Ініціатива цивілістів щодо скасування Господарського кодексу – дестабілізація правового поля економіки

Автор: О. П. Подцерковний, О. А. Беляневич

В Україні складно знайти юристів, які б не чули про "війну" цивілістів з господарниками. Ця "війна" уходить коріннями в глибину XX століття. В основі цього протистояння – якщо відкинути ідеологічні штампи – банальне небажання представників більш традиційної науки – цивілістики – пускати у сферу своєї "наукової гегемонії" представників нових правових знань.

Господарське право намагалося поєднати правове регулювання із економічним сенсом, а цивілістика завжди виходила із догми – тисячолітнього римського права. Не дивлячись на це протистояння, яке успішно подолано в європейських країнах прийняттям окремих комерційних (господарських) та цивільних кодексів, нова правова реальність після здобуття незалежності України нічого не змінила у цьому протистоянні, впевнено озираючись на російську імперську традицію монізму Цивільного кодексу.

Наприкінці 2021 року у Верховній Раді ця "війна" вийшла на новий рівень: було зареєстровано законопроєкт 6013 щодо скасування Господарського кодексу України. Одночасно було запропоновано відмовитися від організаційно-правових форм державних, приватних підприємств, фермерських господарств, речових прав на державне майно та скасувати легальні терміни "суб’єкт господарювання" та "господарська діяльність".

Не дивно, що розробка законопроєкту 6013 відбулася за ініціативи групи науковців – цивілістів, які протидіяли узгодженню Цивільного та Господарського кодексів у далекому 2003 році. Розробка та обговорення законопроєкту 6013 здійснюється без залучення фахівців господарсько-правового напряму, суддів господарських судів, арбітражних керуючих та представників профільних асоціацій. Вже традиційно внесеному законопроєкту не передувала оцінка результативності дії Кодексу, прорахунок наслідків декодифікації для економіки, що само по собі порушує положення Закону України "Про основні засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Презентував ініціативу відомий цивіліст, голова Верховної Ради Р.Стефанчук, що посилався на Концепцію рекодифікації цивільного законодавства, хоча остання не лише не має будь-якого офіційного затвердження, але й була гостро розкритикована групою науковців за її безсистемність, необгрунтованість та економічну шкідливість (див: Науково-експертний висновок до Концепції оновлення Цивільного кодексу України: брошура / під заг. ред. члена-кореспондента НАН України В.А. Устименка. Київ : НАН України, ДУ "ІЕПД імені В.К. Мамутова НАН України", 2021. 112 с.).

Сьогодні законопроєкт 6013 готується до другого читання, не дивлячись на численні заперечення Верховного Суду, бізнес-асоціацій, фермерів та землевласників, асоціації господарських судів, Всеукраїнського центру економічного права, Національної асоціації арбітражних керуючих, Національної асоціації адвокатів України, Координаційного з проблем правових основ підприємницької діяльності, господарського та комерційного права Національної академії правових наук України тощо.

Розробка нової редакції Господарського кодексу при цьому навіть не обговорюється ініціаторами законопроєкту 6013 – йдеться лише про скасування та перенесення окремих норм в інші закони.

Така безапеляційність потребує осмислення, тим більше, що, як буде показано нижче, основні твердження ініціаторів декодифікації господарського законодавства є сумнівними.

Європейський досвід на користь, а не проти кодифікації

Ініціатори законопроєкта 6013 не звертають увагу на те, що більшість розвинених країн Європи сьогодні мають окремі господарські або комерційні кодекси.

У Бельгії у 2013 році прийнято саме об’ємний Господарський кодекс (Code de droit économique), що складається із 18 книг та за структурою наближений до ГК України (загальні положення про господарську діяльність, загальний статус компаній, положення про конкуренцію, захист прав споживачів, безпеку продуктів та послуг, господарські контракти, електронну комерцію, банківську справу та фінанси, право промислової власності, провадження у спеціалізованих комерційних судах тощо). Потреби завадити "нормативній інфляції" (inflation normative), необхідність "сприяти інтеграції бельгійського господарського права в концепт європейського права", а також "дати чітке уявлення про роль державної влади в регуляції економічної активності та визначити, які інструменти вона має", були зазначені серед основних причин прийняття кодексу у доповіді Міністерства економіки Королівства Бельгія.

