Про шлях до реформ в українській науці

Інтерв'ю з кандидатом технічних наук Олександром Березком

Яка роль відкритої науки у перезапуску національної наукової системи? Чому надважливо реформувати систему оцінювання науки? Про це наше інтервʼю з українським науковцем і громадським діячем Олександром Березком, який має багаторічний досвід реформування науки в Україні, розпочавши цей шлях ще зі студентських років. 

Свого часу вчений заснував науковий форум "Litteris et Artibus", бере активну участь у міжнародних проєктах і, зокрема, працював у Eurodoc — загальноєвропейській раді молодих учених.  

Олександр Березко підкреслює необхідність підвищення достовірності наукових результатів і покращення видимості українських досліджень через відкритий доступ.

Олександре, сьогодні Ви – один з провідних експертів з відкритої науки в Україні, колишній президент Eurodoc і координатор великих міжнародних проєктів, які допомагають реформувати систему освіти та науки в Україні. Як все почалося?

Мабуть, варто почати зі студентських років у Львівській політехніці. На п’ятому курсі я вперше потрапив на "дорослу" наукову конференцію. Мені так сподобалися презентації та дискусії, що я відразу ж вирішив організувати свою – про комп’ютерні науки та інженерію. Ідея швидко знайшла однодумців, з’явилися нові ініціативи, і вже у 2009 році я запустив у рідному університеті Міжнародний молодіжний науковий форум "Litteris et Artibus", який став мультидисциплінарним. До початку війни у 2014 році він встиг вирости у справді масштабну міжнародну подію з абсолютно унікальною атмосферою: представники різних наукових напрямів та країн збиралися разом, щоб обговорювати актуальні виклики науки, суспільства й технологій… До речі, "ключовими" доповідачами часто були дуже досвідчені вчені, а не лише молодь. Загалом з 2009 по 2021 рік я організував 10 таких форумів, у яких взяло участь близько 5000 молодих вчених з 42 країн світу.

25 листопада 2010 року, Львів. Запуск повітряних кульок на честь відкриття форуму. Перед тим, як відпустити кульки, учасники написали на них свої імена та країни.

Звучить масштабно. Хто з учасників запам’ятався найбільше?

Якщо не гуглити… Пригадую яскравий виступ професора Абдулли Яваса з Університету Вісконсину в Медісоні (США) про фінансові бульбашки, цікаві доповіді Хідекі Івакі з Університету Кіото Сангіо (Японія), Тоні Рос-Геллауера з Технічного університету Граца (Австрія), мого друга Гарета О’Ніла – амстердамського ірландця, а також колег з Туреччини та Вроцлавської політехніки (Польща), які стали постійними учасниками нашого форуму. З багатьма з них ми й досі співпрацюємо у різних проєктах. Були, звичайно, і не дуже приємні ситуації, коли, наприклад, хтось із іноземних учасників губив паспорт. Тоді це було стресово, а зараз згадую з усмішкою.

Чи мали підтримку в цій діяльності?

Так, Львівська політехніка серйозно сприяла форуму – як офіційний університетський захід, ми мали приміщення та допомогу видавництва з публікацією матеріалів. Я організовував форум спочатку як голова Комісії з науки Колегії та профкому студентів і аспірантів, а згодом – як голова Ради молодих вчених, тож активно залучав і ці спільноти. Окрема подяка компаніям SoftServe, Samsung R&D Institute Ukraine та іншим нашим спонсорам – їхня допомога давала змогу привозити до Львова цікавих доповідачів з-за кордону і розвивати захід. А ще – перекладати скорочені версії україномовних матеріалів англійською, що було тоді новинкою, адже в Україні ніхто цього не вимагав. Ми ж одразу побачили у цьому перспективу, бо це сприяло міжнародній науковій дискусії. Про англомовні публікації та наукометричні бази почнуть говорити лише після підписання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС в 2014 році.

21 листопада 2013 року, Львів. Виконання студентського гімну "Gaudeamus" під час відкриття форуму в актовій залі головного корпусу Львівської політехніки.

У 2012 році я отримав грант Президента України для обдарованої молоді, який допоміг підтримати наш форум. Церемонія вручення гранту проходила в Києві, і, за планом, його мав вручати тодішній прем'єр-міністр Микола Азаров – ще пам'ятаєте такого? Я дуже не хотів тиснути йому руку, тому вигадав привід терміново повернутися до Львова, і грант мені вручили "технічно", без усієї урочистої частини. Багато присутніх дивувалися і не розуміли, як можна відмовитись від фото з Миколою Яновичем!

Але я відволікся. Цей грант дав мені змогу привезти до Львова представників низки міжнародних громадських організацій.

Це початок історії вступу в Eurodoc? Розкажіть про цю організацію.

