Відповідальність за крадіжку коштів у справі бронежилетів має взяти і міністр оборони Резніков, а не тільки безвідповідальні "фунти"
Міноборони частково спростувало новину "УП" про корупційний скандал в Міноборони щодо затримання та обшуків тимчасово виконувача обов’язків директора департаменту державних закупівель Міноборони Богдана Хмельницького в такому плані, що все насправді має інший вигляд.
Коли я прочитав виправдання, то в мене виникли абсолютно інші питання та висновки.
З пояснень випливає, що в організації держзакупівель МО у нас великий безлад. Почнімо з того, що скандал, за який несе відповідальність міністр оборони Резніков та його заступник Шаповалов, вони самі чомусь не коментують, хоча мали б як мінімум вибачитись - ви ж втратили гроші, які вам довірили платники податків, їх тепер треба повертати.
Ось цитата МО:
"14 березня 2022 року Міністерство оборони України уклало контракт на постачання бронежилетів з компанією з Туреччини на загальну суму 16 млн 656,3 тис. євро. Компанія порушила зобов’язання за контрактом. Після встановлення факту порушення Міноборони негайно вжило передбачених контрактом заходів для захисту законних прав та інтересів.
За даними слідства, група з трьох громадян України шляхом зловживання довірою, використовуючи офшорні компанії Китайської Народної Республіки та Королівства Бахрейн, ймовірно привласнила 580 тис. доларів США під час виконання турецькою компанією зазначеного контракту з Міноборони. Національна поліція України 13 червня 2022 року розпочала кримінальне провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 с. 190, ч.2 ст. 209 та ч. 3 ст. 358 КК України. Оскільки контракт на постачання бронежилетів, про який ідеться, був підписаний посадовою особою Міноборони, на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва 26 серпня 2022 року слідчим Національної поліції було проведено обшук за місцем перебування зазначеної посадової особи".
До чого тут саме виникають питання?
- Міноборони не підготувало ніяких планів закупівель до початку вторгнення. І навіть через три тижні після початку вторгнення Міноборони виявилось не здатне знайти надійних постачальників бронежилетів.
- 16,6 млн євро платників податків Міноборони переказало сумнівній фірмі, яка зареєстрована на двох офшорах, ризик крадіжки коштів платників податків був великий і це було зрозуміло усім з самого початку.
- 13 червня поліція порушує кримінальну справу через невиконання зобов'язань, але Хмельницький, який безпосередньо підписав контракт, досі залишається працювати на тій самій посаді! Тобто Хмельницькому дозволяють продовжувати свою діяльність.
- Богдан Хмельницький, який керує держзакупівлями з самого початку вторгнення, весь цей час - не повноцінно призначений керівник, а тимчасово виконувач обов'язків. Міністр Резніков пів року не може призначити повноцінного керівника. Чому так? Виникає враження, що насправді Хмельницький це "фунт", яким зручно керувати різним ділкам, які насправді ухвалюють рішення в МО.
Тимчасова схема зі "своїх", "надійних" "смотрящих" та "ручних тво" перетворилась на постійну. Насправді, рішення з закупівлі та переказу коштів без самого Резнікова та його заступника В'ячеслава Шаповалова були б неможливі. Якийсь "тво" кошти не витратить. "Тво" - це просто "фунт" для допитів.
В'ячеслав Шаповалов
Міністр Резніков має прокоментувати втрату 580 тисяч доларів та провал постачання бронежилетів по сумнівному контракту, і зробити відповідні управлінські та організаційні висновки. Як мінімум - почати призначати відповідальних людей на ключові посади. І сказати, коли 580 тисяч доларів будуть повернені платникам податків та як вони будуть витрачені.
Значні проблеми в Міноборони проявляються у різних сферах закупівлі, насамперед боєприпасів, але також і в інших видах забезпечення. Тому не "фунтів" треба підставляти, а треба брати відповідальність за проблеми та вдосконалювати систему управління. Зручно скидати роботу на волонтерські фонди, але платники податків витрачають сотні мільярдів, для того, щоб на армію працювало ефективно саме Міноборони.
Юрій Бутусов, Цензор.НЕТ
А зараз хер винуватий навіть той хто вкрав, не кажучи вже про міністрів чи не дай Б-г нашевсьо...
Яке тільке "раньше", ці зелені швондєри і зараз намагаються на Порошенка "чіпляти" усі свої зашквари
(експертиза законопроекту «Про оборонні закупівлі», реєстр. №№ 2398 від 07.11.19, 2398-1 від 22.11.19, 2398-д від 27.11.19)
Історія питання
Нормативно-правове урегулювання процесу забезпечення потреб оборони і безпеки держави формувалося в Україні поступово, еволюційним шляхом і розпочалося з прийняття Кабінетом Міністрів України (Прем'єр-міністр - Віталій МАСОЛ) постанови від 06.09.94 № 619 «Про обсяги державного контракту і державного замовлення для забезпечення потреб оборони і безпеки держави на 1994 рік».
