ЦИК снял с выборов кандидата от "Слуги народа" Куницкого, имеющего гражданство Израиля
Центральная избирательная комиссия отменила регистрацию Александра Куницкого, который баллотировался от партии "Слуга народа" в Харькове по округу №169.
Об этом информирует Цензор.НЕТ со ссылкой на пресс-службу ЦИК.
В ЦИК поступила жалоба кандидата в народные депутаты Украины в ОИО №169 Петриченко А.В., в которой он просил установить нарушение кандидатом в народные депутаты в этом же округе Куницким А.А. требований избирательного закона и отменить его регистрацию в связи с прекращением гражданства Украины.
По информации ЦИК, предоставленной Госпогранслужбой, в течение последних пяти лет Куницкий выезжал за пределы Украины на период, превышающий 90 календарных дней, а именно на 264 дня (с 15 марта 2015 по 5 декабря 2015 года).
Доводы Куницкого, относительно его длительного отсутствия в 2015 году на территории Украины в связи с пребыванием в служебных командировках, касающихся выполнения редакционных заданий ИП "1+1 ПРОДАКШН" и его общественной деятельности, ЦИК не приняты во внимание, поскольку доказательств в подтверждение трудовых отношений кандидатом в нардепы предоставлено не было.
"Таким образом, Куницким А.А. не соблюдены требования Конституции Украины и закона о проживании в Украине на протяжении последних пяти лет на день проведения внеочередных выборов народных депутатов Украины 21 июля 2019 года", - говорится в сообщении.
В итоге ЦИК отменила регистрацию кандидата в народные депутаты Украины Куницкого в ОИО №169 в Харькове.
Напомним, о двойном гражданстве Куницкого заявил нардеп Андрей Денисенко 28 июня. Свою проверку по этому факту начала Центральная избирательная комиссия.
6 июля Александр Куницкий, который баллотируется от партии "Слуга народа" по округу №169 в Харькове, подтвердил, что с 12 лет является гражданином Израиля.
Після нещодавнього стихійного електорального бунту всі компроміси, консенсуси, домовленості та "установки за замовчанням", що склались у попередні 5 років, розлетілись у хлам. По всьому фасаду нашого недобудованого спільного дому відкрились незчисленні вікна, віконця та кватирки Овертона, і з них потягнуло холодними вітрами із-за порєбріка.
Нас раз по раз заводять у одну й ту саму доволі просту схему, і ми щоразу радісно на це ведемось і граємо відведену нам роль. І в підсумку раз по раз те, що було неможливим ще вчора, стає новою "нормою".
Портнов повертається в Україну, погрожуючи помстою нам з вами. Йому запопадливо дають посаду професора. Студенти бунтують, контракт розривають - ми щасливі, наш протест дав результат, реванш відступив. Але. Ми так радіємо, що Портнов не стоятиме на професорській кафедрі, що вже і забули: ще недавно він боявся стояти на українській землі. Тепер те, що він дихає з нами одним повітрям та зухвало ходить поруч з нами, стало новою "нормою", ми ж тішимось видимістю перемоги - "в професори не пустили".
Медвечук скупив три телеканали, які разом охоплюють більше половини всієї телеаудиторії країни, тобто більшість українців тепер щодня отримують порцію кремлівської пропаганди. Ми ж зірвали телеміст із Москвою, тішимось цією нашою "перемогою" - і на цьому фоні сам факт захоплення Росією через Медвечука більшості нашого медіапростору якось забувається. Це ж не так яскраво як телеміст, це ж "всього лише" щоденна обробка мізків десятків мільйонів українців пропагандою агресора. Це ще одна наша нова "норма".
Ми змусили ЦВК скасувати реєстрацію кількох особливо одіозних втікачів із команди Овоча - і на цьому фоні успішна реєстрація цілих двох партій, які стоять на позиції знищення України та відверто працюють на РФ, одна з яких з гарантією проходить до Ради, стала нашою "нормою".
Вікна Овертона зсуваються щодня, рівно настільки, наскільки ми даємо їм зсунутись. А ми даємо. Ми програли бій за проспект Григоренка у Харкові, апелюємо рішення суду щодо проспектів Бандери та Шухевича у Києві - і навіть не помітили, що сама необхідність відстоювати ці імена у суді - це нова "норма", яку вчора неможливо було уявити.
Чи можливо, що вікна Овертона так зсунуться, що протягами з них видує всі досягнення останніх років, оплачені тисячами життів? На жаль, цілком можливо. Вже нема нічого, захищеного та незаперечного "по замовчанню", просування нової московської "норми" відбувається шаленими темпами та по всіх напрямках. Кінцева мета відома - повне зрівняння норми нашого суспільства із тим, що вважають нормальним у Мордорі. І ця мета цілком досяжна у досить короткій часовій перспективі.
Єдиний наш шанс - перейти від оборони до наступу, від ситуаційного реагування до активних дій на випередження. Не ми розхитали "віконні рами" і зробили можливим зсуви вікон Овертона у всіх можливих напрямках. Але як це вже сталось, ми маємо самі почати зсувати рамки нормального.
Що, "суди Лінча" поза межею норми? Телестудії вартістю мільйони доларів, які згорають від "коктейля" за кілька гривень, це щось неможливе і за межею допустимого? Добровольчі батальйони не лише на фронті, але по всій країні - це страшний сон, який не можна уявити в реальності? "Київська хунта" - кліше московської пропаганди, а в реальній Україні все винятково демократичненько та процедурненько? Все так, тільки це було раніше, поки діяли всі ті компроміси, консенсуси та домовленості, які тепер розлетілися в друзки.
Вікна Овертона відкриті, з них дме вітрами радикальних змін. Відбувається встановлення нової суспільної норми, і побачимо чия візьме.
Євген Дикий