Батальйон відмовників захопив командний пункт полку "Ахмат" і вижив у чотирьох оточеннях

Автор: Юрий Бутусов

Командир батальйону, який прийняв підрозділ із 274 відмовниками, вперше детально розповідає, як це було насправді, чому відступили з Курщини і як вивели всіх бійців живими.

Звичайний знову сформований батальйон звичайних мобілізованих людей, добровольців, який показав екстраординарні результати під час виконання бойових дій на території Курщини та Бєлгородщини. Цей батальйон вийшов і виконав бойові завдання попри чотири оточення. Саме цей батальйон захопив командний пункт 1434-го мотострілецького полку "Ахмат".

Унікальні бойові дії, унікальний досвід, і все це - тридцятирічний командир батальйону Збройних Сил України Євген Кочервей, Алмаз. Вітаю вас, друже!

Вітаю!

В якому стані ти прийняв перший піхотний батальйон 22-ї механізованої бригади?

Даний батальйон дуже сильно був потріплений, 274 відмовники, і наявність піхоти була невелика.

Були люди взагалі на позиції?

На позиції піхоти нікого не було з батальйону.

В першу чергу я представив себе, свій шлях розповів кожному бійцю, дав зрозуміти, що у нас немає такої системи як відмовник. Якщо є бажання служити і обороняти державу, має бути відповідна посада. Заступників в мене з кадрових було тільки три заступники.

Це зампотех, колись він давно вчився, закінчував і потім мобілізувався. Також був заступник з МПЗ і начальник штабу. Це три людини, які кадрові, а решта всі не кадрові.

Командири рот були у тебе?

Командирів рот не було. Був один командир роти, але його особовий склад не поважав по тій причині, що він любив вживати алкогольні спиртні напої. Я відразу, коли спілкувався з особовим складом, перевіряв, хто є лідером.

Відразу на це звертав увагу, за ким люди. Хто спілкується, хто звертається. І я вибрав з підрозділу, кого ставити на ці посади.

І подивився, що в даній роті у нього командир взводу, молодший лейтенант, адекватний буде командиром роти. І він зараз, до теперішнього часу, є командиром другої роти.

Де ви знаходились на той момент, коли ти прийняв батальйон? В якому районі?

Коли прийняв батальйон, знаходились на Кліщіївському напрямку.

Тобто під Бахмутом. Там, де йшли важкі бої.

Для мене був шок, що вони не могли загиблих забирати з переднього краю. Я взяв з собою начальника штабу, взяв свого водія, який разом зі мною перейшов. І ми втрьох пішли на передній край і з переднього краю витягували  загиблих.

Ми витягнули двохсотих, я зібрав командира підрозділу та заступника і сказав, є можливість це робити. Для людей це найсмішніше було б те, що коли ми зайшли в Кліщіївку, там у нас певні розрахунки були на МК, зайшли туди, я заходжу з начальником штабу, ідемо по загиблих, йде на зустріч військовослужбовець. Я питаю його, кажу, звідки йдеш, якщо не секрет? Він мені назвав, з якої позиції він іде.

Я кажу, а ти з якого батальйону? Він каже, з першого. Я кажу, так я теж з першого, я твій комбат. Він коли дізнався, що я командир батальйону, який пройшов по загиблих, то він в шоці був.

Для них це була дуже велика новина, що можна так.

Найгірший батальйон ти зробив боєздатним, за який термін?

Думаю, напевно, більше ніж місяць часу, напевно, навіть місяць-два мені прийшлось жити постійно в КСП.

Я не міг вийти толком помитися. Потрібно було все контролювати від елементарного - засобів зв'язку - толком вони не розуміли, як ними  користуватися, до елементарної допогаді, до напрямків, звідки хто веде вогонь. Дуже важко було відточити  як я знаю і як треба працювати. І в подальшому почали виконувати і приносити плоди.

Брати в полон піхоту. Нам вдалося затрофеїти танк Т-62 "Черепаху", який, як кажуть, в тилу вискочив.

Це дуже відомий епізод, він був на відео.

Я спочатку хотів його знищити. Він катався, кружився. По них всі працювали, що свої, що наші війська, що противник також працював.

Коли почали його перевіряти, виявилося, що там піхота. І вони через тримплекс запихали автомат і взяли в полон цих військовослужбовців.

Скільки взяли в полон росіян?

Тоді взяли двох.

Один був з них командир, а один був навідник. Механік-водій десь втік. Не знаю, куди там, але втік.

І я кажу, уточни, може хтось знає на ньому їхати. Він мені каже про радіостанцію, мій військовослужбовець. Каже, ніхто не знає, як його використати, як його заводити.

Я візуально думаю, напевно, це Т-72. По радіостанції починаємо казати, які дії проводити, які маніпуляції, для того, щоб запустити, для того, як включити передачу, для того, щоб назад під'їхати. Коли я бачу, всі маніпуляції він зробив.

Але до цього він каже, я перший раз в житті буду їздити на техніці. Я раз в житті катався на Л-200, до цього я не вмів їздити нормально. Я кажу, нічого страшного, головне, ти все роби правильно, все в тебе вийде.

І все, бачу, він потихеньку здає назад, все нормально.

Зафіксуймо, це такий перший гучний успіх, мабуть, коли вперше твій батальйон потрапив, подвиг твоїх бійців, на відео в інтернеті.

Так.

Це, мабуть, перше, що ми побачили.

Що було далі після тих боїв по Клішіївці? Наскільки я пам'ятаю, 22 бригаду, яка тривалий час там билась, через виснаженість людей, відвели на відновлення в Сумську область. Відпочити, відновитись трошки, виспатись. І всі думали, зараз буде тривалий час, відновлення, і бригада буде відпочивати.

Скільки часу ви там реально відпочивали і відновлювалися в Сумській області?

Тридцять діб.

Тридцять діб?

Так.

Трошки було.

Тридцять діб.

