Проблеми мобілізації
Натрапив на огидне відео. В якомусь населеному пункті комендант з озброєними працівниками військкомату заходять в приміщення гральних автоматів і починають виписувати усім повістки. Наскільки я розумію, це не поодинокий випадок виконання працівниками військомату своїх "функцій".
З цього приводу маю що сказати.
По-перше, я пишаюсь своєю службою, і мене обурює, що мою професію принижують до рівня покарання для якихось хронів. Очевидно, що рівень вимог для вступу на службу сьогодні низький через об’єктивні обставини, але це не значить, що армія має перетворюватись на угрупування алкашів, наркоманів, крадіїв та інших елементів вершин суспільного дна. Такою організацією процесу призову, держава принижує і демотивує бійців, які свідомо пішли на службу жертвуючи своїми інтересами, ба, навіть життям. Військкомати поставили цих людей в один ряд з тими, кого кинули на службу у вигляді покарання. Це просто принизливо.
По-друге, за такої системи набору рівень якості мобілізованих настільки низький, що від них більше проблем на фронті, ніж користі. Ще не чув від жодного сержанта чи офіцера про задоволеність великою кількістю не вмотивованих та неякісних бійців. З усієї маси, якою військкомати закидують армію, притомних не більше 10-15%. Усе інше – невмотивований натовп, який тільки створює додаткові проблеми і відбирає на себе цінний ресурс часу та зусиль. Це я кажу, як командир.
На додачу, в поточний момент не передбачено ніякої процедури звільнення військовослужбовців за ганебну поведінку. Тобто непоодинокі випадки, коли командир отримує в своє розпорядження відвертий непотріб, який саботує виконання наказів і здатен у будь-який момент перейти у статус дезертирів, залишивши позиції і підставивши інші підрозділи. Нажаль, мені доводилося стикатися з подібними ситуаціями особисто, і це коштувало життя моїм друзям.
При цьому всьому, командир нічого не може з ними зробити! Позбутися їх неможливо, застосувати силу – подадуть в суд.
У якості приклада додам, що на цьому етапі війни вже мав два інциденти, коли в Донецькій області два мобілізованих алко-тіла додумались погрожувати мені зброєю. Перший - мобілізований солдат, а другий- мобілізований КАПІТАН. А місяць тому довелося зірвати сержантський погон з п’яного хрона, у якого навіть по опухлому обличчю видно, що він системно прокисає. Там і без медкомісії видно, що людина – алкаш, але військкомат вирішив, мабуть, що обличчя такого вигляду достойне представляти ЗСУ і підходить для виконання бойових завдань.
Реалізація процесу мобілізації у подібному вигляді закладає у наш фундамент бомбу, яка може вибухнути у найкритичніший момент. Якщо підхід не зміниться - проблеми будуть лише множитись.
Слава Україні!
А сейчас да..., уже все понимают как все должно быть, только переобуваться на бегу затруднительно ....
Там де вона живе ніхто нікого не ловить і не зупиняє. Можливо десь такі по-одинокі випадки і трапляються - це якісь "дебіли" вислужуються - не хочуть провалити показушний "план" який їм "спустили" зверху, я так розумію.
Це ви по собі інших судите. Звичайна російсько-совдепська практика скривдити будь-кого поза очі задля виправдання власної аморальності та безпорадності.
Все. як і раніше, рухається за принципом "я начальник, ти-дурак"
А vismavista, мабуть, має на увазі, що це армія, отримав наказ-виконуй, отримав план по мобілізації-виконуй, яким би тупим не були наказ чи план.
Дуже прикро, але з 15 року, коли я проходив медкомісію, не змінилось НІЧОГО, інтелектом та здоровим глуздом там і не пахне...
Ті хто голосували за Зе хотіли лехкого життя і мінімум проблем
Ця людина була в бою тоді коли таки судителі диванні тільки чули
про початок війни в Україні. Він про це вже й книгу встиг написати!
