Наша зброя — це культура. Чергова відзнака — це не мій успіх, а наша спільна боротьба

У неділю, 4 грудня, я отримала Премією імені польського письменника, перекладача Станіслава Вінценза "За гуманістичне служіння та внесок у розвиток регіонів" на Форумі Via Carpatia. І присвятила її Володимиру Вакуленку — дитячому письменнику і поету, якого вбили російські окупанти.

Я не думаю, що я достойна цієї великої премії. Моя боротьба, це клопітка праця і випробування для перемоги України, а не відзнак і премій. Але я це приймаю як велику честь і присвячую її Володимиру Вакуленку і всім діячам культури, які були замордовані і вбиті московськими окупантами.

Ми можемо подивитися, що роблять окупанти, коли заходять у село чи місто: вони винищують усі пам’ятки культури, музеї, книги, а що найгірше — вбивають наших представників культури. Одним із таких є дитячий письменник і поет Володимир Вакуленко. Його талант оцінили численними літературними преміями, але це не аргумент для московських звірів. Вони нищать, вбивають і катують таких великих персон.

Вакуленко зник в березня у селі Капитолівка, що поблизу Ізюма. Його викрали окупанти, а спочатку катували і допитували. Він загинув, як тисячі ще не відомих нам. Могила №319 — там знайшли його документи і тіло. Мені вже не страшно про це думати. Страшно, що це може продовжитися.

Служу Українському Народу і нашій Батьківщині, щоб таких звірств не було, а кривдники отримали своє покарання. Премія Вінценза вчергове відзначає вдячність суспільства за мою працю. Разом до перемоги, друзі!