Затриманий під посольством Білорусі Петро Маркелов: "У київській поліції мені сказали, що так і треба - бо те, що відбувається у Білорусі, вже перейшло будь-які межі"

Автор: Валерія Бурлакова

Білоруський активіст, якого жорстко затримали за перформанс під посольством у Києві, - про те, як він виходив з Білорусі лісом, про "весну, яка так і не прийшла", про політичних біженців та заарештованого художника, про свою акцію, "професійну реакцію нацгвардійців" та розмови з поліцією, про флешмоб у стінах КДБ та про міжнародний тиск.

"Я ВИРІШИВ ВСЕ ОДНО ПОЧЕКАТИ: А РАПТОМ?"

З Білорусі я евакуювався близько 50 днів тому. Я не хотів зустрічатися з білоруськими прикордонниками, та й є ковід-обмеження на переміщення між Білоруссю та іншими країнами - тому я вирішив, що через ліс нелегально вийду у Росію. Щоб мінімізувати ризики під час перетину кордону. Потім з Москви я вирушив у Київ, звідти - у Львів, а 29 травня вже залишив територію України.

Мій від’їзд був запланованим: у жовтні я починаю вчитися на бакалаврській програмі у Празі. До цього я вирішив ще поподорожувати, з друзями побачитися.

 Петро Маркелов, тут і далі - фото з Facebook

Вдома я хотів дочекатися кінця березня, тому що 25 березня - це День Волі у Білорусі. Ще взимку було зрозуміло, що у цей день нічого не станеться... Та я вирішив все одно почекати: а раптом? Але весна так і не прийшла.

Чимало людей лише у серпні минулого року дізналися про те, яка погана білоруська держава - коли був брутальний розгін протестів, пов’язаних з виборами. І люди думали, що взимку відпочинуть... А потім буде весна, і знову почнуться протести. Але вони не почалися. І я евакуювався.

Останнім часом ситуація в країні погіршується, причому погіршується драматично. Це ескалація на якийсь новий рівень - коли навіть перехоплюють літаки... Ми бачимо, що продовжуються арешти за одяг, за те, що хтось знімав дії співробітників просто зі свого вікна. І ми бачимо, звичайно, смерть Вітольда Ашурока. Режим вже забрав багато життів, особливо за останній час. Це не лише прямі вбивства і не лише випадки, коли людей закатували у СІЗО, як це сталося з Вітольдом - але вже і непрямі жертви. Постійний стрес впливає на якість життя, погіршує його, робить людей інвалідами, і як наслідок - вбиває.

Хтось казав: "Куди вже гірше?" Але ми бачимо, що гірше бути може. І ще гірше - також...

Багато моїх друзів поїхали з Білорусі. Чимало з них опинилися у Києві, там доволі велика спільнота білорусів. Це, зокрема, активісти з "Молодіжного блоку", які брали участь у студентських протестах в серпні минулого року. Звичайно, люди не їхали б, якби не ризик опинитися у місцях позбавлення волі. І вони планують повернутися, дуже хочуть повернутися. Це політичні біженці.

Завжди будуть люди, які просто їдуть з країни та не хочуть до неї вертатися. Але ті люди, що змушені були поїхати - повернутися хочуть. І повернуться... Коли це буде безпечно.

Поки ніщо не свідчить про те, що за режиму Лукашенка це можна буде собі дозволити.

"РЕАКЦІЯ НАЦГВАРДІЙЦІВ, НА МОЮ ДУМКУ, БУЛА ДОВОЛІ ПРОФЕСІЙНОЮ"

Моя акція біля посольства у Києві була триб’ютом акції Алеся Пушкіна, яку він організував у 1999 році. Тоді він приніс до Адміністрації президента тачку із гноєм, вила та портфель президента. Зараз репродукція його акції виставлена у "Мистецькому Арсеналі" у Києві. Коли сам Алесь Пушкін після роботи над цією копією у Києві повернувся у Білорусь - його заарештували за кримінальною статею, за реабілітацію нацизму (за роботу, представлену на виставці у Гродно - портрет учасника антирадянського післявоєнного партизанського підпілля, - Ред). Зараз він за ґратами.

 Робота Алеся Пушкіна на експозиції "Кожны дзень" у Києві, фото supportyourart.com

Під посольством ми планували використати більше гною, у нас був не лише портрет Лукашенка, а і портрети інших людей, відповідальних за репресії, були вила, були прапорці, ганчірки червоно-зелені... Але до них, на жаль, справа не дійшла, бо все швидко закінчилося. Не зовсім вдало. Хоча... Я все ж таки доніс трохи гною до посольства, декілька шматків опинилися на білоруській території.