Порад від диванних стратегів він не потребує, бо він істинний боєц
ще й поранення отримав. Цей талановитий хлопець,до речи, ще й
пішки пройшов як паломник через всю Європу,щоб на ії крайній
географічній точці повісити український прапор! А зараз він захищає
нашу Батьківщину на фронті й не тобі щось "сказать мягко". Гнида ти!
Те, що пише цей шановний воїн, писав на самому початку війни полковник Стеценко " Я спочатку думав, що мобілізатори просто тупі, але вони навмисно роблять шкоду державі".
Як ви не зрозумієте, що мобілізація не буває добровільною, людей треба іноді ставити перед фактом, заставляти, бо війна сама себе не виграє.
А уже в военкомате специалисты, врачи и психологи должны делать правильный отбор из всей этой массы людей поставленной на военный учет.
Справедливости ради надо и сказать, что в стране нет достаточного количества молодых, физически здоровых, мотивированных, и тем более с опытом воинской службы резервистов, не говоря уже про имеющих опыт боевых действий... Общество откровенно больно из за нездорового образа жизни, плохой медицины и экологии, поэтому в армию призывают слепых язвеников и гипертоников, а на передовой потом не знают что с ними делать.
Не хватает призывников имеющих какой то практический военный опыт, или хотя бы какой нибудь... потому что 25 лет в стране доминировала откровенно пацифистская идеология, армия откровенно разваливалась и почетом не пользовалась... многие годы призыв в армию был почти добровольный или символический. Ну и офицеры закончившие когда то военную кафедру или всю жизнь просидевшие в кабинетах не внушают доверия своим опытом несмотря на получаемые согласно званий полномочия. А в условиях явных организационных недостатков в снабжении и обеспечении армии, особенно на начальном этапе войны и с мотивацией не все так гладко.
Но есть ПЛАН, (главное слово советской эпохи) , и военкоматы вынуждены выполнять его из того состава призываемых что имеется в наличии...
Дайте достойне забезпечення речове та фінансове.
Бо наразі мобілізовані САМІ закупають собі амуницію.
Дайте ДОСТОЙНІ гарантії сім'ям в разі смерті або каліцтва вояка.
Зовсім погано, коли мобілізують чоловіка ВПО, а його родина немає місця де жити та працювати.
Во первых. "Статус учасника бойових дій, відповідно до реєстру Міністерства соціальної політики, на сьогодні отримали понад 770 тисяч осіб.8 мая 2022 г."
Это гигантское количество, и, пусть не все из них могут встать в строй, но армии есть, на кого опереться. Тем более, все эти люди имеют различные льготы в государстве за счет бюджета.
Во вторых, при прохождении медкомиссии, говорю как прошедший этот процесс, врач опирается на "жалобы есть"? Если нет, значит, годен.
Увы, отбор вообще отсутствует.
Так что, организация призыва-системная проблема, отдельно от других армейских проблем она не решится.
Т.е. часть из них уже в таком возрасте что целесообразность их призыва сомнительна, часть чиновников возможно наполучала в период 2014-2016 гг за кратковременную командировку на Донбасс, но вряд ли могут считаться реально боевыми единицами (тут больше вопрос к самой ситеме льгот) и оставшаяся часть уже давно на фронте...
И боюсь, что опереться армии в тылу на имеющих опыт боевых действий, будет уже не на кого ...
Напишіть Резнікову й у ГШ, можливо почують.
Крім того, придатність визначає ВЛК з числа цивільних лікарів, якщо написано"придатний", то ми такого військовозобовязаного призиваємо.
Бо якось не дуже справедливо виходить, що одні мобілізувалися, а інші просто бухають і розважаються. "А що, так можна було?"
1. Проблема: хаотичний, рендомний набір з мобілізації (без пріоритезації за навичками/мотивованістю; формально, "для плану").
