Чуже м’ясо для чужої війни: як Куба допомагає Росії вбивати українців

El País — одне з найавторитетніших іспаномовних медіа у світі — опублікувало статтю про те, як Росія залучає тисячі кубинських громадян до війни проти України. Журналісти звернулись до мене за коментарем, оскільки я був першим українським політиком, який системно порушив цю тему ще у 2023 році.

Початкові докази — списки найманців із паспортами та фото — оприлюднили українські хакери з InformNapalm. Я виніс цю проблему на міжнародний рівень: передав матеріали партнерам у США та ЄС, виступив у Вашингтоні, Брюсселі та Маямі — місті, що є політичним центром кубинської діаспори в Америці.

Йдеться не про випадкових добровольців. Це свідчення організованої співпраці між урядами Куби та Росії у вербуванні людей на війну проти України. Ба більше — навіть після підтверджених фактів участі кубинських військових, Україна досі не закрила своє посольство в Гавані.

Мовчання ЄС, США та міжнародних інституцій щодо участі Куби у війні створює небезпечний прецедент. Фактично ми маємо втягування у війну ще однієї країни — на рівні з Північною Кореєю.

І мова не лише про додаткове “мʼясо” для фронту. Росія формує натренований, залежний і контрольований контингент, який у майбутньому може бути використаний для гібридних операцій у країнах Латинської Америки.

Ці люди не мають жодного правового захисту, не знають мови, часто не розуміють, під чим підписуються — і по завершенню “контракту” їх ніхто не відпускає додому.

Але це вже проблема не моралі. Це проблема безпеки.

⸻

Ключові тези зі статті El País:

6–7 тисяч кубинців уже воюють на боці Росії

200–300 з них загинули, частина — у перші дні

Вербування відбувається під виглядом будівельних контрактів

Офіційна Гавана бере участь у цьому — принаймні не заважає

40% найманців — із силових структур Куби

Усі підписують контракти російською мовою, часто не розуміючи, що йдуть на війну

Наймолодшому — 18 років, найстаршому — 62

Обіцяна зарплата — 2500 дол./міс., але гроші часто не доходять

Кубинський уряд, ймовірно, отримує бонуси від кожного найманця — до 50 000 доларів

Москва не визнає їх своїми солдатами, Гавана не вимагає їх повернення — вони застрягають у війні без шансів на обмін

⸻

Переклад повної статті El País:

Драма кубинців, завербованих Росією для війни в Україні

Українська розвідка оцінює, що з 2022 року було завербовано тисячі осіб за сприяння уряду Діаса-Канеля. Деякі стверджують, що приїхали під фальшивими обіцянками

У серпні 2023 року стали відомі імена перших кубинських солдатів, які воюють за Росію на фронті проти України. Андорф Антоніо Веласкес Гарсія та Алекс Роландо Вега Діас, двоє 19-річних юнаків у військовій формі, з наляканими, ще дитячими обличчями, з’явились у відео із проханням про допомогу. Їх нібито завербували з Куби для будівельних робіт, обіцяли зарплату понад 2 000 доларів і російський паспорт. Але замість цього вони опинилися на третій лінії фронту. «Це була суцільна афера», — сказали вони. «Будь ласка, допоможіть нам звідси вибратись».

Ці слова мали великий резонанс на Кубі й викликали підозри: можливо, уряд Гавани мовчки сприяє відправці своїх громадян як найманців на війну, підтримуючи давнього союзника. У травні 2025 року Головне управління розвідки Міноборони України оприлюднило оцінку: до 20 000 кубинців були залучені до війни з 2022 року. Інші джерела вважають цю цифру завищеною, але все одно говорять про кілька тисяч.

За даними української розвідки, зібраними на основі аналізу паспортів іноземців, які підписали контракти з російською армією, йдеться про найбільшу іноземну операцію Куби з часів війни в Анголі у 1970-х роках. На полі бою перебувають 6 000–7 000 кубинців, що є другим за чисельністю контингентом після понад 10 000 північнокорейців. Орієнтовно 200–300 з них уже загинули.

