"У 2018-му "Антонов" відраховував 30 млн грн на утримання "Укроборонпрому", зараз - понад 100 млн. Я виступав проти цієї практики", - віцепрем'єр-міністр Олег Уруський

Автор: Юрій Бутусов

Чому "Укроборонпром" продовжує відбирати гроші авіапідприємств, про те, коли його буде ліквідовано та чому цього не сталося досі; про те, чому для армії не купують тепловізори й КРАЗи та коли на орбіту буде відправлено український супутник - в інтерв'ю з віце-прем'єрміністром України - міністром з питань стратегічних галузей промисловості України Олегом Уруським.

- Олеже Семеновичу, Вас останній місяць у ЗМІ часто звільняли, ви ще не зібрали речі?

- Джерело цих чуток відоме. Є певна група народних депутатів, експертів та журналістів, які ще до мого призначення були в опозиції. Вони періодично підіймали цю хвилю і створювали теми для обговорення в пресі…

- Але підстави для цих чуток є, бо Вас багато хто не любить, Ви багатьом заважаєте – і Міністру оборони Тарану, і голові фракції "Слуга народу" Арахамії та його другу Гусєву з ДК "Укроборонпром".

- Це не моя проблема. Ми працюємо в звичайному режимі. У нас багато завдань, поставлених Президентом та ВРУ, які потрібно виконувати і не відволікатися.

- Хотілося б про результати вашої роботи поговорити, що здобуто за рік. Минулого року Президент видав указ №59, результатом якого стало створення вашого міністерства. Що вдалося і що не вдалося за цей рік?

- У вересні виповнився рік, як Уряд затвердив положення про Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості України, яке й визначає завдання, функції, права, обов'язки нового міністерства. Після того, як було затверджено положення, штатна структура, визначено місце розташування, юридична адреса, здійснені всі організаційні заходи щодо оформлення самого міністерства, ми приступили до набору людей десь наприкінці жовтня. І вже на середину грудня ми мали зареєстрований сертифікований режимно-секретний відділ. І все це зроблено в найкоротший термін.

Якщо підбивати проміжні підсумки, то значна частина із визначених на початку завдань була виконана. Так, Президентом України затверджено "Стратегію розвитку оборонно-промислового комплексу України", яка була розроблена Мінстратегпромом. Схвалена Концепція Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2021-2025 роки. Останні погодження проходить і сама Загальнодержавна програма на цей період. 17 вересня вона була підтримана урядовим комітетом.

Урядом прийняті всі постанови Мінстратегпрому для імплементації Закону України "Про оборонні закупівлі", який принципово змінює процес оборонних закупівель в країні. Вже функціонує електронний реєстр учасників відбору та виконавців державних контрактів, який докорінно змінює принципи організації й проведення закупівель озброєння та військової техніки відповідно до ЗУ "Про обороні закупівлі".

Вперше за останні 12 років на засідання Уряду було затверджено розроблену Мінстратегпромом Державну цільову науково-технічну програму розвитку авіаційної промисловості на 2021-2030 роки. Її реалізація сприятиме створенню нових конкурентоспроможних авіаційних технологій, матеріалів, виробничих процесів та обладнання, яке використовуватиметься у серійному виробництві літаків та іншої авіаційної техніки.

Триває робота зі створення Центру сертифікації продукції зі спеціальних сталей, сплавів та металургійного матеріалознавства, Агенції оборонних технологій та Фонду підтримки оборонної промисловості.

Окрім всього цього, за сприяння Мінстратегпрому та активної роботи "Укроборонпрому" і ДП "Антонов" в грудні 2020 року укладено перший контракт за часів Незалежності України на 3 літаки Ан-178 для ЗСУ.

- Чи вдасться міністерству взяти під контроль усі структури у своїй зоні відповідальності і коли нарешті буде знищений "Укроборонпром" як зайва прокладка, яка витягує обігові кошти підприємств?

