Увійти в історію
АБИ УВІЙТИ В ІСТОРІЮ ЯК ПРЕЗИДЕНТ-ПЕРЕМОЖЕЦЬ ЗЕЛЕНСЬКИЙ МАЄ СТАТИ ПРЕЗИДЕНТОМ-РЕФОРМАТОРОМ
(а з цим у нього великі проблеми)
11 листопада 2022 року українські війська звільнили Херсон. Після цього характер російсько-української війни радикально змінився. Війна забуксувала. Кожна зі сторін буквально вигризає одна в одної квадратні кілометри території, перетворюючи в суцільні руїни міста та села на лінії розмежування.
Якщо минулого року ми звільнили Київщину, Житомирщину, Сумщину, Харківщину та Правобережжя Дніпра, то цього – Андріївку (в якій до війни проживало менше 100 осіб), Роботине (480 осіб), Старомайорське (682 особи) тощо. Найбільшим військовим трофеєм цього року залишається Бахмут. На жаль, не нашим...
Війна забуксувала у кривавій мʼясорубці. Ба більше, психологічно для значної частини українців вона перемістилась кудись далеко. Так, ми більшість з нас досі активно донатить, волонтерить, вірить в ЗСУ, але черги у військоматів залишились у далекому минулому. Всі, хто прагнув воювати, давно на війні, на небі чи в госпіталях.
Так само пробуксовує міжнародна підтримка України. Нам наче дають зброю, яку ми просимо, але дають так, аби ми не програли – для перемоги її явно бракує. Як все більше бракує мотивованих бійців, які вміють цією зброєю користатися та прагнуть узяти її в руки. Листопадове число журналу Time вийшло з підзаголовком-анонсом головної статті на обкладинці: "Самотня боротьба Володимира Зеленського". Цей заголовок пояснює інший: "Минуло близько двох років. Росія все ще контролює пʼяту частину української території. Десятки тисяч загинули. Глобальна підтримка війни скорочується".
Нам дуже хочеться вірити, що ми виграємо війну. І ця віра конче потрібна, аби цю війну не програти. Але віри в ЗСУ наразі вже замало. Або країна справді почне ставати на військові рейки з усіма лихами та тяготами великої війни, коли війна знову стає всенародною, як на початках, або ми маємо прийняти перспективу перемовин. Бо ніхто не любить довгих воєн. Політикам треба продавати своїм виборцям видимі успіхи, а не безкінечну боротьбу за цінності та ідеали.
Зеленському треба нарешті зрозуміти, що без радикальних змін всередині країни, він змушений буде домовлятися з путіним. І це буде його політична смерть. А для цього він має усвідомити, що час коли він усім подобався і був національним та глобальним героєм, минув. На часі зняти камуфляж і відкривати другий фронт – фронт радикальних реформ – всередині країни. Черчілю та Рузвельту не потрібна була військова форма, аби перемогти Гітлера. Натомість Сталін, Мао, Фідель та й той самий Гітлер – не вилазили з військових френчів.
Згадана вище стаття в TIME, у заголовок якої винесено цитату українського Президента: "Ніхто не вірить в нашу перемогу, як я вірю! Ніхто!", має стати холодним душем для нього. Його акторські таланти більше не зачаровують світ. Його ораторське мистецтво втратило свої чари. Чим довше буксуватиме війна у криваві мʼясорубці, тим менш охоче допомагатимуть нам друзі та партнери.
А це значить, що прийшов час робити ставку на внутрішні ресурси. Прийшов час продемонструвати своїм співгромадянам, що президент готовий почати війну на внутрішньому фронті, фронті радикальних реформ. Війну проти кричущої корупції, соціальної несправедливості, вбивчої бюрократії та буйної реінкарнації радянщини в усіх сферах життя. Ключ до перемоги на фронті наразі лежить в радикальних реформах у тилу.
Бо посадити Борисова чи звільнити Резнікова – то гарне шоу. Яке тільки збільшило корупційну ренту "за ризики". Поламати систему та створити нову – справжній виклик для справжнього лідера. Без цього рано чи пізно Зеленському прийдеться бодай для себе визнати, що ми не надто відрізняємось від росіян. А визнавши це, сідати домовлятися з путіним про умови миру. Що для Зеленського однозначно є політичним самогубством.
Але для радикальних реформ всередині країни президенту потрібна радикально інша команда, аніж та, з якою йому комфортно працювати і з якою він пройшов 20 місяців війни. І це для нього найбільший виклик і найбільше випробування. Бо вірність, зухвалість і навіть креативність аж ніяк не гарантують системність, глибину та доброчесність. Для радикальних реформ президенту потрібні соратники, які мріють про згадку в підручниках історії, а не про маєток в Конча-Заспі. А таких наразі навколо Зеленського не густо...
Вистояти – не значить перемогти. Наразі очевидно: харизми Зеленського бракує, аби тримати в тонусі наших друзів та партнерів. Її бракує, аби робити дива на фронті. Її бракує, аби реформувати країну. Час харизми минув – потрібні радикальні реформи!
