їх і Генеральна прокуратура України не змогла осягнути, адже справа складалася із 500 томів! Зупинимось на суттєвішому. Річний оборот ЗАТ ПФК «Єдині енергетичні системи України» становив понад 10 млрд. доларів щорічно. Це визнавала й сама Ю. Тимошенко: «Корпорація, якою я на той час керувала та котру я сама створила, мала річний оборот десять мільярдів доларів. Тоді це було найкрупніше підприємство не те що в Україні — в усьому СНД не було нічого подібного».* Та хочу зауважити: часом, шановний читачу, не подумайте, що ЄЕСУ була потужнішою, ніж «Криворіжсталь», зовсім ні — всі її служби знаходились в офісному приміщенні, а головними у діяльності корпорації були торгівельні операції з газом, електроенергією та нафтопродуктами. Діяла вона за класичним принципом: купи дешевше — продай дорожче. І головні прибутки ЄЕСУ мала від торгівлі.
_________________________________________
* Ленський О. Історія сходження Юлії Тимошенко // Свобода. — 2000. — 17 квітня. — С. 8-9; Єльцов О. Чи не час покаятися, Юліє Володимирівно? // Народна Воля. — 2000. — №10, жовтень. — С.12-13.
Незважаючи на найвищі в СНД обороти, президент ЄЕСУ Ю. Тимошенко не раз говорила виборцям, що оборот — це одне, а прибуток — цілком інше, і прибутки її корпорації зовсім не великі. Такі твердження розраховані на наївних, бо наявність заплутаних схем та ще й офшорних партнерів давала можливість чисто торгівельній структурі справді мінімізувати прибуток та наблизити його до нуля в Україні, а основний капітал сховати в офшорах.
Для кандидата економічних наук Ю.В. Тимошенко не зайве буде пояснити прості істини. Навіть нульовий прибуток, тобто коли доходи і видатки взаємно покриваються, свідчить, що підприємство не є збитковим. Але у такому режимі воно не може тривалий час працювати, бо рушієм прогресу є прибуток, який дає можливість розвивати виробництво. Судячи з того, що ЄЕСУ придбало будинки, створило прекрасні офіси та представництва в Дніпропетровську, Києві, Москві і Лондоні із ******** оргтехнікою та дорогими *******, мало великий автопарк, власну авіакомпанію, купувало цілі підприємства, — то його діяльність була прибутковою. Будь-яке нормальне підприємство мусить мати хоч би 10% річного прибутку, інакше у нього немає жодної перспективи. Якщо виходити з цього, то і корпорація ЄЕСУ теж повинна була мати хоча б 10% річного прибутку від загального обороту, — отже, можна дещо вирахувати. Оборот відомий — 10 млрд. доларів США. Виходить, що, за найскромнішими підрахунками, компанія Ю. Тимошенко мусила одержати в рік 1 млрд. доларів США чистого прибутку (10%). Множимо на 3 роки (1996, 1997, 1998) і маємо 3 млрд. доларів США. Підкреслюю, що це при 10% прибутку. А хто повірить у те, що на торгівлі газом, бензином, дизпаливом, сирою нафтою, мазутом, металопрокатом та ще й при цікавих розрахунках бартером, взаємозаліками і векселями прибуток становив лише 10%? Де ж ви, пані Юлю, заникали такі гроші, що тепер вимушені запрошувати олігархів у списки БЮТ?
_________________________________________
* Цит. за: Лоза Р. Невиконане замовлення. — К., 2002. — С. 29.
6. Перше виборче кіно
У зв'язку із прийняттям 28 червня 1996 р. нової Конституції України, яка не дозволяла поєднувати одночасну роботу в парламенті й органах виконавчої влади, перший віце-прем'єр-міністр України Василь Дурдинець склав депутатські повноваження. Так звільнився Бобринецький виборчий округ №229 Кіровоградської області, в якому були призначені дострокові вибори. Саме у них і взяла участь Ю. Тимошенко, тодішній президент корпорації ЄЕСУ. Причину такого кроку Ю. Тимошенко пояснювала бажанням творити нові закони. Треба думати, що мета все-таки полягала в іншому. Депутатський мандат, крім недоторканності, давав ще й перепустку в усі владні кабінети та слугував надійним прикриттям власного бізнесу. Аби цього досягти, немало олігархів викладали величезні гроші. Однак піонером у цій справі, безумовно, стала Ю. Тимошенко. До того ж після Запорізького СІЗО, як влучно написали І. Мільштейн і Д. Попов, «дорогу в парламент їй прокладав страх».*
_________________________________________
* Попов Д., Мильштейн И. Оранжевая принцесса. — С. 126.
Про те, що являла собою Ю. Тимошенко до свого першого обрання народним депутатом України, писала і газета «Московский комсомолец», вона навела таку її характеристику словами неназваного російського бізнесмена: «Розмови Юлі відрізнялися тоді безмежним цинізмом. Вона щедро використовувала лайливу лексику і ні про кого із своїх знайомих не говорила з повагою. Всі люди розглядалися з погляду корисності чи безкорисності. Про українських націоналістів вона тоді говорила із роздратуванням і зневагою. Між: іншим, теплого ставлення до Москви у неї теж не було. На відміну від бізнесу, політика її тоді не цікавила».*
Вибори в мажоритарному окрузі, це передусім публічна поява кандидатів. Саме на Кіровоградщині Ю. Тимошенко вперше з'явилася перед широкою публікою. їй потрібно було виступати перед виборцями, розповідати про себе, свою програму. Це було непростою для Юлії Володимирівни справою. Як пишуть Д. Попов і І. Мільштейн: «Їй було важко спілкуватися із незнайомими людьми, і це зауважили не лише телевізійники. Світло софітів було для неї надто яскравим — воно засліплювало і позбавляло впевненості у собі. При всій своїй ефектній зовнішності вона не вміла тримати себе на людях. У неї раз у раз зривався голос. Вона не контролювала власних жестів: то нервово стискала руки в кулаки, то перебирала волосся, псуючи зачіску. її рухи були скуті; вартувало їй з'явитися у центрі уваги, як у неї змінювалася хода, і в очах застигала нудьга».**
Очевидно, що саме через це Ю. Тимошенко найняла спеціалістів із паблік рілейшинз (іміджмейкерів), які й відучили її від незграбних жестів та навчили азів публічної діяльності. І вона це швидко опанувала. Пізніше один із цих іміджмейкерів назвав Ю. Тимошенко «геніальною актрисою рівня Голлівуду». Іміджмейкер захоплювався її «даром перевтілення», «облесливим голосом, усмішкою, поглядом».
