"Самопомич" по-прежнему не намерена голосовать за изменения в Конституцию в части децентрализации
Фракция “Самопомич” не будет голосовать за предварительное одобрение изменений в Конституцию в части децентрализации власти.
Об этом глава фракции Олег Березюк заявил на заседании фракции, передает Цензор.НЕТ со ссылкой на УНИАН.
В то же время он подчеркнул, что официального решения фракции по этому поводу пока нет. Но поскольку фракция голосовала против направления этих изменений в Конституционный суд Украины и с того времени ничего не изменилось, то позиция фракции также не изменится, отметил Березюк.
Как сообщалось, Верховная Рада 16 июля направила в КС проект изменений в Конституцию (относительно децентрализации власти) для получения заключения о соответствии требованиям статей 157 и 158 Конституции Украины.
За это решение тогда проголосовали 288 из 374 народных депутатов, зарегистрированных в сессионном зале.
31 июля КС обнародовал заключение по законопроекту, признав его отвечающим Конституции Украины и не направленным на ликвидацию независимости или нарушение территориальной целостности Украины.
3 августа заключение Конституционного суда по законопроекту об изменениях в Конституцию в части децентрализации поступило в ВР.
Теперь, согласно регламенту Верховной Рады, парламент должен предварительно одобрить законопроект (в первом чтении) минимум 226 голосами. Затем на следующей сессии для окончательного принятия закона о внесении изменений в Конституцию необходимо не менее 300 голосов парламентариев.
Україна повинна запропонувати власний план звільнення всіх окупованих територій, включно з Кримом.
Україна повинна кардинально змінити свого зовнішню політику із згубної політики об'єкта зовнішніх впливів на політику суб'єкта міжнародної політики, на принципах захисту національних інтересів.
Порошенко має перестати бути маріонеткою в руках лідерів іноземних держав. Це стосується насамперед таких держав як Росія, Німеччина, Франція. Вони намагаються диктувати свою волю Україні, втручаючись у наші внутрішні справи, нав'язуючи нам модель державного устрою (через зміни до конституції). А Росія розраховує на дезінтеграцію України, і в кінцевому рахунку, ліквідацію держави і знищення українського народу, аби раз і назавжди закрити українське питання, перетворивши Україну в невід'ємну частину Російської імперії. Про ці плани відверто неодноразово заявляв Путін: «украинцы и русские единый народ».
Ця модель закріплена у Мінських домовленостях, які в принципі не здатні розв'язати, а тільки поглибити конфлікт, перетворивши його на постійно діючий засіб руйнування української держави.
Наголошую: якщо цей конфлікт не буде кардинально вирішеним зі звільненням окупованих територій, то він не буде замороженим, а навпаки - активно знекровлюючим і дестабілізуючим. Наші західні партнери поки що займають дуже хибну і загрозливу для України позицію об'єктивно допомагаючи нашим ворогам заганяти Україну в Мінську пастку. Але їх поведінка залежить від нашої позиції. Якщо Україна в особі Президента займає заздалегідь програшну, капітулянтську позицію, то ніхто більше за нас не буде захищати наші національні інтереси. Їх логіка така: хочете капітулювати - капітулюйте, аби нам було менше проблем через вас. Міжнародна політика достатньо цинічна, і лицемірна і егоїстична: власні інтереси понад усе.
Як діяти Україні в цій складній ситуації?
1. Україна повинна негайно перейти у наступ на дипломатичному і політико-інформаційному фронтах. Оскільки піврічний досвід доказує, що Мінські домовленості зовсім не спрацьовують, бо російська сторона жодного! дня їх не дотримувалася. Про це Україна повинна офіційно заявити на весь світ, доводячи матеріали доказової бази до керівників іноземних держав, парламентів і громадськості. Україна теж повинна заявити що за таких умов безглуздо і без безперспективно проводити безплідні зустрічі в Мінську, створюючи ілюзію, що нібито «Мінські домовленості» можуть давати якийсь позитивний ефект.
