Еволюція оборонних закупівель в Україні: до чого прийшли і як це покращити?

У 2020 році ми з колегами із НАКО  працювали над законом про оборонні закупівлі, який мав стати новим стандартом у сфері державних закупівель. Закон був унікальним з багатьох причин, але найголовніше те, що він став першим подібним законодавчим актом сектору оборони в Україні, створеним за участі різних представників громадськості.  

Однак тривалі процедурні моменти зіграли проти нас. Документ, який мав знизити корупційні ризики і привести законодавство про оборонні закупівлі у відповідність до стандартів НАТО, не був впроваджений вчасно. І коли в лютому 2022 року розпочалася повномасштабна війна, у Міністерстві оборони були змушені перейти на так звану пряму процедуру закупівель. Це означало, що контракти укладалися без проведення тендерів, без жодної прозорості, адже пріоритетом була швидкість і задоволення нагальних потреб армії.

З одного боку, це дозволило швидко забезпечити армію необхідними ресурсами. З іншого  – такий підхід створив численні корупційні ризики. Ми побачили випадки завищення цін, непрозорих угод та скандалів, які сколихнули суспільство. Найвідомішим прикладом є так званий «яєчний скандал», коли армія купувала яйця за 17 гривень за штуку. 

Цей та інші скандали зрештою призвели до відставки міністра оборони Олексія Резнікова. При тому що сам Рєзніков зробив чимало для прозорості та підзвітності галузі:  наприклад, запровадив при МОУ Офіс з підтримки змін, який очолила громадська діячка Юлія Марушевська. За цього міністра, відновив роботу тендерний комітет Міністерства оборони, знову почали використовувати систему ProZorro для проведення закупівель, що дозволило повернути  на цей ринок конкуренцію.

 З’явилася Антикорупційна рада при Міністерстві оборони, яка почала здійснювати нагляд за процесом закупівель. Запрацювали дві агенції: Агенція оборонних закупівель ( відповідає суто за закупівлю озброєння) та Державний оператор тилу ( купує одяг, харчі, ліки тощо). Усе це суттєво покращило професіоналізацію і централізацію закупівель.

Зараз ми уже можемо говорити про певні успіхи.  Так Агенцію оборонних закупівель очолила Марина Безрукова – менеджерка, що має великий досвід в управлінні ланцюгами постачання та розвитку партнерств з іноземними компаніями. І з-поміж її досягнень за півроку на посаді – зменшення частки посередників у процесі закупівель. На внутрішньому ринку всі контракти укладають безпосередньо з виробниками, на зовнішньому ринку кількість прямих угод зросла з 20 до 60%. Крім цього, агенція уклала понад 20 прямих контрактів з міжнародними виробниками озброєння.

А завдяки Державному оператору тилу, через відновлення тендерів і прозорі процедури, армія почала купувати яйця по 3 гривні, заощаджуючи кошти. Так конкуренція і прозорість можуть знижувати ціни і, відповідно, зменшувати витрати державного бюджету.

Але все це –  лише початок .Наприклад, зараз на державному рівні затверджено так звану «дободачу» – фінансове забезпечення на харчування одного військовослужбовця. Ця сума становить лише близько 127 гривень на день. В умовах сьогодення це виглядає зовсім нереалістично – нагодувати людину за таку суму, не кажучи вже про якісне харчування. 

Ця проблема потребує уваги не тільки з боку Міністерства оборони, але й Верховної Ради, і Прем'єр-міністра. Ми вже чули численні нарікання на якість продуктів, які постачаються до армії, і нещодавно міністерство заявило, що вилучило 200 тисяч тонн неякісної продукції, яку планували доставити військовим.

З-поміж інших, не менш важливих завдань – залучення нових, якісних постачальників до співпраці з Міністерством оборони. Багато підприємств досі уникають співпраці з державою, побоюючись корупції та бюрократії. Ми працюємо над тим, щоб змінити цю ситуацію і створити сприятливі умови для малого та середнього бізнесу, щоб вони могли зростати і розвиватися завдяки державним контрактам. 

Важливо також забезпечити пряме спілкування з тими, хто є кінцевими споживачами цих закупівель – з нашими військовими. Нам потрібно чути їхній зворотній зв'язок, а керівництво Генштабу, Міноборони, відповідні агенції, громадянське суспільство, антикорупційні ради, журналісти та суспільство загалом повинні спілкуватися між собою. Лише так ми зможемо досягти ситуації, де наші військові будуть повністю задоволені умовами, в яких вони служать.

Іншим важливим питанням є стабільність роботи кадрів у сфері оборонних закупівель. Сьогодні ми стикаємося з турбулентністю у Міністерстві оборони, що ускладнює залучення та утримання фахівців. Люди мають знати, що їхня робота в цій сфері буде тривалою і стабільною, а нові агенції продовжуватимуть функціонувати без загроз закриття чи зворотного відкату реформ.

Не можна також забувати про корупційні кадри старої системи, які досі залишаються в МОУ та по стороні бізнесу. Їхнє бажання повернутися до старих схем є серйозною проблемою, яка гальмує реформи і знижує ефективність нововведень.

Олена Трегуб

виконавча директорка Незалежної антикорупційної комісії (НАКО), членкиня Антикорупційної ради при Міністерстві оборони України