«Разом із іміджмейкером вона знайшла безпрограшну формулу успіху у виборців, — писали Д. Попов і І. Мільштейн. — Потрібно було бути гарною, але не зухвалою. Жодних крикливих нарядів і дорогої біжутерії — потрібно стати скромною і привабливою, як сільська вчителька. Відповіді на будь-які запитання журналістів і виборців мають бути простими і радикальними. А головне — не скупитися».*** І Ю.Тимошенко не скупилася.
Пересівши із звичного «Мерседеса» у скромну «Волгу», Ю. Тимошенко у супроводі численної свити об'їздила весь Бобринецький округ, наліво і направо роздаючи не лише обіцянки справжнього чуда у майбутньому, а й цілком реальні речі вже тепер.
_________________________________________
* Ростовский М. Русско-армянская красавица на пятом десятке // Московский комсомолец. — 2004. — 26 ноября // http://compromat.ru/main/kuchma/timoshenkobomba.htm.
** Попов Д., Мильштейн И. Оранжевая принцесса. — С. 129.
*** Там само. — С. 131.
За розпорядженням прем'єра П. Лазаренка, виборцям Бобринецького округу виплатили усі заборгованості по пенсіях і заробітних платах за багато місяців. Це й справді виглядало чудом на тлі тодішньої української дійсності, коли пенсіонерам, медикам, працівникам бюджетної сфери належні їм виплати затримували місяцями.
Надворі стояла холодна осінь, і Ю. Тимошенко всіх обігріла — вона безоплатно надала кіровоградцям 5 тисяч тонн вугілля для шкіл, лікарень, малозабезпечених. До багатьох сіл Ю. Тимошенко пообіцяла протягнути газ, провести воду, виконати інші роботи. Вже у ході виборчої кампанії на кошти Ю. Тимошенко у селах почали відбудовувати зруйновані у комуністичні часи церкви. «І навіть коли де-небудь гасло світло у сільському клубі посеред кіносеансу, — писали Д. Попов і І. Мільштейн, — то досить було подзвонити у штаб Тимошенко — світло тут же загорялося... Вона вже давно навчилася показувати кіно».*
Виборча кампанія тривала недовго: протягом листопада-грудня 1996 року. Проте потужні зусилля дали чудовий результат — 92,3% виборців Бобринецького округу проголосували за Ю. Тимошенко. Так Юлія Володимирівна стала членом українського парламенту. Вже згадані Д. Петров і І. Мільштейн, іронізуючи, назвали Ю. Тимошенко «Політиком 1996 року» і зазначили: «Ця молода симпатична дівчина, по суті, є могильщиком політичної системи і політики як такої загалом — відтепер немає сенсу мати політичні погляди або платформу та й займатися власне політикою — досить мати гроші».**
В історію Верховної Ради України можна сміливо записати Юлію Володимирівну Тимошенко як першого депутата, що потрапив у стіни парламенту завдяки силі своїх грошей. Спосіб, продемонстрований у 1996 р. на дострокових виборах Ю. Тимошенко, під час чергової парламентської кампанії 1998 р. був узятий на озброєння багатьма олігархами, а на наступних виборах 2002-го, 2006-го і 2007 pp. він став в Україні домінуючим. Саме в цьому якраз і полягає найбільша загроза демократії у нашій Вітчизні.
_________________________________________
* Попов Д., Мильштейн И. Оранжевая принцесса. — С. 132.
** Там само. — С. 132.
Перший бізнес-політичний проект Ю. Тимошенко, успішно реалізований у Бобринецькому виборчому окрузі на Кіровоградщині, дав їй путівку у велику політику. На хвилі тріумфальної перемоги, бобринецькі виборці мало її не боготворили. УПЦ (МП) нагородила Юлію Володимирівну орденом Великомучениці Варвари, навіть бобринецьку футбольну команду «Новатор» перейменували в «Юлію-Новатор».
Однак поступово породжені різноманітними піар-акціями емоції вгамувалися, і люди почали тверезо дивитися на речі. Всього лише через рік — у березні 1998 p., — у цьому ж окрузі на чергових парламентських виборах Ю. Тимошенко отримала 38,5% голосів. Падіння майже у два з половиною рази! Як тут не погодитись із словами Антоніни Ульяхіної, рідної тітки Ю. Тимошенко: «Люди на виборах помиляються і віддають свої голоси за діячів, які чужі їхньому життю і сподіванням»* Чи не власну племінницю вона мала на увазі?
_________________________________________
* Ульяхина А. Юля, Юлия Владимировна. — Днепропетровск: Журфонд, 2007. — С.32.
7. Кримінальні справи 1998-го
Із відставкою П. Лазаренка з посади Прем'єр-міністра України для ЄЕСУ настала чорна смуга, корпорація не лише втратила могутнього покровителя, а й зазнала всіляких неприємностей і явних переслідувань. ЄЕСУ позбавили 26% акцій Харцизського трубного заводу, згодом висунули звинувачення в заборгованості перед «Укргазпромом» у розмірі 42 млн. доларів СІ1ІА. За рішенням податкових органів, були арештовані рахунки корпорації. У 1998 р. Вищий арбітражний суд ухвалив стягнути з ЄЕСУ 1,5 млрд. гривень боргу перед бюджетом. ЄЕСУ позбавили права поставляти газ на підприємства України та почепили на корпорацію борг перед Росією за постачання газу у розмірі близько 300 млн. доларів США.
Проти самої Ю. Тимошенко та її бізнес-партнерів теж порушили кілька кримінальних справ. Досліджувати їхню суть немає великої потреби, бо це занадто копітка, вкрай марудна та невдячна справа. Одне подання Генерального прокурора України Верховній Раді про надання згоди на притягнення до кримінальної відповідальності народного депутата України Ю.В. Тимошенко мало вигляд цілої книги і було надруковане тижневиком «2000» окремою вкладкою на 4-х газетних шпальтах формату А-1. Усі висунуті звинувачення Ю. Тимошенко категорично відкинула і назвала їх політичними переслідуваннями. Безумовно, що якась доля правди у цьому була, та й диму без вогню теж не буває.
Ю. Тимошенко інкримінували зловживання службовим становищем, надання хабарів, ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, привласнення чужого майна в особливо великих розмірах, контрабанду російського газу.
