Повна розшифровка пресконференції Головнокомандувача ЗСУ Залужного

Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний на першій пресконференції підбив підсумки року війни, дав прогноз на майбутнє і розповів, що думає про урядовий законопроєкт щодо нових правил мобілізації.

- Наскільки зараз критичний дефіцит військовослужбовців, загалом, також штурмових груп і чи ви вважаєте, що уряд відповідальний за те, щоб закликати людей воювати на цей момент?

- Дозвольте відповідати? Дуже радий всіх бачити. Дякую за запрошення. У мене, до речі, перша пресконференція. Потрібно буде її запам’ятати. Дякую за запитання. Що стосується дефіциту військовослужбовців, кількості штурмових груп, і так далі, і так далі. Дивіться. Я неодноразово казав, і до речі, вашим колегам, і нашим журналістам про те, що, те, що відбувається зараз, – це не є якимось таким шоу, за яким спостерігають зі сторони і цікавляться там, який рахунок, а що там, а що завтра буде, що післязавтра. Я не можу вести мову ні про які цифри від слова взагалі. Я не хочу допомагати нашим ворогам робити їхню ворожу справу. Тому хочу вам сказати, що в цілому я вважаю, що будуть там далі ще запитання з цього приводу, при формуванні потреби, до речі, як я казав уже в марафоні, а потреба для нас – це ресурс, це зброя, це боєприпаси, це в тому числі люди, ми враховуємо, звісно, при формуванні потреби людей, яких ми втратили, людей, яких ми можемо втратити наступного року, і людей, які нам необхідні для формування тих чи інших частин та підрозділів. Все це разом формується у загальну цифру. І не тільки, до речі, в людях, а і в боєприпасах, і в техніці, яка нам необхідна для ведення бойових дій. Що стосується уряду, то я хочу сказати, що українське законодавство досить чітко розмежовує усі функції, хто бере участь в обороні України. Збройні сили воюють безпосередньо. Для того щоб воювати, у них є для цього міністерство оборони, яке відповідно реагує на наші запити і займається задоволенням наших потреб. У тому числі і людських, в цьому випадку. Це все, що я хотів сказати, якщо задовільнив вас.

- Руслана Бочай(?), Радіо Свобода. Валерію Федоровичу, у мене до вас запитання стосовно демобілізації. У цьому законопроєкті йдеться про 36 місяців, так? 3 роки. Але вже говоріть про те, що можливо це занадто довгий термін, тому що коли йдеться саме про людей, які на передовій, то 3 роки це справді багато. Чи ви не вважаєте, що варто менше? Бо опозиційні фракції вже готують правку про 18 місяців. А яка ваша позиція з цього приводу? Дякую.

- У мене позиція дуже і дуже проста. Іще раз я не втомлюся нагадувати проте, що іде війна. Війна, яка розвивається за своїми законами, і все, що відбувається на війні, залежить найголовніше головне від дій нашого противника. Тому я чітко розумію і знаю, і вам хочу сказати, що наші бійці зараз на фронті в надскладних і дуже важких умовах роблять свою справу, завдяки якій ми можемо з вами зараз спокійно тут спілкуватися. Їм дуже і дуже важко. Це досить складна, досить складна справа. І звісно, мені би хотілося, щоби люди, які ідуть до війська, і особливо ті, які уже служать у війську, вони чітко розуміли, скільки їм необхідно буде воювати. Разом з міністерством оборони ми погодилися на цифру 36 місяців, сподіваючись на 2 моменти. Перше про те, що не буде загострення на фронті. Це раз. І по-друге, найголовніше, що цих людей через 36 місяців буде ким замінити. І ось це уже уряд, який взявся, скажімо так, реалізувати цей закон, я думаю, що вони чітко розуміють, які у нашої держави можливості. Я сподіваюся на те, що все ж таки через 36 місяців ми впораємось із завданням, щоби замінити тих людей, які дійсно в надскладних умовах виконують свою роботу. І звісно, я погоджуюся з тим, що після того, як вони будуть демобілізовані, їм потрібен деякий час, щоби відпочити. І саме ми погодилися з напрацюванням міністерством оборони про те що має бути ота сама цифра, яка там є. Ми з цим погодились. Звісно, я за те, щоби все це відбулось. Але знову ж таки, хотів би зауважити про те, що це та норма, яка, не зовсім, скажімо так,.. реальна. Реальна в тих умовах, в яких ми перебуваємо, але нам залишається сподіватися на те, що все ж таки інтенсивність бойових дій не збільшиться. І ми зможемо зробити заміну цих людей, яких ми плануємо замінити через 36 місяців.

