Питання, що вимагають відповідей!

Є речі, які важко пояснити випадковістю. Коли духовний лідер, що офіційно представляє мусульман незалежної держави, роками підтримує дружні стосунки з людиною, чиї бійці вбивають громадян цієї держави - це вже не про релігію. Це про вибір. І це вимагає підняти питання, які потребують відповіді. Я декілька днів вивчав документи, спілкувався з експертами, та моніторив статті у західних та українських ЗМІ і прийшов до от таких думок.

Є така цікава людина, як Ахмед Тамім. Він доволі давно очолює Духовне управління мусульман України (ДУМУ), з 1994 року, та іменує себе «Верховним муфтієм України». Цей титул, зафіксований у реєстрі Всеукраїнської ради церков і релігійних організацій та в самопрезентаціях ДУМУ, однак позбавлений правового підґрунтя. В Україні діє кілька рівноправних духовних управлінь мусульман і ще у 2014 році видання islam.in.ua ставило пряме питання: чи має взагалі право керівник одного з них «представляти всіх мусульман України і говорити від їхнього імені»? Однак саме з цим титулом і саме з цією претензією на представництво Тамім десятиліттями будував зв’язки, як в Україні так і за кордоном, що є предметом цього розслідування.

Частина перша. Проект з Москви? 1992 рік

Щоб зрозуміти Таміма, треба повернутися не до 2022 року і навіть не до 2014-го. Треба повернутися до 1992-го.

Ахмед Тамім - ліванець за походженням, приїхав до Києва ще у 1976 році як студент КПІ. Після розпаду Радянського Союзу він залишився в Україні і почав стрімко будувати кар’єру релігійного діяча. Але те, як саме він її побудував, розповідає більше, ніж будь-яка офіційна біографія.

14 серпня 1992 року муфтій Духовного управління мусульман Європейської частини СНД і Сибіру Талгат Таджуддін підписав постанову №108 про призначення Ахмеда Таміма імам-мухтасибом мусульман України - цей документ зафіксований в академічному архіві Інституту Етнології та Антропології РАН. Талгат Таджуддін - це не просто релігійна постать. Це людина, яка досі очолює підпорядковану Москві структуру і ще у 2022 році публічно заявляла, що «Росія є сьогодні халіфатом Божим». Саме він «запустив» Таміма в Україні.

Хронологія при цьому говорить сама за себе. Рішення про призначення Таміма було прийнято напередодні створення Духовного управління мусульман Криму - тієї структури, яку підтримувала кримськотатарська громада і яка відображала їхні власні релігійні та національні інтереси. Хронологія подій може свідчити про прагнення російських релігійних структур закріпити свій вплив в українському мусульманському середовищі ще до формування незалежних кримськотатарських інституцій.

Аміна Окуєва, ветеран АТО і Героїня України, у своєму матеріалі на Obozrevatel у листопаді 2016 року прямо назвала Таміма «людиною, яку ще на початку 90-х призначив головний муфтій Росії Талгат Таджуддін». У 1993 році організація пройшла перереєстрацію як Духовне управління мусульман України, а Тамім проголосив себе «Верховним муфтієм» - титул, легітимність якого оскаржувалась від самого початку і який так і не отримав правового підґрунтя: Міністерство юстиції України у своїй практиці фіксувало, що ДУМУ представляє виключно власні громади, а не всіх мусульман країни.

З перших днів незалежності України Ахмед Тамім отримав підтримку та релігійну легітимацію з боку структур, пов’язаних із російським муфтіятом. Це підтверджується наявними документами та хронологією подій. До речі, мені неодноразово казали українські мусульмани, що у Таміма дуже потужні зв'язки у ДЗНД СБУ. До речі, після його звернення до цього підрозділу СБУ був вимушений давати покази тодішній муфтій ДУМУ «Умма» Саїд Ісмагілов, який не лише справжнім патріотом, а ще сьогодні служить в силах оборони України. І це варто запам'ятати. 

Частина друга. Кадиров: «старий друг»?