- Концептуальний підхід до реформи ОПК мною був викладений Президенту України, і він з ним погодився. Зрештою був і підхід ДК "Укроборонпром". Втім, Президент чітко сказав, що ми йдемо по концепції, яку запропонував віцепрем’єр-міністр. Після чого була досить непроста ситуація з проєктом Закону України №3822 стосовно реформування підприємств ОПК державної форми власності. Була створена робоча група, куди був делегований мій перший заступник. До її складу увійшли народні депутати й представники "Укроборонпрому", які повинні були доопрацювати той варіант, який напрацював Концерн, в зв'язку з тим, що з'явилося нове міністерство, і це повинно було бути враховано. На превеликий жаль, я вважаю, що ця робота - один з наших промахів. Адже фактично ми не змогли відстояти варіант, де було б враховано позицію міністерства. Проєкт закону майже нічим не відрізнявся від того, що був на початку запропонований депутатам.

- Дякую за визнання промаху, розкажіть, що саме пропонували ви?

- Принципово мій підхід був такий – "Укроборонпром" підлягає демонтажу. Він не підлягає реформі, а тільки повній ліквідації. Надалі мали бути створені нові керуючи структури – дві державні холдингові компанії "Оборонні системи України" та "Аерокосмічні системи України". Це принципово нові структури, які і за штатом своїм, і за функціональними обов'язками відрізняються від тих завдань, які сьогодні вирішує концерн "Укроборонпром".

Але ситуація склалася таким чином, що наш представник, який був у складі робочої групи, не імплементував запропоновані зміни. На жаль, в мене часу не вистачило, щоб вникати в їхню роботу і своєчасно відреагувати. Коли документ вже вийшов "назовні", щось міняти вже було запізно.

- А надалі депутати ухвалили інший варіант і відправили на підпис Президенту України. Що ж робити і як врешті знищити "Укроборонпром", але вже з новою назвою?

- Я думаю, що тут вихід один тільки. Коли ми отримаємо підписаний закон, Кабмін має зробити доручення, розписати імплементацію цього закону. Думаю, що в усіх цих підзаконних актах треба буде прописувати тлумачення. Адже одні тлумачать, що "Оборонні системи України" - це той самий Концерн, який ніби "трансформується". Моя позиція в цьому питанні зовсім інша. Я не є прихильником того, щоб знову оборонною промисловістю керував хтось, який жив за рахунок підприємств і не давав їм самостійно діяти. Попередня модель управління довела свою неефективність та ганебність. Мають бути створені нові керуючи компанії "Оборонні системи України" та "Аерокосмічні системи України" із зовсім іншими функціями. Там не буде втручання в господарську діяльність субхолдингів, які будуть входити до їх структури. Ці два холдинги будуть займатися стратегічними питаннями – опрацюванням планів розвитку, розміщенням акцій підприємств, що складатимуть їхню основу, і багато чим іншим.

- Тобто, зараз, згідно з прийнятим законом, "Укроборонпром" тільки змінює вивіску? Це значить, що указ президента №59 фактично спотворено?

- Думаю, що ми цього не допустимо. Будемо рухатися у фарватері тієї концепції реформи, підтриманої Президентом, яка передбачає реформу ОПК і побудову нової системи управління. Не буде вже такого, як зараз. Керуючі компанії будуть зі штатом максимум 50 людей, а не 250-270, як це є в "Укроборонпромі".

- Але чому не вдається знайти спільної мови та реформувати "Укроборонпром", чому не реалізується концепція щодо відділення від "Укроборонпрому" аерокосмічних підприємств, яку затвердив президент Зеленський? Хто винен?

