Можливо, останній шанс зупинити нову Велику війну

Сьогодні була чергова важка ніч для України. Агресор знову бив по мирних українських містах, оселях українських родин, нашій інфраструктурі і підприємствах. На жаль, серед наших громадян знову є поранені і загиблі. Щире співчуття рідним і близьким загиблих, найскорішого одужання пораненим. Але цього разу разом із нами атаки зазнала сусідня Польща і це, безумовно, новий виток ескалації.

Це не перший випадок, коли російські дрони залітають на території наших західних сусідів, країн-членів НАТО. Вже були перетини кордону та прильоти і в Польщі, і в Румунії. Але, мабуть, вперше це відбулося так зухвало і демонстративно, що змусило піднімати в повітря авіацію Польщі і союзників по НАТО, проголошувати обмежену мобілізацію. Таке підняття ставок з боку агресора підводить Європу та весь світ впритул до нової Великої війни, що може стати останньою для континенту.

Наївно було думати, що вогнище війни, яке вже три з половиною роки палає в центрі Європи, не буде розповзатись. Що градус ескалації можна вічно тримати на одному рівні, сподіваючись, що бойові дії не торкнуться більше жодної країни. Сьогодні весь світ отримав чергове підтвердження, що це не так.

Стратегія "дати сторонам ще трошки повоювати" не прискорює досягнення миру. Навпаки, підвищує ризики скочування до Третьої світової війни. Тому світ має реагувати. Потрібно змусити агресора до продуктивних переговорів. Новими санкціями, жорсткою позицією про неприпустимість продовження військових дій, демонстрацією згуртованості і готовності дати відсіч. Це те, чого зараз чекає Україна від наших західних союзників.

Більше не можна вдавати, що безкінечні театральні перемовини делегацій без повноважень можуть щось вирішити. Замість виставкових "зустрічей" – серйозні переговори. З конкретними наслідками, якщо агресор буде їх уникати.

На жаль, це, мабуть, останнє вікно можливостей для припинення бойових дій. Війну неможливо контролювати. Можна управляти мирним процесом. Залишається тільки сподіватися, що світовим лідерам стане політичної волі для того, щоб дотиснути агресора та розблокувати мирний процес, а українській владі – бажання скористатись цією ситуацією, щоб припинити кровопролиття, добитися припинення вогню .

І ще раз хочу наголосити, що Європі потрібна нова система колективної безпеки. З чіткими протоколами реагування на агресію. Із зрозумілими і системними гарантіями безпеки для всіх учасників. І частиною цієї колективної системи неодмінно має бути Україна.