В'ячеслав Кириленко: "Я - прихильник шароварної культури? А що, хтось колись бачив мене у шароварах?"

Про заборони і квоти у культурному процесі, призначення на важливі посади без відкритих конкурсів, "замовну критику" проти міністра Кириленка, невдачу України на Олімпіаді і можливі шляхи виправлення ситуації. А також про те, як треба відсіювати шкідливі російські книжки від корисних і як захищати 10 мільйонів українців у ворожій Росії.

"Як там Цензор?" - запитує у мене, посміхаючись, В'ячеслав Кириленко.

Ми сидимо у його віце-прем'єрському кабінеті, але говоримо, переважно, про його роботу на посаді міністра культури в уряді Яценюка. Хоча насправді мова - про його світоглядні бачення, які багато хто з української інтелігенції вважає одіозними та несучасними, ба більше - авторитарними за своєю природою. "Комсомольський хлопчик" - презирливо каже у розмові з корреспондентом "Цензор.НЕТ" один з українських музикантів.

Кириленко, почувши такі оцінки, тільки посміхається, інколи у відповідях його можна почути нотки сарказму. Несучасним він себе аж ніяк не вважає, а численні закиди пов'язує з незручністю для багатьох людей своїх принципів і замовним характером спрямованої проти нього критики. Взагалі, послухати В'ячеслава - і можна повірити, що півсвіту живе з надією на його відставку.

Але починаємо ми з речей актуальних - відпусток, Олімпіади і невдалого виступу наших спортсменів. Адже і спортивний напрямок зараз належить до числа опікуваних віце-прем'єром Кириленком.

- Цього серпня я намагався поспілкуватися з багатьма відомими політиками і чиновниками. Враження таке, що керувати країною не було кому: всі відпочивали. А вам вдалося відпочити?

- Я був у відпустці три тижні. В основному, тут, але днів на 5 із родиною їздили до Польщі. Як, до речі, і минулого року. Цього разу подивилися Вроцлав.

- У вас такі відпустки - з історичним підгрунтям?

- Та ні, просто Польща близько; до того ж, вже Євросоюз і НАТО. Це близько моєму серцю (сміється). До того ж, дуже близька нам країна. Мені цікаво і з філософської, і з політичної точки зору.

"ТРЕБА ПЕРЕГЛЯНУТИ СТАВЛЕННЯ ДО ФІНАНСУВАННЯ СПОРТУ. ЗАРАЗ У НАС ЛИШЕ 2 ЗОЛОТИХ МЕДАЛІ. ЦЕ ЩЕ НЕ ДНО, МОЖНА, НЕ ДАЙ БОГ, ВИЙТИ І НА НУЛЬ"

- У бутність міністром культури (і, водночас, "гуманітарним" віце-прем'єром) обсяг ваших повноважень публіці був більш-менш зрозумілий. З вашою новою посадою ясності менше. Поясніть, будь ласка, стисло, якими напрямками роботи займається віце-прем'єр Кириленко.

- Як ви пам'ятаєте, в уряді Яценюка було тільки два Віце-прем'єра. І першого Віце-прем'єра не було взагалі, тому мені доводилося виконувати обов'язки першого Віце-прем'єра.

Зараз Віце-прем'єрів аж шість. Відповідно, ті повноваження, які раніше були закріплені за двома, тепер розподілені між шістьма Віце-прем'єрами. Я курирую питання освіти, молоді та спорту і ще кілька питань. Це якщо не вдаватися в деталі.

- А що такого робите ви, чого не роблять профільні міністри?

- А там, де проблематика на стику інтересів багатьох міністерств, і один міністр з іншим не можуть знайти порозуміння, тому що їх цехові інтереси входять в гостре протиріччя - там працюють Віце-прем'єри. Це всілякі міжвідомчі групи, погоджувальні комісії і пошук спільного рішення перед остаточним затвердженням постанов і розпоряджень Уряду. Плюс представницькі функції, яких також достатньо багато і від яких нікуди не подінешся.

- Наведіть, будь ласка, типовий приклад успішної віце-прем'єрської координації у вирішенні конфліктного питання.