- Я не беруся шукати винних. Восени минулого року ми запропонували: оскільки ми збираємось створити дві холдингові компанії – "Оборонні системи України" та "Аерокосмічні системи України", авіаційні підприємства, які були втягнуті до складу Концерну, не відразу, але відомо, коли і ким, віддати під міністерство, і ми будемо розвивати авіаційні підприємства одразу з Державним космічним агентством. Однак цього не сталося, і я бачу, що ситуація з авіабудівною галуззю хоча і зрушила з мертвої точки за рахунок контракту на Ан-178, однак залишається непростою, адже є багато невирішених системних питань, в тому числі з ХДАВП. Моя позиція є незмінною: що реформи ОПК, зокрема, проведення корпоратизації підприємств, можна розпочинати і робити на основі чинного законодавства і набагато швидше. Втім, в "Укроборонпромі" іншої думки. Вони розраховують виключно на закон. Однак, переконаний, що Мінстратегпрому вдалося б набагато швидше провести реформу авіаційної промисловості, аніж це зробив би Концерн.

- Але ж керівник ДК "Укроборонпром" Юрій Гусєв сам презентував концепцію, де аерокосмічні підприємства виводяться з його підпорядкування.

- Так, але він вважає, що, поки корпоратизація не закінчилась, усі підприємства повинні залишатися в складі "Укроборонпрому". Корпоратизацію роблять вони. Причина очевидна: якщо забрати авіапром зі сфери впливу Концерну, то він втратить значний фінансовий ресурс, який отримував через внески підприємств з його складу. В дійсності ДП "Антонов" є одним з основних донорів концерну разом із КБ "Луч", ДК "Укрспецекспорт", ДП "Івченко-Прогрес", які віддають їм свої зароблені кошти. Я виступав проти продовження такої практики. Але восени мене уряд не підтримав.

- То як тепер відбуватметься реформа аерокосмічних підприємств, які знаходяться усі в критичному стані та мають величезні проблеми? Є перспектива чи ця боротьба триватиме?

- Перспектива є. 1 вересня Уряд схвалив Державну цільову науково-технічну програму розвитку авіаційної промисловості на 2021-2030 роки, розроблену Мінстратегпромом. Її очікували наші авіатори з 2008 року. Нарешті вона стала реальною. Зараз ми боремось за те, щоб у бюджеті все було витримано, як записано в програмі. Якщо все буде добре, то авіаційна галузь почне поступово відновлюватися, в тому числі за рахунок і державної підтримки.

Але важливо зазначити, що незважаючи на те, що Мінстратегпром був сформований, як це і вимагали Асоціація авівиробників, промисловці та експертне середовище, він не є органом управління. Формально орган управління - ДК "Укроборонпром". А тому Міністерство не може впливати на те, чому директор того чи іншого підприємства щось виконує не так і чому його не знімають. На жаль, у нас багато хто думає, що ось "Укроборонпром", ось Уруський, який ним керує. Насправді "Укроборонпром" - це структура, яка підпорядковується Кабінету міністрів, а не міністерству чи віце-прем’єру. А тому наскільки ефективно будуть впроваджуватися в життя програми розвитку - напряму поки що залежить від керівництва концерну.

- Дивно, а навіщо тоді Кабмін створив посаду віцепрем’єра та міністерство, якщо надалі триватиме практика ручного керівництва підприємствами? По суті, збільшується кількість органів управління, а відповідальність розмивається. "Укроборонпром" створив Янукович, після нього стільки років минуло, а справа його живе й досі. Чи є перспектива насправді реформувати "Укроборонпром"?

- Я вважаю, що будь-яка структура сама себе реформувати не може. Це ж загальноприйняті зрозумілі речі. Я вам скажу так: Володимир Олександрович щиро хоче реформувати оборонну промисловість. Він повністю підтримує запропоновану реформу.

- Тобто, гроші у кишені, як завжди, перемагають обіцянки реформ?

- Поки залишається "Укроборонпром", то все залишається, як воно й було. Варто лише уявити, скільки могли б зекономити наші авіапідприємства, якби були передані ще в листопаді чи в жовтні 2020 року до Мінстратегпрому – сотні мільйонів гривень. Всі вони могли б піти на розвиток виробництва та вирішення поточних завдань.