Деякі історії загиблих відомі з соцмереж. У 2024 році, наприклад, 21-річний Райбель Палаціо загинув від удару українського дрону. 26-річний Янсіель Морехон, колишній боксер і вчитель, також загинув. 31-річний Майкл Валідо мріяв повернутись на острів, але не встиг. Деякі — пропали безвісти, як от Андорф і Алекс. Чи повернулись вони додому, чи загинули — невідомо.

Ще в 2023 році Україна оприлюднила 253 паспорти кубинців, які підписали контракти. Зараз, за новим звітом, від березня до травня 2025 року прибули понад 1 000 нових найманців, із них 38 уже загинули.

Марʼян Заблоцький, народний депутат України, який представив ці дані в США, заявив:

«Немає сумнівів, що кубинський режим бере активну участь у війні проти України: допомагає з вербуванням і надсилає власні сили безпеки. За нашими оцінками, 40% завербованих — це військовики. Решта — люди, які не завжди розуміють, що їх чекає».

За аналізом паспортних даних, наймолодшому кубинцю було 18 років, найстаршому — 62. Середній вік — 38. Вони походять з усіх регіонів країни.

Обіцяна зарплата — 2 500 доларів, але, як кажуть, виплати часто затримують або взагалі не проводять. Кубинський уряд, ймовірно, отримує бонуси — до 50 000 доларів за кожного завербованого.

Заблоцький додає: «Усі контрактники отримують “підйомні”, але часто ці гроші перехоплюють. Найімовірніше, вони йдуть уряду Куби».

Відомі й конкретні вербувальниці — Олена Шувалова і Даяна, які активно поширювали свої контакти у WhatsApp і соцмережах. Їхні оголошення обіцяли контракти на рік, російський паспорт і 2 500 доларів на місяць. Люди літали до Москви з Варадеро без візи — між двома країнами діє безвіз.

Після прибуття їх вели до військових комісаріатів, де підписували контракти — зазвичай не розуміючи їх. Часто з них одразу вираховували гроші за переліт. Після року служби іноземці можуть подавати на російське громадянство.

Це стало спокусливою “опцією втечі” з економічно зруйнованої Куби. Але багато з тих, хто погодився, відчувають себе обдуреними. Їм обіцяли роботу будівельників чи охоронців — а кидали на фронт.

Так сталося із Френком Даріо Ярросеєм Манфугою, 36-річним музикантом і викладачем географії з Гуантанамо. Він приїхав працювати на будівництві, але був призваний до армії. У березні його захопили в полон українські військові.

Його двічі відвідав Орландо Гутьєррес Боронат, генсек Асамблеї кубинського спротиву. За його словами, на першому ж тренуванні в Донецьку Френк побачив смерть чотирьох кубинців.

«Я погодився на це лише через злидні», — сказав Френк під час інтерв’ю. Його не приймає назад уряд Куби, а Росія не визнає його солдатом. Він заявляє, що воліє залишитись у полоні, ніж повернутись у кубинську реальність.

У травні 2024 року Діас-Канель побажав Путіну “успіхів” у “спецоперації”, що стало формальним підтвердженням підтримки Москви.

З 2006 по 2019 роки Росія надала Кубі 2,3 млрд доларів кредитів, у 2014 році Путін списав 90% кубинського боргу — 35 млрд доларів. Москва постачає електроенергію, інвестує в інфраструктуру та туризм.

На початку війни Куба заперечувала участь у конфлікті. Але після численних викриттів затримала 17 осіб, нібито причетних до вербування. Проте згодом усіх відпустили.

Марʼян Заблоцький, який нещодавно виступав у Брюсселі, каже:

«Без дозволу уряду такого вербування не було б. ЄС повинен розглянути санкції проти кубинського режиму — хоча б у вигляді припинення його фінансування».

Він наголошує, що рівень смертності серед кубинців високий, обміну полоненими з їх участю Росія не проводить, а контракти на “рік” — це фікція:

«Ніхто їх не відпускає. Росія тримає, скільки вважає за потрібне. Не варто вірити жодним обіцянкам».

Оригинал статті іспанською — тут.