Якщо Таджуддін - це початок зв’язку Таміма з Москвою, то Рамзан Кадиров - його найбільш одіозний прояв.

У 2012 році, в Київській соборній мечеті «Ар-Рахма», Тамім підписав Договір про співробітництво між ДУМУ і Духовним управлінням мусульман Чеченської Республіки…

У 2019 році Тамім дав розгорнуте інтерв'ю виданню «Гордон», де назвав Україну «плацдармом для вербування в екстремістські угруповання». Ця ж теза того самого місяця прозвучала з уст Кадирова - і він прямо посилався на Таміма як на джерело. Показово, що схожі тези майже одночасно пролунали від Ахмеда Таміма та Рамзана Кадирова, після чого були активно використані російськими медіа.

Коли після 24 лютого 2022 року стало незручно згадувати про ці стосунки, Тамім - за даними українських медіа, зокрема Onview - почав стверджувати, що зустріч з Кадировим була «випадковою» і він «навіть не знав, хто це». На тлі відео 2015 року, де він з посмішкою говорить про «братів-чеченців, з якими знайомий з 1990 року» і які є для нього «яскравим прикладом», - ця заява звучить як саморозвінчання.

Частина третя. Мережа: від Криму до «Малоросії»

Зв’язки Таміма з Росією виявилися б менш небезпечними, якби вони залишалися суто особистими. Але він будував мережу.

На початку 2010-х ДУМУ відкрило в Криму свою філію - Духовний центр мусульман Криму (ДЦМК). Очолив його Хаджи Рідван Велієв, а його заступником став Руслан Саітвалієв - людина, яка навчалась у Київському ісламському університеті, пов’язаному зі структурами Таміма. Фотографія УНІАН з лютого 2011 року фіксує Велієва і Таміма на спільному заході ДУМУ у Києві - інституційна єдність двох структур задокументована за три роки до анексії.

У березні 2014 року Росія окупувала Крим. Пройшло лише 93 дні - і вже 18 червня 2014 року заступник голови ДЦМК Руслан Саітвалієв виступав у Сімферополі на круглому столі, організованому Російським інститутом стратегічних досліджень (РІСІ) і проведеному за присутності консула МЗС РФ. РІСІ - не академічна установа. Це структура, підпорядкована безпосередньо Адміністрації Президента РФ і традиційно пов’язана з розвідувальним співтовариством Росії. Відеозапис виступу Саітвалієва, опублікований на каналі «Крым Сегодня», зберігся. На ньому він використовує термін «входження Криму до складу Росії» як доконаний і легітимний факт, атакує Меджліс і ДУМК, закликає до репресій проти конкурентних мусульманських структур.

У листопаді того ж 2014 року Саітвалієв виступив уже на конференції «Євразійський економічний союз: успіхи та проблеми реалізації» - знову в Сімферополі, знову за організацією РІСІ, проведеній «за погодженням з Адміністрацією Президента РФ». Там він говорив про Крим як «перлину Росії» і обґрунтовував доцільність євразійської інтеграції. Обидва заходи відбулися, поки формально ДЦМК ще був пов’язаний з ДУМУ Таміма. Цей факт зафіксований СБУ. 

У серпні 2014 року ДЦМК офіційно трансформувався у «Таврійський муфтіят», і Саітвалієв став його муфтієм. Голова Духовного управління мусульман Криму Айдер Рустемов у квітні 2023 року в інтерв'ю РІСУ прямо заявив: «Згадані у цій статті особи, які створювали “муфтіят новоросії”, мають прямий зв’язок з цим управлінням [ДУМУ], у якому панують проросійські настрої». Він же підтвердив, що Таврійський муфтіят є «представниками Ахмеда Таміма» в Криму.

Фінальна ланка цього ланцюга з’явилася у жовтні 2022 року. На окупованих територіях Херсонської та Запорізької областей було засновано «Духовне правління мусульман Малоросії». Головою обрали Мемет Дурсунова - голову мусульман Генічеська. За даними «Інтерфакс-Релігії», ініціатива виходила саме від Таврійського муфтіяту Саітвалієва. Ісламознавець Роман Силантьєв, коментуючи подію, похвалив засновників за те, що «активно підтримали Росію в 2014 році» і «об’єднали мусульман звільнених територій у дружню росіянам організацію».

