Віталій Шабунін: "З електоральної точки зору, тримати біля себе Татарова – це "шматок за шматком відпилювати собі ногу""

Автор: Ольга Москалюк

"Цензор.НЕТ" поговорив із керівником Центру протидії корупції Віталієм Шабуніним про резонансні справи, долю НАБУ та САП, судову реформу та найбільшу корупційну схему сьогодення.

***

Минулого тижня глава Центру протидії корупції Віталій Шабунін у себе на сторінці у Фейсбуці написав, що у Верховній Раді почали збирати підписи за звільнення директора НАБУ Артема Ситника. Проілюстрував пост фотографією трьох депутатів від фракції "Слуга народу" – Артема Дмитрука, Дар’ї Володіної та Олександра Дануци. Зазначив, що саме вони першими підписалися за скликання позачергової сесії для того, щоб зняти керівника Бюро. Додав, що ці ж депутати ходили до Вищого Антикорупційного суду, щоб підтримати заступника голови Офісу президента Олега Татарова. У якого, як відомо, конфлікт із Ситником. Саме з цієї теми ми й розпочали нашу розмову з Шабуніним.

"ЩЕ ТРОХИ І ЖЕКИ "ВІДМАЗУВАТИМУТЬ" ТАТАРОВА"

- Отже, це Ситнику "прилетіло" від Татарова?

- Татаров сам по собі – ніхто і звати його ніяк. Це продовження "рук" Портнова. Уся сила впливу Татарова складається із двох частин. Перша – контакти Портнова (але і вони самі по собі – пусте місце). Друга – "Я дію від імені Зеленського, бо є заступником голови його Офісу". От коли ці дві складові накладаються одна на одну, в цьому проявляється єдина сила Татарова. У мене виникає питання: Якого біса Зеленський дає йому своє ім’я?! Тим більше, після усього, що відбулося. Не лише після його відомих заяв часів Революції Гідності про те, що мітингувальники самі собі стріляли у потилиці. Але й після вручення офіційної підозри від НАБУ. Це взагалі поза межами здорового глузду!

Мене важко назвати фанатом Петра Олексійовича Порошенка. Однак у аналогічній ситуації він поводив себе більш гідно. Гладковського (перший заступник Секретаря Ради національної безпеки і оборони часів Порошенка, якого підозрювали у розкраданні в оборонці. – О.М.) було звільнено через сім днів після першої серії скандалу. Хоча в тому кейсі було журналістське розслідування, дані якого ще потрібно було підтвердити. По Татарову ж – офіційна підозра. А Зеленський уже четвертий місяць його "кришує" та "відмазує", використовуючи Печерський, Шевченківський, Київський Апеляційний суди, супер-пупер реформований Верховний Суд, ДБР і СБУ. Ще трохи і ЖЕКи будуть "відмазувати" Татарова. У цій історії "відмазування" Зеленським Татарова є настільки огидним, що помітне далеко за межами країни...

- Чому Зеленський так тримається за Татарова? В ОП чіткої відповіді не дають.