- Будь ласка, Суспільне.

- Вітаю, Суспільне-новини. У мене запитання на додачу до тих 36 місяців, фактично через рік ми маємо знайти заміну для військових, які воюють від початку повномасштабного вторгнення. Чим ми покриємо ці потреби? Чи є у нас така можливість і також чому – 500 тисяч – чому сформувалася саме така цифра? Дякую.

- Дякую за запитання. Розпочну з того, що я як Головнокомандувач Збройних сил України ніколи би не оперував такими цифрами. Ми чітко знаємо про заявлені обсяги мобілізації в Російській Федерації, заявляємо про свої і, повірте мені, я в цьому абсолютно впевнений, і Російська Федерація їх змінить. Тому я би все ж таки не виносив на загал обговорення таких цифр. Хочу єдине підтвердити про те, що формується ця цифра саме така, як я і казав вашій колезі, ми врахуємо, в тому числі і завдання, як будуть виконуватися в наступному році. Це не значить, що ця цифра має завтра бути поставлена. Звісно, все це розбивається на певні періоди. І що стосується, абсолютно правильно, запитання, чи зможемо ми знайти… Ну, дивиться, знову ж таки, я повторюся, що ми – Збройні сили України. Ми не можемо жодним чином втручатися в життя цивільних людей, незважаючи на те, що ми працюємо в умовах воєнного стану і маємо достатньо прав. Але, знову ж таки, чи зможемо ми знайти… Ну, я гадаю, що уряд впорається із цією задачею. Але ж саме для цього вони і призначені.

- У мене ще уточнення. Як це може вплинути на демобілізацію, як може вплинути на ситуацію на фронті.

- Ну, дивиться, 36 місяців – це у нас буде аж 2025 рік. У нас буде достатньо часу, щоб підготувати людський ресурс, який необхідно буде для заміни і щоб ця ситуація з демобілізацією не вплинула на той стан, в якому ми перебуваємо. З місця ми це розуміємо. Але і уряд має розуміти, що якщо ми ведемо мову про 36 місяців щодо демобілізації, то імовірніше за все, розпочати цей процес необхідно буде в призові людей і в підготовці вже у наступному році, щоб у 2025 році можна було вже здійснити демобілізацію.

- Будь ласка, Громадське.

- Пане Залужний, в законі йдеться про те, що ротація обов’язково має відбуватися через пів року бойових дій. Скажіть, будь ласка, чи це сьогодні можливо вже зробити? І що мається на увазі, коли там ідеться про відновлення? Це люди йдуть у відпустку на 2 місяці, чи все-таки вони продовжують тренуватися, але не на нулі, а десь тут, де трошки безпечніше, дякую.

- Ну, дивиться, я вже казав про це на марафоні, про те, що, працюючи в робочій групі міністерства оборони, яка формувала ці пропозиції, одним з наших завдань було простежити, щоби ми деякими законодавчими нормами не порушили процес військового управління, який є на місцях. Тому ця форма, яка стосується 6 місяців, звісно, вона дуже цікава, і звісно, дуже хотілося б, щоб вона була. Але знову ж таки, наші люди зараз перебувають не на змаганнях і не на якомусь турнірі і це знову ж таки не шоу, за яким спостерігає весь світ. Повторюся, що ситуація на фронті – перше, від чого залежить, це від дій противника. І ми не можемо спрогнозувати, що це буде 6 місяців, 5 місяців, 3 місяці. Ситуація буває абсолютно різна. Повірте мені. І знову ж таки, якщо люди, які пропонують 6 місяців проводити ротацію, вони мають розуміти тоді бойовий комплект військ необхідно збільшувати приблизно хоча б у два рази. І яка це на виході буде сума, яка необхідна буде для того, щоб через пів року замінити цих людей на бойових позиціях. А якщо ситуація зміниться, якщо противник буде атакувати з неатакованих ділянок, що тоді робити в такій ситуації? Тому люди мають відпочивати. Я вимагаю від командирів на місцях, щоб вони робили все можливе і неможливе, щоб здійснювати ротацію у підрозділі, у межах військової частини. Але законодавчо прописувати, що ми будемо рухатися отаким от чином, - ну, повірте моєму 30-річному досвіду служби в Збройних силах України і майже 10 років, що це поки що, скажемо так, обман, який, мабуть, нереальний. У нинішніх реаліях. Дякую.

