ЗБРОЙОВИЙ МЕМОРАНДУМ І ЗРАДА У КОНГРЕСІ

Дві новини протилежного напрямку одночасно гуляють в інформпросторі. Перша — переможна: Україна щось там підписала з США про спільне виробництво зброї, якогось Франкенштейна згадують. Друга — зрадофільська: Конгрес США таки провалив голосування щодо надання допомоги Україні, а всі гроші підуть на Велику Американську Стіну на кордоні з Мексикою.

Обидві новини — не фейки, але не несуть змістовного навантаження. Пояснюю.

Щодо обміну спільного виробництва зброї та обміну технічними даними США і України підписали лише меморандум (мене від цього слова вже нудить). Як відомо, меморандум — це ні про що. А конкретні угоди з американськими виробниками зброї з обсягами і строками тільки розробляються.

Частина з них буде підписана, зокрема, про використання американських ракет у системах ППО радянського виробництва — це і є програма FrankenSAM. Вона дуже актуальна, і може бути реалізована у середині 2024 року. Все інше, зокрема, виробництво снарядів НАТІвських калібрів і бронетехніка — не раніше 2025 року. До якого ще треба довоювати.

Тобто, маємо черговий гучній анонс замість тихої професійної роботи з результатом на фронті. Як склалося з морськими безпілотниками, наприклад.

Тепер про підтримку України з боку США. Рада Представників Конгресу (де більшість республіканців) це питання взагалі не голосувала. Відбулося лише рейтингове голосування у Сенаті — верхній палаті Конгресу — щодо внесення питання допомоги в зал. І голосів не вистачило.

Підкреслю, що мова не виключно про Україну, а також про Тайвань та Ізраїль. Щодо яких навряд чи існує «втома», про яку згадують стосовно України.

Розклад такий: республіканці готові голосувати за виділення коштів (може, в трохи зменшеному обсязі), але лише за умови виділення чималих грошей на облаштування кордону з Мексикою. Бо цього хочуть виборці південних штатів, де мешкає багато прихильників Дональда Трампа.
Саме тому Білий Дім не поспішає приставати на вимоги (фактично, шантаж, чого раніше не було) республіканців, бо це по факту робота на опонента. Яка зменшує шанси Джозефа Байдена на переобрання, які і так не дуже певні.

Але Баден вже заявив, що готовий йти на певні поступки республіканцям. Тобто, він вважає, що підтримка демократії у світі важливіша за його другу каденцію (вчиться, українські політики!).

Тому рішення по підтримці від США ще попереду. Але затягується, і це неприємний факт.

Чисто європейське фінансування — у п’ять разів менше. Його вистачить для фінансування ЗСУ, а от на пенсії і та інші соціальні виплати — ні. Відповідно, посилиться криза неплатежів за комуналку, потім почнуться складнощі з торгівлею. Далі самі розумієте.

Так що без допомоги від США не обійтися. Але є й нюанси, які говорять про унікальну українську стабільність: навіть якщо фінансування зменшиться, владні корупціонери не постраждають. Тому що вони зараз активно переорієнтовуються на відкати від будівництва оборонних споруд замість ремонту доріг і перекладання бруківки.