- Я можу припустити, що він створює видимість можливості вирішувати проблеми. Я так розумію, що розбиратися із питанням Тупицького взявся Татаров. Але ж де рішення?! Я бачу чергове продовження відсторонення його (голови КСУ. – О.М.) президентом. А де ж повноцінна підозра із доказовою базою, яка хоч якось легалізує цю історію?! Що ж тоді повирішував Татаров? Пообіцяв, але рішення немає. Я підозрюю, що у багатьох інших ситуаціях йдеться про створення видимості вирішення проблеми. Я зараз розкажу вам ситуацію, де Татаров створює Зеленському такі труднощі, які просто "поховають" нинішнього президента як всередині країни, так і зовні. Дивіться, у вівторок (23 лютого. – О.М.) виносять вирок по Стерненку. Увечері ж того дня люди стихійно збираються біля Офісу президента. Лунають різні цифри. Як на мене, п’ять тисяч там було. Нехай навіть, як говорять, буде три. Але за пів дня у робочий день у Києві збирається така кількість людей! Здається, відчувається напруга у суспільстві, чи не так?! У середу ДБР, яке повністю контролює Татаров, у Львові із жорсткими обшуками вривається до сотника Самооборони Майдану (Ігоря Солонинка. – О.М.) із підозрою у вбивстві "беркутівця" під час Революції Гідності. Якщо це не провокація, то що?! При тому, що у вівторок ввечері було оголошено про загальну мобілізацію під Офісом Зеленського на суботу. Мені здається, що Татаров спеціально "хитав" суспільство, щоб у той вихідний акція була не мирною. У п’ятницю київська поліція Авакова привалює у офіс DEJURE, щоб вручити адміністративний протокол Роману Маселку (співорганізатор акції протесту на підтримку Сергія Стерненка. – О.М.) у справі, де він нібито мав конфлікт інтересів під час голосування за висновок про недоброчесність судді ОАСК – експомічниці Портнова (Тетяни Скочок. – О.М.). Якщо це не "розхитування" суспільства, то яким воно тоді може бути?! Те, що ці чуваки діяли в інтересах Портнова та Татарова, я можу дуже просто пояснити: це ті самі люди, які вручили адмінпротокол мені, а через три години від був на сайті "Страна.ua" та у коментарях Портнова. Усе це накручування відбувається у переддень суботи. Ви не уявляєте, яких зусиль коштувало оргкомітету заходу зробити його мирним. Скільки для цього було продумано та зроблено кроків. Бо, як я сказав, перед тим суспільство "хитали" такими подіями…

- Окрім того, у вівторок на мітингу під ОП не обійшлося без бійок.

- Проблема була не у протестувальниках, а у поліції та Нацгвардії, які перегородили вхід на Банкову. Навіщо це робили?! У чому причина?!

- Як варіант, у будівлі перебували Зеленський та керівництво Офісу.

- Не було дурнішого рішення, аніж не пустити людей на Банкову. У суботу ж запустили, й не було ніяких проблем!

- Бо президента і його оточення уже не було на місці подій.

- Якщо страх керує першими особами у таких рішеннях, то в країні серйозні проблеми.

Так от, повернімося до Татарова. Як тримати його на посаді після реальних проблем, які він створює Зеленському?! Це якесь електоральне самогубство! Це якщо говорити про сприйняття ситуації зсередини країни. А як це видається зовні? Президент країни говорить про боротьбу із корупцією, справедливість, судочинство та реформи, і водночас "кришує" Татарова, якому вручили підозру. А той, прикриваючись іменем президента, у незаконний спосіб вирішує справу в судах. Для розуміння огидності того, що робить Татаров іменем Зеленського (до речі, разом із Венедіктовою): Печерський суд приймає рішення про те, щоб генпрокурор забрала його справу в НАБУ, хоча яким він тут боком взагалі?! Є пряма норма КПК, яка говорить про те, що справи, підслідні НАБУ, – це Антикорупційний суд. Прокурори Венедіктової йдуть не в апеляцію у ВАКСі, а у київську. Якого біса?! Ви що, не вмієте читати Кримінальний процесуальний кодекс?! Я вам скажу, чому так відбулося. Тому що Антикорупційний суд одразу "зніс" би це рішення, як не раз робив у інших справах. Печерський суд аж так боявся, щоб воно не пішло у ВАКС, що навіть документи туди не направляв. А потім ДБР, яке контролює Татаров, забирає матеріали у Печерського суду, щоб той раптом не похитнувся. Чотири рази Антикорсуд говорив, щоб їх повернули сюди. ДБР "в носі" мав рішення суду. Таких огидних незаконних дій з боку судів загальної інстанції, Державного бюро розслідувань та прокурорів Венедіктової у цій справі чимало. І вони усім очевидні. Мені здається, президент не дуже розуміє, як працює цивілізований світ. В Україні представлені посольства усіх нормальних країн, де сидять не дурні люди, й усе це бачать. Інформацію про цю справу лягає на стіл послу, він відсилає у своє міністерство закордонних справ, і це точно доповідається першим особам зовнішніх політичних відомств. І коли в Україну їдуть перші особи країн ЄС чи США, вони усе читають. Зеленський не усвідомлює, що про цю історію знають ключові люди в світі. Це була б його проблема, якби він не був президентом України. Тому тепер вона наша через те, що він представляє нас у відносинах із іншими країнами. Не дуже хороша репутація для нормальних зносин. Здається, Зеленський плутає дипломатичний протокол із щирою повагою. У дорослому світі це різні речі. Дипротокол є навіть із не найприємнішими лідерами країн. А от повагу перших осіб інших держав заслуговують. Не тому, що вони займають такі посади. А через те, що хочуть спілкуватися із гідними, достойними та рівними собі.