Останні десятиліття нові комерційні та підприємницькі кодекси прийнято у Франції (2007), Туреччині (2012), Казахстані (2015), Латвії (2000), Естонії (2011).

У Німеччині постійно оновлюється та доповнюється Німецьке торговельне укладення 1900 року, який в сучасних офіційних та неофіційних перекладах іменується більш широко – як Комерційний кодекс. Значна кількість норм щодо публічної звітності, захисту конкуренції та забезпечення свободи руху капіталів до нього було включено на початку 2000-х років у зв’язку із процесами євроінтеграції.

У 2014 році Уряд Іспанії представив у Парламент новий Комерційний кодекс на заміну старого, але поки триває робота щодо прийняття нового кодексу вносяться численні оновлення в чинний Комерційний кодекс Іспанії 1885 року.

Комерційні кодекси діють також в таких європейських країнах, як Австрія, Болгарія, Люксембург, Португалія, Словаччина, а також у США, Японії, Південній Кореї та багатьох інших країнах.

Ініціатори декодифікації в Україні заявляють, що європейські комерційні кодекси є кодексами виключно приватного права, на противагу ГК. Але це не відповідає дійсності, про що свідчать адміністративні та навіть кримінальні положення цих кодексів, положення щодо ведення реєстрів, безпеки продукції, захисту конкуренції, обмеження цін, транспортних правил тощо. Наприклад, у Комерційному кодексі Франції є розгалужені положення про адміністративну та кримінальну відповідальність за достовірність публічної звітності корпорацій. У комерційних кодексах Латвії (2000 року) та Естонії (1995 року) детально врегульовано адміністративний порядок ведення та використання державного реєстру компаній, публічні вимоги щодо звітності відповідно до вимог ЄС тощо.

У правовій науці європейських країн та США розвивається концепція "економічного права" (в українському контексті – господарського права) завдяки комплексності сучасних законів у сфері бізнесу – через поєднання публічних та приватних норм. Про це свідчать десятки зарубіжних книг поважних видавництв (наприклад: Alberto Santa Maria. European economic law. – Wolters Kluwer, 2019; Fiebig Andre. Commercial and Economic Law in the United States. – Kluwer Law International, 2022; Ying Gan. Commercial and Economic Law in China. – Kluwer Law International, 2015 тощо).

Отже, Господарський кодекс України йде у фарватері сучасних західних тенденцій.

Дискусія щодо доцільності окремого комерційного чи господарського кодексу у сучасних західних країнах має винятково теоретичний характер та не руйнує усталені правові системи. Навіть у Нідерландах, де у 1992 році більшість норм комерційного права перенесли у Цивільний кодекс, Комерційний кодекс продовжує діяти.

Втрати правової системи України від скасування ГК

В умовах війни роль держави в регулювання економічних відносин об’єктивно потребує посилення. Натомість пропонується здійснити лібералізацію регулювання, коли усе державне переводитиметься на приватній рейки, а державна економічна політика позбавлятиметься законодавчої основи.

Негативні наслідки скасування Кодексу необхідно прорахувати, але вони чомусь замовчуються розробниками законопроєкту.