- По минулому уряду навскидку можна згадати ситуацію з ДЮСШ. Коли вже було нуль фінансування у центральному бюджеті. І мені довелось оперативно втручатися. І ми переконали Мінфін. Від Уряду в парламент була внесена пропозиція по фінансуванню з центрального бюджету. (До речі, в цьому році фінансування ДЮСШ - знов з місцевих бюджетів, але тепер вони більш до цього готові).

І таких ситуацій багато. В основному, це стосується фінансів. Тому що діяльність міністерств - це політика і фінансування цієї політики.

- Відповідно, одна з ваших головних функцій - пробивання грошей?

- У тому числі. Якщо міністр один, йому важче переконати такого монстра, як Міністерство фінансів, ніж коли до справи береться Віце-прем'єр. Чи навіть декілька Віце-прем'єрів. От зараз знову постане питання бюджету на 2017 рік. І там буде багато протиріч. Тому що, з одного боку, ми повинні економити, а з іншого - не можна все рубати під корінь.

- Оскільки тільки-но скінчилися Олімпійські, принагідно спитаю: під Олімпіаду гроші доводилося вибивати?

- Так, є цілий комітет, який, правда, очолює Прем'єр-міністр. Але всі, хто нижче по вертикалі, до нього входять. До речі, всі заявки, з якими до нас зверталося спортивне відомство в інтересах успішного виступу на Олімпіаді, з фінансової точки зору були задоволені. Можливо, їх заявки були недостатні (із врахуванням самостримування)?

Також мені довелося вирішувати питання забезпечення трансляції. Вже після завершення великого Комітету інструментально довелося попрацювати, щоб у нас не було розірваних стосунків між Міжнародним олімпійським комітетом, оргкомітетом Ігор в Ріо і Національною телекомпанією. Трансляцію було забезпечено.

- А ви у курсі, скільки претензій у глядачів є до цієї трансляції?

- По ціні чи по якості?

- Щодо комплектування трансляцій (що є, очевидно, пов'язане з ціною) та щодо якості коментаря.

- Ну, це вже, мабуть, питання безпосередньо до того, хто цим займався. Моє завдання було, щоб український глядач дивився ігри в Ріо. І я думаю, що це правильний підхід. Набагато більший скандал був би, якби ми не бачили Олімпіади взагалі. Ми її бачили. При цьому питання договірних цін і вартості трансляції - не тільки питання НТКУ, адже вони значною мірою залежать від тарифів, які виставляються операторами, які працюють з Міжнародним олімпійським комітетом, і так далі.

У будь-якому випадку, якщо будуть питання - будемо розбиратися. Є і фінансовий аудит, і Рахункова палата. І якщо були якісь зловживання, ясно, що це відразу буде виявлено.

- Результатами України у медальному заліку задоволені?

- Результати залишають бажати кращого.

- А що, на вашу думку, є в основі цієї невдачі? Зрозуміло, що країна воює, і такі підсумки не можна вважати катастрофою - і все ж таки?

- Загальний економічний спад зробив свою справу. Це раз. По-друге, навіть якби його не було, відсоток видатків на дитячий і масовий юнацький спорт і спорт високих досягнень - має бути значно вищий. І, можливо, Олімпіада в Ріо стане тим належним уроком, який змінить ставлення суспільства (і, до речі, влади) до фінансування цієї справи. Тому що фінансування за залишковим принципом все одно продовжує мати місце.

Якихось інших причин - такого філософського характеру - я не бачу. Я б не сказав, що ситуація в країні була вирішальною для спортсменів. Вони все одно готувалися, і для них особисто це одна із найбільших вершин, які можна здолати під час своєї кар'єри. І багато хто із них більшу частину часу взагалі готується за кордоном. Спортсмени вищого рівня - це люди світу.

- Як Віце-прем'єр, що курирує спорт, маєте ідеї щодо того, як покращити його фінансування?

- Треба переглянути ставлення до фінансування спорту, це однозначно. Зараз у нас лише 2 золотих. Це, звичайно, ще не дно, можна, не дай Бог, вийти і на нуль. Але це буде означати крах спорту високих досягнень на багато років. І тут немає іншого виходу, як збільшення фінансування. Це може бути і загальний фонд Державного бюджету (хоча він дуже обмежений, особливо зараз). Але ми повинні виходити на додаткові джерела - від лотерей, від грального бізнесу (у випадку його легалізації), на підприємців, які готові за це платити, але потребують спеціального преференційного режиму і так далі.