- Як така ситуація відобразиться на Україні?

- Не можна говорити про те, що ми хочемо жити у цивілізованому західному світі, отримувати їхню підтримку у війні із Росією і при цьому поводити себе, як у РФ. Це несумісні історії. Так не буває. Тому рано чи пізно Зеленському все одно доведеться обирати, у якій він парадигмі.

- Коли настане цей час?

- Дуже проста історія – із траншем МВФ. Є різні оцінки. В середньому, скоріш за все, це буде вересень.

Зараз судовою реформою ще міцніше "забетонують" судову мафію, з політичних мотивів "знесуть" директора НАБУ, ВРП звільнить суддів Антикорупційного суду, і МВФ нам принесе гроші, американці дадуть зброю, а ЄС буде дуже допомагати (посміхається. – О.М.). Складається враження, що Зеленський не слухає тих, хто тямить у міжнародних стосунках. Єрмак "шарить" в "тьорках". Але це не міжнародні зносини. Навколо президента є люди, які в цьому розуміються. Навіть на відповідних посадах...

- Міністр закордонних справ?

- Міністр закордонних справ, віце-прем’єр, у Офісі президента теж є такі люди. Але ж почніть їх слухати! Цивілізований дорослий світ діє за правилами. Дивіться, президент підписує меморандум, де говориться про те, що ми зобов’язуємося не звільняти директора НАБУ з політичних мотивів, а виключно у спосіб, передбачений законом. А його уряд подає законопроєкт із протилежним, депутати його фракції збирають підписи на це голосування. Тоді ціна слову президента в очах дорослих людей в цивілізованому світі – нуль!

- Зрештою, вдасться їм "протиснути" звільнення Ситника?

- Зараз Офіс президента зайняв позицію "мовчазної згоди". Підписи продовжують збирати. Наскільки я розумію, не так багато не вистачає для позачергової сесії. На наступному сесійному тижні цілком можливо, що зберуться.

- Голоси у залі будуть?

- За знесення Ситника буде понад 300! Не сумнівайтеся! Проголосують ОПЗЖ, "Батьківщина", "бородаті", "Довіра", "За майбутнє" Коломойського. Половина "слуг" будуть аплодувати стоячи. Президент не може не розуміти: якщо законопроєкт зайде в зал, то отримає понад 300 голосів. Сам Малюська сказав це на одному з ефірів. У нього запитали, які є претензії до Ситника. Він відповів: У мене взагалі немає, він ефективно робить свою роботу. Ведуча здивувалася: Так чому ж?! Малюська пояснює: Будь-який закон, де в кінці буде написано "звільнити Ситника", набирає плюс 100 голосів. Ми, як Кабмін, подали восени законопроєкт, який вирішує питання, що виникли після рішення КСУ, але при цьому не чіпає Ситника. Але він не мав шансів пройти. Тому ми й вписали те, що депутати підтримають.

- Чому Ситник усім така "кістка в горлі"?