- Будь ласка, Ми – Україна.

- Дякую, за можливість. Одне довге й одне коротке запитання. Ви просили не оперувати цифрами, але вже в публічному просторі вони є, озвучені президентом. Скільки, за вашої оцінки потрібно часу, щоб навчити якщо не таку кількість людей, то тисячі людей, і чи матимемо ми таку змогу, якщо не в нас на території – ми розуміємо, що ворог дістає усюди – то у партнерів, тому що, як я розумію, за ці неповні 2 роки повномасштабного вторгнення ще таку величезну кількість не навчали? Це перше запитання. І також законопроєктом пропонується, що з 18 до 25 років чоловікам в університетах буде пропонуватися необов’язкова служба. Наскільки це важливо, якщо ми говоримо про 2025 рік зараз? Дякую.

- Абсолютно погоджуюсь з вами, що люди, які мають іти виконувати завдання, мають бути підготовленими. І у цьому напрямку я згоден з будь-якими ініціативами, які можуть бути, щоб навіть підвищувати відповідальність за те, що бувають такі моменти, коли людина потрапляє на фронт не підготовлена. Такого бути абсолютно не може. У нас є чудова можливість використовувати як наші можливості, так і можливості, які надаються нашими партнерами. Хочу сказати окремо, що партнери приділяють цьому дуже і дуже велику увагу. І фактично на сьогодні наші можливості в цьому, можна сказати навіть, необмежені. Ми можемо там готувати, скажемо так, на сьогодні, до 10 бригад повного складу, вести підготовку на цих полігонах. І ми такі способи, звісно, використовуємо. Що стосується молоді від 18 до 25 років – ну, знов ж таки, повторюсь, що я хочу, щоб у військо приходили люди, які можуть виконувати бойові завдання. Це дуже важко. Це настільки важко, що навіть в цьому кабінеті це важко уявити, наскільки це важко. Я хочу, щоб вони приходили у стані, в якому вони можуть це робити. А якщо вони будуть ще підготовлені – я буду тільки за. Це дуже і дуже непогана, на мій погляд, ініціатива.

- Будь ласка, П’ятий канал.

- Вітаю, Віталій Залевський, П’ятий канал. Нещодавно Рустам Умєров говорив про те, що у Міноборони є інформація про кількість чоловіків призовного віку, які виїхали за кордон. Скажіть, чи треба їх повертати, і чи є вже способи, як це зробити?

- Дякую за запитання. Воно цікаве. Але знову ж таки, ще раз повторюся, що Збройні сили України мають воювати. Жодним чином не посягати на мирне життя наших громадян, включаючи тих, які виїхали за межі нашої країни. Є для того уповноважені органи центральні органи виконавчої влади, які можуть відповідно до них ухвалити рішення. На сьогодні я не можу дати їм оцінку і не хочу відповідно це робити. Але буду дуже радий, якщо через деякий час я побачу їх у війську і з великим задоволенням організую з ними підготовку, навіть за кордоном, повернути їх назад, щоб вони пройшли там підготовку і (нерозб. – ред.) співпрацювати.

- Будь ласка, Бі-Бі-Сі

- Добрий день. Цікавить питання електронних повісток. Чия це була взагалі пропозиція – чи це пропозиція Генштабу чи інших представників влади? І як взагалі це може відбуватися? Повістка в електронній пошті, електронний кабінет? Як це взагалі можливо? Дякую.

- Оксано, дуже дякую за запитання. Знову ж таки повторюсь, що точно цю пропозицію робив не Генеральний штаб і не Збройні сили України, тому що у нас навіть нема такої можливості, щоб оцінити можливість видачі таких повісток таким способом. Ми, скажемо так, раді будь-якому способу, який забезпечить нашу потребу в людях. Якщо внаслідок електронних повісток ми їх отримаємо, це буде дуже добре. Якщо це буде здійснено якимось іншим чином – але знову ж таки, і Збройні сили України і Генеральний штаб безпосередньо, скажемо так, в цих питаннях, ми перебуваємо в ролі більше споживачів.

- Будь ласка, 1+1.