Номенклатура оборонного замовлення на той час складалася, як з озброєння, військової і спеціальної техніки (у тому числі для поставок в рамках СНД), так і з майна, що забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України (речове, продовольство, пально-мастильні матеріали, медичне майно і т. п.).
Поступово центральними органами виконавчої влади готувався Закон України «Про державне оборонне замовлення» від 03.03.99 № 464-XIV, який також передбачав закупівлю продовольства, речового і медичного майна, пально-мастильних матеріалів і т.п. За такої номенклатури оборонне замовлення виглядало занадто громіздким, не зручним для роботи, управління і контролю.
Крім того, озброєння, військова і спеціальна техніка за своїм призначенням (засоби ведення збройної боротьби), правовим режимом розроблення і виробництва (тактико-технічне завдання, на відміну від ринкового попиту), а також обігу (відсутній вільний обіг на внутрішньому і зовнішньому ринку) кардинально відрізняються від товарів (предметів) суспільного споживання або промислового призначення. Тобто весь масив (номенклатуру) оборонних закупівель слід розділити на дві категорії:
1) закупівля засобів ведення збройної боротьби;
2) закупівля предметів забезпечення життєдіяльності.
Тому з подальшим розвитком законодавства про державні закупівлі було прийнято нову (нині діючу) редакцію Закону України "Про оборонне замовлення", якою предмети закупівлі обмежено тільки озброєнням, військовою і спеціальною технікою та роботами і послугами, що забезпечують всі стадії їх життєвого циклу. Закупівля іншого майна здійснювалася військовими формуваннями за процедурами державних закупівель товарів цивільного і промислового призначення.
Справжнім автором законопроекту № 2398 є Проектний офіс реформ Міноборони. Правовий статус офісу - консультативно-дорадчий орган Міноборони, команда якого складається із 40 волонтерів та бізнесменів. Очевидно, що працівники офісу ніколи не стикалися з системами оборонного планування, розроблення і поставлення на виробництво озброєння, військової і спеціальної техніки, які існують не тільки в Україні, а і в інших розвинутих державах. Як правило, більшість з цих документів мають обмежений доступ.
Тому, маючи чітке уявлення про правила і принципи прозорої закупівлі предметів забезпечення життєдіяльності військових формувань (ковбаса, тушонка, одяг, медпрепарати, пально-мастильні матеріали тощо, які вільно обертаються на ринках) офіс реформ Міноборони зробив спробу поширити ці правила і принципи на озброєння, військову і спеціальну техніку, хаотично «наскирдуваши» все це в один законопроект під назвою «Про оборонні закупівлі».
Насторожує інше, будучи консультативно-дорадчим органом Міноборони, офіс реформ мав подати законопроект спочатку на розгляд Міністрові. Міністр оборони, у свою чергу, в разі необхідності, внести відповідно до Регламенту Кабінету Міністрів на розгляд Уряду. Суб'єктом законодавчої ініціативи у цьому випадку мав бути Уряд.
Але цього чомусь не сталося. Офіс реформ пішов обхідним шляхом. Спочатку організував, якісь незрозумілі обговорення законопроекту з представниками громадськості і державних органів в Будинку офіцерів, потім у союзники була засватана заступник Міністра економіки Світлана ПАНАІОТІДІ, далі якісь незрозумілі обговорення на круглому столі в Комітеті Верховної Ради (за спиною Прем'єр-міністра і Уряду), а далі - пустопорожній піар революційного законопроекту у засобах масової інформації і, на кінець, реєстрація законопроекту від суб'єкта законодавчої ініціативи - групи народних депутатів.
Єдиним запобіжником, який міг перешкодити реєстрації авантюрного законопроекту могли стати лише фахівці Департаменту стратегічного розвитку сектору оборони та безпеки Мінекономіки, які за функціоналом відповідали за формування державної політики у цій сфері, а не офіс реформ Міноборони.
Проте і тут заступник Міністра економіки Світлана ПАНАІОТІДІ спрацювала на випередження, зробила хід конем і, агресивно, одним махом, без жодних пояснень, подала на звільнення 15 висококваліфікованих державних службовців Департаменту стратегічного розвитку сектору оборони та безпеки (від директора Департаменту до начальників відділів).
Спецоперація вдалася! Браво Світлано! Шлях розчищено, настала тиша.
А хто організатор всього цього дійства? - допоки ще невідомо.
Преамбула законопроекту
Законопроектом передбачається встановити загальні правові засади планування і формування обсягів та особливостей здійснення закупівель товарів, робіт і послуг оборонного призначення для забезпечення потреб оборони, здійснення державного і демократичного (цивільного) контролю в цій сфері, зокрема і для товарів, робіт і послуг, відомості про які становлять державну таємницю, що мають певну специфіку.