- Тому що до передачі "Роттердама плюс" в суд – один крок. Як і по справі Татарова (хоча вони й відмазуються). По ОАКС – так само. До того, щоб догнати Коломойського – два кроки. Тобто є справи, які в Україні до створення антикорупційної структури взагалі не були можливі. А зараз вони майже в суді. Очевидно, їм усім не потрібен Ситник. Згадайте, підозри по першому епізоду "Привату" були вручені після того, як НАБУ "віджимало" генпрокурорку два місяці. Але "віджало"! Цей крок вперед теж можна відкотити, але він уже зроблений. Венедіктова зараз не підписує підозри по кейсу, де збитків майже на десять мільярдів гривень. Підписала на 136 мільйонів. І то їх повернуть. А десять мільярдів ні! Цікавий крок генпрокурора, правда? Тим більше, вона так підписала підозру, що один із фігурантів справи (екс-перший заступник голови правління "ПриватБанку" Володимир Яценко. – О.М.) майже втік. Дивом посадили літак! Тут ефективно спрацювали Ситник, детектив та "Украерорух". Правда, цікаво, звідки фігурант знав про підозру, яку підписала Венедіктова? Або НАБУ "злило" (але ж вони саджали літак), або вона. Хто ж це міг бути, давайте подумаємо (посміхається. – О.М.). Вона або нас усіх навколо вважає ідіотами, або реально вірить у те, що говорить. Якщо чесно, я не знаю, що гірше.

Насправді питання ж не у прізвищі Ситник, а у незалежному директорі Бюро. Для МВФ та західного світу є неприпустимим звільнення такого посадовця за політичними мотивами. Бо наступний (безвідносно до прізвища) не буде незалежним. Адже його так само зможуть "знести". А це означає, що директор НАБУ завжди буде "підвішеним".

- НАБУ працює із 2015 року, але гучних "посадок" ми так і не дочекалися. Були резонансні справи по Насірову, Мартиненку, Розенблату та Полякову, Гладковському, зараз Татарову, Вовку. Я пам’ятаю, як ви ставили за приклад досвід Румунії, де топчиновників почали затримувати аж на восьмий рік діяльності Румунського директорату (аналогу НАБУ). То ще два роки чекати?

- У нас швидше. Уже ж є "посадки". Нещодавно НАБУ викрило чотирьох суддів (Окружного адмінсуду Києва. – О.М.). Дивіться, Антикорупційному суду – трохи більше року. До цього справи просто "валялися". Нагадаю, що по Насірову обвинувальний вирок зачитували два роки. А зараз справи нормально слухаються. Антикорупційний суд закрив оцю вертикаль, і тепер ледь не щотижня людей реально саджають до в’язниці. Саме через це такий страх. "Лавочка закрилась" – не можна "відмазатися" у Антикорупційному суді. Тому й кейс Татарова так у незаконний спосіб і забирали від НАБУ.

- Якщо припустити, що змінять директора НАБУ, чи не "зависнуть" у повітрі резонансні справи?

- Питання у тому, як звільнять. Якщо, як я сказав, буде політичне звільнення, немає значення прізвище наступного керівника, бо як тільки він "рипнеться", його теж зможуть зняти. Наголошую: політичне звільнення неприпустиме…

- Неприпустиме, але можливе.

- Якщо припустити, що звільнення станеться із політичних мотивів, це початок "смерті" НАБУ.

От у чому помилка Зеленського, Єрмака й Татарова? Вони чомусь думають: якщо отримають підконтрольного директора НАБУ, то Бюро буде беззаконно виконувати їхні рішення. Не буде! Тому що НАБУ – це інституція. Є правила, процедури, корпоративні цінності. Там є люди із "хребтом". Усе працює. Припустимо, НАБУ очолює Татаров. Йому треба буде зруйнувати структуру "в нуль", збудувати нову (а вони не вміють цього робити – подивіться на ДБР) і лише тоді ця організація буде працювати "в ім’я зла". Правда, задля добра не зможе.

Що може врятувати цю історію? Новий керівник САП. Чому прокурор важливіший, аніж детектив НАБУ? Тому що перший є ключовою фігурою у кримінальному процесі. Він дає вказівки детективам, а вони виконують. Прокурор вирішує: підписувати підозру або ні, передає справу до суду або блокує її. Тому якщо відбувається "знесення" директора НАБУ із політичних мотивів, а на керівника САП виграє чесний прокурор, то це хоч якось зупиняє катастрофу системи. Якщо у нас немає політичного звільнення керівника НАБУ, є нормальний спецпрокурор – це взагалі бомба-ракета!