Оскільки Росія жодним чином не дотримувалася і не дотримується «Мінських домовленостей», то Україна не може надалі в односторонньому порядку дотримуватися покладених на неї зобов'язань. Так звану «мінську робочу групу» необхідно розпустити!!! В межах дипломатичного наступу Україна повинна запропонувати низку своїх ініціатив.
2. Оскільки в стратегічних планах Росії - знищення української державності і українського народу, то випросити в неї мир неможливо! Тому Росію, потрібно змусити до миру силовим способом.
Ми маємо неухильно і наполегливо переконувати наших партнерів, що ефективний механізм повинен полягати в нарощуванні всесторонніх економічних санкцій. Інтенсивне застосування економічних санкцій в короткий період призведе до позитивних наслідків, бо агресор зазнає великих збитків. Натомість коротший період обійдеться меншими втратами західних країн. Таке завдання діяльності нашого дипломатичного корпусу не лише в суто дипломатичному середовищі, але й серед громадськості в країнах перебування.
Крім цього до такої роботи необхідно залучати громадських діячів наших прихильників за кордоном, українську діаспору та діаспору країн східної та центральної Європи, колишніх республік СРСР. Тобто, необхідно розгортати об'єднаний антиросійсько-антиімперський фронт.
Це справа не одного дня, але об'єднані малі струмки, зливаючись в одне русло, творять велику річку. Якщо досі такого не було - це не означає, що воно неможливе. Просто Україна не намагається цього робити.
З вини Порошенка, дипломатичний корпус працював незадовільно, бо отримував капітулянтські директиви. Тепер потрібно орієнтувати дипломатичний корпус на наступальні дії. Звичайно, для цього він має бути укомплектований кваліфікованими патріотичними кадрами, з залученням молодих енергійних з доброю освітою і знову і знову наголошую - українських патріотів!
Систему МВС необхідно очистити від чужорідних елементів «п'ятої колони». Неприпустимо, коли український дипломат не знає української історії і культури, погано володіє українською мовою.
На допомогу дипломатичному корпусу могли б прийти кращі журналісти.
3.Потрібно пропонувати розширити санкції не тільки до російських імперських політиків і журналістів, але й до їх родин. Ретельніше розслідувати характер походжень їх капіталів («брудних грошей») .
4.Україна повинна наполегливо вимагати від держав - учасниць Будапештського Меморандуму : США, Великобританії, Франції та Китаю( дві останні приєдналися до Меморандуму згодом) реально виконувати свої зобов'язання гарантій нашої безпеки і територіальної цілісності.
Ці держави поки усунулися від виконання свої зобов'язань.
Ми повинні вимагати ( а не просити), (хоч Україна і не просить!) ці держави вживати заходів до агресора: офіційно визнати Росію агресором з відповідними наслідками для неї. Таке визнання агресора позбавило б Росію брати участь в голосуванні в Раді Безпеки ООН при розгляді російсько-українського конфлікту. Це розблокувало б Раду безпеки ООН при ухваленні відповідних документів.
Доказів достатньо про те, що саме це російсько-український збройний конфлікт, а не внутрішньо український.
Відомо, що російські військові беруть безпосередню участь в ньому, російські генерали керують ними, організовують і засилають в Україну диверсантів і перекидають найновіше озброєння.
Держави - гаранти мають посадити за стіл перегорів Росію і вимагати від неї вивести свої війська і озброєння та їхні бандформування зі всіх українських територій. В цих потужних держав є багато важелів впливу на Росію. Україна має буквально безпосередньо вимагати цього від вказаних держав кожен день, а не ховатися за «путінськими мінськими домовленостями», як це робить Порошенко.
Україна має активно наполягати на постачанні летальної наступальної зброї. Адже США зекономили мільярдні видатки на оборону внаслідок відмови України від свого ядерного потенціалу.