Минулого року я озвучував ці цифри. Наприклад, якщо ДП "Антонов" у 2018 році відраховувало близько 30 млн грн за рік на утримання "Укроборонпрому", то у 2019 році це вже було 50 млн грн, а у 2020-му, тільки коли я прийшов на посаду, було переказано близько 100 млн грн. Сьогодні ця цифра є ще більшою.

- Все ж таки, що вам вдалося підпорядкувати за рік, адже Указ Президента №59 передбачав підпорядкування всієї оборонної промисловості?

- На сьогодні в управлінні нашого міністерства знаходиться ДП "НВО "Павлоградський хімічний завод", ДП "Український центр "БЕЗПЕКА", ДКП "Центр інформаційно-технічної безпеки" та Державна інноваційна фінансово-кредитна установа.

- Відбулося вже кілька мітингів робітників збанкрутілого Харківського авіазаводу (ХДАВП). Голова концерну "Укроборонпром" Ю. Гусєв призначив на завод директором Олександра Кривоконя, який вже був директором цього ж заводу та ДП "Антонов" і не здобув жодних успіхів, був безславно звільнений. Чому робляться кадрові призначення, які спрямовані проти авіапромисловості?

- ХДАВП входив до переліку тих 6 підприємств, які ми хотіли вивести зі складу ДК "Укроборонпром". Однак цього не сталося. Хоча є доручення Президента, доручення Кабміну - провести антикризові заходи. Проте дійсно призначається керівництво, до якого є запитання. І такого керівника призначає "Укроборонпром", не погоджуючи ні з ким.

Зараз в парламенті є проєкт закону про приватизацію ХДАВП. Він вже депутатами ініційований і буде незабаром зареєстрований. Так, на ХДАВП є ряд літаків Ан-140, однак я маю сумніви в їх перспективі. Водночас Ан-74 - хороша машина, але вона потребує реалізації програми з імпортозаміщення. Це сотні мільйонів доларів. Є варіант щодо співпраці в цьому напрямку з канадцями. Загалом ХДАВП - це важливе для держави підприємство, і стабілізація його подальшої роботи та розвиток неодноразово обговорювалися на високому рівні. Зацікавленість в ньому є як всередині країни, так і за кордоном.

- Чи підтримуєте Ви план санації ХДАВП, який запропонували директор ФЕД В.Попов та президент АТ "Мотор Січ" В. Богуслаєв?

- Я його досконало не вивчав, але концептуально я в курсі, і це один зі шляхів виходу з кризового стану. "Мотор Січ" розглядає можливість щодо збирання на підприємстві фюзеляжів гелікоптерів. А чому б ні, якщо це може зберегти підприємство.

- Чи аналізувалось за цей рік виконання указу президента №59? Хтось на рівні керівників держави Президенту доповідає, що його указ не виконується?

- Тут варто зазначити, що зараз нормально вибудувана взаємодія з апаратом РНБО, який чітко відслідковує виконання своїх рішень. По кожному з них, особливо по таких стратегічних документах, як стратегії, Уряд розробляє план реалізації рішень. Відпрацьована чітка система контролю. Ми регулярно звітуємо і перед апаратом РНБО. Буквально два тижні тому секретар РНБО проводив нараду щодо виконання рішень нашим міністерством. Свого часу нам було визначено декілька десятків невиконаних рішень, які до нас перейшли від Мінекономіки та роками не виконувались. Багато з них ми вирішили.

Що ж до Указу Президента №59, то те, що нами не виконано, зокрема, стосується створення Агенції оборонних технологій. В мене до цього питання було певне бачення. Передбачалося, що Державний науково-дослідний інститут інформатизації та моделювання економіки перейде з Мінекономіки до Мінстратегпрому, і на його базі буде створено Агенцію оборонних технологій. Це було б логічним кроком, адже останні роки ця установа переважно була зайнята саме безпековими питаннями. Наприкінці минулого року не було жодних заперечень щодо реалізації цієї ідеї. Однак не так сталося, як гадалося. В останній момент на засіданні уряду це питання було знято, а коли прийшов новий міністр економіки, то інститут раптом став потрібним цьому міністерству.