У нас комплектація була невелика. І ми з ними проганяли, протягували, підтачували. В мене приходили мої інструктори з інших бригад, яких я потягнув до себе.І вони їх відточили тому, що спасе життя. І тому, що принесе плоди.

 І потім ти дізнався - це не відновлення, це підготовка до наступальної операції.

Як би не було смішно, сказали майже перед кінцем відновлення, коли вже поїхали на нараду.

Завдання по прориву на Курщину ви виконували, наскільки я пам'ятаю, одні з перших, спільно з підрозділами 225 окремого штурмового полку.

Командир Герой України Олег Ширяєв.

Він ішов перший, я був взаємодією з 82-ю.

 82-га десантно- штурмова бригада. Вона також в одній смузі разом з 225-тим полком проривалась вперед на Курщині.

Я з ними ввійшов у взаємодію. Ми програли всі етапи подальших дій.

Як ми будемо, як плануємо, як ми будемо зустрічатися, в разі яких успіхів їхніх. Вони дуже гарно і дуже чудово робили прориви.

Піхотний батальйон, який з батальйону відмовників став боєздатним, отримав завдання, вийшов на відновлення, і на відновленні, і на відпочинку отримав завдання здійснювати штурмові дії на території Російської Федерації.

Уявіть собі, який масштаб завдань, які результати бойових дій твого батальйону з серпня 24-го року по травень 25-го на території країни-агресора? Яких втрат зазнав ворог внаслідок дій твого батальйону?

Ми приблизно кількість підраховували за допомогою "Дельти", перевіряли всі ці ураження, знищення.  598 загиблих і в районі 760 чоловік трьохсотих.

І також ми взяли в полон 73 противників. Не враховуючи техніку, ми ще знищили техніку. БМД, танки разом до 46 одиниць.

І плюс захопили 13 одиниць техніки."Урали" і так далі. Але ця техніка потім нам, як кажуть, приносила свої плоди.

От результати бойових дій. Плюс ти також безперервно потім змістився і на Бєлгородщину з Курщини. Ти там двіжував серйозно по території окупантів.

Розкажи, там які результати бойових дій?

На Бєлгородському, по результатах по Дельті, 198 двохсотих і в районі 100 трьохсотих. Ну і плюс 10 чоловік полонених.

Все це зробив один батальйон.

Це за чисельністю приблизно, я так розумію, в 4 рази більше, ніж взагалі весь особовий склад твого батальйону.

Який мав комплектацію 68%.

Так, в 4 рази знищено і поранено, а виведено складу і захоплено у полон, ніж взагалі у тебе було людей.

Неймовірний результат, друзі, неймовірний. І от я і спеціально хочу підкреслити, як це робиться. Командир батальйону, який організував колектив, люди, які прийшли, який це зроблений подвиг організаційний, управлінський подвиг, наскільки покращення якості управління перетворило батальйон відмовників на штурмову частину, яка завдає таких неймовірних втрат ворогу.

Це дуже повчальна і дуже важлива історія, яка показує, що таке якість управління організації в сучасній війні, яка завжди буде мати ключове значення.

З чого почався для тебе наступ на Курщині? Яке ви отримали завдання і як ви його почали виконувати?

От після отримання завдання по проведенню зачистки ротно-опорного пункту в районі Миколаєво-Дар'їна, я відразу приїхав на першу роту, бо я розбив етапи, хто буде з яких підрозділів, хто за ким заходить. І черговість колон.

Розставив техніку, там придані танки, САУ для підтримки, хто буде за ким іти і хто буде як виконувати. В кожну роту виставив по два БПЛА розрахунки, які ззаду їхали на багі, плюс розрахунки мінометні. І кожен підрозділ, кожна рота мала свої певні засоби, які вона використовувала.

Ну і також розподілив обов'язки, що з першою ротою залітаю я, з другою ротою залітає мій заступник, з третьою ротою залітає начальник штабу, для того, щоб підтримати зв'язок з землею, з нашою територією, по тій причині, що стосовно зв'язку я не був впевнений. Після отримання завдання приїхав відразу на першу роту, зібрав особовий склад, пояснив завдання. Ми висунулися і спочатку вдарили в штангу.

Вони думали, що я залишуся десь в стороні, що я не буду йти з ними. Після того, як я бачу, що вони встали, вони їдуть. Я набираю командира підрозділу по радіостанції, що трапилось.

Не знаю, там щось техніка, там починається якась відмазка. Під'їжджаю до них, перевіряю, готові, готові, готові, так, готові. Кажу, от, я з вами їду, я буду їхати на Хаммері, буду їхати позаду, і ми будемо робити всі дії.

Ми разом пішли, Хаммер підтягувався, він прострілював, танк тримав контроль, а начальник штабу мені по радіостанції передавав, що він бачив візуально зверху, де знаходиться противник, де вони пересуваються і звідки ведуть по нас вогонь. Я відправив піхоту далі, ми разом з командиром підрозділу почали зачищати бліндажі, також перевіряти. В який ми заскочили, і мої піхотинці пропустили трьох людей в бліндажі.

Ми заходимо туди, зачищуємо.

Ти особисто чистиш бліндаж і зустрічаєшся з солдатами противника?

Так, і тут мій заступник заходить туди, каже, командир, там противник. По радіостанції відразу виходимо, починаємо кричати, панове, дуже акуратно приходимо, все акуратно зачищуємо, кожну ячеєчку додивляємося, все прочищаємо.

Скільки там їх було, куди ви зайшли?

18 чоловік ми взяли в полон, в районі 20 чоловік втекло, і там чоловіка 4, яких ми знищили. А решта всі, як кажуть, повтікали.

Якраз ми зайшли, а там командир взводу. Молодший лейтенант, який раніше воював на Луганщині і так далі, який там мав нагороди від президента.

Російського?

Так.

І ми заходимо, тут він сидить зі своїми підлеглими, підняли руки.