Є значна кількість чоловіків(громадян України), які не прагнуть служити на війні, але якщо покличуть, то готові йти. За соц.опитуваннями з фокус-груп таких є 20% від кількості тих, хто підлягає мобілізації (тобто з 18 мільйонів чоловіків від 18 до 60 це 18/5=3.6 мільйона).
Проте військкомати (називаються зараз "центрами комплектування") не мають жодного системного обліку таких людей. Військкомати залишилися у минулому столітті, з листочком та пухким журналом, іноді - з найпростішою базою даних. Немає ані софту для цього, ані системи пріоретизації людей за навичками, мотивацією, здоров'ям, військовим досвідом.
По суті зараз здійснюється випадкове формування людей в коробки для виконання моб.плану. Дуже схоже на навмисне наповнення ЗСУ тими, хто воювати не готовий (нещодавній приклад: із 600 мобілізованих у бій пішли 60, це результат лову людей по повістках у парках, а не прийому мотивованих). Якщо в 2014 у Криму понад 90% управління "К" СБУ перейшло на бік РФ, то й зараз серед людей у погонах є теж якийсь відсоток таких, які цілком усвідомлено набирають по мобілізації якомога небоєготових людей.
Рішення з боку держави:
а) автоматизувати процес. Людина (хоча б і з-за кордону) повинна мати можливість зайти в ДІЮ (або через банківську картку в інет-додатку, або через номер ІПН у будь-якому укр.банку/держ.офісі фізично), заповнити опитувальник про готовність служити в ЗСУ, в поліції, в лікарні та ін. Вказати досвід служби, базові показники здоров'я (чи всі кінцівки на місці, який зір, які захворювання), в якій ролі готовий надавати допомогу Україні. Ці заявки повинні оброблятись софтом, який максимально ефективно будує чергу на мобілізацію. Вибачте, але зараз у замовленні копійчаної піци у 147 разів більше автоматизації/прозорості, ніж у вирішенні питання про відправку людей на можливу смерть на фронт.
б) має бути мінімальна публічність та колегіальність у питанні відправлення людей на фронт. Нехай у районі буде комісія з 7-12 ветеранів війни/АТО, журналістів, які визначають, кого відправляють з мобілізації на фронт. Коли затюканий майор одноосібним рішенням відправляє випадково наловлених хлопчаків на фронт - це помилка держави. Колегія має подивитися на те, що військком запропонував бажаючим воювати йти, що набрано найкращих із наявних.
2. Проблема: у тих громадян України, хто не здатний вбивати ближнього, має бути вибір. Є низка людей (християни, наприклад), які не можуть вбивати людину.
Для християн, наприклад, норма Біблії має пріоритет над вказівкою чиновника. Формувати ЗСУ з таких - не варіант, вони все одно не вбиватимуть нікого. Християни - не зрадники, вони просто передусім християни, а потім громадяни.
Рішення треба шукати, воно не лежить на поверхні. Можливі будь-які способи альтернативної служби/роботи від них: робота за професією на ЗСУ, не пов'язана із вбивствами (програміст, лікар, водій у тилу). Можливо стягнення з них більшого податку на війну (але з гарантуванням їхнього права не вбивати). Але таким людям треба дати прозорі гарантії, інакше вони однаково знайдуть спосіб не брати участь в боях, але й користі від них держава не отримає. Відсутність такого регулювання веде до нерозуміння та напруженості у суспільстві.
Рішення з боку держави:
норма Закону про альтернативне виконання обов`язку з мобілізації для тих, хто не може вбивати.
3. Проблема: фактично радянське законодавство (наприклад, про отримання дозволу на виїзд у мобілізаційний період) 1992 року не кореспондується з тим, яким є суспільство України зараз.
Майдани перемогли не тому, що був жорсткий обов'язок про явку на Майдан від кожного міста. Люди йшли під кулі снайперів на Майдані не за мобілізацією. І зневажливо ганяти людину за довідкою до військкомату для виїзду в сусідню область - це радянське мислення, що залишилося в головах вихованих ще за радянських часів/шаблонів військових.