Довелося принципово міняти всю майбутню організацію. Втім, проєкт нового розпорядження Кабінету Міністрів про створення Агенції оборонних технологій зараз знаходиться на погодженні, хоча й досі це питання декому не подобається і створюються штучні перепони. Загалом в Україні так часто буває: приймаються рішення, які потім або не виконуються, або несвоєчасно виконуються, або їх виконання відтерміновується. Починається незрозуміла дискусія або взагалі саботаж. Тому, коли Мінфін або Мінекономіки починають говорити, що це недоречно або недоцільно, раджу читати укази президента України Там чітко все написано і підлягає виконанню, а не дискусії.

Що ж до приміщення для майбутньої Агенції, то ми вже обговорили це питання з ректором КПІ, побачили, де можна розташуватися, заклали в проєкт бюджету кошти на утримання, бо це буде бюджетна установа з невеликим штатом до 50 людей. Зараз боремося за бюджет для роботи Агенції.

- Одним із задекларованих планів влади є фінансування ракетних програм. Однак ми бачимо, що в 2020 році контракт на ракетні програми був укладений 29 грудня. Чому міністр оборони А.Таран таке собі дозволяє? Це ж прямий саботаж президентського рішення.

- Один з великих добутків Мінстратегпрому - це те, що на крайньому засіданні РНБО було розглянуто програму розвитку ракетного озброєння. Я не можу деталі говорити, бо це закритий документ. Але вперше за 30 років ми досягнули консенсусу. Найголовніше – це консенсус Міністерства оборони, Генерального штабу і промисловості щодо шляхів подальшого розвитку в цьому вкрай важливому напрямку.
Є чітко закріплені роботи, чітко визначені типи ракетних комплексів, потреба в цих комплексах, хто розробник, скільки треба на розробку, скільки на підготовку виробництва, скільки ми їх повинні закупити до 2030 року. Під цим всі підписалися. Міністр оборони, Головнокомандувач, Міністр з питань стратегічних галузей промисловості і виробники. І Міністерство оборони підписалось, що організує замовлення. Коли це почне працювати, вся ця програма - тільки заради цього можна було створити Мінстратегпром.

- Але чого варті обіцянки та підписи міністра оборони, якщо він потім не укладає контракти?

- Ми дочекаємося Указу Президента про введення в дію рішення РНБО, потім будуть доручення Кабінету Міністрів. Далі буде видно – чи ми ведемо дискусію взагалі, чи, можливо, ракетну програму винесемо за межі ДОЗу і робимо її державною цільовою. Воно так, мабуть, і буде. Зараз Мінфін категоричний. Там вважають, що є національна безпека і оборона, ми вам даємо стільки-то відсотків ВВП, а ви собі вже там між собою розподіляйте, що хочете. Міністерство оборони теж проти. Але у президента позиція жорстка – це повинно бути профінансовано.

- Чому не вдалося поки що президенту В.Зеленському створити ту систему управління ОПК, яка передбачається його указом? Там був прописаний абсолютно чіткий алгоритм. Є віцепрем’єр, який має координувати діяльність всіх силових структур у галузі оборонної промисловості. Створюються міністерство, агенція. Абсолютна державна вертикаль, на чолі якої є одна відповідальна особа. Що ми бачимо зараз? Однієї відповідальної особи немає. Ви відповідаєте за одну частину роботу, за іншу частину – "Укроборонпром", який поводиться самостійно, ніби це орган влади. Міноборони взагалі укладає контракти коли захоче з ким захоче. Видається, що координація між відомствами тільки погіршується.

- Зміни потребують часу. Треба розуміти, що "Укроборонпром" в тому вигляді, в якому він є, повинен бути ліквідований… Була команда Президента до кінця червня ліквідувати. Але виявилось, що замість виконання завдань Президента чекаємо на законопроєкт №3822…

- Як щодо регулярних змін у процесі оборонних закупівель?