Очевидно, не витримавши тиску, Ю. Тимошенко пішла на компроміс із Президентом Л. Кучмою. У ЗМІ з'явилося повідомлення, що, на прохання народного депутата Ю. Тимошенко, її прийняв Президент України і пригостив чаєм. Про що йшлося за чаюванням, знає вкрай обмежене коло осіб. Проте це чаювання стало своєрідним етапом у замиренні обох сторін.
У кабінет Л. Кучми Ю. Тимошенко зайшла ворогом, а трішки почаювавши, вийшла другом. І вже через кілька днів цілком відреклася від своєї дутої опозиційності та боротьби з Л. Кучмою: — 10 листопада 1998 р. на прес-конференції вона заявила, що із владою треба йти «на зближення і на співпрацю. Тільки Леонід Кучма може сьогодні зіграти вирішальну роль у подоланні кризових явищ»* Ці слова Ю. Тимошенко з ранку до вечора ширили Україною всі ЗМІ. Ось вам, шановний читачу, і приклад принциповості та незламності борця із «ненависним режимом». Та коли припече — Ю. Тимошенко знайде спільну мову не те що із Л. Кучмою, а й із Люципером.
Приблизно у цей же час виникли великі проблеми у колишнього прем'єра та голови партії «Громада» Павла Лазаренка, і він, побоюючись за власне життя, покинув Україну. Це сталося у лютому 1999 р. А вже у березні Ю. Тимошенко разом із О. Турчиновим розпочинають заходи з організації нової партії — ВО «Батьківщина». Під такою ж назвою у парламенті створено фракцію, в яку перейшла більшість громадівців. Такі кроки однопартійців голова партії П. Лазаренко та видання ВО «Громада» розцінили як зраду. І мали для цього підставу.
_________________________________________
* Цит. за кн.: Кокотюха А. Юля. — Харків: Фоліо, 2006. — С.94.
Дуже показово, що ще восени 1998 р. Ю. Тимошенко заявила: «Я ніколи не буду виступати в ролі розкольника партії. Якби я ставила перед собою таке завдання, то діяла б сьогодні за іншим сценарієм. Ініціювала б створення паралельних первинних організацій, організовувала б паралельні з'їзди... А я цього не роблю і робити не буду».* Тобто не минуло й півроку, як Ю. Тимошенко різко змінила свою політичну позицію: від агресивної опозиційності до миролюбної співпраці з режимом Л. Кучми. Зрештою, це постійний стиль поведінки пані Юлі — в усьому шукати власну користь, тому безпринципність та всеїдність були і є її постійними супутниками.
Дії Ю. Тимошенко та її оточення ґрунтовно нашкодили єдиній правій опозиції до Л. Кучми в особі партії «Громада». Фактично, «Громаду» підірвали з середини її ж учорашні соратники. Ось тут якраз і можна говорити про політичну зраду. Бо коли це не зрада, то що?
На відміну від «Громади», ВО «Батьківщина» зайняло явно лояльну позицію стосовно влади і підтримувало у парламенті всі дії Л. Кучми. Навіть під час президентської виборчої кампанії 1999 року «Батьківщина» нічим не турбувала чинну владу.
Повна лояльність Ю. Тимошенко до режиму та її дії з розвалу партії «Громада» дали підставу Л. Кучмі напередодні президентських виборів 1999 р. заявити, що в Україні правої опозиції немає — в опозиції перебувають лише комуністи і соціалісти. Це була головна модель пропаганди. На штучно створеному протистоянні комуніста П. Симоненка і демократа Л. Кучми останній і переміг на виборах. А такої моделі політичної ситуації, без прислужницьких дій Ю. Тимошенко, тодішній режим ніколи б не зміг добитися. Тому зроблене Юлією Володимирівною було належно оцінено. Про її кримінальне переслідування прокуратура забула, більше того, тільки-но Л. Кучма був повторно обраний Президентом України, він одним із перших своїх указів призначив Ю. Тимошенко віце-прем'єр-міністром України в уряді В. Ющенка. І якби Юлія Володимирівна цього не заслужила, то хіба би він її призначив? Але чи є подібні «заслуги» достатніми і належними підставами для призначення членом уряду? Я ось тепер дивуюся: чому Леонід Данилович так вчинив? Та ж на цей час, крім чисто торгівельного бізнесу, за плечима Ю. Тимошенко нічого серйозного не було, ні виробничого, ні навіть жодного адміністративного досвіду — хоча б на посаді завідуючого відділом райдержадміністрації! Із грязі одразу в князі. Дуже цікаве формування українського уряду!
_________________________________________
* Там само. — С.96.
8. Кримінальні проблеми початку XXI століття
Касетний скандал, який розгорівся в Україні 21 листопада 2000 p., та оприлюднення аудіозаписів, здійснених у кабінеті Президента Л. Кучми, спонукали останнього запідозрити причетність до цих акцій Юлії Тимошенко. Президент навіть пропонував віце-прем'єру згорнути антипрезидентську кампанію. Та вона набирала обертів і без Ю. Тимошенко. Тому влада, мабуть, і реанімувала вже призабуте кримінальне переслідування керівників ЄЕСУ. 5 січня 2001 р. Генпрокуратура оголосила про порушення двох кримінальних справ проти Юлії Тимошенко, яка на той час займала посаду віце-прем'єр-міністра України. За поданням прокуратури, Президент Л. Кучма видав указ про звільнення Ю. Тимошенко з посади, а ще через деякий час — 13 лютого 2001 р. — Юлію Володимирівну арештували і помістили у Лук'янівський слідчий ізолятор (СІЗО). Ю. Тимошенко пред'явили звинувачення у наданні хабарів, контрабанді газу, службовому підлозі й ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.
У Лук'янівському СІЗО Ю. Тимошенко перебувала 42 дні. За цей час із неї зробили мученицю за народну справу, хоча вона насправді такою не була, а сиділа за звинуваченнями у банальних фінансових аферах.
Внаслідок дивовижного вчинку судді Печерського районного суду м. Києва Миколи Замковенка, Ю. Тимошенко вийшла на волю й одразу ж була влаштована у лікарню «Медиком». Через кілька днів за протестом прокуратури президія Київського міського суду скасувала рішення Печерського районного суду м. Києва. Біля палати Ю. Тимошенко виставили озброєну охорону. А 2 квітня 2001 р. постановою Голови Верховного Суду України В.Ф. Бойка було призупинено виконання постанови президії Київського міського суду. Так Ю. Тимошенко здобула свободу, але загроза її кримінального переслідування не була усунута.