Загальні правові засади планування і формування обсягів - чого? (тавтологія).
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища……
Створення в Україні конкурентного середовища озброєння, військової і спеціальної техніки - це щось із фантазії?! Примітивну, допоміжну техніку, - згоден. Але хто із олігархів здатен в Україні побудувати новий Південмаш, Мотор-Січ, Зоря - Машпроект, створити КБ Південне, АНТК ім. Антонова і т. д.?
Створення конкурентного середовища з компаніями Євросоюзу?!
Щодо предмету правового регулювання
Єдиним засобом державного регулювання економіки, відповідно до ст. 12, 13 Господарського кодексу України, є державне замовлення. У сфері оборони і національної безпеки таким засобом є державне оборонне замовлення.
Однак, законопроект виключає поняття «державне оборонне замовлення», як засіб регулюючого впливу держави на пріоритети забезпечення національної безпеки і оборони держави та зосереджується на процедурах закупівель, які спрямовані виключно на економічну вигоду.
За структурою і змістом законопроект переважно дублює Закон України «Про публічні закупівлі» і має процедурний характер.
Предмет закупівлі (озброєння, військова та спеціальна, військова зброя і **********, спеціальні комплектувальні вироби для їх виготовлення і експлуатації, матеріали та обладнання, спеціально призначені для їх розроблення, виготовлення або використання) прирівняний до продукції промислового призначення та товарів широкого вжитку, які мають вільний обіг як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку.
Предмети закупівлі, які урегульовує законопроект через своє специфічне призначення не перебувають у вільному обігу, ні на зовнішньому ринку, ні в межах України і створюються за тактико-технічним завданням замовника, якими можуть бути виключно законні військові формування України або іноземних держав.
Законопроект побудований на фрагментарному копіюванні окремих правил, норм і положень Директиви 2009/81/ЄС Європейського Парламенту та Ради ЄС від 13.07.09 щодо закупівель в сфері оборони з використанням деяких норм і положень національного законодавства у сфері публічних закупівель та державного оборонного замовлення. Внаслідок цього законопроект має формат директиви, а не традиційного для України закону.
Законопроект не враховує специфічні Правила, Процедури і Порядки встановлені «Системой разработки и постановки на производство военной техники» за якими здійснюється розроблення зразків, їх випробування, прийняття на озброєння, підготовка серійного виробництва, виробництво, ремонт, модернізація тощо. Національне законодавство, що урегульовує зазначену систему до цього часу відсутнє (законопроекти № 7520 від 28.12.10, № 2420а від 25.06.13 і № 7389 від 12.12.17).
Щодо вибору виконавців та співвиконавців оборонного замовлення
В Україні відсутня диверсифікація постачальників. Всі підприємства ОПК України мають свою спеціалізацію, яка формувалася за часів СРСР.
Переважну більшість завершених зразків ОВТ в Україні розробляють, виготовляють, ремонтують і модернізують підприємства, які володіють відповідною конструкторсько-технологічною та ремонтною документацією і мають відповідні виробничі потужності та кадровий потенціал.
Законопроект не передбачає особливостей спеціалізації виконавців оборонного замовлення, як учасників за процедурами закупівель.
При цьому, створення і виробництва ОВТ здійснюється на засадах науково-технічної і виробничої кооперації, яка затверджується Замовником, а не засадах субпідряду, який притаманний будівництву.
Розробник кінцевого виробу не може доручати виготовлення складових частин субпідрядникам, не перевірених військовим представництвом замовника.
Встановлення норми щодо визначення вартості частки державного контракту, яку можна передати виконавцем третій особі на умовах субпідряду, локалізації виробництва, несе у собі потенційні ризики зриву виконання державного контракту з оборонного замовлення.
Врахов
Як Резніков не зміг звільнити імпортера зброї, а Буданов зайшов на поле Єрмака
Поряд новина. На 14 млрд грн - 400 млн долярів. Що там ті нещасні 650 тис євро ...
Єрмак - агент фсб, про це вже давно всі знають, навіть за кордоном. Шеповолов, у якого шлейф також тягнеться до фсб та до родини фсб-их Єрмаків, був призначений на посаду в МО за сприянням самого ж Єрмака зовсім недавно, щоб контролювати та відстежувати постачання зброї, контролювати та відмивати фінанси. Тобто нічого не змінилось, Єрмак, як був так і продовжує підривати обороноздатнісь України та міць ЗСУ ціною життів наших воїнів, а презік робить вид, що нічого не відбувається, щоб не дай бог не вийти на самого себе. Весь слід коррупційного спрута іде на Банкову.
ЩО ДЛЯ КОГО, ЩЕ НЕ ЗРОЗУМІЛО?
Думаю що відповідь на 99% буде - ДОВІЧНЕ!!!