Тому завдання номер один: не допустити політичного звільнення директора НАБУ. Так само важливо не дати сфальсифікувати конкурс на керівника САП. Ще одне не менш вагоме – не дати Вищій раді правосуддя "знести" чесних суддів Антикорупційного суду, бо одному уже "вклепали" дисциплінарку, по іншому – розглядають. Зараз ВРП "кришує" Вовка (голову ОАСК. – О.М.) та інших "потвор", при цьому "наздоганяє" суддів Антикорсуду, які чесно виконують свою роботу.

Чесно? Якийсь "день бабака". Найкращий жарт з цього приводу написав Дейнега: "Діти, які народилися, коли Ситника хотіли знести вперше, скоро підуть до школи". Що у Порошенка, що у Зеленського є постійне бажання "вбити" структуру…

- Але ж ви говорили, що Порошенко у ситуації із Гладковським, подібній до Татарова, діяв більш гідно. На що його прихильники вам "закидають": не треба було змінювати президента. Що ви можете їм сказати?

- Для ЦПК взагалі не має значення прізвище президента. Для нас президент – це функції. Наша робота – зробити так, щоб безвідносно до його прізвища він мусив виконувати, що треба. Це задача будь-якої нормальної громадської організації. Роль громадянського суспільства полягає в тому, щоб ставити владі "кордони", яких вона (незалежно від прізвищ) має дотримуватися, і штовхати країну вперед.

Щодо нашої історії з Порошенком. Хто несе відповідальність за його провал на виборах? Ми, які розповідали, де "лажає", чи він, який "лажав"? Скажу більше, ми, як організація, входимо у конфлікт із владою тільки тоді, якщо усі інші способи (переговори, експертне переконання, докази) не спрацювали. Тобто коли немає іншого варіанту. Тільки не смійтеся. Я не люблю публічних конфліктів із владою. Тому що це – найдовший спосіб отримання результату. Повірте, ми у кожній "бійці" із Порошенком зробили усе можливе, щоб обійтися без неї. Щоразу я пропонував: Петре Олексійовичу, зробіть це й це, і ви будете богом антикорупції. Він обирав так не чинити. Це не ми хотіли з ним сваритися. Але я реально не розумію, чому Зеленський робить те саме.

"НЕ МИ "ХИТАЄМО" ВУЛИЦЮ. ЦЕ РОБИТЬ ЗЕЛЕНСЬКИЙ"

- Зеленський якраз заходив на посаду "на хвилі": Весна прийде – саджати будемо.

- Знаєте, як я до цього ставлюся? Сказав та й все. Одна справа – озвучити меседж і його не виконати (хоч це теж погано). Але зовсім інша – тупо "відмазувати" Татарова. Погодьтеся, це гріхи різного рівня. Порівняно із ситуацією по Татарову, заяви про посадки й інших популізм я навіть не розглядаю. Бо це проблеми меншого рівня. Згадайте, Зеленський казав, що вони будуть щотижня звільняти суддів. А його депутати голосують законопроєкти, які надають ще більше повноважень ВРП, яка весь цей час "кришує" суддівську мафію. Оце проблема. А популізм – поки не таке значне питання.

- Ви взагалі очікували "посадок" від Зеленського?

- Президент не може саджати. Він може поставити генпрокурора. Нинішній робить усе, щоб не саджати…

- Це зрозуміло. Я маю на увазі, що генпрокурор – якраз його відповідальність.

- Так, це сто відсотків його відповідальність. Тут немає дискусії. Чи відповідає Зеленський за те, що сьогодні "штурмують" тих, хто реально саджає? Так. Тому що він не звільнив Татарова, не поставив у певні рамки Венедіктову, його депутата атакують Ситника та голосують потворні закони. Перелік можна продовжувати. Але, так, відповідальний Зеленський.

- Чому він мовчить про справу Татарова?