Сама ж кримінальна справа, у якій головним героєм була Ю. Тимошенко, нараховувала 500 томів. За інформацією Генеральної прокуратури, внаслідок не зовсім законної, на думку слідчих, діяльності ЄЕСУ, за межі країни виведено 1 млрд. 100 млн. доларів США та завдано збитків Україні на суму 2 млрд. доларів. Однак судового підтвердження цих слів немає й досі, бо до суду справа так і не дійшла. Сама ж Ю. Тимошенко всі звинувачення заперечувала і називала їх політичними переслідуваннями. Можливо, що це так частково і було, адже Ю. Тимошенко опинилася в одному опозиційному таборі з П. Лазаренком — потужним конкурентом тодішнього Президента Л. Кучми. Ця обставина і стала суттєвим фактором, який накликав на комерційні структури Ю. Тимошенко великий гнів діючої влади. Проте для об'єктивності слід зазначити й таке. У середині 90-х років увесь великий український бізнес мав, м'яко кажучи, дуже сумнівний характер, тому ретельно проведена перевірка могла виявити немало фінансових порушень і зловживань. Як говорили у ті часи, Л. Кучма діяв за принципом: «Друзям — все, ворогам — закон». Під важкий прес цього правила потрапив і бізнес Ю. Тимошенко, нічим не кращий і не гірший з-поміж бізнесу решти олігархів.
Незважаючи на відчайдушні зусилля та шалену діяльність юристів, великий бізнес Ю. Тимошенко не витримав адміністративного пресу, а створена нею бізнес-імперія почала тріщати по всіх швах і незабаром, по суті, була зруйнована цілком.
Однак сама Ю. Тимошенко мужньо вистояла і благополучно минула чергову лаву підсудних. Очолюваний нею виборчий блок пройшов у Верховну Раду України на парламентських виборах 2002 року, здобувши 7,8%. Ю. Тимошенко знову стала депутатом і отримала таку жадану депутатську недоторканність. І хоча новий Генеральний прокурор України С. Піскун скерував у Верховну Раду України подання про притягнення Ю. Тимошенко до кримінальної відповідальності та її арешт, депутати свого колегу не здали. До речі, це не був єдиний випадок — подібних подань на Ю.Тимошенко Генеральний прокурор направляв чотири рази. Переважно вони не доходили до сесійного залу — застрягали на рівні Комітету з питань регламенту та депутатської етики, або поверталися в прокуратуру Головою Верховної Ради. Очевидно, саме такою пікантною справою слід пояснити особливий пієтет бютівців до регламентного комітету, і в шостому скликанні — їх там майже половина, аж 9 із 22-ох!
Коментуючи ситуацію щодо таких подань, Генеральний прокурор України С. Піскун у пориві відвертості сказав читачам газети «Столичные новости»: «Я вже неодноразово просив депутатів і буду просити, щоби вони, подібно до Феміди, закрили очі на те, що це гарна жінка, депутат, лідер фракції. Прочитайте подання Генпрокуратури і дайте свою оцінку діям цієї людини як громадянина України. Четверта частина державного бюджету була вивезена з України в 1997 році. Із тих двох мільярдів можно було б і пенсії виплатити, і зарплати підвищити. Чому ж ми повинні прощати тим представником влади та іже з ними, які, вкравши мільярди, зробили десятки тисяч людей жебраками?»*
Ці слова вкрай обурили Ю. Тимошенко, і вона подала позов до суду про захист своєї честі, гідності та ділової репутації. Та у судові засідання чомусь не з'явилися ні Юлія Володимирівна, ні її адвокати. Через те «захист честі» так і не відбувся, а справу закрили.
І лише після Помаранчевої революції, коли Ю. Тимошенко опинилася у кріслі прем'єра, Генеральний прокурор України С. Піскун нараз прозрів і сам заперечив свої ж подання та коментарі у пресі. Святослав Михайлович заявив: «Якщо за стільки років депутати не дали своєї згоди, а правоохоронні органи не знайшли доказів її злочинів, необхідно керуватися презумцією невинуватості». При цьому С. Піскун зіслався на рішення судів, які закрили ряд справ по її родичах. «На основі цього прокуратура вирішила закрити справу і по Тимошенко». Генпрокурор підкреслив: справу закрили перед 24 січня 2005 p., тобто до того, коли Президент призначив Ю. Тимошенко в. о. Прем'єр-міністра України. ** Однак, чомусь про таку знамениту подію суспільству повідомили після того, як Юлія Володимирівна очолила український Уряд.
_________________________________________
* Столичные новости. — 2003. — 2 сентября // http://www.fl6.ru/infoprint/34267.htm. (Див. http://cn.com.ua/N275/investigation/investigation.html — Кін)
** Цит. за: Гаврыш О., Калныш В. Экс-премьера обьявили миллиардером // Коммерсант // http://www.kommersant.ua.html?doc Id = 611191
Я ось тепер думаю: де ще є країна, у якій особу із чорним шлейфом таких кримінальних історій як у Ю. Тимошенко призначили керувати урядом? Тепер Україна пожинає плоди її урядування.
Після інавгурації новообраного Президента України Віктора Ющенка Ю. Тимошенко аж ніяк не сиділа, склавши руки, в очікуванні поста прем'єра. Хоча ця посада її страшенно турбувала, але не менше хвилювало і ЄЕСУ. Через два дні після інавгурації, ЄЕСУ та британська компанія United Energy International Ltd тихенько подали заяви у Вищий господарський суд України про відміну рішення господарських судів щодо нарахування заборгованості в сумі 3,7 млрд грн. Буквально через тиждень — 2 лютого 2005 р. позов було повністю задоволено. До речі, неймовірна швидкість розгляду цієї судової справи гідна занесення до книги рекордів Гіннеса. Безумовно, що ця судова вікторія є шедевром у здобутках ЄЕСУ, а особливо адвокатів Ю. Тимошенко. Інтереси ЄЕСУ у Вищому господарському суді України захищала Юлія Вікторівна Швець, а британську компанію — Віктор Дмитрович Швець.