- Ви готові подати відповідну законодавчу ініціативу?

- Треба спочатку провести дискусію. Наприклад, законопроекти по гральному бізнесу мають дуже контроверсійну оцінку (одні - за, інші - категорично проти); з іншого боку, у разі їх ухвалення відсоток на спорт передбачений. До речі, як і на охорону здоров'я, як і на культуру.

Тобто ці джерела треба забезпечувати. І говорити відверто: у наступному олімпійському циклі нас може чекати нуль медалей і місце в кінці першої сотні. Не дай Бог, звичайно, але тенденція саме така.

"З МІНІСТРОМ НИЩУКОМ У МЕНЕ ДОБРІ СТОСУНКИ. І ЯКЩО ХТОСЬ ДУМАЄ, ЩО ДЛЯ МЕНЕ ЦЕ ПРИНЦИПОВЕ ПИТАННЯ - РОБИТИ ЯКУСЬ ВЕНДЕТУ - ТО ЦЕ ПОМИЛКА"

- Культуру на новій посаді ви вже не курируєте, але без розмови про неї нам не обійтись. Я звернув увагу на те, що у період Кириленка-міністра було безліч петицій і мітингів за ваше звільнення. Прийшов Нищук - і якось все заспокоїлось. З чим це пов'язано? Ви були незручним керівником? Чи, може, у Нищука більш прогресивний погляд на організацію культурного процесу у країні?

- (Іронічно) Ні, я думаю, що просто всі проблеми в культурі розв'язались. Тому ніхто нічого не пише. Їх не існує - інших пояснень у мене нема. А пояснення суб'єктивного характеру - не зовсім повномасштабні.

- А ви дайте ці суб'єктивні пояснення, я їх залюбки вислухаю…окрім жартів: чому так трапилося?

- (Сміється) Я не можу це оцінювати. Може, і справді всі проблеми у культурі миттєво і у щасливий спосіб розв'язалися. Раз немає жодної дискусії по жодній з тем, які були гарячими під час роботи минулого уряду, - значить, проблеми всі розв'язалися.

- Вам закидали те, що на вкрай важливі культурні центри, такі як Національний музей Історії, Меморіальний комплекс голодоморів, Музей "Пирогово", Софія Київська - керівники вами призначалися без конкурсу. І якщо з призначенням Лесі Стасюк ніхто особливо не сперечався, то відносно інших…

- По-перше, я завжди маю погляди на те, чим я займаюсь. І на політику, і на державне управління та прийняття менеджерських рішень. Я ці погляди ніколи не ховав і не ховаю. І за чиїмись спинами я теж ніколи не ховався - ані підлеглих, ані заступників. Я не спеціаліст з петляння між крапельками.

Тому там, де я вважав, що треба гасити пожежі і наводити лад, змінювати менеджмент - я це робив. В деяких випадках це відбулося без конкурсів, але в інтересах справи. З іншого боку, саме з моєї ініціативи Міністерство внесло проект закону про обов'язковий конкурс і контракт в культурі. Який нині є успішно прийнятий парламентом після опрацювання його депутатами. Його, до речі, прийняли ще коли я був міністром. Так само, як і ухвалений Закон про державну підтримку кінематографії. До речі, абсолютно революційний документ. І дай Бог, щоб парламент у цьому році ухвалив його в другому читанні і в цілому. Тоді кінематографія отримає великі фінансові можливості, фінансові і податкові. Це я вам абсолютно точно кажу.

Так саме було ратифіковано і угоду між Україною і Євросоюзом "Креативна Європа", і так далі. А те, що не подобалися якісь кадрові призначення, - ну, я ж не можу всім подобатись! Разом з тим, зараз, якщо ви помітили, питань до цих людей немає…

Але хочу сказати, що я вже пішов далі, займаюсь іншими справами у іншому уряді. З міністром Нищуком у мене добрі стосунки. І якщо хтось думає, що для мене це принципове питання - робити якусь вендету - то це помилка.