Ланцюг, таким чином, виглядає так:

Тамім (ДУМУ, Київ) → ДЦМК (кримська філія, Велієв/Саітвалієв) → Таврійський муфтіят (Саітвалієв, серпень 2014) → «Муфтіят Малоросії» (Дурсунов, жовтень 2022). Але тут бажано отримати все ж висновки і від СБУ. Кожна ланка є логічним продовженням попередньої. Кожна більш глибоко вкорінена на окупованій або підконтрольній Москві території. І кожна пов’язана з попередньою через особисті, ідеологічні або інституційні зв’язки з ДУМУ.

Частина четверта. Один наратив на дві території 

Є ще один вимір цієї історії, який не менш важливий за організаційні зв’язки. Це збіг риторики.

Протягом багатьох років Тамім і структури, що виросли з його мережі, застосовують один і той самий прийом: навішування ярлика «екстремістів» або «сектантів» на всіх мусульман, що не підконтрольні їхній структурі. Жертвами цієї риторики стають Меджліс кримськотатарського народу, Духовне управління мусульман Криму, організація «Альраїд», кримськотатарський батальйон.

У Верховній Раді України Тамім двічі піднімався на трибуну з цими тезами. Перший раз - щоб заявити, що кримськотатарський батальйон пов’язаний з ІДІЛ. Другий - щоб «підозрювати» Меджліс в опосередкованому співробітництві з терористами. Журналіст Айдер Муждабаєв після другого виступу в прямому ефірі Громадського радіо сказав те, що думали багато хто: «Ця риторика безпідставних звинувачень кримських татар в екстремізмі аналогічна кремлівській риториці. Я зробив висновок, що він робить це послідовно і є вірогідність, що не випадково».

Мою увагу привернули, вказавши на те, що паралельно те саме робили учні Таміма в Криму. На відео з конференції РІСІ у червні 2014 року Саітвалієв атакує ДУМК Еміралі Аблаєва і Меджліс, звинувачуючи їх у потуранні «ваххабітам і Хізб ут-Тахріру». Ця ж риторика - слово в слово - звучала і від представників ФСБ Росії, якими обґрунтовувалися масові арешти кримських татар після окупації.

Це не випадковий збіг. Коли незалежні мусульманські структури, що чинять опір окупації, системно ярликуються як «екстремісти» і «сектанти» - а саме таких ярликів і потребував Кремль для легітимізації репресій - така синхронність риторики закономірно породжує питання щодо можливого спільного інформаційного впливу або збігу політичних інтересів.

Частина п’ята. Мовчання, яке звучить голосно

24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Тисячі мусульман - як корінних кримських татар, так і представників інших громад - одразу стали до лав Збройних Сил або поповнили ряди волонтерів. Муфтій ДУМУ «Умма» Саїд Ісмагілов, якого Тамім роками переслідував скаргами і зверненнями, вступив у військо і захищає Україну зі зброєю в руках - про це він сам публічно повідомляв у своїх соцмережах.

Що ж зробив Ахмед Тамім?

28 лютого 2022 року - через чотири дні після початку вторгнення - на YouTube з’явилося коротке відеозвернення арабською мовою. Тамім закликав «тих, хто має вплив у прийнятті рішень» зупинити «цю війну» і висловив співчуття українцям у сховищах. Слово «Росія» у зверненні не прозвучало жодного разу. Агресор не названий. Заклику до мусульман України стати на захист Батьківщини - немає. Для порівняння: Папа Римський, десятки світових релігійних лідерів, патріарх Філарет - усі чітко назвали агресора у перші дні війни.

Перша офіційна заява ДУМУ з хоча б обережним осудом війни з’явилася лише 26 травня 2023 року - через п’ятнадцять місяців після вторгнення. Цей документ не містить підтримки України або її захисників. Це не позиція духовного лідера воюючої держави. Це - мінімальний камуфляж, покликаний прикрити те, що і так було очевидним. Чи може це сприймати, як норму? То для кого?