На підставі рішення Вищого Господарського суду України 18 лютого 2005 р. Головна податкова адміністрація України списала з ЄЕСУ усі заборгованості разом із пенею та іншими нарахуваннями на загальну суму 7,5 млрд гривень.*
Незважаючи на такі судові звитяги, Ю. Тимошенко чомусь страшенно турбували матеріали, які лежали у Генеральній прокуратурі України. Ставши Прем'єр-міністром України, вона у дивовижний спосіб добилася, аби її особистий адвокат В. Швець отримав відповідальну посаду в Генеральній прокуратурі України — начальника управління. Як розповів Генеральний прокурор України Святослав Піскун, про призначення В. Швеця на роботу в Генпрокуратуру його попросив сам Президент, тому він не міг йому відмовити. Виникає запитання: невже В. Ющенко ні з того, ні з сього вирішив «зміцнити» Генеральну прокуратуру особистим адвокатом Ю. Тимошенко, який до того ж і не мав відповідного досвіду? Треба ж уміти робити справи чужими руками! Та ще й якими та як!
Восени 2007 р. народний депутат України від Партії регіонів І. Богословська зробила заяву, яка потрапила у пресу. У ній пані Інна висунула панові В. Швецю деякі претензії, зокрема, про те, що коли він працював у Генеральній прокуратурі України, то мав доступ до матеріалів щодо діяльності ЄЕСУ, а тепер із 500 томів кримінальної справи не вистачає 10 томів оригінальних платіжних документів, без яких уже ніхто і ніколи не встановить істину. Після прочитання цієї інформації у мене виникла думка: невже Ю. Тимошенко для цього й прилаштувала у Генпрокуратурі свого адвоката? Тепер В. Швець — народний депутат України від БЮТ, а його дочка Юлія Вікторівна Швець стала членом Центральної виборчої комісії за квотою БЮТ. Заслужили.
_________________________________________
* Сидоренко Иван. Тимошенко накажет себя? Документы // http://obozrevatel.com/news/2008/1/29/214280.htm
9. Російський «лохотрон»
Таку назву мала стаття Бориса Солдатенка у газеті «Красная звезда» (центральному органі Міністерства оборони Російської Федерації) за 12 липня 2001 року. Ця величезна публікація розповідає про те, як п'ять генералів російського міністерства оборони грали у «лохотрон» із ЄЕСУ на 450 млн доларів США у вже далекому 1996 році. Аби краще передати пафос публікації, процитую окремі її частини. Стаття починається так:
«У цій історії із самого початку не було нічого детективного. Ні вбивств, ні погонь, ні перестрілок. Все просто, і від цього зовсім незрозуміло. У 1996 році Міністерство оборони Російської Федерації уклало з корпорацією «Єдині енергетичні системи України (ЄЕСУ) контракт на поставку будматеріалів для потреб російського військового відомства на суму 450 мільйонів доларів США. Крім цього, корпорація ЄЕСУ згідно підписаного договору з міністерством фінансів РФ у залік поставок газу в Україну повинна була передати будматеріали і товари для потреб Міністерства оборони РФ. Здавалося, тут нема нічого складного. Начальнику Головного управління військового бюджету і фінансування Міноборони РФ генерал-полковнику Георгію Олійнику потрібно було провести попередню (!) оплату вказаної суми українській стороні... на рахунок британської «United Energy International Ltd», а тиловим службам чекати надходження... з території України обіцяних будматеріалів.
Однак українські товари не надходили. Більше того, пропали і перераховані «колишній братській республіці» 450 мільйонів доларів США, призначених для будівництва житла для російських військових. Причому відбувалося все це у важкий для Міністерства оборони РФ рік — продовжувалася війна в Чечні, йшло реформування військового відомства, у частинах виплачували грошове забезпечення із затримками у три-чотири місяці.
Минуло кілька років, і ось наприкінці 1999 року Головна військова прокуратура пред'явила начальнику Головного управління військового бюджету і фінансування Міністерства оборони РФ генерал-полковнику Георгію Олійнику звинувачення у перевищенні службових повноважень. На перший погляд, здавалося, що справедливість восторжествувала, посадову особу, яка незаконно перерахувала величезну суму грошей в іноземній валюті, що пройшла по статті «Національна оборона», притягнуто до відповідальності. Ходять поки-що безпредметні чутки про можливе одержання кимось із Міноборони хабара у розмірі 3 мільйони доларів США. Та турбує інше — куди поділися всі 450 мільйонів доларів і чому гроші пішли в англійську корпорацію?»*
_________________________________________
* Солдатенко Борис. Российский «лохотрон» // Красная звезда. — 2001. — 12 июля; Про це ж: http://www.redstar.ru/2001/07/12-07/4-01.html
Б. Солдатенко писав, що за незаконне перерахування за кордон коштів до кримінальної відповідальності притягнуті начальник Головного управління військового бюджету і фінансування Міноборони РФ генерал-полковник Георгій Олійник, головний бухгалтер ГУВБіФ генерал-майор Євгеній Дацко, начальники управлінь генерал-майори Леонід Герасименко і Анатолій Воробйов. Згідно з документами слідства, ці генерали оформили, підписали і відправили в один із відділів Центробанку РФ платіжні доручення на перерахування 450 мільйонів доларів США відомій нам англійської фірмі за ніби-то уже отримані будматеріали без... будь-яких документальних підтверджень.
Із посиланням на інформацію слідчих військової прокуратури, Б. Солдатенко подає вірогідну схему дії «лохотрону».
«PAT «Газпром» взяв кредит у Національному резервному банку і банку «Імперіал» (іншими словами у себе самого) відповідно 200 мільйонів доларів США і 250 мільйонів доларів США. Ці гроші були перераховані (ніби) в рахунок погашення заборгованості перед бюджетом в Центробанк РФ.
Далі Державна податкова служба РФ, у свою чергу, переводить всі 450 мільйонів доларів США на рахунок Міністерства фінансів РФ. Міністерство фінансів РФ відповідно для фінансування держбюджету за статтею «Національна оборона» направило ці гроші на рахунок Головного управління військового бюджету і фінансування Міністерства оборони РФ. Потім за нібито раніше досягнутою домовленістю між Мінфіном і урядом України уже відомі посадові особи з Міністерства оборони РФ перераховують всю суму на рахунки англійської компанії «United International Ltd» за те, що українська сторона готова передати на цю суму російському оборонному відомству матеріально-технічні цінності (під час слідства вияснилося, що в Москві навіть не знають, що це таке).
