В бою с российским спецназом в Славянске убит 1 боец украинской "Альфы", 3 ранено
Стали известны потери украинских правоохранителей в ходе антитеррористической операции в Славянске.
По данным источника "Цензор.НЕТ" в Службе безопасности Украины в ходе антитеррористической операции в Славянске управление "А" СБУ понесло боевые потери: 1 сотрудник погиб, 1 тяжело ранен и 2 легко ранены.
Погибший сотрудник - из полтавского управления "А", раненые - из Киева.
Ранен начальник антитеррористического центра СБУ Кузнецов. Заместитель начальника управления Дубовик получил тяжелое ранение - пуля пробила легкое.
Группа сотрудников управления "А" была внезапно обстреляна из автоматического оружия диверсионной группой противника. По нападавшим открыт ответный огонь. Раненые эвакуированы.
Смотрите также: Террористы готовятся держать оборону в Славянске. ФОТОрепортаж
Источник: ЦРУ разрешило хунте уничтожить до 10 000 жителей Украины13
апреля 2014 Аваков обещал застрелиться, если не возьмет город славян.
Лучше так, чем украинцы будут стрелять друг в друга.
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=653338751404912&set=p.653338751404912&type=1
https://www.facebook.com/photo.php?fbid=653338751404912&set=p.653338751404912&type=1
https://www.facebook.com/browse/likes?id=482765705185423
ЦЕ УКРАЇНА !!!
Донецька
та Луганські області - це етнічні українські землі, це землі Кальміуської
паланкиВійська Запорозького Низового, східний кордон якої сягав р.Дон.
Жодного сантиметра агресору Путлеру
української землі, окропленої славою нашого КОЗАЦТВА !!!
Справжньою науковою сенсацією
археологічного 2012 р. сезону стало відкриття козацької фортеці Кальміус в
центрі Маріуполя, що на Донеччині.
Незважаючи
на те, що згадки про центр Кальміуської паланки Війська Запорозького
Низового ( східний кордон якої сягав ріки
Дон ) збереглися в архівах Коша, у листуванні
козацької старшини, писав про нього у своїй знаменитій «Історії запорозьких
козаків» і Дмитро Яворницький, факт існування на березі Азовського моря
східного козацького форпосту і слободи біля нього, тривалий час брався під
сумнів, а то й вперто заперечувався. Як заперечувалася й козацька історія
донецького краю. Особливо ж той факт, що Маріуполь має українське козацьке
коріння, був, як і багато міст та містечок на сході і півдні України був
заснований запорожцями, січовиками, а не за вельможною царською вказівкою, як у
тому, фальшуючи історію, переконувала людність роками імперська пропаганда.
Ще й сьогодні у Маріуполі дотримуються імперсько-радянської версії щодо
заснування столиці Приазов'я. За цією версією «батьком»
міста був губернатор Азовської губернії Чертков, з волі якого, начебто,
закладено поселення у 1778 році. Нову енергію цій даті надав Указ Президії
Верховної Ради України від 3 вересня 1978 року про нагородження Жданова (так
тоді називався Маріуполь) орденом Трудового Червоного Прапора на честь
200-річчя міста. Не менш популярна й версія про заснування Маріуполя греками,
яких Катерина друга переселила з Криму на береги Азова. Відомо, що більше двох
тисяч православних переселенців з Криму митрополит Ігнатій за домовленістю
імператрицею (за що тримав щедрі дари) привів у Павловськ наприкінці липня 1780
року. Документи свідчать, що перший подячний молебень Ігнатій з паствою
відслужили у козацькій церкві, а чимало людей розселили у хатах та кам'яних
будинках, що належали козакам. Самих же козаків депортували, виселили на землі
інших паланок.На клопотання переселенців Павловськ, що називався так на
честь цесаревича Павла Петровича, був перейменований у Маріуполь. Втім
Павловськ був Павловськом усього півтора роки, до того, до знищення Катериною
Запорозької Січі із забороною на віки й спогаду про запорозьких козаків, носив
назву Кальміус.
Пам'ять
про паланкового полковника зберегли не лише архіви Коша, а й його хутір у Новоазовському районі, який
до сих пір зветься Порохня. Є на мапі Донеччини й інші села та міста, що
нагадують про козацьке минуле краю: Козацьке, Селидове, від імені козака
Селида, Козацька пристань тощо.
А ось краєзнавець, автор відомої книги «Приазов'я
- колиска козацтва» Микола Руденко стверджує, що вже на початку XVII століття
фортеця Кальміус виконувала важливу роль у період походів запорозьких козаків
проти татар і турок у 1615 і 1616 роках, наступних 1617, 1620, 1622 та 1630
роках. Адже ріка впродовж тривалого часу, якщо головний дніпровський шлях був
перекритий ворогом, забезпечувала запасний вихід з Хортиці по Дніпру, далі
Самарою, Вовчою, Осиковою та Кальміусом у Азовське, а потім Чорне море.
P.S.
В січні 1655 року січовики отримали від
гетьмана Богдана Хмельницького універсал, якій більш-менш точно узаконював межі
вольностей війська Запорозького Низового. Ось як сказано в універсалі Хмельницького : «А тепер також володіти їм стародавнім
городком запорозьким. Самарою прозваним, з перевозом із землями в гору Дніпра
по річку Оріль, а вниз до самих степів ногайських і кримських, а через Дніпро і
лимани Дніпрові та Бугові, як одвіку бувало, по очаківські улуси, і вгору річки
Бугу по річку Синюху. Від Самарських же земель, через степ по самісіньку річку
Дон, де ще за гетьмана Предслава Ланцкоронського козаки запорозькі свої
зимівники мали, те все щоб непорушно повік при козаках запорозьких лишилось».
Звернімо увагу: запорозькі землі сягали
аж до Дону. Це була крайня, споконвічна межа їхніх вольностей, межа
Кальміуської паланки.
Вместо этого к скучавшим СБУшникам («У нас БТРы, чего этих москалей бояться?») через пару минут со стороны Семеновки подъехала машина, из которой вышли четверо русских джентльменов и со словами «Ты кого козлом назвал, *******?» открыли ураганный огонь из автоматического оружия. Водитель «Альфы» был убит на месте, все остальные, включая полковника Кузнецова и правосека Поддубного, бросились врассыпную, явно не ожидав такой лихости. Расстреляв боезапас, джентльмены погрузились в свою машину и уехали обратно в Семеновку, глава МВД Аваков выпустил заявление про «боевиков, открывших без предупреждения огонь по спецназу», а вся карательная экспедиция еще час гоняла Поддубного по придорожному лесу подсрачниками, приговаривая «Маккиавелли *****!»