"Переговірник" Олександр Чалий, що "враховує" погляди Росії та Угорщини на українську ідентичність

Спочатку з'явилися непідтверджені повідомлення, що Олександр Чалий (не плутати з Валерієм Чалим) бере участь у переговорах з Росією. Сьогодні це стало відомо офіційно, на жаль. Звичайно, є питання й до низки інших переговірників: Давид Арахамія, Михайло Подоляк, Кирило Тимошенко (всі – видатні дипломати). Але Олександр Чалий – "знакова" постать. Він – багаторічний прихильник українського нейтралітету і противник вступу до НАТО. Ну Бог з ним – ми ж вільна країна.

Але 14 лютого 2020 року він опинився в центрі скандалу на Мюнхенській безпековій конференції, підписавши разом з російським проурядовим центром 12 кроків для зміцнення безпеки України. Зауважимо лише, що у п. 12 йшлося про "запуск нового національного діалогу щодо ідентичності", що мав врахувати погляди, зокрема, Росії та Угорщини на "теми історії, національної пам'яті, мови, ідентичності і досвід меншин". У плані також ішлося про зняття санкцій з Росії до виконання Мінська, про нормалізацію стосунків ЄС – Росія, про анексію Криму не згадувалося.

Документ підписали сам Олександр Чалий, його конфідент Олексій Семеній, який чомусь представився працівником РНБОУ, та Василь Філіпчук, який у 2017 році пропонував визнати Крим спірною територією, відкласти на 20 років питання його належності, а на цей час офіційно вважати окупаційну владу в Криму легітимною, а Севастополь – взагалі запропонувати РФ на 99 років.

У 2020 році Чалий увійшов до складу "ініціативи 16 липня". У самій її назві – протиставлення впливовій "ініціативі 1 грудня", а сама дата – день ухвалення Декларації про державний суверенітет УРСР, де йшлося про нейтральний статус України (тоді це був крок до дистанціювання від СРСР, але ж не зараз).

Давайте придивимося спочатку до компанії підписантів. Крім згаданої вище трійці на першому місці стоїть Руслан Бортник, помічник пріснопам'ятного українофоба Вадима Колесніченка, який втік до Росії; далі багаторічний соратник Сергія Льовочкіна – Андрій Єрмолаєв; ведучий каналу Ахметова Тигран Мартиросян; одіозна Марина Ставнійчук, заступник голови АП у Януковича; "регіонали" Олег Зарубінський, Володимир Семиноженко, Василь Мармазов; шавки Медведчука Руслан Бізяєв та інші фігуранти "бази прихованих піарників". Компанія ще та.

Що ж стверджували ці підписанти у 2020 році? "Все агресивнішою стає "партія війни", яка шантажує суспільство за допомогою радикальних акцій, заангажованих ЗМІ, примітивних інтерпретацій та псевдо-інтелектуальних пророцтв. Спроби публічного обговорення спільного бачення майбутнього країни, врегулювання конфлікту на Донбасі і повернення Криму зустрічають її агресивний опір... Складається враження, що властиві Україні толерантність, багатомовність, багатокультурність хочуть підмінити політичним егоїзмом, радикалізмом та неомілітаризмом"; "Ті, хто не побудував нічого, не мають морального права зносити пам'ятники минулого" і багато подібного.

В одному з заходів "16 липня" спільна прес-конференція Олександра Чалого та Костянтина Грищенка, того, що був міністром закордонних справ і віце-прем'єром у Януковича і брав участь у підписанні горезвісних Харківських угод.

Звідки у нинішньої влади талант витягати з нафталіну саме такі карикатурні постаті (Вітольд Фокін, Олексій Арестович, Олександр Чалий)?

Хіба ж у нас немає досвідчених дипломатів-патріотів. Чому саме такі як "Сан Санич" Чалий? Як таку людину можна допускати до самого серця секретних переговорів?