Третина кандидатської дисертації колишнього директора Рівненської АЕС Павла Павлишина – плагіат радянського підручника 1982 р.

Це встановив Центр академічної етики та досконалості в освіті "Етос", з дозволу і за матеріалами якого підготовлено цей матеріал.

В Україні вже було кілька гучних скандалів із плагіатом у дисертаціях та інших наукових роботах.Здебільшого йшлося про відомих людей, які “займались” наукою не заради науки, а для власного іміджу та репутації.

І цього разу можна було б не перейматись і посміятись над горе - науковцями, якби мова як і раніше йшла про гуманітарні чи суспільні науки, де помилкові або вкрадені наукові висновки не загрожують життю та здоров’ю людей у випадку практичного застосування результатів досліджень.

Але наразі маємо дещо інший випадок і наслідки, якіпоки важко передбачити. Адже мова йде про ЯДЕРНУ ЕНЕРГЕТИКУ. Спеціальність “Теплові та ядерні енергоустановки”. І автора кандидатської дисертації Павла Павлишина – щойно звільненого генерального директора Рівненської АЕС.

27 квітня 2021 р. у спеціалізованій вченій раді Д 41.052.04 у Національному університеті “Одеська політехніка” (Одеський національний політехнічний університет) відбувся захист дисертації генерального директора Рівненської АЕС Павла Павлишина на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук на тему “Підвищення надійності роботи енергетичної арматури” (спеціальність 05.14.14 – Теплові та ядерні енергоустановки). 27 вересня 2021 р. рішенняспецради Д 41.052.04 Міністерством освіти і науки було затверджено і видано П.Павлишину диплом кандидата технічних наук.

А рівно за місяць 26 жовтня 2021 р. на Рівненській АЕС сталася серйозна аварія -  прорив водневого трубопроводу для охолодження турбогенератора і спалах водню. До ліквідації аварії було залучено ДСНС Україниhttps://www.unian.ua/economics/energetics/na-teritoriji-rivnenskoji-aes-stalasya-avariya-novini-sogodni-11589139.html

Між тим, трубопроводи АЕС становили об’єкт дисертаційного дослідження генерального директораРАЕС. Що у світлі аварії викликало інтерес до йогодисертації. 

Аналіз її змісту та обставин підготовки і захисту викликав шок. Навіть на тлі гучних скандалів, що постійно супроводжують присудження наукових ступенів в Україні. 

Зазначу, що затвердження наукового ступеню Павлу Павлишину  відбулось, коли  палав скандал із дисертацією зрадника Іллі Киви, що завершився скасуванням рішення спецради на підставі порушень в дисертації тодішнього нардепа низки кваліфікаційних вимог.

Між тим, в дисертації Павлишина  стільки порушенькваліфікаційних вимог, що й Кива міг би позаздрити. Приміром, основний текст дисертації становить 2.5 авторських аркуша при мінімально допустимих 4.5 а.а.Аби це візуально приховати, дисертант удався до низки маніпуляцій з оформленням тексту:  від збільшення міжрядкового інтервалу до збільшення полів (інколи до 10 см). 

При цьому автор дисертації відверто написав неправду, зазначивши про «102 сторінки основного тексту», у той час як основний текст (Вступ, Розділи 1-4, Висновки) навіть  із збільшеними  міжрядковим інтервалом і полями, із усіма малюнками і таблицями становить 82 сторінки, а приведений у відповідність до вимог щодо оформлення  - не перевищує 72 сторінки. Це, до речі, менше стандартного обсягу магістерських робіт студентів. 

Меншим, ніж це вимагається у студентських роботах, є й список використаних джерел у дисертації. Він налічує 70 найменувань, з яких понад два десятки – ГОСТи, технічні описання, інструкції і сайти виробників. Ще шість – публікації самого Павлишина, з яких 5 – у співавторстві (усі - з науковим керівником).

З тих же сорока джерел, що залишились, майже половину складає література,  видана до 1986 року, тобто до Чорнобильскої аварії. Є й зовсім архаїчнівидання – 1953-го і навіть 1949-го року. Аби моральна застарілість літератури менше кидалась у вічі, вихідні дані  окремих книг приховано або фальсифіковано. 

Втім, найцікавіше у тому, що близько 35% основного тексту дисертації Павлишина становлять текстові запозичення без посилань на джерела або іншими словами – ПЛАГІАТ.

Цікавим є не сам факт його наявності: плагіатом в українських дисертаціях вже давно нікого не здивуєш. Як не здивуєш і тим, що він походить із російських джерел.

Унікальність  плагіату в дисертації Павла Павлишина у тому, що він представляє собою сторінки з російсько -радянських підручників і посібників майже півстолітньої давнини: з епохи до Чорнобиля.

Гендиректор Рівненської АЕС і ексочільник «Енергоатома» –  тобто усієї галузі атомної енергетики України – на початку третього десятиліття ХХІ віку здійснює плагіат із літератури, виданої до Чорнобильської катастрофи! 

Так, майже 99% текстових запозичень без посилань в дисертації Павлишина припадає на довідковий посібник Гуревича Д. Ф., Ширяева В. В., Пайкина И. X.«Арматура атомных электростанций», виданий у Москві у 1982 році.

А окремі фрагменти без посилань запозичено з підручника Маргулової Т. Х. «Атомные электрические станции» 1978 року.

І особливості плагіату, і кількість використаної морально застарілої літератури (там, де проставлені посилання, на неї припадає половина) справляють враження, що автор дисертації у своєму професійному розвитку застряг далеко у дочорнобильському минулому атомної енергетики.

Що обґрунтовано дає право сумніватись у відповідності наукового рівня  дисертації  Павла Павлишина сучасним знанням та інноваціям у цій галузі.

Це також дозволяє ставити запитання до керівництва Енергоатома, до Державної інспекції ядерного регулювання та до Державної інспекції енергетичного нагляду України. Тому, що посадова особа найвищого рівня, яка керує АЕС як підприємством критичної інфраструктури і яка при цьому  просуває вкрай застарілі дані із російських джерел епохи до Чорнобиля під виглядом новітнього наукового дослідження з безпеки атомних електростанцій, на моє переконання, становить загрозу безпеці України. Адже зміст згаданої дисертації ставить під сумнів наявність у Павла Павлишина компетентностей, необхідних для виконання функцій, передбачених посадовими інструкціями генерального директора РАЕС та вирішення завдань, що мають місце на високотехнологічних підприємствах, якими є атомні електростанції в Україні. Особливо в умовах російської війни проти України.

А тепер уявіть собі, щоб сталося, якби Павло Павлишин почав на практиці застосовувати результати своєї наукової роботи?!

Одразу після захисту дисертації Павло Павлишин отримав від Енергоатома 15 - відсоткову надбавку до посадового окладу за науковий ступень. Але я не думаю, що він захистив дисертацію лише заради грошової надбавки. Близьке оточення скандального екс директора вважає, що головною причиною його “наукової діяльності” є банальний нарцисизм, тобто глибока замозакоханість, упевненість у власній геніальності, унікальності та безкарності.