РУС
11158 посетителей онлайн
Вечером под Марьинкой состоялся трехчасовой бой с террористами, - журналист Цаплиенко
Как сообщает Цензор.НЕТ, об этом в Фейсбуке пишет журналист Андрей Цаплиенко.
Он отмечает: "Опять Марьинка, опять ранен боец, которого я хорошо знаю. Сорок минут назад закончился бой. По позициям "Бунгало", "Центр" и другим ВОПам на "передке" валили из всего, что было под рукой у "сепаров". Хотя, почему "сепаров"? По сообщению нашей агентуры, в районе Марьинки проходят боевое слаживание кадровые морские пехотинцы РФ. Тренируются на наших парнях, как на полигоне. Они начали в 20:00, как только наблюдатели ОБСЕ покинули район Марьинки. Думали, что не получат "ответки". Но ошиблись. Бой длился три часа. Закончился в двадцать три ноль. С нашей стороны один раненый, позывной "Медведь". Простой стрелок, из мобилизованных, но необычайно смелый человек. В этой войне первые пули достается смелым. У "Медведя" обсыпало осколками руку, он будет жить. Это не первый и, похоже, не последний бой под Марьинкой. Все время задаю себе вопрос: почему именно Марьинка, почему четырнадцатая бригада? И не могу найти ответ".
Он отмечает: "Опять Марьинка, опять ранен боец, которого я хорошо знаю. Сорок минут назад закончился бой. По позициям "Бунгало", "Центр" и другим ВОПам на "передке" валили из всего, что было под рукой у "сепаров". Хотя, почему "сепаров"? По сообщению нашей агентуры, в районе Марьинки проходят боевое слаживание кадровые морские пехотинцы РФ. Тренируются на наших парнях, как на полигоне. Они начали в 20:00, как только наблюдатели ОБСЕ покинули район Марьинки. Думали, что не получат "ответки". Но ошиблись. Бой длился три часа. Закончился в двадцать три ноль. С нашей стороны один раненый, позывной "Медведь". Простой стрелок, из мобилизованных, но необычайно смелый человек. В этой войне первые пули достается смелым. У "Медведя" обсыпало осколками руку, он будет жить. Это не первый и, похоже, не последний бой под Марьинкой. Все время задаю себе вопрос: почему именно Марьинка, почему четырнадцатая бригада? И не могу найти ответ".
Топ комментарии
- Вуйко, де тут останівка автобуса?
- По-перше, не "останівка", а "зупинка". А по-друге, москалику, ти вже приїхав.
Они сегодня кудрявого шоколадника нахваливают.
Расспамил))
Ja ponimaju shto eti skromnye rashody i dlja USA i dlja Ukraine(ona zhe v voine s Rossia, 2. mirovaja ******** derzhava(tepoer naverno nado skopki 2. otsheredi)
Логика не складывается. Он не знает русского языка, комментируя на английском, как же тогда он может читать новости на сайте, которые на русском7
Даже, если бы он свободно владел английским всё равно как то не складыватся.
Еще одно эти троли появляются молниеносно с выходом материала на сайте, практически мнгновенно. Я например только сегодня новость прочел. Получается тупо американец раньше узнает новость , чем украинец....
И даже если они по-английски печататают то полную бурду, оно не несет никакого смысла.
Как до нее тупорылой не может дойти, что не будет иностранец обсуждать новости другой страны, хотя бы по той простой причине , что человек не живущий в нее не может знать о ней ничего. Или даже хотябы потому что он у себя может посмотреть новости на своем языке в своей стране.
http://tsn.ua/ato/rosiya-peretvorila-mar-*****-na-poligon-dlya-gartuvannya-svoyih-viyskovih-578954.html
Только ведь для начала нужно избрать проукраинского президента, а не проротшильдовского, или иную сволочь-шестёрку зарубежного буржуинства, профинансированную олигархами.
Только наступят же опять на те же грабли, так как то самое большинство, которое и решает судьбу выборов ( при содействии ЦВК ), такие форумы не посещает, а как кот Матроскин, во всём доверяют телевизору. А телевизор у нас контролируют олигархи.