- У Мінкульті чи поза ним, але проблеми обмеження культурно-інформаційного впливу Росії хвилюють вас незмінно. Це правда, що тема лімітування ввезення російської друкованої продукції невдовзі буде законодавчо закріплена?

- Ідея пошуку механізмів захисту нашого внутрішнього ринку від пропагандистської продукції не нова, але ніколи не виходила на фіналізацію. І завжди були різні думки: ліцензування, заборонювальні мита, ще щось…Врешті-решт, після багатьох дискусій, за активної моєї участі, ми разом із видавцями вийшли на рішення про дозвільну систему для російської книги. Підкреслюю: не російськомовної, яка вироблена в Україні чи будь-якій іншій країні світу, а на книгу, яка офіційно вироблена у РФ, і суб'єкти підприємницької діяльності бажають її імпортувати для поширення в Україні. От вся ця книга буде проходити через розгляд спеціальної громадської комісії.

- Хто увійде до її складу?

- Представники громадськості: видавці, автори, книжкові критики і т.д. Ця комісія буде діяти при Держкомтелерадіо і надавати дозвіл по всій номенклатурі книг, які будуть офіційно заявлятися до імпорту в Україну.

- Коли запрацює ця комісія?

- Після ухвалення закону.

- Склад комісії вже відомий?

- Ні, звичайно! Зараз уже готовий закон. Ми вже вийшли на текст законопроекту, я провів тут багато нарад, дискусій і так далі. Провели прес-конференцію, продемонструвавши наші наміри суспільству. Брали участь брати Капранови, голова Асоціації видавців Афонін…звичайно, це не вичерпне коло, воно значно більше…Після цього ми розіслали текст у всі міністерства. Бо там дивляться і митниця, і прикордонники, Мінекономіки, Мінфін і так далі. Всі погодили, Мінюст провів остаточно юридичну експертизу. Законопроект готовий до розгляду на урядовому комітеті, потім на уряді. І потім від уряду офіційно ми внесемо його в парламент. На уряді ми його, думаю, ухвалимо в вересні. І відразу після цього він піде до парламенту. У першому читанні розгляд можливий вже до кінця цього року.

Відповідно, всі книги, які мають нейтральний, або навіть корисний, зміст і мають походження з Росії, матимуть дозвіл і спокійно будуть поширюватись. А от книжки Проханова, Дугіна та інших пропагандистів не матимуть жодних можливостей бути легально завезеними до України і поширеними тут. Хоча зараз таке трапляється досить часто.

- Тобто хто увійде у цю категорію вирішуватиме ця громадська комісія?

- Так.

- Ви впевнені у кваліфікації цих людей?

- По-перше, парламент буде за цим дуже прискіпливо дивитися. Думаю, механізм створення цієї комісії, буде передбачений парламентарями як норма прямої дії. У нас зараз рамково прописано систему підходу до цього: "комісія, яка буде створюватися в порядку, визначеному Кабінетом міністрів". Думаю, як раз цей пункт в парламенті буде розшифрований. Визначать кількість членів комісії, по скільки від кого повинно бути, і так далі.

У нас щодо кіно ж, по суті, таке вже прийняли, законом ще у 2014 році. Тільки там все було взагалі жорстко: все, що знято після певної дати, взагалі не допускається. А все що до того, але де пропагуються збройні формування країни агресора, - також не допускається.

"ЯКЩО ПІВТОРА РОКУ МОЮ ДІЯЛЬНІСТЬ СУПРОВОДЖУВАЛА НА 30% ОБ'ЄКТИВНА, А НА 70% - ЗАМОВНА І ПРЯМО НЕПРАВДИВА КРИТИКА - ЗНАЧИТЬ, КОМУСЬ ЦЕ БУЛО ПОТРІБНО?"

- А вас не турбує те, що ви закріплюєте враження про себе як про фаната заборони? Он, про того ж Нищука діячі культури казали мені, що він до того, як прийняти рішення, проводить його через експертне обговорення. А у Кириленка, мовляв, такого не було, а хіба що: заборонити, стримати, припинити…

Вам не здається, що цими ініціативами з безпеки ви укріплюєте таке враження про себе? Остаточно будуєте стереотип?