- Субота. На вулиці Банковій – десять тисяч людей. Переважна більшість із них – 20-26 років. Вони вперше вийшли на протест. Для мене це було відкриттям. Не реагувати на це – якесь електоральне самогубство. Хоча, чекайте, була реакція – наступного тижня Шевченківський суд "убив" провадження по Татарову, не продовживши строки розслідування справи, де він фігурує. Навіщо було це робити?! Це ж свідоме "розхитування" суспільства! Невже Зеленський цього не бачить?! Якщо чесно, я не дуже вірю в історію, що він нічого не розуміє. Тому що люди зсередини мені розказують протилежне. Він читає, зокрема "Цензор". Якщо так, то принаймні має доступ до інформації, яка показує, де які скандали. Тому відсутня ілюзія, що Зеленський "не шарить". Він знає і обирає робити зло. Із цим реально проблема. З електоральної точки зору тримати біля себе Татарова – це "шматок за шматком відпилювати собі ногу". Те саме у міжнародній політиці. Навіщо?! Це упоротість? Бо я своїх не здаю? То Татаров, виявляється, твій? Тоді, вибач, ти точно не суспільства.

От у чому точно проблема – те, як вони граються на міжнародній арені. "А давайте обдуримо МВФ?". "А давайте!" Що? Хто? Ви? Обдурите МВФ? Порошенкові, який у таких речах геніальний, не вдавалася. Він постійно підходив до "червоних ліній", тестував, розумів, що не треба, й відступав. Чому я тоді був спокійніший? Бо усвідомлював, що ці "лінії" Порошенко не переступить. У мене враження, що нинішні не розуміють цих "кордонів": якщо Меморандум підписаний, то його не можна порушувати і при цьому чекати грошей. МВФ подібні ситуації проходив у багатьох країнах, які розвиваються. Майже у кожній їх так само хотіли "намахати". Але жодній не вдалося цього зробити. Тільки Тимошенко одного разу обманула МВФ, і там зробили висновки на багато років вперед (посміхається. – О.М.).

- Існує така думка, що кожен президент у той чи інший момент свого правління опинявся у "теплій ванні"…

- (Перебиває. – О.М.) Давайте не узагальнювати. Кучма отримував "Дзеркало тижня" прямо з друкарні. Перший читав. Певне ж, не тому, що любить Мостову. Він так розумів, що відбувається в країні. Звідти дізнавався, де його "кидають". Ті, хто це робив, на раз-два вилітали із владного кола.

- А Янукович?

- Для Януковича проблема із "вишками" Бойка була не у тому, що він вкрав. Бо багато хто це робив. А у тому, що "скрисив" – поцупив без санкції "старших". Про це Янукович дізнався якраз із статті Шалайського та Ніколова у "Дзеркалі тижня".

Якщо людина стала президентом, то вона чогось досягла. Кожен з них чітко розумів необхідність отримання альтернативної інформації. Але наявність адекватних повідомлень не дорівнює правильним рішенням. Наприклад, Янукович. Що коштувало "знести" Захарченка?! Але "упоровся", тому "вилетів". Що коштувало Порошенкові одразу створити Антикорупційний суд? "Упоровся", не отримав електоральних балів й "вилетів"…

- "Вильоти" у них були дуже різні.

- Бо Порошенко мудріший. Треба визнати. Він відчуває суспільство краще. Зеленський. 10 тисяч людей на вулиці, "упоровся", поки на місці, але пройшло мало часу. Українці здатні багато чого пробачити владі. Навіть економічні негаразди. Але несправедливість – ніколи! Бо революція 2004 року – не про Ющенка, а несправедливість на виборах. 2013-2014 роки – не про Асоціацію із ЄС, а несправедливість у багатьох проявах. Не дай Бог, в нинішній історії може бути так само! Ніхто із притомних людей не хоче протистояння. Усі розуміють небезпеку. Але не журналісти і не активісти "хитають" вулицю. Це робить влада неадекватними рішеннями – своїми та корумпованих правоохоронної та судової систем. Ще раз: не ми "хитаємо" вулицю. Це робить Зеленський. У нього немає ворогів на вулиці. Але Єрмак, Татаров і Портнов йому активно їх створюють. Зеленському ці вороги, правда, не треба.