- Пане Головнокомандувач, Карина Вакарева, ТСН, 1+1. Напередодні у західних виданнях з’явилася інформація про чергові плани Кремля щодо масштабного наступу на Україну. Чи очікуєте ви на цей наступ і, можливо, на тлі новин про мобілізацію плануєте наш контрнаступ?- І друге запитання - Добрий день, Юлія Кириєнко, ТСН, 1+1.

- Привіт, Юлю. Радий бачити.

- Навзаєм. Скажіть, будь ласка, була інформація про те, що буде демобілізація строковиків. Вони пишуть про те, що цей процес ще не початий. Якщо ще не почався, то коли почнеться і яка частка з них, чи є відсоткове співвідношення тих людей, які вже прийдуть за мобілізацією в ЗСУ або на контрактну службу?

- Дякую. Дівчата, почнімо із того, що, як на мою особисту думку, в західних ЗМІ пишеться дуже і дуже багато. Інколи мені навіть показують, що там написано, мені навіть за всієї поваги до експертних середовищ, які на Заході, деякі речі читати навіть не хочеться. Вони абсолютно не розуміють, що відбувається тут і, скажемо так, там є дуже і дуже маленький відсоток тих експертів, з якими дійсно можна погодитися. Але абсолютно правильне питання щодо планів Російської Федерації. Звісно, ще раз повторюся, що війна – це перш за все дії противника і наша реакція на його дії. Звісно, ми враховуємо те, що може відбуватися у наступному році. Що ми бачимо, що буде відбуватися – я знову ж таки зараз не хочу озвучувати, тому що побути трішечки розумним, потім думати, яким чином наслідки ліквідовувати – мені би цього робити не хотілося б. Але ми уважно відстежуємо. У нас на сьогодні є достатньо розвідувальних органів, які проводять відповідну роботу. У нас сьогодні є навіть можливість зіставляти ті чи інші дані, порівнювати дані, які дають наші партнери, які дають наші органи розвідки. І ми все робимо для того, щоб адекватно на це реагувати. І ведучи мову тут про цей закон – це якраз частка реакції на можливі дії Москви також у цьому закладена. Юлю, що стосується запитання про строковиків. Болюче було питання. До недавнього часу, скажемо так, ще станом на літо ми були не готові звільнити строковиків, але, скажемо так, десь наприкінці листопада, мабуть, це вже була наша абсолютно пропозиція. Ми звернулися до міністерства оборони, щоб строковиків звільнити із військової служби. Станом на сьогоднішній день вони вже не потрібні. Наша чітка позиція – їх звільняти, щоб вони йшли відпочивали. А далі відповідно діяли в умовах того законодавства, яке є, і абсолютно ми підтримуємо ті позиції, які були запропоновані в цьому законопроєкті щодо їхньої подальшої долі. Що стосується відсотків, то знову ж таки, я би не хотів називати ті цифри, за які потім мені необхідно буде держати відповідь, але… така інформація у нас є.

- Будь ласка, Укрінформ.

- Укрінформ, Марина Кожухар. У ТЦК були кадрові зміни. Чи зараз всі воєнкоми обіймають необхідні посади і відповідно, чи вистачить потужностей ТЦК, щоб провести ту мобілізацію, яка планується? І під час розробки законопроєкту чи були якісь пропозиції від воєнкомів? Можливо, були моменти, на яких вони наполягали? Дякую.

- Дякую за запитання. Що стосується територіальних центрів комплектування, то станом на сьогоднішній день, чесно сказати, роботою їхньою я поки ще не задоволений. Поки що незадоволений. І відповідно, якби я був би нею задоволений, ми зараз не обговорювали б саме питання цього законопроєкту. Люди, які працюють у територіальних центрах комплектування, хочу, щоб ви розуміли, що це спеціальна окрема спеціальність. За свої 30 років служби я єдине, де не хотів би служити – це у територіальному центрі комплектування. Необхідно мати певний набір знань, набір навичковий, і найголовніше – набір умінь, який дозволяє керівнику виконувати свої обов’язки. Як зовні, поза межами ТЦК, так і всередині цього організму. Але станом на сьогоднішній день я хочу сказати, що можливості щодо прийому особового складу в територіальних центрах комплектування ми не втратили. Я не відчуваю, що обсяг, який необхідно нам поставити, будуть якісь в цьому проблеми. Ми простежили, щоби ті ключові посади, які безпосередньо працюють над організацією цього процесу безпосередньо в ТЦК, залишилися і відповідно продовжили свою роботу. Тому я думаю, що ми з цим завданням справимося. Що стосується безпосередньо керівників, то робота іде далі. І станом уже на зараз ми деяких керівників вже міняємо, які туди прийшли. Деякі залишили це місце самостійно, але знову ж таки ця, скажемо так, організація, як написано в постанові Кабінету міністрів, орган військового управління місцевого рівня на сьогодні, на мою особисту думку, функціонує і здатний відповідно далі виконувати свої завдання.