- Ну, це можна назвати стереотипом, а можна - поглядами. І прийняттям рішень, які доведуть свою ефективність. Мені вже казали: ну, почекай, які квоти для української пісні на радіо? "В жизни это не пройдет, это раз. А во-вторых, большинству людей это не очень нужно".

"Ну, - сказав я, - як не нужно, то тим більше: проведем - і забудемо". І ви бачили, що почалось? Півроку країна дискутувала: що ж це таке? Казали, що я митців між собою стравлюю і так далі…В результаті це рішення у Верховній Раді пройшло - правда, після трьох розглядів на комітеті. І тепер вже ніхто нічого сумніву не піддає, кажуть: ми готуємося до запровадження цього закону, який набуде чинності на початку листопада. Президент підписав цей закон без змін.

А перед цим десять років тому я теж працював у цьому ж кабінеті на посаді Віце-прем'єра з гуманітарних питань. І йшлося про українську мову в кінопрокаті. Всі казали: "Да что ты, никто не будет ходить в наши кинотеатры! Не то, что в Одессе и Донецке, а в Киеве даже! Как это - голливудские фильмы на украинском языке?!"

В результаті провели постанову, подолали опір - світоглядний і інший. І касові збори збільшились, наповнюваність кінотеатрів - також. І зараз, коли пройшло вже 10 років, ніхто не ставить під сумнів, що кіно можна дивитися українською мовою. І голівудське, і будь-яке інше.

- Тобто ви дієте за принципом: "Собаки гавкають, а караван іде"?

- Не так жорстко. Йдеться про те, що такі погляди мають право на існування. Просто ми самі часто перебуваємо у стереотипах. "Этого нам не дано, это невозможно".

А якщо ми повернемося ще на 10 років перед дискусією про мову у кінопрокаті, так казали що? " Рок-н-ролл на украинском языке? Да никогда такого не будет. Вот свердловская школа, питерская - это да, а у вас в Киеве рок-н-ролл - извините…". І що, тепер хтось має сумніви з приводу того, що сучасна українська мова у сучасній українській музиці може бути? Від "Океана Ельзи" до "ВВ" та "Бумбоксу"…

Повертаючись до книжок, скажу, що можна це все оцінювати як чергову жорстку ініціативу. Але вона буде підтримана парламентом, і скоро всі зрозуміють, що це нормальна міра, яка, з одного боку, забирає непотрібне, а з іншого боку - стимулює своїх. І ніяк не утискає ані російськомовних, ані російську мову. Ніяк! І я взагалі людина демократична; ніколи не мав наміром своєї діяльності утиск російської мови. Или, тем более, - русской культуры. А вот империализм мне претит. А русский шовинизм - тем более. К сожалению, пока на той стороне - русские шовинисты, которые нас хотят уничтожить. Якщо хтось цього й зараз не второпав…ну, я ще розумію до війни казали: "Ну, эти нацики - идиоты, как это Россия будет воевать с нами? Белены объелись? Это же наши братья, никогда такого не будет!"

Але, починаючи з лютого 2014 року, такі люди змовкли.

- Але ж погодьтеся, що завдяки вашим заходам російськомовної книги в Україні стане менше…

- …А що стане на перешкоді? Якщо на те пішло, то всім нашим видавництвам вигідно потім друкувати тут російською мовою нормальних, класних російських авторів, лояльних до України. Оскільки тоді не треба подавати оці "інвойси" з переліком книжок по назвах та тиражах, іти на комісію і так далі.

Але те, що ми повинні сформувати запит і, якщо хочете, моду на все українське - то це питання не гуманітарного характеру, а питання національної безпеки. І я все одно це буду робити, у мене такі погляди, я їх ніколи не приховував.

- Окрім звички до заборонних заходів, вам закидають також схильність до так званої "шароварної культури"…

- А що, хтось колись бачив мене у шароварах? (голосно сміється).

- …Кажуть, що ту частину культурного процесу, яка присвячена новим формам, сучасному мистецькому перформансу, ви недолюблюєте. Зате маєте схильність до, умовно кажучи, бандуристів і традиційного танцю. Я, звичайно, перебільшую, але, можливо, ваші критики мають рацію?

- То не критики, а, говорячи сучасною мовою, троллі (переходить на російську мову), работавшие по заказу.

-На чиє замовлення?