В мене немає жодних сумнівів, що Зеленський одержимий бажанням перемогти путінську росію. Але увійти в історію президентом-переможцем він зможе тільки ставши президентом-реформатором. А з цим у нього, на жаль, великі проблеми...

Зараз навіть немає впевненості, що все контролює д'Єрьмак.
Бо може з'ясуватись, що всі команди всередині країни віддає один з численних маловідомих "помічників" у ОП.
його більшість в парламенті, його люди на всіх посадах, всюди його підпис.
я навіть не знаю, несе єрмак якусь юридичну відповідальність? його підпис має значення, тільки в списках на зарплатню працівникам на банковій, та ще мабуть при закупівлі канцтоварів та харчування.
д'Єрьмак он на перемовини про "формулу миру" їздив, зустрічі проводив. Це входить до повноважень голови ОП?
Всі маєтки, авто і бізнес записані на бідних родичів, які у разі чого відповідатимуть за усією суворістю Закону.
А справжній хазяїн лише користується для своєї вигоди та задоволення, не маючи жодної відповідальності.
От так і з зєлєю може виявитись. Відповідатиме за все він, а рішення приймає хтось невідомий, з якого "взяткі гладкі".
у зе!поца ще є можливості вилізти з того гімна, в яке загнав україну, сухим чистим та сіяючим?
чи, до кого звертається автор?
до нас?
А в мене не просто сумніви , в мене впевненість що йому потрібно виконувати вказівки ФСБ!
дуже погано закінчить. я про це писав, відразу після стадіону, коли було ясно, хто наступний президент.
а так, сидів би собі в коміках. бухав нюхав приколювався. може б, навіть, до москви чухнув.
Да уж- таких кардинальных реформ Украина еще не видела
Полет в Оман!
Вагнергейт !
Чонгар!
Треть страны в руинах!
Миллионы беженцев !
Коррупция невиданных масштабов!
И ,несмотря на все это,
Есть еще придурки
Которые эти реформы хотят продолжить
Совсем, бл....., нет мозгов!!
Ось тут пане Друзенко, Ви і дали відповідь на те, яким ввійде в історію Зеленський.
Погляньте назад, хоча б з 2019р.
1. Він не визнає власних помилок. Ніколи.
2. Він "кришує" усіх "зашкварених" соратників/підлеглих. Звільняє, відсторонює від годівниці, але категорично захищає від правоохоронних органів.
3. З приходом в "міньйони" Єрмака, ситуація ускладнилась максимально. Тепер він уже навіть не звільняє "зашкварених", Шурма як приклад. Всі кадрові зміни в ОПі/Кабміні - наслідок підкилимної боротьби задля підсилення позицій Єрмака.
І от чи є підстави вважати, що в наприкінці 2023р., Зеленський "вичистить" верх, наразившись на потенційний злив негативу уже про нього?
Але якщо навіть так і зробить, то кого ж призначить в замін? В нього взагалі відсутній кадровий резерв. Вся його кадрова політика - подивитись на кандидатаякого приведе голова ОПи і послухати його самовихваляння. Якщо фізіономія і казки сподобаються Зеленському - він призначить навіть не звертаючи увагу на усілякі зауваження СБУ. І плювати що це зрадник або "син лейтенанта Шмідта." Тому максимум - звільнення пари міністрів/топчиновників/генерала і перекладання всієї вини на них. Але навіть це досить фантастично. Більш того такий підхід до кадрів може привести лише до повного ступору влади, при масовій заміні чиновників Зеленським.
Такі от особисті якості у людини, яку обрали в 2019р. Тепер отримуємо наслідки.
Він краще всіх знає як треба!
І завжди знав - але забув.
Але от зараз згадав.
По-перше, нагадую всім "умнікам", які дають безцінні поради, але так і не сподобились прочитати Конституцію своєї країни та усвідомити, яку роль грає в країні президент.
По-друге, навіть якщо б у нас була президентська держава, членограй, очевидно, не грає (бгг) жодної ролі і нічого не рішає. Рішає дєрьмак і його ригоанальні уйобки. Звідси і результат. Щєля може скільки завгодно розказувать по світах, який він молодець, а по факту - дєрьмак своїх друзів чіпати не дозволяє нікому. А хто привів ригоанальних уйобків у владу, чи не пан друзєнко випадково? Ото й вся історія. А тепер рафік не уінауат...
На мою думку, на даному етапі країну може врятувати лише диво. Наприклад, військовий заколот з розстрілом ригоанальних уйобків. Або смерть ***** і розпад мразії. І те і те - дуже маловірогідно. Ну, зато такі як друзенко поржали, і їм хужє нє стало.
и лидор уже сейчас лихорадочно думает как бы так незаметно отползти со своими "чемоданами бриллиантов" со сцены одного вахтёра, чтобы зрители-голодранцы не затоптали
Ніяк не зрозуміють що членограя потрібно терміново гнати з влади. З ним втече і квартал95.
The lonely fight of Janissaries descendant.