Крім того, Україна повинна інтенсивно шукати інвесторів і компаній - партнерів для спільного виробництва зброї на спільних підприємствах в Україні. Україна має що запропонувати і чим зацікавити іноземних партнерів. Просто в цих питаннях потрібно проявляти більше ділової активності та ініціативи.
Поряд з дипломатичним наступом Україна повинна бути готовою застосувати воєнний компонент для нанесення локальних вибіркових ударів по російському агресорові (не забуваючи про спецоперації).
Тривала пасивність і відсутність адекватної відповіді на простійні обстріли наших військових позицій і цивільних об'єктів породжує стан безвиході, деморалізацію війська, капітулянтські настрої в суспільстві і в кінцевому рахунку веде до остаточної поразки. Цю тактику потрібно змінювати, бути готовими і коли доцільно - наносити відчутні удари по агресору.
Нарешті досить лякати суспільство тотальною широкомасштабною війною Росії проти України.
Росія не може собі дозволити таку розкіш як широкомасштабна війна , бо для забезпечення ведення її у неї немає достатніх ресурсів, по-друге, в Кремлі сидять не зовсім божевільні самогубці, які не можуть не розуміти, що подібна авантюра буде катастрофою для Російської імперії РФ і крахом для них самих.
Вони - авантюристи, які вміють добре шантажувати і блефувати. Так, вони можуть вдаватися до атак на локальних напрямках. …..і добиватися успіху і то внаслідок бездарності, і зрадництва власного високого військового керівництва включно з Верховним Головнокомандувачем.
Для швидкого нарощення боєздатності наших Збройних Сил необхідно не зволікати з реформами, які в ЗС фактично не відбуваються. Якби Верховний Главком прислухався до пропозицій таких військових експертів-аналітиків як Юрій Бутусов (на даний час в Україні кращого за нього немає), то в ЗС відбувались би давно конче необхідні реформи. Гальмом реформ в МО виступає Порошенко. Саме з його вини досі залишається на посаді начальник Генштабу Муженко і інші бездарні генерали. Ніхто з генералів не притягнутий до відповідальності за прикрі поразки. Для успішного наступу на дипломатичному фронті і наближені остаточної перемоги України потрібно здійснити ряд заходів на внутрішньому фронті.
Необхідно зайнятися серйозним очищенням всіх державних структур: виконавчих органів влади, правоохоронних органів, Збройних Сил, громадських і політичних організацій від агентурних елементів. Давно відома антиукраїнська, антидержавна позиція і діяльність на користь Росії кума Путіна, його « смотрящого» В. Медведчука і очолюваної ним організації «Український вибір».
Відома його роль в погромі і розправах з автомайданівцями, і не тільки з ними. Адже під час Майдану саме він заявив: «Ви хочете війни - ви її отримаєте! ». Після чого почалися судові і позасудові розправи над майданівцями. Нагадаю, що Медведчук мав особливий вплив на суддівський корпус. Очевидно, що цей вплив нікуди не подівся.
Медведчука необхідно було заарештувати відразу після втечі команди Януковича. Бо він безпосередній член команди Путіна, який, як довірена особа Кремля був представлений «смотрящим» ще до Кучми. Тепер замість того, щоб бути постійним мешканцем ізолятора СБУ, а його організація розпущена - він регулярний відвідувач кабінету Порошенка і довірена в нього особа, якого Порошенко навіть включив у контактну групу переговорів у Мінську, з яким він займається обміном заручників (полонених). Мабуть для того, щоб намагатися облегшити і пришвидшити повернення Росії важливих для неї осіб, які потра
ОППА
БЛОКОМ-ГОЛОСУЕТ С РОССИЕЙ ПРОТИВ УКРАИНЫ! ПОЗОР БПП,НАР.ФР,
БАТЬКИВШИНЕ!
Зрада з особливим цинізмом, під спів гімну. Ну і Су ки.