- Я не знаю, яка мені різниця? Ну, якщо півтора роки мою діяльність супроводжувала на 30% об'єктивна, а на 70% - замовна і прямо неправдива критика - значить, комусь це було потрібно? Я там знаю, кому? Нащо воно мені потрібно? Я ж працював у команді і у межах виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів України. І програми Президента-2020 (знову переходить на російську. - Ред.). А то, что кому-то мое лицо не нравится, или кому-то не нравится бандура или гопак, и он поэтому считает возможным критиковать меня - так это их вопросы. Мені що треба було, впасти і плакати?

- Можливо, ваші критики вважали, що в умовних бандури та гопака - дещо завищені пріоритети у вашій системі координат…

- А чим це доводиться? "Гогольфест" Троїцького - це ж не бандура і не гопак? Так ми його підтримали, і Міністерство культури було співорганізатором останнього "Гогольфесту", який відбувся на Виставці. Львівський Форум видавців? Це ж не гопак і не бандура? Це сучасна абсолютно подія, визнана у всій Східній та Центральній Європі. Так ми його підтримували, коли всі відмовилися. Ми у 2015 році підставили плече Олександрі Коваль і т.д…

"ЧОРНИЙ СПИСОК" МІНКУЛЬТУ? МИ НЕ МАЄМО ПРАВА НЕ ОПРИЛЮДНЮВАТИ СПИСОК, ЯКИЙ ОФІЦІЙНО НАДІЙШОВ ДО НАС ВІД СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ"

- Давайте поговоримо про "чорні списки Мінкульту", від яких було багато проблем навесні. Ви готові визнати, що не погодили ці списки з іншими структурами? І СБУ внаслідок цього висловлювалася, й інші.

- …І "Український вибір" В.Медведчука…

- Ну, не будемо порівнювати маргіналів зі Службою безпеки України…

- Нічого собі маргінали! Це точка зору Володимира Путіна! Тобто це висока оцінка моєї діяльності на ниві захисту української ідентичності.

- У такому випадку виходить, що точка зору Путіна на тому етапі збігалася з позицією СБУ…

- Лише з точки зору формальної логіки. А з точки зору логіки політичного процесу, я думаю, що це було частиною якоїсь внутрішньої політичної боротьби, яка мала місце перед відставкою попереднього уряду.

- З тим списком було багато незрозумілого. Навіть деякі люди з "білої частини" збентежено зізнавалися, що не розуміють, за якими критеріями деяких їхніх колег віднесли до "чорного списку". Та й люди з "білого списку" не завжди виправдовували виказану їм довіру. Скажіть, хто взагалі вирішував, хто і де буде у цьому списку? Хто його складав?

- "Білий список" не був обумовлений жодним українським законодавством. Це була просто рука дружби і визнання тим людям - одиницям! - які в сучасній путінській Росії не бояться продовжувати висловлювати свою точку зору. І взагалі її мають.

- …Паралельно підставляючи їх під Путіна?

- Річ у тім, що вони там давно підставлені під Путіна. Хто не має концертів, хто - вистав, хто взагалі виїхав…ФСБ знає краще, ніж ми. Вони знають тих, яких і ми не знаємо. І ті, хто вважав, що цим "білим списком" ми перелякали вже сто разів "ляканих" людей, - вони перебільшували. Ці люди, як правило, всі залишилися на своїх позиціях.

А так званий "чорний список" - передбачений Законом про захист інформаційного простору і низкою інших законів. Я тут нічого не вигадував, нам СБУ дає перелік осіб, а ми його, згідно з законом, оприлюднюємо. І оскільки оприлюднює його саме Міністерство культури, то ясно що каміння від невдоволення полетіло у нас.

- Тобто СБУ мала до вас претензії щодо списку, який сама ж вам і передала?

- Звичайно. Це офіційний список. Тобто вони, напевно, вважали, що ми не всіх повинні були оприлюднювати як тих, кому забороняється відповідна діяльність. А ми вважаємо, що норму закону треба виконувати прямо. Розумієте, ми не маємо права не оприлюднювати список, який офіційно надійшов до нас від Служби безпеки України. Тобто від одного органу влади зі спеціальними повноваженнями до органу виконавчої влади, яким є Міністерство культури.