На цьому мандри по банківських рахунках суми, яка без малого складає півмільярда доларів США, на жаль, не закінчилися. Хочу відзначити окремо: до завершення того ж банківського дня англійці перевели ці гроші через СЕСУ в PAT «Газпром», ніби погашуючи українські борги. А російський «Газпром» устиг повернути із цих грошей одержані ним кредити Національному резервному банку РФ і «Імперіалу». Так завершилася гра російського «лохотрону», ставка в якій була 450 мільйонів доларів США із... кишені Міністерства оборони Росії. Вражає»?'
Таким був початок російського скандалу щодо газово-фінансової діяльності Ю. Тимошенко. Так її подала газета «Красная звезда», однак у публікації закралися деякі неточності. Б. Солдатенко чомусь називає ЄЕСУ «українською державною корпорацією», насправді — це чисто приватна структура, у якій Ю. Тимошенко відігравала головну роль. А згадана англійська фірма «United International Ltd» володіла 85% у статутному фонді ЄЕСУ і теж належала Ю. Тимошенко.
_________________________________________
* Солдатенко Борис. Российский «лохотрон» // Красная звезда. — 2001. — 12 июля; Про це ж: http://www.redstar.ru/2001/07/12-07/4-01.html
Слідство у справі російського лохотрону тривало досить довго.
У 2001 р. Московський арбітражний суд задовольнив позов Міністерства оборони Росії щодо стягнення 26 млн. 228 тисяч доларів США з ЄЕСУ — то були лише відсотки, які набігли за борг, загальна сума якого тоді складала 330 млн доларів США — залишок із 450 млн доларів, які Міноборони Росії перерахувало тимошенківський британській компанії «United International Ltd» за будматеріали. Цих матеріалів було поставлено лише на 120 млн. «Решта грошей, — писало 26 вересня 2001 p., російське видання «Газета», — щезли».*
Вже після засудження у 2003 р. російського генерала Г. Олійника, до Великобританії виїжджали високопосадовці РФ шукати кошти Міноборони. З цього питання у травні 2004 р. у Лондоні відбулася зустріч голови Рахункової палати РФ Сергія Степашина з головою Національного контрольного управління Великобританії сером Джоном Борном.* * Британське відомство надало російським колегам максимально можливу інформацію. У російську пресу просочилася інформація щодо діяльності британської компанії «United International Ltd». Тепер російські компетентні органи добре знають не лише засновників цієї комерційної структури, а й те кому, коли і на які рахунки вона відправляла кошти. Чи не у цьому полягає суть такої дивовижної вразливості Ю. Тимошенко перед російською владою?
P.S.
Про історію російського «лохотрону» можна також прочитати у таких публікаціях.
1. Єльцов О. Ю. Тимошенко. «Не виноватая я! Он сам ко мне пришел!» // http://www.ua-pravda.com/old/articles/portret/1103.php?mode=printable.
2. Финансовые "схемы" Минобороны // Компромат. Ru // http://www.compromat.ru//main/mo/zachem.htm
3. Тимошенко грозит 4,5 года // Деловая неделя // http://dn.kiev.ua/person/olcinik1804-print.html.
4. Российские адвокаты не исключают обращения в лондонский суд по сделке между Миноборони РФ и "ЕЭС Украины" // Энерго Портал. — 2004. — 29 марта// http://energoportal.net
5. Тимошенко и прокуроры // http://www.yandex.cc/articles/2005/02/04/timoshenko/
_________________________________________
* Кондратьева Маргарита. Украинских энергетиков поставили на счетчик // Газета. — 2001. — 26 сентября; Про це ж: http://gzt.ru/world/2001/09/26/120021.html
** Миллионы Тимошенко нашлись в Лондоне?! // http://provokator.com.ua/p/2004/05/15/140824.html
10. Російська кримінальна пляма
Особливим штрихом до політичної біографії Ю. Тимошенко є кримінальна справа, порушена проти неї у Російській Федерації. Головна воєнна прокуратура (ГВП) Росії у березні 2000 р. порушила і розслідувала кримінальну справу про хабарі стосовно 5-ти генералів і вищих офіцерів російського міністерства оборони. За даними ГВП, коли Ю. Тимошенко керувала ЄЕСУ, вона давала хабарі російським офіцерам в обмін на зміну у бік завищення цін на постачання для МО РФ будівельних матеріалів по одній із хитромудрих схем розрахунків за газ. Згідно з такою домовленістю, російське військове відомство перерахувало кошти у сумі 450 млн. доларів США на рахунок британської фірми «United Energy International» — основного засновника ЄЕСУ. Номінальним керівником цієї комерційної структури був турок Ерджумент Аксой — друг сім'ї Тимошенків, за словами самої пані Юлії. Коли 22 вересня 2000 p., під час допиту в іншій кримінальній справі за участю американського прокурора Марти Борщ, Юлію Володимирівну запитали про пана Аксоя, вона відповіла: «Наші сім'ї дружать».* Так що британська фірма, якій росіяни перерахували за завищеними цінами 450 млн. доларів США, була абсолютно надійним бізнес-партнером Ю. Тимошенко. Більше того — Ю.Тимошенко була її співзасновником! Але це окрема тема.
_________________________________________
* Колесников И. Протокол допроса Тимошенко по «делу Лазаренко» (Фотофакт) // УРА — Информ // http://ura-inform.com/ru/print/politics/2007/03/27/dopros.
З усього видно, що перераховані росіянами кошти потрапили в абсолютно надійні руки. Під час цієї оборудки, за висновками експертів, збиток російському Міністерству оборони оцінено у 98 млн. доларів США.
По кримінальній справі стосовно коштів Міноборони Російської Федерації 25 січня 2001 р. тодішнього віце-прем'єр-міністра України Ю. Тимошенко у Києві допитали російські слідчі, а 30 липня цього ж року Головна військова прокуратура Росії порушила проти неї кримінальну справу. Чому російська прокуратура так вчинила супроти громадянки України? Та тому, що дії з ознаками злочину було скоєно на території Росії — в Москві, там і порушили справу. Як повідомлялось у російських ЗМІ, по цій кримінальній справі засуджено начальника Головного управління бюджету і фінансування МО РФ генерал-полковника Георгія Олійника (вирок — 5 років позбавлення волі — винесено 24 липня 2003 p.). Усього по цій справі проходило 5 російських високопосадових військовослужбовців.