Що це за підрозділ був російський?

Вони були придані до 1434 до полку "Ахмат". І стояли по кордону.

Тобто ви проривали оборону на кордоні, яку займав 1434 полк Ахмат.  Дуже цікаво.

На даній точці, от я спілкувався з особовим складом, який ми взяли в полон. Там були і срочники, був і прапорщик, і командир взводу.

Я перепитував Ахмат, одразу перший, який втік.

"Ахмат" втік, а вони придані були до нього?

Так. Вони перші, хто втікли, там були ФСБшники і ахматовці.

І вони перші, які втікли. І потім вони не змогли зорієнтуватись, куди йти. Вони спочатку хотіли втекти.

Після того моменту, як командир взводу лишився в бліндажі, а решта почали втрачатися, не могли розуміти, куди бігти. І тоді нам вдалося їх взяти. Далі поступила мені вказівка увійти у взаємодію з 82 бригадою, з першим їхнім батальйоном.

Вони закріпились на окраїні Зеленого шляху, Новованівки, для того, щоб ми підтягнулися, їх замінили і дозачистили. По тій причині, що вони доходили, закріплювалися, перевірялися, ми залітали за ними, вставали, вони рухалися далі. Ми вже займалися тією зачисткою, роботою.

Їм треба було все це швидко робити, поетапно. Того, щоб ми не затримувалися, відразу після цієї колони, яка пішла сюди, перша рота, яка виконувала на Миколаєво-Дар'їно, на праву сторону, в напрямку Зеленого шляху, Новоіванівки, поїхала друга рота. Ми відразу там приїхали, поміняли і почали зачищувати.

Там вже почали вискакувати з 22 бригади, так само, як і ми з 810 бригади морської піхоти. У нас була дуже чітка взаємодія, що на це було дуже мало часу і дуже гарно треба було грамотно робити. І того піхота, після того, як відразу розгрузилось, поміняла хлопців, ми відразу пішли в зачистку.

І це принесло відразу свої плоди. Ми взяли капітана, начальника інженерних військ, який побудував всю цю оборону, всі ці траншеї, окопи, бліндажі, де які знаходилися, він їх всіх знав. 

І де ви взяли в полон цього російського офіцера, капітана інженерних військ?

В Новоіванівці.

Під час зачистки?

Так, під час зачистки. Там деякі ховались в хатах, деякі в машині, в підвалі.

Хтось намагався переодягнутися в цивільну форму одягу і вийти. Там, де цивільні, ми підходили, нормально, адекватно до них звертались. Вони  казали, там чи там певні люди знаходилися.

І ми все спокійно, все акуратно проходили. Ми там не нанесли шороху, не знищували все підряд. Все грамотно, розумно пройшли.

Це вже перше село, яке звільнив безпосередньо твій батальйон.

Так. Які втрати ворога були в Новоіванівці під час вашого штурму? В районі 12 загиблих, і в районі 13 ми взяли в полон.

13-16 в полон. 225 полк і 82 бригада дуже грамотно робили, дуже грамотно проривалися.

Ми швидко все це зачищували, це був момент несподіванки. Ніхто не міг дати розуміти, де хто знаходиться.

Бо навіть в подальшому мої мінометники, які ззаду були, з прикриттям там, брали ж в полон. Там виходило на них шість чоловік срочників перепугані, не могли зрозуміти, де вони знаходяться, і їх також брали в полон. Ніхто їх там не ображав, нормально все, адекватне ставлення.

 Після того, як він мені виклав інформацію по командному пункту полку "Ахмат", я прочитав, деякі бліндажі, там в районі 40 бліндажів знаходилося.

А, тобто в Новоіванівці ти отримав інформацію про командний пункт 1434-го стрілецького полку "Ахмат".

Відразу від Ольгівки і великий ліс, там 2х2 кілометра, і ми його назвали потім "Ахмат-лєс". Дали йому прізвисько.

Як був організований цей опорний пункт і смуга оборони полку "Ахмат" біля Ольгівки?

Тут, де командний пункт, там переважно все було в бліндажах, в  траншеях певна ділянка, це біля входу, і плюс капоніри.

Там багато техніки було, цивільної, пікапи, Урали. Воно все було розставлено по колу, але без посередньо в заїзд були виставлені позиції, прокопана траншея, для того, щоб зустрічати. 

Тобто раніше росіяни у Міністерстві оборони Росії розповсюджують інформацію, ніби там були тільки строковики і військ не було. А насправді ворог розгорнув там цілий мотострілецький полк, прямо на напрямку вашого удару. Там був "Ахмат" елітний.

Ми ж бачили це відео, як Кадиров показує, як там ціла площа в Грозному вся заставлена бійцями, технікою. Це така армія потужна, яка там вирушає на війну проти України. І от вони якраз і були на напрямку вашого головного удару.

Так, але там з них було 850 чоловік. Відповідальність їхня смуга була від Суджі до Тьоткиного.

І на певних ділянках був їхній особовий склад. А це безпосередньо командний пункт, звідки вони управляли всіма моментами. Після того, як я взяв у полон  капітана, він мені розказав, бо я відразу питав, що знаходиться поряд, для того, щоб потім розуміти.

І він мені каже, там знаходиться командний пункт. Потім мені поступив дзвінок. Нам видавали супутникові телефони у зв'язку з тим, що там зв'язку не було мобільного чи інтернету.

У мене був супутниковий дзвінок, телефон. Мені відразу зателефонували. Сказали, так і так, в тебе подальша задача.

Даний командний пункт. Ну, вони не сказали, що це командний пункт. Просто сказали, дана посадка по тій причині, що там дві вертушки вигрузили морську піхоту.

Ага, оця 810-та бригада почала в цей ліс, де у них були позиції, перекидати гелікоптерами  підкріплення.

І вони туди висадили. І після отриманої задачі відразу я перевіряв особовий склад.

