держдума рф одержима Україною

Те, що путін одержимий ідеєю реставрувати Радянський Союз чи створити нову версію російської імперії, — ні для кого не секрет. Саме такі наративи роками просували в російському соціумі. Ключовою ж метою цієї пропаганди було повернення України під контроль росії. Тож, озброївшись девізом Льва Троцького "Без України немає Росії!", державна машина кремля вибудувала абсолютно оксюморонний образ нашої держави: водночас "братнього народу", "молодшого брата, що загубився" та "ворога, який прагне знищити росію". Жонглюючи різними наративами залежно від потреб, пропаганда розігнала навколо України справжню істерію.

Не стала винятком і так звана держдума рф, яка, хоч і давно не має реальної влади, важлива з погляду функціонування керованої демократії. Ми проаналізували стенограми засідань цього органу з 1 січня 2014 року та виявили, що "дискусії" в ньому зациклені на Україні, українцях та інших шаблонних наративах.

Так-так, для депутатів держдуми рф ми завжди були в центрі уваги. Якщо порівняти згадки про Україну та українців зі згадуваннями інших держав і їхніх мешканців, то отримаємо феноменальний показник — про нас говорили понад 7 тисяч разів. Натомість про США та американців згадували майже 4600 разів, а про давно зниклий Совєцький Союз — 3200. Прикметно, що про НАТО, яке "хоче зруйнувати росію", та Європейський Союз ішлося приблизно стільки ж разів, скільки й про Вірменію чи Молдову. А Сирія притягувала більше уваги депутатів, ніж "братня" Білорусь.

Якщо проаналізувати поденні згадки у стенограмах держдуми, то виявиться, що Україну хоча б раз згадували у 80% випадків, а це 511 із 640 днів, коли засідали депутати. Найактивніше про нашу державу депутати рф говорили під час анексії Криму та на початку війни в Донецькій і Луганській областях. Навіть початок повномасштабного вторгнення не перевищив показник 2014 року.

Цього не скажеш про обговорення НАТО. З початком повномасштабного вторгнення Північноатлантичний альянс значно частіше з‘являється на порядку денному. Наратив про агресію "колективного заходу" повинен лунати звідусіль.

Наприклад, на останньому засіданні голова комітету держдуми з оборони андрєй картаполов розповів: "У 2022 році наша країна зіткнулася з безпрецедентною гібридною агресією Сполучених Штатів та НАТО. Так званий цивілізований Захід руками київської влади розв'язав проти росії повномасштабний військовий конфлікт, жертвами якого стали тисячі мирних жителів. І їх могло бути ще більше, якби росія не випередила укровермахт на початку чергової кривавої авантюри".

Натомість у листопаді 2015 року держдума переймалася "втягуванням Чорногорії в НАТО", а у березні 2016-го — тим, що "Латвія перетворюється на зону підвищеної активності НАТО". Так, тоді алексєй пушков, голова комітету держдуми з міжнародних справ, не забув згадати й про нацистів в Україні: "Треба сказати, що, з іншого боку, ультранаціоналісти та неонацисти, відповідні організації й в Прибалтиці, і в Україні є найактивнішими поборниками активізації НАТО у військовому відношенні на своїх територіях".

Натомість про Сполучені Штати в держдумі згадували регулярно: могло йтися і "про глобальне домінування", і "про американську пропагандистську машину", і про "агресію в Сирії та Югославії".

Хоча про Україну та українців держдумівці говорили найбільше, згадок про президентів нашої держави дещо менше, ніж про керівників інших держав. Звісно, ручні депутати кремля найчастіше згадували путіна. На другому і третьому місці, але зі значним відставанням, — лєнін і сталін. Ще далі — експрезидент США Дональд Трамп та експрезидент України Петро Порошенко. Натомість віктора януковича згадували майже втричі частіше, ніж самопроголошеного президента Білорусі алєксандра лукашенка.

Також не може не дивувати, наскільки добре засідателі держдуми рф знають українську географію. Ми виявили згадки про сотні населених пунктів нашої держави: Київ, Донецьк, Луганськ, Одеса, Харків тощо. Столицю України, наприклад, згадували вп’ятеро частіше, ніж Берлін. Це при тому, що наративи про "київських карателів" чи "київських націоналістів" ми до уваги не брали. Натомість тимчасово окупований Крим депутати держдуми згадали аж понад 5 тисяч разів!

Цікаво, що на кількох засіданнях згадували навіть найзахідніший обласний центр України — Ужгород. Зокрема, ще в березні 2014 року, владімір жиріновскій стверджував, що нібито "сам сто разів об'їжджав Ужгород — усі говорять по-угорськи чи російською, але до України він жодного стосунку не має!".

Насамкінець, ми не могли не проаналізувати популярні кремлівські наративи про бандерівців, карателів, фашистів, націоналістів і виявили понад 2700 згадок за цими ключовими словами. Найчастіше йшлося про фашизм, нацизм або неонацизм. Регулярно депутати держдуми згадували Гітлера — 275 разів, Степана Бандеру або бандерівців — 229, "Правий Сектор" — 69, "Азов" — 49, карателів — 33. Подекуди всі ці слова перепліталися в одну суцільну фразу, як у випадку з вячеславом ніконовим, який у квітні 2014 заявив: "Нова влада прийшла з майдану, де основним гаслом було зовсім не 'Слава Європейському союзу!', а 'Слава Україні! Героям слава!' — клич бандерівців, дивізії СС 'Галичина', карателів, які знищили сотні тисяч поляків, угорців, євреїв, росіян, це 'Хайль Гітлер!' у бандерівському виконанні, це кричали на майдані і Яценюк, і Турчинов, і Порошенко, і Тимошенко".

Таким чином, навіть за допомогою поверхового аналізу можна зрозуміти, що риторика у нижній палаті російського так званого парламенту стала оплотом пропаганди, а не політичної дискусії. І ледь не центральною її темою стало обговорення України.

У наступному огляді ми детальніше розглянемо наративи, які звучали у держдумі після повномасштабного російського вторгнення.