Шлях України - це ДІЯ, це ПроЗорро, коли ефективно, вигідно, ********* технологіями є рішення (і з обліку чоловіків, і з оплат). Якщо ПроЗорро працювало, то врешті-решт мають бути закупівлі/найом на кадрові позиції військової служби за принципом тендеру-найму військового для виконання тієї чи іншої служби на фронті (і громадянин Ізраїлю чи Німеччини повинен мати право брати участь у такому конкурсі та воювати за Україну за гідну оплату).
На уламках радянського законодавства можна побудувати лише радянську армію. Радянські норми - це не Майдан, це не НАТО, це не перемога.
Рішення від держави:
радянські норми про військове рабство щодо заборон пересування (як і щодо оплат військовим) мають бути переглянуті. Військові не вміють чути та вибудовувати баланс, це не питання для нормативного акту саме Міноборони, але питання для мудрого парламенту. Потрібно раціональне та зважене регулювання обмеження свобод за допомогою ІТ-технологій. Дуже легко ув'язнити всіх, але це вже радянський підхід, а не підхід Майдану/Віче.
4. Проблема: несправедливість, нерівність у мобілізації демотивує.
Факт: ані високопосадовці, ані їхні члени сімей не потрапляють у мобілізацію. 110 років тому дочка російського імператора служила у шпиталі санітаркою, 10 років тому родич королеви Англії служив в армії Англії в Афганістані. І це було справедливо. Не можна вимагати віддати життя інших, якщо сам сховався від війни (з порушенням Закону чи без такого - але сховався).
Рішення від держави:
створення публічного Реєстру державних службовців 1-7 рангу та їх членів сімей, у якому буде опубліковано місце фізичного знаходження членів їх родин, інформацію щодо їх участі у війні, мобілізації (лише фото з автоматом в кущах не є такою участю). Відмова в наданні інформації чи ухилення має мати наслідком звільнення такого держслужбовця з забороною займати держ.посади.
5. Проблема: люди не готові віддавати життя фронті лише з дурості/некомпетентності.
Наприклад, війська орків мають безпілотники та навчилися вражати місця відпочинку українських військових (казарми). Вже десятки разів всі дійшли висновку, що треба солдатів під час сну розсредотрчувати (тоді немає сенсу армії РФ вражати цю казарму). Але мобілізованих знову і знову збирають до казарм. І багато разів було, що гинуть усі разом уночі. Ось на таку тупу смерть (просто тому, що комусь ліньки розосередити їх по хатах) теж не хочуть іти.
Рішення від держави:
а) публічно карати командирів, винних у смерті підлеглих
б) виправляти такі "вузькі" місця та говорити про це вголос, бути чесними зі своїми громадянами. Інакше у вигляді форумів це все одно дійде до населення.
6. Проблема: корупція демотивує.
Так, Начальник Шевченківського управління поліції у Харкові Едуард Коваленко - доларовий мільярдер та зразок зневаги і Законом, і населенням, просто харківський ментівський еталон приховування злочинів та приписок. Чому він не у в'язниці?
І таких по 300 черв'яків у кожному місті-мільйоннику. Як мінімум 2-3 бюджети України розкрадаються на митниці, у податковій, у поліції, у сфері видобутку газу, Укразлізниці, розподілі гуманітарки.
Вибачте, але у тисячах люкс-апартаментів біля Львова, Ужгорода, Франції інвестовані ще 2-3 військові бюджети України (вкрадених). Ми не здатні годувати всю корупцію Львова та Ужгорода у майбутньому.
Рішення від держави:
негайне формування дієздатної системи боротьби з корупцією. Поки що держава не боїться відправити людину на фронт на смерть, але торкнутися полковника Едуарда Коваленка - боїться.
Очевидно, що потрібно віддавати сферу боротьби з корупцією до рук якоїсь іноземної компанії, наприклад, зі сфери безпеки. Адміністрування митниць треба віддавати на аутсорсинг іноземній аудиторської структурі.