- І теж мовчить про ситуацію із Стерненком.

- Я теж цього не розумію. От, припустимо, я – президент. На мітингу – 10 тисяч людей. Говорю їм: "Я, так само, як усі українці, прагну справедливості для всіх. Я буду уважно слідкувати за апеляційним процесом". Усе, крапка! Два речення! Тут же не питання, у що ти віриш. Із точки зору комунікації це елементарний крок для зняття напруги.

У мене є припущення, що відбувається. Мені здається, Зеленського "загнали" у так звану "пастку власника бізнесу". У чому вона полягає? Якщо ти – власник бізнесу, але у тебе недоброчесний менеджмент, то вони роблять так, щоб у тебе не було часу дивитися, що взагалі чудять. Тому вони засипають тебе купою дрібних та непотрібних справ – відкрити міст, записати відео. Ці завдання не лишають тобі часу, здоров’я і сил подивитися, а чим же насправді займається менеджмент? Таке враження, що Єрмак і Татаров грають із Зеленським у цю гру. І Шефір з ними ж.

- Так це ж друг Зеленського!

- Якщо друг, то мав би першим підказати: ось тут тебе "кидають", схаменись!

"НА СХОДІ ЗЕЛЕНСЬКОМУ МЕДВЕДЧУКА НІХТО НЕ ЗАБУДЕ. У НЬОГО ВЖЕ НЕМАЄ ІСТОРІЇ ІЗ РОСІЄЮ"

- Як змінився рівень топкорупції за правління Зеленського?

- За найбільшою схемою, яку розслідували, часів Порошенка "Роттердам плюс" встановлена сума збитків – 39 мільярдів. Найбільшою схемою часів Зеленського ми вважаємо "Велике будівництво". Найглибше копають цю тему Олексій Шалайський та Юрій Ніколов. Вони говорять, що маржа зараз становить 10-20 відсотків. Тобто поки що "Роттердам плюс" не переплюнули, але активно наближаються. Це дві конкретні великі корупційні схеми. Я розумію логіку Зеленського: навіть якщо і крадуть, але після мене, може, щось залишиться. Не залишиться! Усе розваляють. Бо коли ви віддаєте картелю десятки мільярдів, то якісно виконати роботи фізично неможливо. Тому що мало часу, багато грошей та задач, плюс частину коштів потрібно віддати "відкатом". Дороги, якими так пишається Зеленський, через кілька років розлізуться. І ті, хто зараз цим захоплюються, будуть його ненавидіти. Це ж така проста істина! Як вони цього не можуть зрозуміти?! Що він робитиме через ці два-три роки?

- Можливо, він все ж не хоче на другий президентський термін?

- Не має значення, де він буде у цей час. Людська ненависть – дуже предметна історія. А якщо наступний президент захоче зіграти у задоволення бажання суспільства когось посадити? Тим більше, така хороша тема – порозлізалися дороги, на які були витрачені мільярди. Нехай Зеленський уже зараз молиться, щоб тоді НАБУ керував такий, як Ситник, який не буде наздоганяти у незаконний спосіб. Бо якщо буде такий, як Татаров, то Зеленський дуже швидко сяде. Безвідносно він чи не він вкрав на будівництві (те, що вкрали, це точно). Із точки зору самозбереження цій владі потрібно швидко створити чесну правоохоронну і судову систему, щоб їх не наздоганяли у свавільний спосіб. Це питання самозахисту. Бо якщо цього не зроблять, потрібно буде тікати.

- Куди?

- Так два варіанти: Захід або Схід. З огляду на те, як президент зараз "відмазує" Татарова, саботує судову реформу, вберігає олігархів руками Венедіктової, на Захід йому дорога буде закрита. Лишається Схід. Але там йому Медведчука ніхто не забуде. Так, треба віддати належне: санкції по каналах – це круте та сміливе рішення. Тому у нього вже немає історії із Росією. Він перейшов за "червону лінію", після якої немає повернення. Хіба це незрозуміло?! Бо тоді один шлях – на Захід. Так іди туди!