У мене якраз на той момент не була задіяна третя рота. Я взяв підрозділ з третьої роти. Взяв танки.

Роздивився схему, як там побудовано. І подивився, що... І уточнив в нього, скільки приблизно, кількість особового складу. Продивився, як це все правильно зробити.

Уточнив у полонених, скільки там особового складу. Уточнив в цього капітана, скільки там приблизно особового складу. Він мені нарисував, як там схема побудована.

Я це все подивився. Це все однією ручкою на одному листочку все було нанесено. Але воно мені дало зрозуміти, як правильно це все зробити.

Пояснивши команду командиру третьої роти, що як буде відбуватись, підлетів в посадку напроти  лісу, виставив собі КСП на травичці з планшетом в руках. 

А яке там у тебе обладнання? 

Планшет, в якому я відразу дивився стрім свій, бо мене піднімав БПЛА. 

Відразу він знаходився біля мене. Це я відразу моніторю, що там відбувається. Плюс переді мною знаходився Satcube.Інтернет, який мені дозволяв дивитися і трансляцію, і отримувати певну інформацію від старшого навчальника. І плюс Кропива, я роздивлявся, де, що, як, до чого. І керував.

Розкажи, будь ласка, про знищення командного пункту "Ахмата".

Ну перше, це дійсно видатний успіх, який зробила піхота звичайного піхотного батальйону. Як це вдалося зробити  силами однієї піхоти?

Вдалося в першу чергу по тій причині, що коли я висадив першу колону, яка розгорнулася спереду  і вела  бої, я відчув, що вони не можуть продавити далі, що на них іде натиск.

По них відпрацьовувалося РПГ, дуже грамотно відпрацьовувалося. Потім я знаходив там шеврони Вагнера і так далі. Там не було чисто  Ахмата.

І морпіхи, і звичайні російські офіцери, солдати. Спостерігав, вони дуже грамотно працювали. Вміло працювали з одноразових засобів.

Вміло працювали з гвинтівок. Я подивився, коли у них натиск, того я зняв першу роту. І відразу відправив їх в посилення, для того, щоб зайти флангово і флангово вдарити.

І вони потім по траншеї почали тікати від наших солдатів. І вони продавили. Мені відразу привезли  полонених.

Там було йти до мене недалеко, я був в сусідній посадці. Я відразу уточняв які підрозділи, де, що.

І передавав всю інформацію про радіостанції. Для того, щоб розуміти, скільки їх там знаходиться.

Куди приблизно вони можуть піти. І що можна чекати від них. Всю інформацію випитував.

Він каже, я там повар був і так далі. Я на 56 чоловік готував їсти. Це ті, які були у лісі.

І ще плюс 810-ї. Оце два відділення, які розгрузили. Там 20 чоловік з копійками, які були.

З вертушок. Але вони далі були  в Ольгівці самі. І ми продавили до кінця.

Видавили, закріпились, виставили рубежі. А потім вже повністю все перевіряли.

В них бліндажі дуже грамотно побудовані. Декілька входів. І плюс туалети, умивальники, душ.

Все в них було під землею. Туалети під землею, душ.

І там, де умивальник, там був прохід, де вони тікали.

Бо ми з двох сторін  бліндаж контролювали. І вони закрились  зсередини і вийшли через тил.

Тобто Ахмат не обороняв свій командний пункт?

Не вдалося їм обороняти, тому що в нас піхота дуже настроєна була дуже позитивно.  В нас жодних втрат не було.

Коли наші бійці відчули, що можна працювати грамотно і без втрат, тоді вони почали проносити дуже гарні свої плоди.

І дуже чудово почали зачищувати, просто я давав команди, зачистити, закидати. Вони мене розуміли з пів слова. Коли ми зайшли, там був сейф, то у них Гном був, він димів.

100% Гном, секретний зв'язок треба знищувати, спалювати. Чи з нашої сторони, чи з їхньої сторони, всім відомо. І по тому, що я дивився, видно було, що так, що то їхній...

Тобто таємний зв'язок вони спалили.

На документації були точно їхні локації, які потім завдяки тому, що ми передавали старшому начальнику, старший начальник завдав вогневого ураження і дуже грамотно знищив певних великих чинів. І я дуже вдячний полку "Ахмат" за те, що залишили таку цінну інформацію.

А яку кількість озброєння і техніки кинув полк "Ахмат" на своїх позиціях?

Ну, техніки в районі до 13 одиниць було. Там і "Урали" були, і пікапи, і уазіки, джипи. "Урали" були всі забиті бк та засобами, які ми потім використовували в подальшому проти них. Машину вони нам передали нову, там 1500 пробігу було на машині.

З Грозного, з параду прямо приїхала, від Кадирова, прямо сюди, і до вас її доставили. Дуже зручно, і ти на ній їдеш.

Так, і ми їх позабирали, потім позаклеювали, і працювали, далі виконували задачі.

РЕБи дуже чудові їхні.  2024 року, свіженький, новенький. Він нам приносив свої плоди, врятував також життя нашим військовослужбовцям.

А що за боєприпаси, яку кількість залишив полк "Ахмат"? 

Ігла, гранати 5,45, 7,62. По кількості дуже задоволений, бо всього багато. Міни були 82.

Плюс до ЗУ. Ми могли не возити з нашої території, з України, а ми безпосередньо використовували їхні БК.

 Після того я видвинувся в населений пункт Матвіївка-Вєтрєно. І зайняв там оборону.

І звідти повернув в напрямку Коренева. Мені віддали смугу. Мені придали певний батальйон, який був нашої бригади.

На жаль, він не стояв на тих місцях, де мав стояти. Трохи вдарив у штангу. І відразу я зв'язався з 225-м полком.

У нас ми договорились про те, що я його в разі чого флангом буду підтримувати, щоб йому не зайшли в бік. Ми позакривали ТМК, ми затягли єгозою. Встиг підірвати дамбу, яка знаходилась біля Коренева.