- Мілітарний, будь ласка.

- Добрий день, Катерина Супрун, Мілітарний. У законопроєкті є таке поняття, як базова військова підготовка, і дуже багато з цього питання – це органи місцевого самоврядування відповідають, місцеві адміністрації. Як може відбуватися контроль? Тому що ця базова військова підготовка надважлива, тому що ми якраз говоримо про підготовлених людей, які будуть мобілізовані.

- Чудове запитання. Воно абсолютно доречне і я комусь з дівчат уже відповідав, що ми зацікавлені в тому щоб ця базова загальна військова підготовка відбувалася. На нашу особисту думку, що ми думали про цей процес, як його робити. В умовах воєнного стану керівники військово-цивільних адміністрацій, тому і називається військово-цивільна адміністрація, абсолютно здатні проводити ці заходи і їх відповідним чином контролювати. Якщо і над ними будуть здійснювати контроль. Над цими головами військово-цивільних адміністрацій, відповідно до законодавства, є аж дві ланки, які здійснюють їхній контроль і організацію їхньої роботи – це Генеральний штаб безпосередньо і Кабінет міністрів, який, мені здається, здатний впоратися із цим завданням. Трошки це буде звісно нове. Але та кількість волонтерів, яка уже допомагає готувати людей, та кількість у принципі ветеранів, які вже перебувають у цивільному житті, на мою особисту думку, зможуть організувати цей процес належним чином. Тут проблем не буде. І ми були и дуже і дуже раді, щоб це робилися. За нашої участі безпосередньої. Дякую.

- Телеканал "Рада".

- Спасибі. Соня Григорчук, телеканал "Рада". Також у нас у проєкті закону є таке поняття як єдиний реєстр боржників і тимчасові обмеження стосовно них. Підкажіть, будь ласка, чи ви справді вважаєте, що вони будуть дієвими, і чи були якісь із них пропозиціями Генерального штабу. Дякую.

- Знову ж таки повторюся, що я вже казав, що ми – армія. Ми – Збройні сили України. Ми маємо лише воювати. Ми маємо отримувати ресурси, виконувати завдання і жодним чином навіть не можемо думати, щоб якось втрутитися в цивільне життя людей. Для цього є відповідні центральні орган виконавчої влади, які можуть це зробити. Ми не робили таких пропозицій, бо ми не можемо це зробити як такі, по-перше. І по-друге, у нас вистачає свого клопоту, щоб ще придумувати якісь обмеження для цивільних людей.

- Будь ласка, "Київ індепендент".

- Френсіс Ферел, "Київ індепендент". Дуже дякую за можливість поставити запитання. Я хотів би поставити більш загальне і особисте запитання. На вашу думку, як воєнна кампанія в Україні буде відрізнятися в 2024 році від 2023, які головні уроки ви брали від минулого року, над якими треба бути працювати в наступному? Дякую.

- Дякую за запитання. Воно досить чудове, досить актуальне. Я намагався декілька місяців тому пояснити нашим партнерам, що відбувається взагалі у ХХІ столітті, яким чином іде війна, і отримав безліч критики із цього приводу. Але з часом люди зрозуміли, що я був абсолютно правий. Тому що в ХХІ столітті розвиток науки і, як наслідок, розвиток озброєння і військової техніки безапеляційно і обов’язково веде до змін у тактиці застосування. 2024 рік не просто буде відрізнятися. Він має відрізнятися, 2024 рік від 2023 року, бо інакше нас чекає те, про що я писав у статті. Відповідно ми ці проблеми знайшли. І знайшли, мабуть, 90% вже рішень цих питань, які необхідно обов’язково вирішити, щоб у наступному році діяти більш ефективно і найголовніше – зберегти людей. Над цим працюємо. З нами абсолютно погодилися наші партнери, які також зацікавилися цим питання. Можу вас запевнити, що наступний рік буде відрізнятися, саме воєнний рік, від 2023 року, ми принаймні для цього все робимо. На жаль, мушу констатувати, що і противник від нас не відстає. Ви бачите, що відбувається. Особливо, останніми днями. У нас іде досить потужне протистояння на рівні застосування технологій перш за все. Але ми не збавляємо в цьому натиск. Дуже, до речі, хотів би подякувати міністру оборону, що команда дійсно підтримує все наші технологічні прориви, які ми запропонували. Я гадаю, що у нас все вийде. Я в цьому впевнений.