Минские договоренности плохие - какие лучше?
Предлагайте, не стесняйтесь.
Что же касается предложенных мне вопросов, так я отвечу без стеснения, хотя и без желания, так как они из той же обоймы, что и "Из окопа пишешь?" Но читают ведь и другие, поэтому своё мнение изложу.
Так вот: - да, мне не нравится президент Порошенко, так как не выполнил ни одного из своих предвыборных обещаний. - Кто будет лучше?
Я не могу сейчас знать, кто будет кандидатом в президенты, поэтому не могу назвать конкретного человека, но уверен, что это не должен быть очередной олигарх, или "шестёрка" олигарха, как Ляшко, например. Таких отличает обилие рекламы в различных СМИ, так как есть, чем заплатить.
Что же касается моих приоритетов, независимо от того, будут они баллотироваться, или нет, то это Савченко, если будет на свободе, а если нет, то Гриценко. Вот у него, как раз, и не было денег на рекламу и в 2010 году, и в 2014-м, так как не лёг под олигархов.
Он считает минские договорённости преступными, и это правильно.
Заявления о его причастности к разбазариванию армейского имущества не принимаются, так как Матиос уже направлял материалы в отношении Гриценко в суд в 2011 году, но даже рыговский суд Матиосу отказал.
Гриценко человек проНАТОвских убеждений, и, если даже он - чей-то проект, то не из Европы, умиротворяющей агрессоров, и это меня устраивает.
О том, какой договор будет лучше Минских.
- Тот, который не будет подписан с участием террористов, будь он хоть Полтавский, хоть Бирабиджанский.
- Тот, который выполняется обеими сторонами. И если не выполнен первый, - не заключать следующий, и не давать согласие на продление уже второго не выполненного.
У меня почти всё, но продолжать не буду, ибо и так много текста.
Дискуссии тоже не будет.
Что касается договора, то он на самом деле один (или три). Минск и Минск-2 только конкретизируют первый. А третьего и Порошенко сказал что не бывать. И он, как ни странно это выглядит, работает. Благодаря ему Россия валится из-за санкций. Не будет договора то снимут и санкции. Договор может и плохой, но другого у нас нет и надеюсь не будет.
https://www.youtube.com/watch?v=ixRk6rutvBY
Из-за ***** Европа имеет два мощнейших кризиса: сирийские беженцы и Украина, которые ставят под сомнение само существование всей современной Западной цивилизации... Неужели все эти игры в войнушки и переговорушки с ****** "дешевле" стоят?
- Чим саме Ви займаєтесь в Україні в цей приїзд? Чим він відрізняється від минулих?
- В перші приїзди в Україну я намагався зрозуміти, що відбувається в зоні бойових дій, і максимально перебував у так званій зоні АТО. Як відомо, американський уряд заборонив нашим військовим їздити на схід, тому інформації було небагато. Американські політики ще коливалися - підтримувати Україну чи ні, а коливання і відсутність інформації - це погане поєднання.
Для того, щоб краще зрозуміти, що відбувається на сході, навесні 2014 року я вирішив особисто поїхати в Україну. Я також покликав генерала Кларка, екс-командувача збройних сил НАТО, ми товаришуємо з 1970-х років. Зазвичай його пов'язують із Демократичною партією, а мене із республіканцями, а я хотів, щоб у делегації були представники обох партій. Я хочу наголосити, що фонд «Потомак», який фінансував мої поїздки, - це незалежна організація. Ми не отримували фінансування від українського або американського уряду.
Ми з генералом провели в Україні близько тижня, і вже тоді він сказав, що бойові дії на Донбасі будуть наростати.
А щодо цього візиту пару місяців тому зі мною зв'язались представники американського уряду і американської армії, і запропонували написати для них звіт про українську армію і бойові дії на сході, а також рекомендації, до чого готуватися. Тому цього разу я працюю в Києві, спілкуюсь із Генеральним штабом, аналізую те, що відбулося за останні півтора роки, і що потрібно робити в майбутньому. Паралельно я думаю, наскільки український досвід може бути корисним для нас.