- Для цього ще більше кроків потрібно зробити.

- Але й не таких уже й страшних. Хіба "бій" із Путіним та Медведчуком за канали страшніший, аніж із ОАКС, Вовком і ВРП?! То навіщо ти вв’язався у перший, а у другому випадку цього не робиш?! Яка в цьому логіка?! З точки зору власного виживання й перший "бій" не варто було починати. Зеленський та уся країна сьогодні у такій точці, яка не може довго тривати. Ми хитнемося або в один бік, або в інший. Тільки хитнутися в Росію Зеленський не може, бо цієї дороги уже немає. Але й на Захід не поспішає.

- Можливо, хоче зберегти нейтралітет?

- Навіть Кучмі цього не вдалося! А він, вибачте, політичний мастодонт. Кучма збудував систему, якою управляв. А цей прийшов у взагалі некеровану систему, де купа ворогів. Їх не можна порівнювати. Але навіть Кучму москалі змогли штовхнути у історію до того, кому не тиснуть руку на Заході, через скандал із кольчугами. Його обіграли у контрольованій ним системі. Зеленського взагалі на раз-два зроблять! Тим більше, коли голова СБУ – Баканов. Вибачте, сміх і гріх.

- Що взагалі означають ці 73 відсотки за Зеленського на виборах президента?

- 73 відсотки українців підтримали запит на зміни. Зеленський був його уособленням. Це означає, що українське суспільство переросло політичну еліту, яка б мала тягнути його у зміни, розуміючи їхню необхідність. Натомість суспільство тягне політиків, які не хочуть змін. Зважаючи на динаміку падіння рейтингу Зеленського, багато людей уже не думають, що він є цим уособленням.

Дивіться, революція 2014 року з точки зору розрахунку та сухої логіки мала б закінчитися кардинально по-іншому. Вона могла скінчитися тим, що у шести західних областях ми були б сепаратистами, яких би придушували війська Януковича. Але він втік! Бог чудом вкотре усе повернув, і Україна отримала шанс на розвиток. Ми, як народ, зробили свою частину під час Революції гідності. Наступна задача була за політичною елітою, яка дивом стала такою. Вони не впоралися. Не ми. Порошенко із новою владою не зробили свою роботу. Чи відміняє це план Бога для країни? Ні. Факапи Порошенка і Зеленського не скасовують благословення для країни. Просто цей план реалізують іншими руками. Це проблема і Порошенка, і Зеленського, а не нас, як країни.

- У вас досить небезпечне життя – газовим балончиком в обличчя пирскали, підпалили будинок, підкинули щось схоже на вибуховий пристрій мамі під двері, впродовж доби і тещі. Ви з’ясували, хто замовник?

- У цій історії моя інформація або здогадки не мають жодного значення. Тому що на їхній основі не можна покарати винних. Значення мають дії, а точніше повна бездіяльність слідства як у справі спаленого будинку, де знаходилися батьки, так і щодо цих вибухових пристроїв. Нацполіція Авакова "зливає" обидві. Дивіться, яка історія. Вночі підкладають вибуховий пристрій під двері квартири моєї мами. Це коробочка, в якій дві гранати. Наступного ранку аналогічний пристрій підкидають у Києві під двері тещі. Київська поліція не вважає це пов’язаними випадками ні між собою, ні зі мною. Вона відмовилася визнавати нас потерпілими. Як це пояснити?! Якось можна придумувати, чому не знайшли тих, хто підпалив будинок. Хоча це елементарно робиться, маючи можливості Нацполіції – співставляється телефонний трафік, перевіряються камери спостереження. Добре, припустімо, що не змогли. А що незрозуміло у випадках із вибухівкою?!

- А що зараз із будинком?

- Ще відновлюємо. Дасть Бог, десь за місяць туди повернуся.

Ольга Москалюк, "Цензор.НЕТ"

Фото: Наталія Шаромова, "Цензор.НЕТ"