Пэрформанс з гноем каля беларускай амбасады ў Кіеве | Задержали Маркелова за перформанс с гноем

Реакція нацгвардійців, на мою думку, була доволі професійною. Це, все ж таки, дипломатична установа. А, може, у нас не гній там був?.. Вони, можливо, не зрозуміли. Можливо, злякалися. Люди казали, що варто було домовитися... Але я не думаю, що вийшло б домовитися викинути гній під посольство. Бо, знову ж таки, дипломатія...

І сенс у тому, що ти не просиш дозволу, не підстеляєш клейонку... Ти вивалюєш лайно - так, як є.

Вибачатися - я не вибачаюсь. Але скажу, що на відео потрапили найжорсткіші моменти. Коли нас передали в поліцію - там вже були абсолютно адекватні люди. Мене відпустили за дві години і сказали навіть, що так і треба, тому що те, що відбувається у Білорусі, вже перейшло усі межі, щось з цим потрібно робити...

Інформації про те, чи відкрили на мене у Білорусі справу за перформанс в Україні, у мене немає. Але навіть якщо немає справи - є списки. Наприклад, існують "списки бісів". Коли люди, що брали участь у масових заворушеннях, перетинають кордон - у прикордонників висвічується, що вони у такому списку. Їх забирають на додатковий огляд. А є й інші списки... Після київської акції мені перебувати у Білорусі було б ще більш небезпечно.

"В БІЛОРУСІ БУЛИ ПРОТЕСТИ ЛЮДЕЙ, ЯКІ ТІЛЬКИ-НО ПРОКИНУЛИСЯ"

Я абсолютно згоден з тим, що білоруські протести були недостатньо радикальними. Це були протести людей, які тільки-но прокинулися.

Мої батьки збирали підписи за Віктора Бабарика. Зібрали близько тисячі підписів, безкоштовно, витрачаючи на це власний час. Хоча Бабарик - це людина, яка мала зв’язки з державою, яка просто обманювала і себе, і людей. Гра у політику часто передбачає обман, особливо у Білорусі. І це було дуже очевидно, коли Бабарик говорив про те, що у Білорусі немає масових репресій і, в принципі, намагався своїми словами отримати підтримку електорату, що звик більш лояльно ставитися до режиму. Тому що у Білорусі дуже багато держави...

Скажімо, був такий флешмоб: люди приходили у КДБ та приносили заяви: "Прошу провести перевірку з такого-то приводу у КДБ..." Йшли не купою, не бандою - просто по одному.

-О, дякуємо! Будь ласка, залиште речі тут. Давайте пройдемо далі.., - казали їм у КДБ.

Далі вже був ОМОН.

Люди думали - може, це нас так просто проводжають у КДБ? Все ж таки важлива будівля... ОМОН їх вже далі проводив, казав, де залишити папірці. А потім людей просто виводили і саджали у автозаки... Я з такими людьми сидів. Потім хтось 15 діб сидів, а хтось отримав декілька років. Як, наприклад, Олександр Василевич, якого досі не відпустили. І який просто приніс заяву у КДБ... Очевидно, що люди не усвідомлювали повністю, з чим та з ким вони мають справу.

З цим необхідно було робити щось радикальніше... Давати відповідь, пропорційну тій загрозі, яка існує.

 Петро Маркелов

… У Білорусі завжди було не дуже багато зброї, а зараз і взагалі немає. У серпні 2020 ще можна було підготуватися... А зараз все набагато складніше.

"ЯКЩО ТИ НЕ ЧИНИШ СПРОТИВ - ТИ ФАКТИЧНО ПІДТРИМУЄШ РЕЖИМ"

Тиск міжнародної спільноти - це те, чого ми усі так чекали. Білоруси часто кажуть, що "Європа нічого не може, Захід нічого не може, є лише слова занепокоєності та жодних дій, жодних санкцій". Зараз санкції ввели. Як на мене - це класно! Це супер. Нарешті. Але ми знову бачимо багато аналітиків, які пишуть, що це негативно вплине на білорусів... Якщо ти живеш у Білорусі, ти не активний, ти не чиниш спротив режиму - то ти фактично підтримуєш режим. Ти платиш податки, ти ходиш у супермаркети "Регіонопт" (це фактично монополія). Ти заслуговуєш на це... 26 років один президент - і більшість нічого з цим не робить. Цього варто було очікувати!

Міжнародний тиск - це інструмент, який працює, який завжди працював. Дехто каже, що це може кинути Білорусь у обійми Росії. Але Лукашенко провів референдум у 1995 році, і зв’язок з РФ вже тоді був визначений. Після 26 років величезного впливу Росії Білорусі дуже важко буде стати незалежною державою.

… Нестабільність у Білорусі відкриває вікно можливостей. Таке вікно вже було у 2018, тоді не вийшло скористатися ним, і у серпні 2020 року не вийшло... Але я вірю, що колись вийде.

Валерія Бурлакова, Цензор. НЕТ