"Земля перетравила молодого москаля": Россияне жалуются террористу Прилепину на песни украинской группы "Пирятин"

https://www.youtube.com/watch?v=oAwdfG5Mveg Пирятин Гурт - Арта [ Немає москаля ]

Спасибо хороший клип.

можна номінацію створити в пісні року "Краща пісня про мертвого москаля"

и конкурс постепенно расширить до уровня Евровидения с последующим выходом на межконтинентальный уровень...

В мене постійно грає, наряду з іншими чудовими українськими піснями. Ще й донечка підспівує - радість татова!

Видно руки, видно ноги, видно роги

Закопали москаля, як собаку -
Видно руки, видно ноги, видно... спину.

Закопали москаля, мов буржуя -
Видно руки, видно ноги, видно... паспорт!

Душевная

опять эффект Стрейзанд

трі русскіх багатиря прішлі с раті...

ше є в них гарна пісня "с чого починається родіна"

А зачем им вообще жить?

он целый месяц воевал в Украине ( жил в комфортабельном отеле Донецка и бухал по местным ресторанам ) поэтому считается героем . комбатом и знает о войне больше чем остальные москали

Ви б призупинилися в роздумах та послухали інші пісні. Ці хлопці неймовірні. Самі себе вони назвали здається "ансамблем народного гніву".

До речі, матюки зовсім не кацапські, не треба знов самим віддавати їм те, що їм ніколи не належало.

Мабуть, я людина іншої генерації, але зрештою мені ж подобалася естрада 1960-1970-х рр., хоч мене тоді не було, або я ходив у школу, чому ******* тінейджери, у більшості, схибнулися на примітиві?
Що не так з естетичним смаком молоді?
Я не сумніваюся, що учасники групи - українські патріоти, але йдеться лише про естетичні уподобання, нехай я поганий, але мені, на жаль, небагато що з ******** естради подобається, на мою думку вона давно занепала.
Але знаєте, на мій смак, переспів півачкою Донченко пісні 100 бійців в'єтнамського ветерана 1960-х рр. набагато кращий ніж ця пісня, хоч, як я сказав, ми належимо до різних поколінь, і у нас різні естетичні уподобання.
У даному питанні головне не патріотизм, я не сумніваюся що співаки патріоти, але ваше покоління, припускаю, буде переслуховувати цю пісню, а моє ніколи не послухає її вдруге, бо, на жаль, з погляду мого покоління, естрада перетворилася, у кращому випадку, у напівтруп.
Про деградацію ******** музики це суб'єктивно, але зрештою, якщо таким музикантам можна зібрати і "завести" аудиторію, то вони мають повне право на життя, якщо аудиторія забезпечує виконавцям виживання за рахунок прибутку від каси.

Різниця між сивими 60-ми та ********** в кількості інформаційних каналів. Колись лише поважні дяді в кабінетах вирішували, шо будуть слухати мільйони по радіо та ТБ. Хоча в нас мало що змінилося, проте зараз є тирнети. З Пирятином мене саме ця пісня познайомила, причому випадково - була накладена на відос наших військових, я загуглив і знайшов їх, бо починаючи з 2014 на мене напав дикий голод на українську музику. Від "Веснянки" Go_A ще тоді кайфував.

Пирятин я б не назвав примітивом, та ж "Родіна", наприклад, дуже тонка, а в, здавалося б, простому як двері "смт" я сам для себе знаходжу нові змісти, і який з них закладав автор хз. Вони промінь надії, дещо нове, свіже, а головне - наше. А це головне, бо наші виконавці, тим більше українською, в піснях піднімають наші проблеми, співають про виклики нашої країни, а не якихось полковників, яким ніхто не пише.

Те що ви називаєте примітивною ******** естрадою, таке існує. Але тут треба відрізняти. Зараз є стилі, яких раніше просто не існувало, і тому зараз подібна музика може просто не розумітися. Але в кожному стилі є як шедеври, так і примітивізм. Чомусь примітивізму аж багато в т.з. популярній музиці. Думаю тут просте пояснення. Чи то більшості, чи то великій частині населення дійсно складно розуміти музику, їм треба простіше, такт і слова, які вони вже десь чули. Раніше цих людей теж було багато, але вони просто ніяку музику не слухали.

Як я сказав, ми живемо у паралельних всесвітах смаку, я на тижні відкрив для себе ось таке, те що Андрій Петров був чудовим композитором я знав, але Амарантова, якого знищив совок, лише щойно відкрив.

https://www.youtube.com/watch?v=lEhXiTOHF4E

Можливо бачив колись і щось таке, але не зафіксував. А зараз насолоджувався разів 5-10.

Те що я подивився від чергових "Гринджол", якщо вони опинилися у вашій золотій колекцій, що я можу сказати, я радий що ви відчуваєте від цього задоволення, але ж на "слух і смак "товариш не всяк".

В моїй колекції багато чого, від https://www.youtube.com/watch?v=t6nXzkzh5x4 Івасюка до https://youtu.be/W9R4uy_oXQ0?t=101 Тапольського . Кайфую від і народних, і від Силянів. Гринджол там ніколи не буде.

Але що у вас я так і не зрозумів. Пісні дитинства? Так життя ж іде, не можна відставати.

Не знаю про що ви, як на мене, зі спілкування, ваше покоління ніколи не чуло про музику Бетховена, Вівальді, Баха, Штрауса, але збирайте у колекцію що хочете, дивно що представники покоління дисонансної за музикою і позбавленою за музикою тексту, типу "Я вз0рослаю уже, ти люби меня везде", мають нахабство думати що є піснями мого дитинства (і не дитинства), я краще відстану від вашого життя.

Даремно ви так різко. Мої діти ще в пузі слухали Бетховена та Вівальді. У нас із дружиною мрія потрапити до органного залу, але діти ще малі. Класика - це не золота клітка, навколо ще багато прекрасного, треба вміти відчувати, розуміти нове також. Музика - не лише ноти та ритм. Це спілкування, ніяка класика не поговорить про нинішні реалії, не запалить світло на ******* проблеми і не згуртує нас.