Вода пішла, хотів далі мости підірвати, але, на жаль, не вдалося. Бо ми почали висуватися, і там знаходився вже противник. Потім після певного періоду вони пішли в штурми, коли ми взяли командира взводу, їх привезли вже 106-ту ПДД.

106-та повітряна десантна дивізія почала перекидати свої підрозділи туди, на Коренево, щоб вас зупинити.

Бої за Коренево далися нам дуже важко, бо приданий підрозділ, який був до нас,  вдарив у штангу дуже сильно.

Він нас переконав, що ми на місцях, бо 225-й полк виконав задачу, виставився по мостах, і все було нормально, все на місцях. Завели даний батальйон, який їх поміняв, і всі ми надіялися, що вони там стоять. І кожен  займався своєю роботою.

Потім мені передали даний батальйон, сказали, що це твоя зона відповідальності, яка трошки збільшилась з декількох км до 13 кілометрів. Я вже тримав від Вєтрєно і  повністю до лісу, попри населений пункт Коренево. І певну кількість особового складу біля Ахмат-лісу, біля Ольгівки.

На кожну позицію, коли заходив, там, на жаль, особового складу не було, того підрозділу, який нам був приданий. Поки ми його шукали,  поки розбиралися, ми втрачали час. Але, на жаль, цей час нам був дуже цінний.

Тобто ворог одразу почав контратакувати, так? Тобто ти одразу розгортав оборону, тому що одразу пішов сильний тиск?

Минуло трохи більше тижня. Вони почали локально щупати певні участки. Наші там взяли в полон тоді 4 військовослужбовців і одного офіцера.

І він цю інформацію розказав. І їм поступила вказівка повністю вичистити до населеного пункту Новоіванівки. У них було завдання або піти до Новоіванівки по трасі, або піти Коренево- Снагость.

Два варіанти у них були куди вони будуть наступати. На старшого начальника я відразу передав інформацію про те, що вони готуються, про те, що треба посилити дані рубежі, напрямки. Там є певні епізоди, де наші хлопці стояли на позиціях ребівці, зв'язківці.

І флангово відбивали атаки від БМД противника. Я дуже їм вдячний, що дуже грамотно і чітко виконували задачу свою. Ніхто не втік.

Всі стояли, нормально, адекватно всі відкривали вогонь, знищили противника і навіть того, який тікав. Бо вони, використовуючи БМД свої, які наступали, в перший епізод відразу переїхали свого військовослужбовця.

Друга БМД розгортається і так само свого десантника переїжджає.

Так. І завдяки нашим хлопцям, які там стояли, ребівці, зв'язківці, ПВОшники, дуже грамотно відкрили вогонь, ніхто не переміщався, всі стояли на місцях.

Хоча рухалась техніка БМД четверта, яка працювала з тридцятки і проріжала посадку. І завдяки тому, що всі, зрозуміло, нормально виконували задачу, ніхто не втік, і нормально всі стояли, в нашої сторони жодних втрат не було. І ми знайшли противників і відбили першу атаку їхню.

Це була перша атака 106-ї повітряно-десантної дивізії, так? На техніці перша їхня атака.

Які результати бою для противника? Які у нього втрати були?

За той момент там десь в районі 18-16 чоловік  валялось поблизу позицій.

Всі, хто намагалися втекти, ми нікого не відпустили, всіх лишили безпосередньо лежати на їхній території, на тій травичці. Техніка, зрозуміло, одна доїхала, а іншу підбили під населеним пунктом Кореневе якраз на завороті. І всю ту піхоту донищили, і вони, як кажуть, залишилися.

Коли ви взяли там полонених 106-ї дивізії? Хто це були?

 Рядові, там і офіцер був, ну, він загинув. Молоді хлопці, 20 років, контрактники всі.

Всі, з ким ми спілкувалися з полоненими, всі воювали на інших напрямках. Хтось з Луганщини.

Досвідчені всі.

Так, і дійсно вони заряджені були. У нас, хлопці, переважна більшість 40+. 40-50+.

Перший такий наступ, коли ворогу вдалося створити проблеми в нашій обороні?

Оце було якраз 10 вересня. Коли в районі 12-11 техніки проривались.

Вони пробували до мене в лоб зайти. В них не виходило. Пробували і пішки, пробували на техніці, не вийшло.

Попробували в сусіда перевірити. На жаль, там вдалося. І вони прорвали рубіж.

Оце вони прорвали. Слава Богу, допомагали нам. І 47-ма тоді вже була, і 82-га бригада.

Дуже гарно. Відбивали атаки. Снаготь вони тоді отак Новоіванівку не продавили.

Потім через два дні 12 вересня, десь два-три дні  я почав вивертати фланг. І, на жаль, я очікував в лоб. І думав, що спереду прийдуть.

Що я буду зустрічати спереду. А вони приїхали ззаду. Виїхали прямо на мої мінометні розрахунки.

І в мене по факту до траси все позакривали.

Ти потрапив в оточення? Батальйон потрапив в оточення?

Так, мої командири рот. Моє КСП було за декілька посадок від них.

І у мене КСП рот потрапили в оточення. Командири першої роти, другої, третьої і кулеметного зводу.

І ми відправили техніку, відправили особовий склад. Розширили участок. Продавили.

Зробили коридор, в якому ми пролетіли двома одиницями техніки. Вивезли звідти пілотів. 

Мінометники, 82-ї, МК-шники, можна так сказати, були всі закриті. Те, що мені знищили 120-ті міномети, ті, які були далі.

А отакі мілкі засоби, вони всі лишились. І ми прорвалися, забрали безпосередньо командирів, піхоту. Перетягнули флангово.

Завозили піхоту туди по силі. Дали зрозуміти, що всі тут поруч. Переставили засоби, переставили пілотів.

В сусідню посадку повиставляли рубежі блокування флангів. І далі ми так тримали оборону.