1. Українська правова система втратить національну ідентичність у порівнянні із країною-агресором та СРСР, де завжди існувала та існує потужна протидія окремій кодифікації господарського й комерційного законодавства, всупереч європейському досвіду.
2. Понизиться статус господарського законодавства з рівня кодифікованого на рівень спеціального законодавства, а суспільство позбудеться інструменту систематизації та компактизації числених господарських законів, які сьогодні неосяжні та майже невідомі підприємцям, провокують помилки у правозастосуванні й чималі санкції держави до бізнесменів.
3. Без законодавчих обмежень залишатимуться інструменти державного регулювання економіки, адже сьогодні лише ГК упорядковує ці засоби та й загалом принципи взаємодії держави та бізнесу.
4. Усунення загального поняття суб’єкта господарювання та господарської діяльності призведе до різного застосування відповідних актів господарського законодавства, зокрема, законів України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності", "Про основні засади державного контролю (нагляду) у сфері господарської діяльності, "Про основні засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а також Кримінального, Земельного та Податкового кодексів тощо,
5. Без поняття господарської діяльності та господарського договору ускладниться розмежування судової юрисдикції, що матиме наслідком нові спори щодо підвідомчості судових справ господарським судам.
6. Скасування ГК означатиме реорганізацію десятків тисяч підприємств малого та середнього бізнесу (приватних та дочірніх підприємств) із величезними фінансовими витратами на переоформлення документації, адже Цивільний кодекс передбачає лише організаційні форми товариства та установи, а поняття підприємства як суб’єкта відносин заперечується.
7. Без правового статусу залишатимуться фермерські господарства, асоціації, корпорації, концерни, консорціуми, іноземні підприємства, колективні підприємства.
8. Невизначеним ставатиме правовий режим майна державних підприємств та установ. Скасування ГК України перетворить державні організації на власників майна. Як наслідок, матимемо нові "оборудки" із перерозподілом власності та тіньовою приватизацією.
9. Скасовуватимуться публічні обмеження свободи господарського договору, що спрямовані сьогодні проти монополістів та загалом економічно сильнішим суб’єктам (банкам, енергетичним, транспортним компаніям тощо), які зможуть ухилятися від покладених на них законами зобов’язань, позаяк Цивільний кодекс не передбачає судового примусу до укладання договорів.
10. Бізнес поставатиме перед тягарем штрафних санкцій, замість компенсаційної майнової відповідальності, яка сьогодні попереджають неправомірні банкрутства та тиск з боку банківських установ й інших економічно сильних суб’єктів. Ані обмеження строків нарахування штрафних санкцій, ані фіксації розмірів таких штрафів у відносинах за участі державного сектору економіки не діятимуть.
11. Скасовуватиметься інститут оперативно-господарських санкцій, не передбачений ЦК, який надає ефективні засоби позасудового захисту договірних прав підприємців.
12. Втратять законодавчу підставу низка специфічних видів господарських договорів, зокрема, сільськогосподарської контрактації, агентський договір, державної гарантії тощо.
13. Зникне деталізація порядку укладання господарських договорів та його істотних умов, до яких звик бізнес, але байдужий Цивільний кодекс. Це дезорієнтує учасників господарських відносин та спровокує нові спори між ними.
14. Нарешті, уся динаміка та мінливість економічних реформ перенесеться на Цивільний кодекс, що остаточно втратить стабільність та віддалятиметься від інтересів пересічних громадян.

Нестабільність правового поля є загрозою бізнесу

В умовах війни в Україні навіть сама загроза зміни "правил гри" в економіці багатократно збільшує ризик погіршення інвестиційної привабливості країни.

Запропонована депутатами декодифікація та розпорошенням правил ведення господарської діяльності по дрібним законам на дає будь-яких гарантій відсутності дублювань та нових колізій у пореформеному законодавстві.

Юристи та бізнесмени добре знають, як важко формується судова практика та однаковість правозастосування, як небезпечно використовується правова нестабільність недобросовісними особами, у тому числі чиновниками.

Судові тлумачення щодо застосування Господарського та Цивільного кодексів є усталеними та не викликають сьогодні проблем у бізнес-середовищі. Верховним Судом напрацьовано величезну відповідну практику, руйнація якої дезорієнтує бізнес та інвесторів на багато років уперед, створить умови для рейдерських захоплень підприємств.

Перегляд правил для бізнесу призведе до природних помилок суддів. Це зведе нанівець будь-яку перспективу відновлення довіри до судової системи, "поставить хрест" на судовій реформі.

Інвестор може пристосуватися до будь-яких правил, навіть диктаторських, але не може вести бізнес в умовах нестабільності та непередбачуваності. Кожна розумна людина знає - не може бути довіри до країни, яка кожні 10 років кардинально змінює правову систему.

Із цим погодитися не можна ані з державницької, з ані наукової, ані з побутової точки зору.