15 вересня 2004 р. ГВП заявила про виклик Ю. Тимошенко на допит 21 вересня і подала в Генпрокуратуру України відповідне міжнародне доручення. Та пані Тимошенко відмовилась їхати до Москви, назвавши виклик на допит «провокацією». Вона також написала генеральному прокурору Російської федерації Володимирові Устінову листа з проханням не перешкоджати «визвольній боротьбі народу України».*
Слова про «визвольну боротьбу» — це звичайна відмазка. Річ у тім, що і за українським, і за російським законодавством у справі про корупцію однаковою мірою карають і того, хто брав хабаря, і того, хто його давав. Цілком очевидно, що Юлія Володимирівна страшенно боялася їхати до Москви, бо там її могли пред'явити звинувачення, арештувати і передати справу до суду. Така перспектива її явно не влаштовувала.
Оскільки Ю. Тимошенко відмовилася добровільно прибути у Москву, то 23 вересня 2003 р. Московський гарнізонний суд за поданням ГВП видав санкцію на її арешт. Юлію Тимошенко оголосили у міжнародний розшук. Однак світова громадськість сприйняла такі дії російської прокуратури як тиск на українську опозицію, до якої на той час уже належала Ю. Тимошенко.
_________________________________________
* Весь сор в одной избе // Компромат RU // http://www.compromat.ru/main/ukraina/timoshenkoug.htm; Фабрицкая Ю. Юлия Владимировна Тимошенко «Уголовное» досье // «Антиоранж» — антиоранжевая газета // http://antiorange.com.ua/print/article/resident/68/4024/
У ході розслідування справи про розкрадання коштів Міністерства оборони РФ внаслідок використання залікових схем з українською компанією ЄЕСУ російська прокуратура виявила і цілий ряд інших діянь із ознаками кримінальних злочинів.
Кримінальне переслідування Ю. Тимошенко російська прокуратура не припиняла навіть тоді, коли її у лютому 2005 р. вперше призначили Прем'єр-міністром України. Дійшло до того, що напередодні офіційного візиту до Москви української урядової делегації на чолі з прем'єром Ю. Тимошенко генеральний прокурор Російської Федерації В. Устінов заявив, що кримінальної справи відносно Ю. Тимошенко ніхто в Росії не закривав. Ці слова можна було зрозуміти і як натяк про можливий арешт підозрюваної у скоєнні злочину. Заява В. Устінова спричинила міжнародний скандал. Як наслідок — Ю. Тимошенко відмовилася від офіційного візиту до Москви.
Коментарі цієї події в українських ЗМІ виглядали наївно і непереконливо. Навіщо ж було призначати прем'єром людину, за якою тягнеться дуже довгий шлейф криміналів? Держава, яка себе поважає, подібних речей не допускає, бо державний діяч мусить мати бездоганну репутацію. То що тут можна закинути генеральному прокуророві Російської Федерації В. Устінову — хіба він доручав Ю. Тимошенко давати в Москві хабарі? Це одне. І друге: якщо в Україні оголошують хрестовий похід проти корупції, то навіщо призначають особу, яка підозрюється у таких гріхах, на високу державну посаду?
Ю. Тимошенко та її оточення невпинно мусували тезу про замовний характер російської кримінальної справи, але згодом сама ж Юлія Володимирівна спростувала цю недолугу думку.
Кримінальну справу проти Ю. Тимошенко Головна військова прокуратура Російської Федерації закрила щойно 26 грудня 2005 року, тобто тоді, коли Ю. Тимошенко вже була звільнена Президентом України В. Ющенком із поста прем'єр-міністра. Саме після своєї скандальної відставки Ю. Тимошенко двічі літала на приватному літаку в Москву, де мала зустрічі Із Президентом Росії В. Путіним. Ці зустрічі і дають підстави для здогаду, що кримінальне переслідування Ю. Тимошенко в Росії було припинене за домовленістю на найвищому рівні, якраз у розпал тодішньої «газової війни».
ГВП РФ припинила кримінальне переслідування Ю. Тимошенко за терміном давності. Вже це формулювання свідчить, що порушення закону таки мало місце, а цим порушенням і були хабарі, які, за даними слідства, Ю. Тимошенко давала російським військовим високопосадовцям у 1996 році. Проте тут є одна дуже суттєва особливість. Закриття кримінальної справи за терміном давності не є реабілітуючим, навпаки, таке формулювання лягає ганебною плямою на людину, бо автоматично робить її злочинцем. Тому закриття у такий спосіб кримінальної справи може відбутися лише за письмовою згодою підозрюваного чи обвинуваченого у скоєнні злочину. І якщо людина на таке формулювання не погоджується — вона мусить у судовому процесі довести свою невинуватість. Ці речі слідчий зобов'язаний повідомити підслідному під розписку. А підслідний може або погодитись про закриття на таких умовах кримінальної справи, або не погодитись. Юлія Тимошенко вибрала перший варіант і погодилася на закриття кримінальної справи проти неї за терміном давності, що й засвідчила письмово. Тим самим Ю. Тимошенко визнала, що вона скоїла злочин, термін покарання за який минув. Однак і тут теж є ще одна пікантна кримінальна особливість.
Кримінальна справа проти Ю. Тимошенко була порушена за частиною другою статті 291 Кримінального кодексу Російської Федерації (хабар посадовій особі за здійснення свідомо незаконних дій), що визначається як тяжкий злочин і має термін давності 10 років. Тобто він спливав щойно у 2006 році. Для того, щоб справу закрити раніше, російська військова прокуратура перекваліфікувала звинувачення на частину першу цієї ж статті — «дача хабаря», а це злочин середньої важкості, і термін давності по ньому становить 6 років.
Російська кримінальна справа лягла ганебною плямою у біографії Ю. Тимошенко, оскільки вона сама підписалася під тим, що у її діях є склад кримінального злочину, тобто у письмовій формі (!) фактично визнала, що скоїла тяже корупційне діяння. Але найдивовижніше те, що явну кримінальну ганьбу Ю. Тимошенко та її оточення, у притаманному їм нахабно-цинічному стилі, подавали в Україні як свою видатну перемогу. Вони розповідали про чергове закриття чергової «замовної» справи проти «королеви революції», але чомусь не пояснювали, у який спосіб Ю. Тимошенко цього добилася.
P.S. Мені неодноразово доводилось виїжджати за кордон. При оформленні документів для одержання візи потрібно заповнити відповідні бланки встановленого зразка. У бланках деяких країн, зокрема США, є графи:
«Чи відбували ви судове покарання, якщо так, то коли і за що?»