- Тут ми багато чого змінюємо. Ми зараз вийшли на РНБО, де нас підтримали, щоб зміни від визначених фінансових показників, які затверджені оборонними закупівлями впродовж року, не перевищували 5-7%. Якщо запланували купувати техніку, яка потрібна, то її треба купити, а не чекати до грудня, а потім в авральному режимі вносити зміни, купувати незрозуміло що, аби витратити гроші. Думаю, що ми це почнемо ламати і ламаємо вже з цього року. Я регулярно, раз на два місяці збираю всіх державних замовників щодо ходу виконання оборонного замовлення і постійно їм про це наголошую.

- Чи почне Міноборони виконувати нарешті ДОЗ-2021?

- Взагалі-то ДОЗ на поточний рік виконується. За даними Міноборони, станом на 18 вересня відомство розмістило 84,5% від річного обсягу замовлень на виконання робіт, послуг, купівлю зразків озброєння і військової техніки ДОЗ-2021. Там розраховують вийти на 100% показник за 3 місяці цього року. Сподіваюся, їм це вдасться. Однак я їм сказав, що в подальшому не потрібно доводити ситуацію до того, щоб в останні дні року укладалися контракти для здійснення оборонних закупівель. Це неправильна практика. Втім, хотів би зазначити, що на сьогодні взаємодія з Міністерством оборони у нас є чітка і зрозуміла. Ми багато в чому маємо спільні погляди. Але є і серйозні розбіжності у підходах.

- Що найбільше розділяє вашу позицію з міністром оборони А. Тараном?

- Я не є прихильником масового захоплення закупівлями іноземної техніки й військового озброєння. Я є прихильником по максимуму закуповувати все у наших виробників. Вкладати в себе – це, знову ж таки, робочі місця, це технології. Тому що росте інтелектуальний вимір у виробництві озброєнь. Тут ми з міністром оборони часто дискутуємо, що треба все-таки більш поглядати в сторону власного обороно-промислового комплексу. Тому що, по-перше, я нічого не хочу говорити про наших партнерів, але практика показує, що ми можемо отримати відмову по будь-якій позиції у будь-який момент. Що менше ми будемо залежні від когось, то більш впевнені будемо себе відчувати під час війни.

- Сучасна війна – це війна сенсорів, і ми сильно відстаємо в цьому питанні від країни-агресора. Водночас фактично єдиний приватний український виробник тепловізорів, компанія Archer, на цей рік не отримала замовлень від оборонного відомства. Натомість МО нарахувало їй штрафи. Водночас має місце кримінальна справа щодо корупції стосовного одного із заступників голови МО, який нібито лобіював закупівлі грецьких тепловізійних систем. Можливо, потрібно на цю ситуацію звернути особливу увагу?

- Я з вами абсолютно згодний. Більше того. У мене є постійний контакт з нашими приватними об’єднаннями, підприємствами. Archer - не єдине підприємство, яке в такій ситуації знаходиться. У нас ще низка високотехнологічних виробництв, які не мають замовлення від нашого міністерства оборони. Мені здається, що там серйозний є прецедент саме в структурі і Генерального штабу, і Міністерства оборони, над яким нам треба всім працювати. І суспільству також. Я сподіваюся, що зараз новий Головнокомандувач, який прийшов – він людина молода, бойова, взявся з ентузіазмом. Думаю, що у кадровому питанні там на рівні управління в Генеральному штабі багато чого зміниться. Зрештою потребу формують вони.

- Коли приїжджаєш на фронт, просто вражає те, що досі наші воїни на восьмому році війни мають на власну зарплату, на гроші волонтерів збирати на озброєння та техніку – на машини, дрони, тепловізори тощо. Дійшло до абсурду. Навіть депутати з Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки самі збирають гроші й передають на фронт квадрокоптери, оскільки їх потребують війська. Натомість в ДОЗ цих апаратів немає. Що зробити, щоб державні програми розвитку оборонної промисловості і виробництва озброєнь були наближені до реалій бойових дій?