- Тобто вони не подумали попередити вас: "Вибачте, це список не для друку".

- Та це все деталі…

- Але ж галас був серйозний.

- Все це було вже давно, і всі забули. Але претензії висловлювались безпосередньо до мене як до Віце-прем'єра і Міністра культури. І я давав публічну відповідь, що Міністерство культури і я як Міністр діємо винятково в рамках чинного законодавства. І ми, Міністерство і Служба безпеки, повинні робити одну справу. І робимо.

(Іронічно) Зараз все нормалізувалось і, як ви бачите, ніяких питань нема. Ви помітили це? Що, хтось сказав, що половина "чорного списку" скасовується? Ні, я такого не чув. По-моєму, навіть три прізвища додалося…

- Мені іноді здається, що Ви були б справним заступником голови СБУ з питань ворожої пропаганди…

- (сміється) Я краще залишуся заступником голови уряду.

- І все ж таки на одне питання з арсеналу СБУ Вам відповісти доведеться. На Всесвітньому форумі українців Ви сказали, що в Росії проживає 10 мільйонів етнічних українців, але російська сторона навмисно у кілька разів занижує цю кількість. Ви наголосили на тому, що цих людей, їх права та ідентичність, треба захищати. Як Ви збираєтеся це робити?

- Ну, оскільки стосунки між Україною та Росією відомо у якому стані, то захищати їх можна тільки за допомогою міжнародних організацій. У тому числі і через інститут комісара ОБСЄ з питань національних меншин, через відповідні інституції Європарламенту і Ради Європи. Оскільки це є питання української національної меншини в Росії.

- З кримськими татарами цей аргумент якось не дуже допоміг…

- Ну, раз не допоміг, два не допоміг - а на третій раз спрацює. Тому що альтернатива дипломатії - війна. Не будемо поки що це обговорювати…Тобто, зараз тільки дипломатичні методи є ефективними у визволенні політичних в'язнів. А те, що відбувається зараз з українцями у Росії - це пряма денаціоналізація, точніше - асиміляція у найгіршому значенні цього слова. Коли громадян примушують відмовитися від їх ідентичності, яка насправді не несе жодної загрози національній безпеці Російської Федерації. Але вони діють на упередження: а, може, колись буде нести? "Бегали же украинцы с этим своим желто-блакитным флагом, когда было ГКЧП? Бегали, под танки ложились. Так что это подрывной элемент. Желательно, чтобы их не было вообще".

От і вся політика! Сама діаспора і незалежні оцінки підтверджують цифру 10 мільйонів. Три мільйони - за попереднім переписом. Два мільйони за останнім. Теж, до речі, - гігантська цифра.

- На жаль, ця політика асиміляції - досить ефективна.

- Ну, якщо людей постійно залякувати…люди мають сім'ї, роботу - ясно, що в них є природна людська реакція. Але оця пружина, яку Росія постійно стискує, - вона ж все рівно колись розпрямиться. І всі ці 10 мільйонів, вони ж колись оживуть. І в сенсі політичної активності - також. А наше завдання як влади - давати їм сигнал: ви не забуті, ми про вас пам'ятаємо. Ми знаємо, вам тяжко. Визволити вас усіх звідти, чи примусити Путіна поважати права людини - поки що ми не можемо. Вся російська опозиція не може, не тільки ми. (знову іронічно переходить на російську мову. - Ред.) И по большому счету, весь мир не может. Але рано чи пізно це трапиться. До речі, на Всесвітній форум українців з Росії приїхала делегація з 16 людей. Це показова цифра, раніше делегації були значно більші. А тепер - 16 людей. Це результат репресій і залякування також. Коли директора Української бібліотеки прямо переслідують у кримінальному порядку, то ясно що люди тричі подумають. Але, з іншого боку, все це неодмінно матиме зворотній ефект. Люди цю ідентичність плекають на кухнях. Все одно вони будуть згадувати про своє коріння, думати про Україну. І чим більше Путін буде їх ковбасити у ідеологічному і житейському плані, тим більший потім буде їхній спротив. І тим більше буде любов до їхньої Батьківщини, якою є Україна.

Євген Кузьменко, "Цензор.НЕТ"