Якою зброєю збивали шахеди над Польщею?

Чим поляки знищували шахеди? Впевнений, це питання зранку задавало собі багато українців.

Під час нічної атаки Росії на територію України відбулося безпрецедентне порушення повітряного простору Польщі російськими безпілотниками. За офіційними даними, у польський повітряний простір увійшло щонайменше 19 апаратів. Найбільш уразливими виявилися Підляське, Мазовецьке та Люблінське воєводства, однак частина дронів досягла навіть околиць Лодзі, що вказує на масштабність та глибину інциденту.

Міністерство національної оборони Польщі назвало це "актом агресії, який створив реальну загрозу безпеці громадян". За наказом оперативного командувача Повітряних сил Польщі було негайно активовано оборонні процедури. Польські та союзні системи протиповітряної оборони відстежували декілька об’єктів, і щодо тих, які могли становити безпосередню загрозу, було ухвалено рішення про їхню нейтралізацію. Частину дронів збили, інші виявилися неозброєними. Наразі відомо, що тривають роботи з пошуку уламків та аналізу маршрутів польоту апаратів.

За словами віце-прем’єр-міністра та міністра національної оборони Владислава Косіняка-Камиша, ситуація засвідчила необхідність подальшого посилення координації в межах НАТО та вдосконалення механізмів реагування на подібні загрози. Інцидент не лише демонструє технічні ризики, пов’язані з масованим використанням безпілотників, але й підкреслює вразливість європейського повітряного простору перед сучасними методами гібридної війни.

Що використовували для стрільби по російських дронах?

Якою саме зброєю були збиті російські дрони – офіційно не повідомляється. Втім, аналіз відкритих джерел дозволяє зробити певні висновки.

Після того, як радари зафіксували порушення повітряного простору, оперативний командувач Збройних сил України негайно активував оборонні процедури.Паралельно в Польщі у повітря піднялися польські F-16 та нідерландські F-35, дислоковані в країні в рамках місії НАТО. Їхня роль полягала не лише в моніторингу об’єктів, але й у готовності до їхньої фізичної нейтралізації. Для польських Повітряних сил і союзників це стало не лише викликом, а й практичною перевіркою боєготовності у реальних умовах.

Найдешевший і найбільш логічний спосіб боротьби з дронами – застосування бортових гармат. Вартість такого боєприпасу становить приблизно $55 за один патрон, що на кілька порядків дешевше від використання ракет "повітря–повітря". Проте цей метод вимагає високої точності та небезпечного зближення з ціллю на відстань у кілька сотень метрів.

Досвід України свідчить про ризики: були зафіксовані випадки, коли збиті безпілотники вибухали занадто близько до винищувачів, що призводило до пошкодження літальних апаратів і навіть загибелі пілотів. Тому атака з використанням гармати потребує ідеальної траєкторії підльоту, правильного кута атаки та вчасного відходу від цілі.

Альтернативою є використання ракет малої дальності з інфрачервоним наведенням, які дозволяють знищити дрон на безпечнішій дистанції, однак їхня ціна сягає сотень тисяч доларів за одиницю. Це створює дилему: що обирати – економічність із ризиком для пілотів, чи фінансово затратну, але більш безпечну тактику? У цьому сенсі нічна атака стала не лише інцидентом безпеки, а й практичним тестом для НАТО у визначенні оптимальних методів боротьби з масовим застосуванням дешевих безпілотників.

Є вже відео про ракету, яка збиває дрон

Ймовірно, застосування бортових гармат визнали надто ризикованим, тому було ухвалено рішення використовувати ракети малої дальності класу "повітря–повітря" Sidewinder.

Цю версію підтверджують відеокадри, на яких зафіксовано пуск ракети з F-16 або F-35 та подальше знищення безпілотника. Хоча якість запису залишає бажати кращого, він дозволяє скласти уявлення про тактику, яку застосували польські та союзні пілоти.

🪖MilitaryNewsUA🇺🇦 on X: "❗️The moment a 🇷🇺Russian Shahed-type kamikaze drone was shot down by 🇵🇱Polish or 🇳🇱Dutch F-16/35 fighters with an air-to-air missile somewhere in Poland https://t.co/dmGOkzYhRI" / X

Застосування ракет забезпечує значно вищий рівень безпеки для екіпажу: удар наноситься на відносно великій дистанції, що мінімізує ризик пошкодження літака уламками вибуху. У результаті на землю падають лише фрагменти апарату, тоді як у разі використання гармат існував би ризик падіння непошкоджених частин дрона з великою швидкістю, що могло б становити небезпеку для цивільної інфраструктури.

