Воїни світла, які стримують морок

Я постійно на зв‘язку з багатьма військовими. І офіцерами, і рядовими.

Більшість з них уже котрий тиждень без нормального сну. З постійним відчуттям холоду. Ведуть важкі бої і несуть тяжкі втрати. То наступають, то відступають. Переживають за свої міста і своїх близьких.

І якщо чесно, в мене іноді не лишається слів для підтримки. Всі ці "тримайтесь", "якщо що, пишіть", "ви круті" - воно таке ні про що на тлі всього, що несеться.

Але мені здається, що дуже сильною мотивацією стояти до останнього для кожного, хто взявся захищати українську землю, є кадри зі звільнених територій.

Ось що буває, коли відступає українське військо і приходить російське. Смерть, терор і безнадія.

Ось чому так важливо, щоб ви трималися. Бо ви обороняєте не просто землю, у ваших руках життя наших дітей, наших рідних. Ви обороняєте нас від розстрілів і зґвалтувань, від знущань і тортур.

Ви - воїни світла, які стримують морок.

І це вже не пафос. Це вже дуже матеріалізовані факти на кадрах зі звільнених територій.

Сил вам.

Стопітсотп‘ятого дихання.

Надлюдських можливостей.