- Будь ласка, "Ліга".

- Валерію Федоровичу, вітаю. Марко Сировий, "Ліга.нет". Ви не хочете говорити про цифру 500 тисяч, але вона вже прозвучала на пресконференції президента. І коли ми говоримо про таку кількість військових, ми маємо розуміти, що у них має бути зброя. Чи є у вас впевненість, що наші партнери і наш ВПК здатні забезпечити таку кількість людей необхідною зброєю і технікою?

- Що стосується наших партнерів, то користуючись нагодою, я хотів би їм подякувати, перш за все. Тому що мої прохання до них були абсолютно різноманітні і ми пройшли довгий шлях співпраці на тих чи інших рівнях. Хочу сказати, що у нас настільки серйозна співпраця, особливо за останній рік, проте, що кожну цифру, яку проговорюю, або яку я піднімаю перед своїми партнерами, вона обов’язково переперевіряється, обов’язково обговорюється і лише після цього стає загальнодоступною. Тому коли я веду мову про таку цифру, я впевнений, що західні партнери залишаться поруч із нами. Що стосується потреби, яка не залежить від західних партнерів, відповідно всі ці потреби сформовані. Вони є в міністерстві оборони. Вони досить жваво зараз обговорюються і вже деякі розпочали реалізовуватися, безпосередньо всі ці цифри і всі потреби нами сформовані до кінця, і я гадаю, що проблем з цим не буде. У нас були досить амбітні цілі і в 2023 році, я хочу сказати, що я не розчарувався тим рівнем забезпечення, який був саме в 2023 році. Так, він звісно був не повний. Але принаймні дозволив нам досить впевнено вести бойові дії.

- Будь ласка, "Українська правда"

- Доброго дня, Роман Романюк, "Українська правда". Скажіть, будь ласка. Ця цифра, яка звучить, тобто ця потреба передбачається, це річна потреба, тобто воно буде не одномоментно мобілізована така кількість людей, а впродовж року? І чи ми в наступному році продовжимо цю практику, коли формуються нові підрозділи для виконання великих завдань, чи навпаки ці люди, які будуть мобілізовані, будуть розподілені між уже існуючими бойовими підрозділами? Дякую.

- По-перше, я у своєму виступі жодним чином не казав ні цифру 500, ні 400. Я кажу про загальну потребу. Я вже, коли хтось із дівчат питав, я казав, що ця потреба звісно розбита на певні періоди. Звісно. Хтось буде мобілізований у січні. А хтось навіть і в грудні. Одразу скажу, що ми не ведемо мову про те, що цю всю потребу нам зараз потрібно для того, щоб і одягти, і взути, і зброю дати – ні, це зовсім не так. Я скажу так, що і 2023 рік відбувався точно так само, за тією ж схемою. Нічого особливого. Таким чином буде це здійснено і в 2024 році.

- Останнє запитання, 1+1

- Валерію Федоровичу, знову я. Власне уже звучало питання щодо фронту. Звісно, без фронту не було б потреби в мобілізації. Але у мене таке питання: коли почалась повномасштабна війна, існувала думка проте, що якщо українська армія знищить 100 тисяч російських солдатів, вони спиняться. Потім, можливо, якщо 500 – вони спиняться. Ми вже побачили, що для росіян людські життя зовсім не мають значення. Як ви вважаєте, коли вони спиняться і чи є у нас дійсно зараз на цей момент те, що може їх повністю спинити? Це перше питання. Друге. Ми мали Бахмут, зараз щось подібне відбувається в Авдіївці. Ми розуміємо, як завадити тому, щоб не повторився Бахмут № 2. І щодо лінії укріплення. Я думаю, що ви знаєте, що друга лінія фортифікаційна не дуже є. Що для цього робиться на лінії фронту? Дякую.