До цього ДУМУ вже мовчало в 2014 році - ні щодо анексії Криму, ні щодо початку збройного конфлікту на Донбасі.

У публічному просторі також з’являлися твердження про продовження співпраці афілійованих із ДУМУ структур із білоруськими підприємствами після початку повномасштабного вторгнення. Ця інформація потребує окремої документальної перевірки.

Частина шоста. Гроші: Банк, Кадиров і мільйони євро

Окремим треком у цій справі є фінансовий вимір. У лютому 2026 року судова поліція і прокуратура Люксембургу провели обшуки в офісах EFG Bank Luxembourg - дочірньої структури швейцарської групи EFG International. Розслідування, розпочате у 2025 році, вивчає підозри у недотриманні вимог щодо протидії відмиванню коштів і фінансуванню тероризму. Детонатором справи стала операція 2017 року - банк прийняв близько 100 мільйонів доларів від клієнта, якого джерела характеризують як «близького друга Кадирова».

За даними журналістів, що мали обмежений доступ до матеріалів розслідування, банк міг використовуватися зокрема для фінансування антиукраїнської діяльності.

Видання Rozsliduvach.info, посилаючись на публікації Luxembourg Herald та DW, згадує Ахмеда Таміма серед осіб, які, за версією журналістів, могли бути пов’язані з відповідними фінансовими потоками. На момент публікації офіційного підтвердження цієї інформації немає. До речі, спростування теж.

У журналістських матеріалах згадуються можливі фінансові операції на значні суми, однак їхній зв’язок із Ахмедом Тамімом не підтверджений результатами офіційного розслідування. 

Ця версія потребує підтвердження у рамках офіційного розслідування. Але сам факт порушення справи проти банку, пов’язаного з кланом Кадирова, і журналістські вказівки на українського муфтія як можливого реципієнта - це привід для негайного реагування Держфінмоніторингу і СБУ України, а не матеріал для архіву.

Частина сьома. Питання до держави

Уповноважений Президента України у справах кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв ще кілька років тому казав про Таміма без зайвих дипломатій: «Особливої довіри тут немає. Він відноситься до хабашитського напряму в ісламі». Про те саме, але різкіше, говорила Аміна Окуєва - ветеран АТО, яка загинула в 2017 році: «Він завжди проявляв себе як ворог української державності і свободи, він був проти Майдану, він жодним словом не підтримав бійців АТО».

Муфтій ДУМУ «Умма» Саїд Ісмагілов, якого Тамім переслідував листами до СБУ і навіть зверненнями до Башара Асада, сьогодні тримає зброю на передовій. А от Тамім - мовчить в Україні, не мовчачи в Чечні.

Андрій Істевич, директор Інституту Дослідження та Розвитку Східної Європи, публічно звернувся до СБУ, Держфінмоніторингу, ДБР і МВС з вимогою оцінити діяльність Таміма під час війни. І була дуже показова реакція. Яка? Реакції - нуль.

Це не означає, що Тамім є офіційно засудженим агентом іноземної держави - суд такого рішення не виносив і це розслідування такого висновку не робить. Але чи не забагато питань без відповідей, дивних зв'язків та ігнорування звернень? Сукупність наведених у цьому розслідуванні фактів, документів, свідчень та публічних заяв формує підстави для суспільного інтересу і ставить низку запитань, на які мають відповісти компетентні державні органи. Мають., але дивним чином не роблять цього.

Призначення за участю російських релігійних структур, багаторічні контакти з оточенням Рамзана Кадирова, публічні заяви, що збігалися з кремлівськими наративами, діяльність пов’язаних із ДУМУ осіб на окупованих територіях та тривале мовчання після початку повномасштабного вторгнення — усе це потребує ретельної правової та безпекової оцінки. 

А головне запитання - чому діяльність цієї особи та її багаторічні зв’язки досі не стали предметом публічної та правової оцінки з боку компетентних органів України? Запитання, яке точно вимагає відповіді