Наш Семен

В ніч з 17-го на 18-те червня минулого року ми з Volodymyr Rashchuk поїхали зустрічати групу з трьох осіб. Разом з Юрій Бутусов , Америкою і Володимир Назаренко прибув ще й Сем. Хоча ми говорили йому, що потреби не має.

Переправляючись до нас в човні з Бутусовим, так як мостів вже не було, на середині річки вони перекинулись. Сем повернувся назад, доповів, що вони перекинулись, що частина майна втрачена і погріб на протилежний берег до нас.

"Пацани, а давайте щось підірвемо? Можна я схожу? Я організую супровід і евак! Я поїду! Зараз принесу! Прикрию, ідіть! У нас все 05."

Це все і далеко не все, наш Семен…Дуже активний та непосидючий, надсміливий, мотивації вистачало на весь підрозділ, для якого він і був прикладом.

За своє життя ніколи не коштував алкоголю, не палив жодної цигарки. Турбувався за навколишній світ і забороняв нам використовувати пластик. Мріяв лікувати дерева. Багато дерев висадив, є ті, які виросли у нього з зерняток. Надземна Людина!

Він евакуйовував мене, пораненого, дев'ятнадцятого числа, саме тоді ми бачились востаннє. Двадцять першого червня 2022 року він загинув від авіаудару.

Рана в моєму серці від загибелі Семена не загоїться ніколи та буде кровотичити все життя. Ці рани будуть все життя нагадувати мені, хто одвічний ворог Української Нації та не дадуть навіть шансу пробачити московитам їх навали.

Вічна пам'ять Герою!

Слава Україні!

Слава Нації!