- Дякую за запитання. Перш за все, що стосується Російської Федерації. Хотів би сказати про те, що я вже казав про це у своєму інтерв’ю колись, що це була одна із найголовніших моїх помилок, що я вважав, що така кількість втрат, якої ми завдали противнику навіть рік тому, може зупинити. Вона б зупинила, мабуть, така кількість втрат будь-яку країну. Але не Російську Федерацію. Ти дуже багацько працюєш на фронті, дуже тобі дякую. Ти прекрасно бачиш, тобі хлопці показують, що там твориться на лінії зіткнення – гори тіл, противника, я маю на увазі, які ніхто не намагається забрати. Їх з’являється з кожним днем все більше і більше. На жаль, таке ставлення Російської Федерації до власних людей. Тому на сьогодні важко спрогнозувати, скільки ще необхідно завдати втрат, щоб все це припинилося. Я вважаю, що необхідно це робити постійно, рівно до того моменту, поки війна не закінчиться, поки противник не відмовиться від ведення бойових дій проти нашої країни. Що стосується ведення бойових дій навколо Бахмуту, навколо Авдіївки. Знову ж таки, не потрібно досить сильно на цьому, скажемо так, зациклюватися і… робити знову ж таки, що мені найбільше не подобається, якесь шоу. Або якесь шоу навіть скорботи навколо якогось населеного пункту, щоб зрештою робити з цього якісь речі, які там зовсім не притаманні. Скажемо так, ведення бойових дій підпорядковується своїм законам, які діють не залежно від того, подобається це командирам чи політикам, чи подобається це журналістам – вони діють. Коли противник завдає вогневе враження із застосуванням великої кількості снарядів, ці снаряди приносять свій результат. Вони розбивають будівлі, вони вбивають солдатів. Відповідно відбувається те, що відбувається. У противника на сьогодні є така можливість – концентрувати свої сили, в тому числі і артилерії та авіаційні засоби на тому чи іншому напрямку. Вони можуть зробити так, що за 2 або 3 місяці буде те, що трапилося з Бахмутом. Ти ж сама бачила, що це таке. Там міста вже немає. Тому нам дорогий кожний клаптик нашої землі. Кожний клаптик нашої землі. І чи то Бахмут, чи то Авдіївка, ми будемо обороняти рівно стільки, скільки у нас хватить сил для того, щоб це зробити. Якщо сил буде недостатньо, ми будемо бачити, що краще зберегти людей, звісно, ми таке рішення приймемо і збережемо людей. А потім відвоюємо це. Це все буде залежати від ситуації. Знову ж таки, навколо цього не потрібно робити щось із того, що здалеку нагадує шоу якесь. Ти ж бачила, в яких умовах там хлопці виконують завдання. Вони це роблять абсолютно чесно. Абсолютно для того, щоби їхні діти, їхні жінки жили в спокої. І вони зараз там. Цей закон ми зараз обговорюємо якраз для того, щоб справедливість була. Захищати Україну мають усі. Не тільки ті, які потрапили до військового комісаріату, а потім до військової частини у 2022-2023 році. Війна, на жаль, продовжується далі. Дуже вам дякую за запитання.

- (нерозб) Мар’їнку захопили? Те, що росіяни з вчорашнього дня розказують про Мар’їнку? Чи є уже якась наша офіційна позиція стосовно цього? Дякую.

- Наша офіційна позиція – те саме, що я казав і Юлі, про те, що ми захищаємо кожний клаптик нашої землі. Кожний клаптик. Але коли на цьому вузенькому клаптику ворожі снаряди починають перекопувати це місце разом з камінням із землею і з нашими бійцями - … життя наших бійців нам важливіше. Тому Мар’їнка, яка трималась майже два роки, спочатку вулиця за вулицею, а потім будинок за будинок… станом на сьогодні наші війська ще є у північній її частині, наші війська підготували оборонний рубіж поза цим населеним пунктом. Але я можу сказати, що цього населеного пункту вже не існує. Методика абсолютна така сама, як була у Бахмуті. Знищується вулиця за вулицею, квартал за кварталом. Закопуються наші бійці. Після цього маємо те, що маємо. Тому, знову ж таки це війна. І те, що ми зараз відійшли на околицю Мар’їнки, а в деяких місцях уже обладнали позиції за Мар’їнкою, мені здається, в цьому нема нічого такого, що може викликати якийсь суспільний резонанс, скажемо так. Війна. На жаль, вона така.