Саме так. Однією із запрошених організацій був Eurodoc – Європейська рада здобувачів наукових ступенів та молодих вчених. Це міжнародна федерація національних асоціацій молодих вчених з 24 країн ЄС та Ради Європи, яка представляє близько мільйона молодих науковців континенту. Для нас це було супер-актуально, бо саме у 2012 році в Україні розпочався процес створення всеукраїнської ради молодих учених – потенційного члена Eurodoc. Я брав активну участь у цьому процесі й незабаром став заступником голови цієї ради. Отже, листопадовий "Litteris et Artibus" 2013 року став місцем попередніх переговорів про вступ України до Eurodoc.

До речі, останній день того форуму співпав з першим днем Євромайдану, який просто шокував учасників з Росії. Згадую професора Пельменьова (таке прізвище важко забути), котрий щиро намагався мене переконувати у безперспективності євроінтеграції. Зараз це звучить сюрреалістично, але до 2014 року росіяни та білоруси були частими гостями форуму. Приїздили також учасники з Ірану…

Повернімось до Eurodoc. Як проходила процедура вступу?

Усе сталося навесні 2014 року, після завершення Революції гідності та початку війни. Чергова конференція Eurodoc мала відбутися в Будапешті, куди була запрошена українська делегація, до складу якої входили я та моя колега Олена Гоменюк. Ми повністю перебували в контексті війни, і тому мирний, безтурботний Будапешт різко контрастував із нашими емоціями та настроями. Однак представники Eurodoc активно цікавилися ситуацією в Україні, і ми відчували їхню підтримку. Формальну заявку на вступ, до речі, доволі складний документ, ми подали заздалегідь. Під час заходу я представив нашу українську Раду молодих вчених і відповів на питання. Після цього нас з Оленою попросили вийти з залу на час голосування, і коли нас запросили повернутися, Україна вже стала членом Eurodoc.

28 березня 2014 року, Будапешт. Олександр Березко розповідає про українську Раду молодих вчених делегатам конференції Eurodoc. Олена Гоменюк сидить перша зліва.

Отже, Україна є членом Eurodoc вже більше десяти років. Що це нам дало?

Участь України в Eurodoc стала важливим інструментом євроінтеграції української наукової молоді та дала змогу вивчати найкращі практики з перших рук. Ми отримали можливість дізнаватися про ідеї та ініціативи, які в Україні почнуть активно обговорювати лише через роки. Проте, найціннішою була суб’єктність та право долучатися до дискусій на європейському рівні. На той час Eurodoc вже мав достатній

авторитет для співпраці з ключовими стейкхолдерами ЄС у сфері науки та освіти. А починаючи приблизно з 2017 року, вплив організації суттєво зріс завдяки новим амбітним лідерам, які свідомо підтримали оновлену політику Єврокомісії в галузі науки та інновацій, пов’язану з відкритою наукою (open science). Мені, фахівцю з веб-технологій та члену спільноти open source, тема відкритості була дуже близькою. Можливо, саме через це я швидко зрозумів потенціал відкритої науки і почав активно брати участь у відповідних ініціативах, зокрема став послом відкритої науки Eurodoc в Україні.

3 квітня 2019 року, Брюссель. Голосування під час Щорічних загальних зборів Eurodoc. На передньому плані – українська делегація.

Розкажіть більше про відкриту науку. В чому її переваги?

Відкрита наука – це не якась "нова" чи "особлива" наука, що заперечує існуючі підходи, а швидше, більш відкритий спосіб організації наукових процесів і поширення знань (відкритий доступ, відкриті дані, відкрите рецензування тощо). Вона спрямована на розвиток співпраці між вченими та широкою аудиторією. Відкрита наука має чимало важливих переваг, таких як підвищення достовірності наукових результатів, ефективності досліджень і максимізація впливу науки на суспільство. Вона також здатна допомогти подолати глобальні кризи і може стати основою для прийняття обґрунтованих рішень у часи невизначеності. Наприклад, відкрита наука відіграла критичну роль під час боротьби з COVID-19. В умовах війни в Україні та післявоєнного відновлення, пріоритезація відкритої науки (як і науки загалом) стала рекомендацією від усіх – від Європейських академій до міністрів науки країн G7.

Чи намагались Ви розвивати відкриту науку в Україні?

Так і нам багато чого вдалося. Протягом кількох років я координував діяльність Eurodoc у напрямку відкритої науки (з 2020 року – як член правління організації), тож здобув неабиякий нетворк у цій галузі. Зокрема, завдяки цим контактам нам з колегами вдалось сформувати свій перший міжнародний консорціум та подати заявку на відносно великий міжнародний грант – звичайно ж, для розвитку відкритої науки в Україні. З першого разу нічого не вийшло, але 1 серпня 2020 року я дізнався про те, що наша заявка OPTIMA перемогла і моя команда отримала майже мільйон євро на реалізацію своїх ідей.