А скажи, будь ласка, це єдиний раз, коли батальйон потрапив в оточення у тебе на Курщині?

Ні, на жаль, потрапляв він чотири рази.

Чотири рази ти був в оточенні? І кожного разу ти діяв так само? Ти не відводив підрозділ, ти відновлював становище?

Ми продумували саме таке. Це вже потім, коли з корейцями пішло.

Найбільш епічний момент, це був з ними. Коли в оточення попали мої хлопці, коли я побачив, що вони великою кількістю давили, що їх треба відвести,  хлопці залізли в кукурудзу і поховались. Як би не було смішно, я їм сказав в сторону, залягти і не рухатися.

За твоїм наказом?

Так.

Розкажи, що це сталося, коли був цей бойовий епізод?

Це було десь, орієнтовно, кінець січня, початок лютого.  40 чоловік рухалося в один напрямок.

Корейський наступ був, корейський спецназ, кілька бригад корейського спецпризначення, добре підготовлені, вони йшли вперед.

Розкажи, будь ласка, для початку про корейців. Які вони були, форми, наскільки вони були боєздатні, підготовлені, оснащені? 

У нас смуга оборони, ми виставили дуже гарно і грамотно. Були на висотах точки, всі були обтягнуті єгозою, путанкою, мінуванням, все було на найвищому рівні. На кожній позиції засоби, бійниці, все було грамотно.

Але коли ми подивилися, зрозуміли, що це корейці, тільки після того, коли одною дорогою йде до 40 чоловік, вони не зупиняються. Ми стріляли по них всім, чим тільки можна, і піхота, і всі. Ми ось з 4-ї години ранку вели з ними вогонь, їх кладеш, що ми підрахували- це орієнтовно було. А точну цифру я навіть не знаю. Бо на одному краю в межах 50 метрів було до 40 корейців, які стояли за кожним деревом. І коли вони пробували наступати, вони ту єгозу перестрибували, такими перекидами, як оцей спецназ якийсь.

Підходили, підбігали, перестрибували і йшли далі, наступали. Всі молоді, переважність всі молоді. І дуже грамотно працювали.

— Оснащені добре?

— Оснащені чудово. Перший етап їхній штурм, який був, вони всі були бронежилет, каска, по вісім магазинів, всі ЗК-12, всі каліматори були, гранати.

Дуже відоме відео і фото, яке зробили твої бійці, коли вони з дронів крупним планом показали корейські обличчя. Це був один з перших, взагалі, конкретних таких доказів, що це вони.

— Так, вони не могли зрозуміти, що відбувається.

Коли летить ФПВ, вони то вперед, то назад не знали, як працювати. І дуже важко тоді було з ними битися. Дуже важко.

Хлопці наші — неймовірні. Завдавали вогневого ураження, нищили впритул, трималися. У мене була позиція, яка повністю була закрита до восьмої вечора, звідти ніхто не міг вийти.

Ми вже тягнули до вечора для того, щоб завдяки певним підрозділам ССО, які відправили Хамери, заскочили і забрали наш особовий склад. І ми вийшли звідти з того оточення. Отак трималися до вечора з ранку, з 4 ранку боїв, от як почали, до 20.00. Хлопці трималися в оточенні на даній локації.

 Неймовірна стійкість піхоти, коли люди настільки довіряють тобі, як командиру, своїм побратимам в батальйоні, що вони в таких умовах безперервного наступу ведуть бій і тримаються.

Потім наступне було оточення. Коли цей етап закінчився, вони відійшли. 

 Чому вони відійшли? Що сталося?

— У них комунікації з російськими солдатами, я так розумію, спочатку не було взагалі. От вони наступали, продавили, потім виконували там певні задачі, відходять. Ми почали відбивати атаки, дивимось - росіяни.

Корейці закінчились, пішли знову росіяни.

Потім, коли ми почали працювати ФПВ, чим ми би не працювали, корейці просто йшли вперед. А коли ми зрозуміли, що це російські солдати, як почали  вогневе ураження, вони відразу тікали. Тоді ми вже зрозуміли, що 22-ка, та сама, яка працювала з нами попередньо, вона також почала працювати проти нас.

— 22-й мотострілецький полк російський проти 22-ї бригади ЗСУ. Тому постійно 22-ка працює, це значить ворог. В даному випадку ворог працює проти нас.

— Деякі, яких брали в полон, коли підходили, кажуть, та ми з 22-ї. І всі кажуть, та ми теж, але йди сюди. І ми таких приймали.

Третій етап...

— Я пам'ятаю, там полонений був, відомий теж на відео. 63-річний штурмовик потрапив з 22-го полку в полон.

Що з ним сталося, як він потрапив?

— Це вже другий наплив, який був корейців, коли вони вийшли на відновлення, десь там відпочили і пішли в другий накат. Це вже було в лютому.

— Стріляли вони добре, рівень підготовки високий?

— Рівень підготовки дуже гарний після того.

Вони провели, напевно, АПД, подивилися, розібралися свої всі недоліки. Уже цей раз, коли ми вийшли, вони вже мали  засоби проти ФПВ, проти БПЛА. І вони вже не боялися, вже не просто сиділи дивилися на птічку, яка підлітає, а вже намагалися її знищити.

І коли летить ФПВ, вони вже пробували в посадки і різні варіанти, щоб обійти. І коли оцей етап третього точення відбувся, тоді, коли вони наступали в 4 колони, наступали на мої позиції, виходило, що якраз дві посадки, вони були в зоні моєї відповідальності. Їх була вказівка вичистити до населеного пункту, поблизу Малої Локні.

Я подивився, кількість піхоти, яка йшла на мою, була переважаюча в шість разів.

Скільки було у тебе бійців на позиції?

На даній позиції було вісім чоловіків. Ми їх відтягнули, заховали, задні позиції, які були, я витягнув, закрив міст, якраз в  Малій Локні. Перекривали мости, виставили рубежі, для того, щоб не дати їм можливість далі.