- Я минулого року здійснив візит в зону ООС, спеціально щоб поспілкуватися з нашими воїнами, подивитися проблематику. Тому що одне - що доповідається керівництву, а інше – реалії життя. Мені говорили, як кажуть, "без купюр". Доповідали лейтенанти, сержанти. Дійсно, для мене було багато чого нового.

Згодний з тим, що ми повинні на етапі формування оборонних закупівель сісти й серйозно поговорити перед тим, як затверджувати програми. Визначити реально, що потрібно зробити, чого потребує військо і як будуть розвиватися бойові дії майбутнього. Все врахувати та дійти спільного знаменника. Саме з цією метою я ініціював створення Координаційної платформи на майданчику Мінстратегпрому, де всі учасники процесу зможуть порушити й обговорити болісні питання. Адже вже потім, на етапі затвердження оборонних закупівель на засіданні РНБО, це вже робити буде запізно. Я думаю, що зараз, коли ми переходимо до трирічного календарного планування, ми саме так і почнемо діяти, формуючи оборонні закупівлі.

- Чи вдасться цьогоріч перейти на трирічне ДОЗ 2022-2024 років?

- Так. Всі замовники мною попередженні, що робота в цей час здійснюватиметься виключно по новому закону, за трирічним календарним планом. Причому цей календарний план приймається одразу, як бюджет затверджується. Це у нас вперше буде така ситуація. Я спробую зібрати ще раз Головнокомандувача, Міністерство оборони, промисловість, щоб ми подивилися, що все-таки планується. Ми повинні розуміти, що потреби формує Генштаб. Я ж не можу сказати Валерію Залужному: "Вибачте, пане генерале, чого ви не ставите до потреби ті види озброєння, які просять наші захисники у волонтерів?" Але ми розпочнемо предметну дискусію, це заплановано.

- Подивимось, чи вдасться вам відмовити військових від закупівлі непотрібних армії важких великих бронеавтомобилів класу MRAP, які постійно закуповуються попри їхню низьку маневреність на землях Донбасу. Я нарахував на параді 15 видів автомобільної техніки, яка використовує різні двигуни, це ж суцільний жах та величезні кошти на ремонт та утримання. А чому не було КРАЗів?

- Це треба все систематизувати. Прийняти виважене рішення. У нас забагато різних марок машин, потрібна уніфікація. Щодо КРАЗу, то у травні разом з Міністром оборони, з представниками Генерального штабу ми поїхали на підприємство. Нам показали завод, збиральні лінії, техніку, розказали про контракт з американцями на тисячу машин. Також вийшли на відеозв’язок з власником. Тоді у присутності всіх було запитання до керівництва КРАЗу: "Ми готові зробити замовлення, але скажіть, чи ви нам дійсно зможете поставити машини?". Міністерство оборони каже: "Ви нам повинні 36 машин до кінця червня, і ще 12 до кінця літа. 48 машин всього. Зробите?". У відповідь пролунало: "Зробимо!" Я нещодавно запитав у Міністра оборони: "Поставив КРАЗ машини?" - "Нічого не поставив!"

- В чому проблема КРАЗа?

- Мені здається, там комплекс проблем. Перша проблема у менеджменті. Але це питання до того, хто його призначає. Там незрозуміло - це кероване банкрутство чи некероване. Але факт є фактом. Слів не дотримуються. Безперечно, я за те, щоб був національний виробник, і підтримав би КРАЗ, а не ТАТРА для української армії. Але коли КРАЗ не дотримується слова і нічого не змінюється, я роблю висновки, що такий безлад комусь вигідний.

- Якщо КРАЗ зірве контракт з Міністерством оборони цього року, то чи можна ввести там арбітражне управління й забрати підприємство державі?