Господарський кодекс як опора господарського законодавства

В ГК України є окремі дублювання із іншими законами, окремі суперечності. Разом із тим, не менше дублювань зі спеціальними законами містить й Цивільний кодекс (щодо акціонерних та інших товариств, кооперації, лізингу, кредиту, іпотеки, страхування, оренди, сервітуту тощо), інші закони. Існують численні колізії ЦК із Земельним кодексом, Кодексом про надра та іншими актами. Але ніхто не ставить питання про скасування ЦК чи навіть усунення відповідного дублювання. У цьому явно спостерігається упередженість ініціаторів 6013 та деструктивність "антигосподарської кампанії".

За наявності політичної волі та ділового підходу до законодавства усі зайві дублювання можна і треба виключити, узгодити закони, вирішити колізії. Але ж цьому конструктивному підходу не відповідає руйнування "правил гри".

Деякі дублювання у ГК є виправданими. Тут треба враховувати завдання Господарського кодексу – закріпити та консолідувати систему господарських законів, яких в Україні понад 200. Саме на рівні кодексу можна вибудовувати цей масив у системну єдність, заповнювати прогалини та долати колізії у цих законах на рівні принципів права.

Йдеться про те, що закріплення дієвих принципів взаємодії держави та бізнесу – у силу традицій пріоритету та авторитету кодексу в Україні перед звичайним законом – доцільно робити саме при кодифікації. Сьогодні важливо ставити питання про запровадження в Україні посади Бізнес-Омбудсмена та Інвестиційного Омбудсмена, підвищувати силу гарантій підприємництва, ставити перешкоди свавіллю чиновників тощо. Усім цим ідеям цілком відповідає рівень саме Кодексу, а не звичайного закону.

За наявності стрижневого акту можна істотно скорочувати кількість дрібних законів, адже в нормативному регулюванні задіятимуться принципи права.

Про дію принципів права у відносинах держави та бізнесу в Україні необхідно говорити вже зараз, адже ця велика перспектива буде втрачена за відсутності Господарського кодексу – Цивільний кодекс відносини між державою та підприємцем не регулює.

Потреба технократичного вдосконалення правил бізнесу

Результативні економічні реформи можна провести лише на засадах співмірності, обґрунтованості та професіоналізму. Результати протилежного підходу нам добре відомі.

Без виваженого вирішення наявних проблем підприємництва на рівні конкретних норм, конкретних перешкод, конкретних відносин, переформатування системи права не має сенсу.

Процесу дерегуляції кодифікований акт не може завадити по суті, адже кодифікація, систематизація – це шлях до упорядкованого зменшення "нормативної інфляції". Не випадково, План заходів щодо дерегуляції господарської діяльності, затверджений розпорядженням Кабінету міністрів України від 18 березня 2015 р. № 357-р і погоджений міжнародними експертами, не містив вимог щодо господарської декодифікації.

Виникнуть нездолані суперечності у термінології Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, адже воно основане на категоріях господарської діяльності, суб’єктів господарювання та підприємств, які законопроєкт 6013 залишить без регулювання.

Впродовж 20 років влада не спромоглася запропонувати системне узгодження положень Цивільного та Господарського кодексів, обумовлене неякісною законопроектною роботою при їх прийнятті.

Сотні робіт докторів та кандидатів наук з господарського права залишаються не затребуваними законодавцем, але й навіть не виникає питання про залучення науковців, що спеціалізуються на дослідженні проблем господарювання до законопроектних робіт.

Ця практика є неприпустимою для професійного середовища.

Скасування Кодексу a priorі не може бути метою чергової реформи, якщо тільки не йдеться про звичайний для сьогоднішніх умов піар чиновників та активність організацій-"грантоїдів", яким байдужі наслідки їх антигосподарської пропаганди. Нові гранти на вирішення подальших проблем цілком їх задовольнять.

Але українське суспільство не зацікавлене у нових непродуманих потрясіннях. Ми маємо припинити чвари між цивілістами та господарниками, що тягнуться друге століття. Час об'єднати інтелектуальні зусилля та почати опрацьовувати конкретні законодавчі норми на умовах злагоди і турботи про українську економіку на благо українського суспільства для перемоги та подолання наслідків російської агресії.

Докт. юрид. наук, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України О. П. Подцерковний

Докт. юрид. наук, професор О. А. Беляневич