Мені вистачило кількість особового складу, щоб перекрити ці етапи. І вони продавили до населеного пункту все, що бачили на ходу. Повністю стріляли цивільних, нецивільних, просто йшли накатом.

Добігли до моста, з моїми почали зустрічатися, мої відкрили вогонь. Вони відтянулись назад на вулицю, покидали дими. І певні люди, які ще були їхніми військовослужбовцями, решта, бачу, почали відходити.

А мої військовослужбовці так і сиділи збоку, там заховані, і не рухалися. І я даю команду хлопцям на то, щоб відразу відправляти дві БМП, які відправилися, загрузили ці групи, які тримали рубіж блокування, вискочили, заїхали на ті позиції мої попередні, на них закріпились, висунули рубіж, поставили на передні позиції чотири військовослужбовці, і далі вже два відділення пішли зачищати тили, перевіряти, де, в яких позиціях.

Тобто ти контратаку провів по противнику, зайшов в тил тому противнику, який тебе атакував.

Неймовірно просто. Друзі, оце маневр в обороні грамотний. Неймовірна історія.

І це все відбувалося, оце по факту вони продавили вдень, а ми назад все ввечері, тоді вже рано,  десь година шоста вечора, сьома, ми назад заскочили, закріпились, і відновили всі позиції. І хлопці, які були, відразу провели назад, хто там мав легкі поранення, ми там загрузили і  вивезли.

Після того ми на тих позиціях майже два місяці утримували.

А що з цим ударним угрупованням корейців яке прорвалося до Малої Локні?

Вони дійшли до моста, кинули дими, і всі вернулись майже назад. Ну, хто живих залишився.

На певних локаціях там залишались трьохсоті, і вони всі вийшли. А потім на ранок ми спостерігаємо, як шурує приблизно до 46 противників.

Росіяни вже пішли.

Так, росіяни. І вони йшли і хотіли наступати на нас. По тому самому маршруту, що і корейці.

А на цих позиціях вже були мої. І коли ми  почали відкривати вогонь, якраз цих хлопців взяли в полон.

Вони не знали, куди вони йдуть. Вони думають, що там всі стоять, що там вже оборона, що туди спокійно можуть дійти. Ага, це й був 22-й мотострілецький полк.

Корейці взагалі здавались в полон? 

Так, на жаль, ми на одній локації, на одній позиції, тримали в напівоточенні чотирьох військовослужбовців КНДР шість годин.

І вже там корейською їм кричали там, забивали на інтернеті різні варіанти, як там сказати, щоб в полон здавались. Вже що тільки не пробували. Коли ми вже повністю за ці шість годин їх виморили, один одразу себе підірвав на гранаті, потім другий, третій застрелився, а четвертий вже там дотікав.

Розкажи, будь ласка, про таку просто шокуючу сторінку, насправді, видатну боротьби з корейцями, які фактично... Російська армія фактично показала свою нездатність проломити вашу оборону без корейців. Закликали на допомогу північно-корейський спецназ.

І от така була видатна сторінка, бійці першого батальйону 22 бригади захопили навіть  тіло корейського офіцера. І я був здивований, що на цьому тілі було знайдено щоденник. Цей корейський офіцер, як я потім по щоденнику встановив, командир роти корейського спецназу у званні підполковника.

Він був з документами прикриття і він вів щоденник.  Чи відомо тобі, за яких обставин був захоплений оцей знищений  командир роти? Під час яких дій, як його вдалося знищити? Все-таки був кремезний, добре підготовлений, добре вмотивований корейський спецназівець.

Ну і все ж таки ротний, значна постать.

Я дивився певні документи їхні. В них у всіх переважно було прикриття.

 Коли ми зрозуміли, що це офіцер, це вже після того, як він загинув, і коли ми їх зачищуємо.

Коли ми вже  зачистили, тоді вже було відомо, що це командир підрозділу.

Просто цікаво, що у нього була рушниця проти дронів, був автомат і були гранати.

Але я звернув увагу, що він практично не встиг відстріляти автомат. У нього майже всі магазини були на ньому. Новенькі все було, АК-12, практично не стріляне.

З рушниці він теж зробив кілька пострілів, очевидно, по дронах. Але набої для автомата були майже не витрачені.

І що з ним сталося, як він був ліквідований?

Я так розумію, що оце якраз коли ми продавлювали, вони ж по радіостанції передавали.

І вони всю цю інформацію по радіостанції дублювали. І я так розумію, що він був в центрі боєпорядку і все дублював, все, що вони виконують, як вони рухаються. Чому ми їх зачистили? Ми з трьох напрямків їх давили і прочищували всю ту посадку.

І вони не очікували, що в нас хлопці будуть на всіх різних локаціях. І вони з різних сторін їх продавлять і вичистять. 

Якби ми знали, що це командир роти, то може якось би по-другому було або ще щось. Ми не розбиралися, всі дивилися, що вони всі молоді, всі підготовлені. І майже в кожній групі у всіх були рушниці з собою.

Одна група йде, у них там СВД з собою, кулемет, рушниця. Друга група йде так само. Як там відбувалося, чому він попав в дану групу, не знаю.

Але завдяки моїм хлопцям, які дійсно результативно продавили з різних напрямків і гарно вичистили, я дуже вдячний. Я бачив у нього, на ньому були його карти. І там на карті якраз маршрут руху в Малу Локню був позначений.

Це от якраз маршрут атаки. Він, можливо, і командував цим підрозділом, який прорвався в Малу Локню.

Так, я думаю, що він якраз і був куратором даного етапу, для того, щоб вийти на рубіж.

У них була вказівка вийти на рубіж, кинути дими, зачистити і піти. Дуже велику помилку вони зробили, що  не дочекались піхоти російської. Якби дочекались російської піхоти, нам би важче було це зробити і відновити втрачене положення в такий короткий термін.