Втім, безпека має свою ціну. Вартість однієї ракети AIM-9L Sidewinder, яка перебуває на озброєнні польської армії, оцінюється приблизно у $420 тисяч. Ще дорожчою є сучасна модифікація AIM-9X, яка використовується літаками F-35, — її ціна сягає близько $550 тисяч. У випадку масованих атак використання такої зброї створює очевидну економічну дилему: знищення дешевого дрона за допомогою ракети, що коштує у сотні разів дорожче, ставить питання про ефективність і раціональність оборонних витрат.

Таким чином, інцидент не лише підтвердив готовність союзних сил діяти в умовах реальної загрози, але й оголив ключову проблему сучасної війни — асиметрію між дешевими засобами нападу та надзвичайно дорогими системами їхнього перехоплення.

Що за ракета AIM-9 Sidewinder?

Ракета класу «повітря–повітря» AIM-9 Sidewinder є однією з найвідоміших та наймасовіше застосовуваних систем озброєння такого типу у світі. Вона була розроблена у США ще у 1950-х роках, але завдяки постійній модернізації залишається актуальною й сьогодні. Назва ракети походить від пустельної гадюки сайдвіндера, яка відшукує здобич за тепловим випромінюванням, — саме за цим принципом працює головка самонаведення.

У ранніх версіях AIM-9 могла атакувати ціль лише з задньої півсфери, де двигун літака чи безпілотника виділяє найбільше тепла. Сучасні модифікації, зокрема AIM-9X, оснащені вдосконаленими інфрачервоними сенсорами у поєднанні з тепловізійною камерою, що дає змогу захоплювати ціль практично з будь-якого напрямку. Крім того, система управління вектором тяги забезпечує ракеті виняткову маневреність, дозволяючи їй успішно протидіяти навіть високоманевровим об’єктам.

З технічної точки зору, Sidewinder є відносно компактною ракетою. Її довжина становить близько 3 м, вага — 85–90 кг. Твердопаливний двигун дозволяє досягати швидкості понад 2,5 Маха, а дальність у сучасних версіях перевищує 30 км, що дає змогу вражати цілі з безпечної дистанції.

Бойова частина вагою близько 9 кг оснащена безконтактним підривником. Вибух відбувається поблизу цілі, створюючи щільне поле осколків і підвищуючи ймовірність її знищення. Такий підхід робить Sidewinder ефективною проти як пілотованих літальних апаратів, так і безпілотників, ураження яких потребує швидкої реакції та високої точності.

Важливо зазначити, що ракета постійно вдосконалюється. Кожна нова версія адаптується до змін на полі бою: від появи більш маневрових літаків до широкого використання дешевих дронів-камікадзе. Саме тому Sidewinder, попри поважний вік концепції, і далі залишається ключовим елементом тактичного авіаційного озброєння НАТО та використовується більш ніж у 40 країнах світу.

Економічна війна в повітрі

Загалом ситуація висвітлює значно ширшу проблему, яка стосується не лише Польщі, а й усього НАТО. У війні безпілотників та високотехнологічних систем озброєння чітко простежується асиметрія витрат. Росія використовує відносно дешеві дрони-камікадзе, ціна яких вимірюється тисячами доларів, тоді як країнам Альянсу доводиться застосовувати для їхнього знищення винищувачі п’ятого покоління та ракети, вартістю у мільйони. Це класична стратегія виснаження, у якій сторона-агресор намагається примусити противника витрачати непропорційно більше ресурсів на оборону.

Очевидним стає завдання розробки альтернативних, економічно збалансованих рішень. Йдеться про системи зенітної артилерії малої дальності, мобільні засоби ППО, а також нові технології – зокрема лазерну та електромагнітну зброю, здатні знищувати безпілотники з мінімальними витратами. Проте більшість із цих систем перебувають на стадії досліджень і досі не пройшли достатніх випробувань у реальних бойових умовах.

Наразі Польща, як і інші союзники, змушена покладатися на перевірені, але дорогі засоби протиповітряної оборони. Кожен новий інцидент демонструє: безпека східного кордону НАТО не є гарантованою, і вона потребує як оперативної військової готовності, так і стратегічних інвестицій у технології, які дозволять у майбутньому вирівняти баланс між вартістю нападу та захисту.