«Чи порушувалися проти вас кримінальні справи, якщо так, то коли і за що?»
Цілком зрозуміло, що кожна країна не зацікавлена у тому, аби до неї приїжджали кримінальні елементи.
В обох графах я, як і переважна більшість громадян, писав «НІ». І все.
Тепер спіймав себе на думці: це ж як потрібно пріти Юлії Володимирівні при заповненні таких документів! Та у тих графах і місця не вистачить, аби вона перерахувала всі свої кримінальні пригоди! Можна лише уявити обличчя американського чиновника, який переглядатиме добросовісно заповнений Ю. Тимошенко документ. У нього мимохідь виникне запитання: «Боже, хто до нас хоче їхати?»?
Что дальше.А ничего,опять все тоже,для миллиона сограждан,жалкое нищеннское существование и мысли о том что ты одинок и изменить уже ничего нельзя..Испохабило нас наше государство..Только свержение нынешнего строя.Другое только байки.И еще побольше таких журналистов нежелающих служить , идущих против лживой депутатской купленной с потрахами банды жалких людишек.
Чорновилу уже пора рот заткнуть. До чего этот недоумок уже надоел со своими высказываниями. Чучело, которое имеет на все свое мнение. Он хоть образование получил?
21-01-10 15:00
А шо ты за его образование не интересовался когда он в ПЯТЁРКЕ от ПР присутствовал на парламентских выборах ?
Януковича образование тебя тоже не ИНТЕРЕСУЕТ ?
Три раза: в 2007, 2008 и 2009 разные коллегии судей подтверждали законность сделки.
И ТИМОШЕНКО ИХ ВЫШЕ АПЕЛЛЯЦИИ НЕ ОБЖАЛОВАЛА.
ПРЕДАТЕЛЬ вонючий!
Это квадрат земли 14 километров на 14 километров.
Сразу и не пробежишь.
Нефуя себе дача под Киевом. Если сотка стоит там 50 тыс. зелёных, то сколько получат дети и внуки Яныка продав тем же американцам и немцам. Думаю они это быстро провернут.
140 гектар - это 1,4 кв. км. Проще говоря прямоугольник 1 км 400 м. на 1 км.
Иди в первый класс, юлюкодаун.
http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=27627351&cat_id=10255735
Середня пенсія зросла більше (на 28%; з 315 грн. до 404 грн.)
Рекордний приріст валютних резервів. У 2005 році відбулося збільшення міжнародних валютних резервів у 2 рази порівняно з 2004 роком.
Інфляція (індекс споживчих цін) за підсумком 2005 року на 2% менша, ніж у 2004 році і становить 10,3%
А потом пришла Йуля и повысила пенсии, правда не всем - только чиновникам... но она ж хотела... Потом выплатила вклады - но не всем... но хотела... Вот с газом у Йули получилось все! Выгнала кровососа-посредника, распихала своим сральником всех от трубы и... сразу чесная и прАзорая цена на газ в 300 долларов стала приятна глазу пенсионера.
Интересно будет видеть плачущего яныкаи, рядом его уборщицу Анку герман-шульман.
1 га 100 на 100 метров.
а 1 сотка это 10 м на 10
140 га это 14 км длины на 100 м ширины. ИЛИ 7 километров на 7 километров.
Рыгиональная тупая голова. Писец дуболомы яныка.
Дебил, ты сколько лет в 5 классе сидишь? Наверное с муйдана? Сильно головой в бочки стучал.
Сколько будет гектар в в 1 кв. километре? 10 умножить на 10? Подсказать или сам подсчитаешь?
7 х 7 км - это 49 кв км. или 4900 га.
Ну дебилы... И туда же советы вселенского масштаба давать.
Посмеялся я с вас, математики хреновые.
140 Га = 1,4 квадратных километра или квадрат со стороной 1,18 км.
Всем 2 балла. Даже 1.
-----------------
Партизан ВДВ Комментировать
Да уж. От такие математики, напару с ********, за 5 лет Украину и довели до жопы.
140 гектар - это 1,4 кв. км. Проще говоря прямоугольник 1 км 400 м. на 1 км.
Иди в первый класс, юлюкодаун.
-----------------
Понимаешь? Прямоугольник(для упрощения задачи) А 1 х 1 км - дано тоже для упрощения задачи юлькодауна в понимании что такое 100 гектар.
Так шо, еще раз вниматочнее читайте коменты..
Или их там и в помине нет?
http://translate.google.com/#ru|de|%D0%B6%D0%B8%D0%B4%D1%8B
http://translate.google.com/#ru|pl|%D0%B1%D1%8B%D0%B4%D0%BB%D0%BE
http://translate.google.com/#pl|ru|byd%C5%82o
http://translate.google.com/#ru|it|%D0%B6%D0%B8%D0%B4%D1%8B
Жида очень просто узнать, у жидов есть пароль, которым они маячат друг другу — италіянское погоняло обрезанных ********** — «евреи», или немецкое — «іудеи», тщательно избегая русскаго слова — жид от слова жидкій — скользскій, ссыкливое совковое быдло не понимает сего пароля; жиды навешали совковому быдлу лапши о «національности» по 5-й графе внутренняго паспорта СССР и это уже навсегда, потому что совок туп, ленив и ссыклив, он никогда не захочет вникнуть в суть, а жиды именно на это и расчитывают.
Жидом может стать любой и каждый: начни ******* в жопу и ты жид; сделай обрезаніе и прими гіюр в свинагоге (гіюр = вся свинагога будет ***** тебя в жопу и давать сосать) и ты жид; вступи в масонскую ложу (КПСС) и ты жид; женись на жидовской обезьяне и пусть она родит тебе жидёнышей и ты жид.
Жиды — это не народ, так как у жидов нет своего языка (есть три чужих), нет, жиды — это банда, которую объединяет одна страсть — **********. Каждый жид — ***** обрезанный, каждая жидовка — проститутка, отсюда и все чудовищные пороки обрезанных обезьян — се миты — сатанисты.
http://translate.google.com/translate_t#en|ru|nationality
Все жиды — это одна банда обрезанных-меченых *****ов, действующая заодно и слаженно, иначе никогда жидам не удалось бы захватывать целыя государства… небольшая кучка жидов миллиардеров без всей остальной своры обрезанных ******** была бы безпомощна.