- Як Ви оцінюєте розвиток української армії протягом війни?
- Дуже цікаво спостерігати, як змінилася ваша армія. Усі приїзди я намагався бути максимально близько до ваших військових - спав поряд із ними, обідав і ходив у патруль. Тільки так можна було зрозуміти, що насправді відбувається - на передовій.
Враховуючи стан армії на початку війни, рівень підготовки бійців, кількість техніки та інші її досягнення - це чудо. Ваші бійці спромоглися зупинити Путіна! Звісно, він міг атакувати більшими силами, але все одно це чудо.
Армія пройшла кілька етапів розвитку, зокрема, спочатку це були добровольці з Майдану. Але війна тривала, її інтенсивність наростала, і через це їх успіхи ставали менші - легка піхота не може воювати без засобів зв'язку і без відповідної підтримки артилерії.
Півтора роки росіяни, можна сказати, тренували українську армію, і тепер це зовсім інша армія! Звісно, Росія може посилити натиск, задіяти авіацію чи навіть використати ядерну зброю. Але якщо вони продовжать нинішню тактику, то нічого не досягнуть. Я спілкувався з усіма командирами бригад на передовій, і нема жодного, під керівництвом якого я чи мій син не були б готові служити.
Проте є й погані новини. Зокрема, нападки на генерала Назарова, заступника голови Генерального штабу. Люди говорять, що він має відповісти за загибель бійців у транспортному літаку, який вислав у Луганський аеропорт на допомогу. Як на мене, це нісенітниця - якщо люди без військового досвіду почнуть звинувачувати офіцерів у військових втратах, ця країна приречена, а її збройні сили можна буде викинути на смітник.
- Чи були похожі прецеденти в армії США?
- Я не знаю про такі випадки. Так, деякі офіцери не виконують накази чи ухвалюють рішення, які суперечать законам війни, але це інша справа. Сама суть війни - це готовність людей піти назустріч насильству. Якщо генерал посилає літак із 50 людьми, і цей літак збивають - це, звісно, трагедія, не менше. Але що тоді робити із полковником, який посилає людей утримувати важливе перехрестя, і вони потрапляють під «гради»? Судити його? Що робити із сержантом, який посилає бійця із повідомленням в штаб, а той потрапляє в засідку?
В армії потрібно, щоб люди брали на себе відповідальність за важкі рішення, за рішення, які ставлять під загрозу життя солдат. Ще Макіавеллі говорив, що війна - це наполовину удача, і якщо офіцери не будуть ухвалювати рішення, поки не будуть впевнені на 100 відсотків, противник скористається їхньою пасивністю і переможе.
Утримання аеропортів було вкрай важливим з цілого ряду причин. По-перше, якщо сепаратисти проголошують автономію, то за міжнародними законами одним із показників цієї автономії є аеропорт чи морський порт, і саме тому, до речі, бойовикам так потрібен Маріуполь. По-друге, будь-який аеропорт надав би Росії можливість вести військові дії набагато швидше і оперативно змінювати їхній вектор. І по-третє, сепаратисти нібито намагалися створити власні повітряні сили - Росія передала їм кілька літаків.
Тому утримувати аеропорти було важливим. Коли підрозділи на цих об'єктах потрапляють в оточення, треба вирішувати - виводити їх звідти чи відсилати підкріплення. Наприклад, в 1954 році Франція під час війни в Індокитаї програла битву в аеропорту Дьєнб'єнфу, тому що ухвалила хибне рішення. У 1968 році американська армія у схожій ситуації близько півроку тримала людей на базі Ке-Сан, надсилала підкріплення і перемогла, незважаючи на важкі втрати. Коли треба ухвалювати військові рішення, ймовірність людських втрат - це лише один з факторів.
- Які військові операції українських військових Ви вважаєте успішними, а які ні?
Почнімо з утримання Краматорського аеропорту. Після цього - звільнення Слов'янська, хоча і з деякими зауваженнями. Також успішним був рейд десантників під командування Забродського - один із найбільш глибоких у військовій історії.