- Все можна, звичайно. Треба, знову ж таки, сідати і приймати рішення. Це стратегічне підприємство. Якщо ми говоримо про уніфікацію, якщо КРАЗ є – це одна ситуація, якщо нема – це інша ситуація.

- Розкажіть, що вам вдалось зробити у галузі космосу, там, де ви маєте найбільший досвід?

- Як я вже казав, в цьому році була схвалена Концепція Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2021-2025 роки. І вже зовсім скоро, я сподіваюся, буде сама програма. Крім того, разом із керівництвом Державного космічного агентства України розпочато процес корпоратизації державних підприємств космічної галузі. В серпні Уряд за нашою пропозицією ухвалив рішення почати корпоратизацію одного з найбільш великих та важливих оборонних підприємств України, котре має стратегічне значення для економіки та безпеки держави - ДП "Науково-виробниче об’єднання "Павлоградський хімічний завод". Також Мінстратегпромом забезпечено укладання угоди для запуску космічного апарата "Січ-2-30" в грудні 2021 року. Вперше за понад десять років Україна матиме власний супутник на космічній орбіті.

- Фінансування під програму буде? Бо у нас багато нереалізованих програм.

- Знову ж таки, б’ємося з Мінфіном. Мінфін прекрасно знає, що космічна тема – це пріоритет Президента. Це включено до програми Президента, Уряду та Верховної ради. Вони формально кажуть: "Програма ж не прийнята. Програма буде, ось тоді будемо говорити". Але ж Володимир Олександрович ставить задачу, щоб ми у 2022 році запустили наступні супутники, а в 2024 – модуль на Місяць. Це ж потребує вже фінансування! Ми не можемо собі дозволити рік втратити…

- Навіщо Україна вдруге викотила на парад макет ракетного комплексу "Сапсан"? Цей самий макет вже був на параді у 2018 році. Зрушень же ніяких? Навіщо це робити?

- Питання щодо переліку техніки, яка їхала на параді, не до мене. Проте я думаю, що участь макету в цьому параді – це демонстрація того, що ми зараз повертаємося до цієї програми серйозно. Як я вже згадував, нещодавно відбулося засідання РНБО України, під час якого було ухвалено ряд важливих рішень в оборонній сфері, одне з яких стосувалося розвитку ракетного озброєння до 2031 року. На сьогодні є принципова позиція Президента України щодо подальшого нарощування власних ракетних спроможностей. Витрати для реалізації цих планів становитимуть понад 200 млрд грн до 2031 року.

- Ми - чемпіони зі створювання очікувань. У 2018 році викотили на парад танки Т-84 та "Ятаган" зі 120 мм гарматою. Всі думали, що, мабуть, Міністерство оборони візьме проєкт "Ятаган" під "натівську гармату" на озброєння. Закінчилось нічим. А зараз вже "Оплот" виїхав, який включений у виробничу програму "Укроборнпрому". Але ж ми не будемо робити для себе, навіщо створювати повітряні замки?

- З "Оплотом" - окрема тема. Розраховуємо на те, що цей танк буде йти на експорт.

- Хто буде брати на експорт танк, який нам самим не потрібен, бо у нього радянська гармата 125 мм без сучасних підкаліберних снарядів, багато інших концептуальних проблем?

- Можу сказати лише одне: я робитиму все, поки буду на цій посаді, щоб у нас з’явилось реалістичне оборонне планування. Нам потрібно розробити нову програму розвитку озброєння. Рішення РНБО з цього приводу відбулося 20 серпня. Там наданий місячний термін Уряду на те, щоб затвердити ракетну програму. В жовтні вона повинна бути. Якщо Міністерство оборони нормально спрацює, то воно буде відповідальне за формування замовлення на програму, а ми - за виробництво. Нам потрібно розробити цільові програми зі всіх видів озброєнь, які для нас пріоритетні у сучасній війні. Ми повинні виробляти те, що можемо і вміємо і те, що буде працювати на перспективу, мати потенціал модернізації на 15-20 років вперед.

Юрій Бутусов, Цензор.НЕТ