Якого числа стався цей бій з корейським спецназом?

Це десь, якщо не помиляюсь, орієнтовно 14 лютого. 14 лютого 2025 року. 

Ну скажи, ти розповів достатньо грамотну картину, як ви відбили, в принципі, всі наступи скоординовано, завдяки підтримці сусідів, засобам вогневої підтримки старшого начальника. Тим не менше, дуже швидко довелось відходити з четвертого оточення фактично, коли ворог захопив все ж таки в березні санітарну зону на Курщині, в районі Малої Локні, Суджі. Скажи, будь ласка, чому так  закінчилась оборона, хоча ви відбили таку величезну кількість наступів і атак?

Ми отримали вказівку від старшого начальника.

Це було заплановано, там не було таких моментів, що все, кидайте і виходьте. Все було дуже грамотно побудовано. Ми відходили на певні рубежі і на певних рубежах ставали.

І потім ми вже поступово так відійшли. І коли ми відходили, переміщувалися на певні рубежі, ми придумали різні варіанти, як це все використати. Всі засоби, які там знаходились, по факту я все майже забрав.

Знаходили стару техніку, підбиту чиюсь там суміжних підрозділів, поміняли колесо, загрузили міномети, позагружили засоби, відправили техніку з піхотою, доїхали до точки, бо всі маршрути, мости були підірвані. Вони дуже плотно контролювали дані мости, всі маршрути логістики, які були. І ми шукали різні варіанти, як це все грамотно робити.

Ми попри болота, попри річки на техніці проїжджали, доїхали до мосту. Техніка, на жаль, загорілась, бо вона не могла витриматися, але, слава Богу, доїхали до того рубежу. Ми свої засоби перенесли на ту сторону води.

Як не було смішно, знаходився мотоблок. Мотоблок стояв, хлопці прийняли рішення, повідомили, що є така техніка. Я кажу, без питань, беріть, маскуйтесь і тихенько виїжджайте.

Загрузили певні засоби, понакривали хлопців соломою, зверху положили бензопилу. Військовослужбовець, який був за кермом мотоблока, одів старий кожух, панаму, піксель все сховав, навіть не було зрозуміло, що він військовослужбовець, і так на мотоблоці вивіз піхоту. Ми забрали трьохсотих відразу,  потім засоби, а піхота, решта, чекала команди.

Для того, щоб решта підрозділів підтягувалося і могли спокійно виходити.

У тебе всі твої бійці відійшли за командою?

Так, у моїх військовослужбовців всі до єдиного, всі вийшли. Навіть хлопчина, який був поранений, на жаль, без ноги, у нього кінцівки не було, тож його забрали, йому надали допомогу, вивезли.

Все, він живий, здоровий, лікується.

Скажи, будь ласка, ти весь час безперервно виконував завдання на Курщині, Бєлгородщині, так?  І тебе жодного разу не відводили на відновлення?

Ні, на відновлення не виводили, поповнення, на жаль, не було.

Ти все це виконував без поповнення, весь цей час зберігав боєздатність батальйону, виконував оборону батальйонного району  без поповнення.

Особового складу ми не отримали. Те, що мене спасало, що були придані підрозділи, з якими ми працювали, і ми ставили певних своїх старших, які стояли на позиції спільно з ними, і виконували дуже вміло гарну задачу.

У нас на Курському напрямку були такі моменти, там, де ми одягали стрічки противника, заходили з боку, зачищали, обходили, заходили ззаду, зачищали всі позиції, які ми втратили. І то використовувалось чотири військовослужбовці. Противник не міг зрозуміти, що відбувається.

І ми акуратно, грамотно їх прочищували, потім забирали  радіостанцію, і противник біг далі, знав, думав, що то їхні військовослужбовці. І бувало таке, що в лоб розстрілювали певні групи, які не мали розуміння, думали, що то їхні.

Тобто ти кожного разу використовував гнучку маневрену оборону.

Ти не тримав якусь позицію, стояти на смерть.

Просто позицію тримати, клаптик землі, смислу ніякого немає. От постійно йде атака ФПВ, атака артилерії, піхоти і так далі. Якщо просто зациклюватися на даній точці, це принесе втрати особову складу.

Противник буде знати, де знаходишся, буде купа моментів. Ми дали їм можливість, коли я дивлюсь, що є переважаючі дії, я відійду на другий рубіж, який у мене побудований, бо я майже завжди виставляю оборону в три етапи. Як би не було смішно, подекілька військовослужбовців роблю так, щоб нам було комфортніше і грамотно потім можна було переміщуватися з однієї локації на іншу локацію.

Розкажи про свій бойовий шлях. Що тобі самому дає можливість так мислити, діяти аналітично і рішуче?

Проходив службу з 2013 року по теперішній час, був на всіх ланках, будучи на посаді солдата, старшого солдата, молодшого сержанта, сержанта, пройшов посади командира взводу, командира роти, замкомбата,  комбатом. Особисто брав участь в штурмових діях, будучи на посаді командира взводу, командира роти, комбата.

І коли ти йдеш за собовим складом, ну, зрозуміло, це неправильно, це не має бути так. Але коли я з ними пішов, коли я бачу, що є змога, і це приносить плоди, і втрат не буде, тоді вони бачать в мені те, що я їм довіряю, вони довіряють мені, і ми дуже гарно працюємо.

Вчився в Національній академії сухопутних військ з 2017 по 2021 рік.

Дай Бог, щоб все вийшло, коли прийде час, прийму бригаду, зроблю безпосередньо так, як я бачу, щоб приносило плоди.

Дякую вам, друже, це вражаюча історія, вражаюча розповідь, і честь і слава воїнам 1-го механізованого батальйону 22-ї механізованої бригади. Ви показали просто справжнє військове мистецтво, справжній зразок мужності і ефективності виконання бойових завдань на Курщині і Бєлгородщині.

Дякую вам, друже, і слава Україні.