Ще одна успішна операція десантників - це відсіч наступу російських військ у серпні 2014 року. Тоді командувач 95-ї бригади Михайло Забродьский провів наступ вдовж ріки Міус, а 79-та бригада вийшла на трасу Донецьк-Маріуполь. Я б порівняв цей наступ із проривом танкового генерала Аріеля Шарона під час арабо-ізраїльської війни 1973 року. Я також вважаю успішною оборону і відступ з Луганського аеропорту. Відступи взагалі дуже важко проводити під тиском, а потім про них ніхто не згадує як про успішну операцію. Також були успішні операції повітряних сил, наприклад, бомбування техніки, яку росіяни відправляли через кордон сепаратистам, чи евакуація поранених з поля бою силами гелікоптерих підрозділів.
- А якщо говорити про наступний етап війни? Не про наступи, а про оборону?
Успішною, наприклад, була оборона Маріуполя - втрати росіян у вересні-жовтні минулого року в тому секторі були величезні, якщо порівнювати їх із втратами українських військових. Потім, оборона Донецького аеропорту - в листопаді-грудні бойовики і росіяни робили усе, щоб його захопити.
Вони кинули туди елітних бійців з 76-ї псковської дивізії, елітний чеченський підрозділ, але все було марно. Мені розповідали, що один з командирів сепаратистів, повернувшись із чергової атаки на аеропорт, застрелив свого російського куратора.
Це була успішна оборонна операція, тому що українська армія стабілізувала фронт і грамотно використовувала артилерію - 85% втрат особового складу росіян і сепаратистів - це саме їхня робота.
Щодо останніх днів Донецького аеропорту - треба було відводити людей, коли впала диспетчерська вежа. Але рішення не виводити звідти людей було більш політичним - не хотіли сперечатися із «кіборгами».
Щодо оборони Дебальцева, з вересня 2014-го до лютого 2015-го, це була успішна операція. Росіяни ******* оточення - вони бачили умовну кишеню Дебальцева на карті, намагалися взяти плацдарм штурмом і втрачали солдат. За моїми підрахунками, росіяни втрачали по десять вбитих і поранених на кожного українця. Я сам бачив, як їхні тіла лежали кількома рядами.
Але, як говорив Клаузевіц, війна - це продовження політики. Порошенко поїхав на переговори із Путіним, де останній заявив, що тримає українську армію в заручниках, і поставив ряд вимог, які можна назвати капітуляцією. Тому, я думаю, Порошенко надав голові Генштабу Віктору Муженку наказ не відступати, щоб не погоджуватися на умови Путіна. І коли в Мінську домовилися про припинення вогню, вже за три дні Путін його порушив.
На дебальцевському плацдармі було кілька сотень одиниць техніки - танків, артилерії, тощо. Близько 40% з них залишили там, також не підірвали склади, і росіяни захопили дещо з запасів. Але головне, що зберегли, - це особовий склад. Ціллю росіянин був наступ на Краматорськ, Артемівськ і далі на Харків. Але вони не змогли цього зробити. Чому? Тому що понесли величезні втрати!
Також дуже успішною була битва під Мар'їнкою, яку росіяни пізніше обговорювали в Генеральному штабі і змінили свої плани щодо можливості наступу.
- Як може НАТО і США використати досвід, отриманий українцями на сході України?
- Ми вважали, що наш противник буде обирати одну стратегію військового протистояння і не виключали можливого використання ядерної зброї. Але Росія показала, що може використовувати окремі елементи одночасно - в одному регіоні з'являються сепаратисти, в іншому - повномасштабне вторгнення, а в третьому - загрожують використати ядерну зброю. Розуміння цього - вже дуже корисно.
Знову стала можливою війна високої інтенсивності - отже, потрібні бойові танки, і важливою є артилерія. В той час, як ми в останні роки переключилися на сили спецоперацій, Росія продовжує розвивати тактику масового наступу. Спецназ може підбити кілька танків
https://www.youtube.com/watch?v=XOm9ZBIdAvs
Прошу репоста!