ХАРКІВ – БРЕНД ГОСПОДАРЮВАЛЬНОСТІ, ЯКИЙ МАЄ ВРЯТУВАТИ УКРАЇНУ! ЧОМУ КИЇВ МЕРЗНЕ, А МИ ЖИВЕМО?

Я експерт у сфері житлово-комунального господарства та безпосередньо працюю з обслуговуванням багатоквартирнихбудинків у Харкові. Мій досвід - це не публічні заяви й не політичні гасла, а щоденна практична робота з теплом, електроенергією, аваріями, підвалами, дахами та людьми. Саме тому я вважаю необхідним говорити про реальний стан управління містами в Україні - мовою фактів і результатів.

Наша робота – це не просто ремонт труб чи прибирання дворів, а справжня боротьба за комфорт людей у місті, яке розташованевсього за 30 кілометрів від кордону з агресором. І попри постійні загрози обстрілів, Харків демонструє унікальний бренд господарності, який варто не просто вивчати, а впроваджуватипо всій країні. Це не просто слова – це факти, підкріпленіщоденною практикою, ефективним менеджментом і професійними кадрами, вихованими в традиціях “школи Геннадія Адольфовича Кернеса”.

Масовані удари Росії по енергетичній інфраструктурі знову вивели Україну в режим виживання. Взимку, на фоні морозів, країна одночасно зіткнулася з відключеннями електроенергії, перебоями з водопостачанням та масовими аваріями систем теплопостачання. Йдеться вже не про окремі інциденти, а про системну кризу, яка охоплює майже всі регіони.

Станом на січень 2026 року в Україні спостерігається системна криза управління комунальною та енергетичноюінфраструктурою. За офіційними повідомленнями органівмісцевої влади та національних ЗМІ: у Чернігівській областісотні тисяч абонентів залишилися без світла, а в Одеській – понад 400 тисяч без електрики та десятки тисяч без тепла.  У Дніпропетровській та Запорізькій областях атаки спричинили часткові блекаути,  залишивши людей у темряві не на одну добу. 

А що в столиці?

За статистикою МВС, з початку зими Київ покинув понад 50 000 жителів – люди втікають, бо неможливо жити в холоді й темряві.

Станом на 25 січня 2026 року, за словами мера Віталія Кличка, без опалення залишаються 1676 багатоквартирних будинків – це понад 200 тисяч мешканців, які мерзнуть у своїх квартирах при температурі +7-15°C. Після російської атаки 24 січня без тепла опинилися 6 тисяч будинків, а без світла – 88 тисяч сімей. На Троєщині 600 багатоповерхівок досі без опалення та електрики, що призвело до масових аварій у мережах. Екстрені відключення тривають: кияни отримують світло лише 3-6 годин на добу, а графіки не діють. Це не просто незручності – це виживання: люди покидають місто, бо неможливо жити в таких умовах.

Борги за комуналку сягнули 106 мільярдів гривень по всій країні. Міфи про те, що “українці сильно тримаються разом”, розбиваються об реальність: тримаються не всі, а окремі міста, як Харків, де професійний менеджмент дозволяє жити гідно навіть під загрозою. У нас люди святкують Новий рік під жирафами, а не мерзнуть у чергах за дровами.

 Замість того, щоб вчитися у Харкова, вони витрачають мільярди на фігню! 2,5 млрд грн на шоу Кравець, 1,2 млрд на дорогу до Буковеля для елітних лижників, 800 млн на новорічні фільми для Netflix з Леся Никитюк та її пропагандистськими посміхами, замовлення пісень для Кароль на 150 млн. А Нафтогаз? Електроенергетика? Міністри – аматори без досвіду, які призначаються за “лояльність”, а не професіоналізм. Результат – блекаути, тарифи в небо, хаос у всій країні!

На цьому фоні Харків демонструє іншу модель. Місто, що знаходиться менш ніж за 30 кілометрів від країни-агресора, зберігає стабільне теплопостачання, електропостачання та роботу комунальних служб.

Харків завжди славився своєю господарською міццю. Ми вміємо керувати містом так, щоб воно функціонувало як злагоджений механізм. Сьогодні, у січні 2026 року, харків’яниживуть зі стабільним теплом і світлом, попри енергетичну кризу в країні. За даними місцевих комунальних підприємств, рівень аварійності в опалювальних мережах Харкова становить менше 5% від загальної протяжності, що вдвічі нижче середнього по Україні.

Сніг у Харкові прибирається превентивно, дороги залишаються проїзними, аварійні ситуації ліквідовуються системно, а не ситуативно.

Мій особистий досвід 29 грудня 2025 року став яскравим підтвердженням цього бренду. Того дня, коли по всій Україні вирував снігопад з хуртовинами та штормовим вітром (за даними Укргідрометцентру, опади сягали 10-15 см), я проїхала на авто щонайменше шість міст : виїхала з Харкова, де асфальт був ідеально чистим, ніби сніг уже давно скінчився. У Харкові ж – професіоналізм: снігоприбиральна техніка виїжджає завчасно, по прогнозам, а не коли вже хаос. Дороги блищали, транспорт рухався без затримок, а комунальники працювали превентивно – трактори розчищалиузбіччя ще до того, як сніг накопичився. Але щойно я потрапила до Полтави, Кременчука та Умані, здавалося, що тамтешні комунальники забули про існування тракторів. У Полтаві сніг лежав шаром у 10 см на центральних вулицях, спричинивши понад 50 ДТП за добу (за даними місцевої поліції). У Кременчуці дороги перетворилися на ковзанку, а в Умані – хаос: сніг не прибирали зовсім, що призвело до паралічу руху та скарг жителів у соцмережах. Це не виняток, а системна проблема: в цих містах бюджет на зимове утримання доріг у 2025 році був меншим на 15-20%, ніж у Харкові, а техніка – застарілою, без сучасних GPS-систем моніторингу.

Це не випадковість і не диво. Це результат системи управління, сформованої роками. Харків має власну управлінську школу, засновану на професіоналізмі, жорсткій дисципліні, персональній відповідальності та чіткому плануванні. Саме ця модель дозволяє місту функціонувати в умовах війни краще, ніжбагатьом тиловим регіонам.

Це і є різниця між «намагатися бути» і «вміти керувати». Чому? Бо грошима керують господарники, а не продюсери.

Київ замерзає під пісні «кварталу» та Тіни Кароль.

Час професіоналів, а не фаворитів

Сьогодні міністерствами, що відповідають за нашу життєдіяльність, керують люди, чия головна заслуга — лояльність до Банкової. Але лояльність не замінить засувку на магістралі. Некомпетентність призначенців у сфері енергетикита ЖКГ — це загроза національній безпеці більша за ворожідрони. У країні відсутній обов’язковий механізм підготовки мерів, керівників комунальних підприємств та профільних чиновників. 

Україна має перестати бути знімальним майданчиком для «новорічних фільмів». Ми маємо стати великим будівельним та експлуатаційним майданчиком.

 Наш харківський менеджмент має право і обов'язок масштабуватися на всю країну. Бо якщо ми не навчимо Україну господарювати так, як це робить Харків, ми просто проїмо залишки своєї витривалості під звуки черговоїзамовленої пісні.

Харків вміє. Харків може. Питання в тому, чи хоче Київ нарешті зняти грим і почати працювати?

Харківський кейс - це готовий бренд, готова модель і практичний інструмент для всієї країни. 

Українці не «тримаються» абстрактно. Люди живуть там, де є світло, тепло і зрозумілі правила. Там, де є управління. Харків доводить: професіоналізм у господарській сфері — це питанняне комфорту, а виживання держави.