Це був один із трьох перших "великих" проєктів за програмою Erasmus+, які координували українці, й перший досвід такої координації для мого університету, тому брак досвіду ми компенсували ентузіазмом. Хоча, мушу визнати: це був чи не найгірший час для старту проєкту – спочатку пандемія, а потім початок повномасштабної війни... Завдяки перебуванню у тиловому Львові нам вдалося не зупинити проєкт у 2022 році (продовжили на рік) і якісно зробити заплановане: курси з відкритої науки в 4-х українських університетах (їх пройшли вже тисячі студентів і аспірантів), онлайн-платформа відкритого рецензування, Український форум відкритої науки тощо. Також хочу подякувати за допомогу команді Національного Еразмус+ офісу в Україні за підтримку 24/7.

Окремою "родзинкою" проєкту OPTIMA стала участь Національного антарктичного наукового центру, який був відповідальний за акцент проєкту на проблемах зміни клімату. Відкрита наука сприяє подоланню кліматичної кризи, тож зв’язок тут цілком логічний. Співпраця з НАНЦ дала нам змогу організувати прямі ефіри зі станцією "Академік Вернадський" в Антарктиці в межах кампанії з підвищення обізнаності про проблеми зміни клімату та відкриту науку.

16 жовтня 2023 року, Грац. Учасники навчального семінару проєкту OPTIMA в Технічному університеті Граца.

Але найважливіший результат проєкту OPTIMA (хай і не зовсім прямий) був інший. У 2021 році колеги з Міністерства освіти і науки України запросили мене координувати розроблення Національного плану щодо відкритої науки. Завдяки трансферу знань у межах OPTIMA та залученим експертам з нашого консорціуму ми змогли розробити Національний план всього за п’ять місяців. Однак затвердження документа затягнулося до жовтня 2022 року через початок великої війни. Цей план є важливим для розвитку відкритої науки на національному рівні, і навіть згаданий у Ukraine Report 2023 – звіті, за результатами якого Єврокомісія рекомендувала Європейській раді розпочати переговори щодо вступу України до ЄС.

22 лютого 2024 року, Порто. Перший форум національних осередків CoARA. Панельна дискусія керівників національних осередків CoARA з країн Європи. Олександр Березко сидить четвертий зліва.

Добре, Національний план зробили. А як щодо його втілення?

Національний план у нас до 2030 року, тож процес ще триває. Але вже зроблено чимало. У червні 2022 року мене на рік обрали президентом Eurodoc (я став першим президентом з України), і це дало мені більше можливостей шукати шляхи допомоги Україні та залучати до цього ключових партнерів в ЄС. Ми не забували й про відкриту науку та суміжні напрямки. Одним із нових фокусів стало покращення оцінювання наукової діяльності та участь у створенні і роботі CoARA – глобальної коаліції з цього питання. Проблеми з оцінюванням роботи вчених, зокрема зловживання кількісними наукометричними показниками, як-от h-index і імпакт-фактор, були визначені як одна з основних перепон для розвитку відкритої науки, тож ця тема зараз дуже актуальна. Саме цією проблемою займається новий проєкт Open4UA, який я координую вже більше року, створюючи основи для реформ на національному та інституційному рівнях в Україні. Трансфер знань від наших партнерів з ЄС в межах цього проєкту був важливим під час розробки нової методики оцінювання науки в Україні, яку МОН анонсувало наприкінці листопада цього року (кажу це як секретар робочої групи, яка цим займалася).

15 січня 2025 року, Київ. Зліва направо: Григорій Мозолевич, генеральний директор Директорату розвитку науки МОН, Денис Курбатов, заступник міністра освіти і науки, та Олександр Березко — лідери робочої групи з розроблення нової методики оцінювання наукової діяльності.

Чого нам чекати від Вас та Ваших колег в найближчому майбутньому? Над чим зараз працюєте?

Насамперед, це – розвиток оцінювання наукової діяльності в межах коаліції CoARA. У 2003 році я ініціював створення Національного осередку Коаліції з розвитку оцінювання наукової діяльності в Україні (CoARA Chapter Ukraine). Ми з Ольгою Полоцькою, виконавчою директоркою Національного фонду досліджень України, стали його співголовами і активно розвиваємо.

21 листопада 2024 року, Львів. Учасники Українського форуму відкритої науки в актовій залі головного корпусу Львівської політехніки.

Інший важливий проєкт – Українська мережа відтворюваності (Ukrainian Reproducibility Network, UARN), яку ми заснували в листопаді 2024 року в межах Українського форуму

відкритої науки. Національні мережі відтворюваності – це консорціуми, що працюють на покращення наукових практик через підтримку якості досліджень, включаючи відтворюваність, повторюваність та відкриту науку. Вони займаються організацією навчань, поширенням найкращих практик, підтримкою досліджень у галузі відтворюваності та адвокацією відкритої науки. UARN – це також інструмент інтеграції української системи освіти і науки у світову академічну спільноту, адже саме зараз формується глобальна мережа національних осередків.