На передову після 5 днів підготовки, або За лаштунками "елітного" підрозділу ЗСУ

Всім привіт! Мене звати Данило Бутенко, і я - чмобік. Саме так. Виявляється, що чмобіки є не тільки за порєбриком, але й у Збройних Силах України. 5 днів підготовки - і в Бахмут на нуль у складі роти штурмової піхоти. Ще 2 тижні тому я вважав це неможливим, але за цей час в мене розвіялися будь-які ілюзії з цього приводу.
Далі - хроніка того, як я опинився у складі 101-ої окремої бригади охорони Генерального штабу, і які сумні речі тут відбуваються.
30 січня. Мені зателефонували з ТЦК Дніпровського району м.Києва і попросили прийти 2 лютого для "уточнення даних". Я, звичайно, розумів, до чого йде, але давно ухвалив для себе рішення не уникати призову: якщо прийде повістка - піду.
2 лютого. Прибув в ТЦК, уточнили мої дані, пройшов медкомісію, отримав мобілізаційну повістку на 8 лютого. На уточнююче питання "Чи буде враховуватися освіта і професійний досвід під час розподілу на військові спеціальності" отримав відповідь: "Не хвилюйтеся, будуть представники військової частини, вони проведуть співбесіду і все врахують". Вища освіта в мене - теоретична фізика. Після університету 6 років займався науковою діяльністю за спеціальністю, після чого перейшов в IT. Останнім часом займався розробкою моделей машинного навчання. Отже, я наївно вважав, що зможу застосувати свої знання та вміння на користь Збройних Сил України.
8 лютого. Прибув в ТЦК. Представники військової частини прибути не змогли. Постояв пів дня в чергах, щоб здати документи на військовий квиток. Отримав нову повістку на 15 лютого з уточненням, що приходити, тільки якщо попередньо зателефонують. Ок.
16 лютого. Зателефонували і сказали з'явитися наступного дня в ТЦК на 7 ранку. З собою взяти стандартний туристичний набір: спальник, каремат, одяг, посуд, сухпайок на 1 добу. Запитав, чи відомо, в який підрозділ мене відправлять. Сказали - 101 бригада. Погуглив, охорона генштабу. Подумав, що дуже непогано. Вікіпедія пише: "елітний підрозділ". Зараз це видається першокласним цинічним жартом.
17 лютого. Прибув в ТЦК. Зі мною - ще 4 людей. Нас повезли у військову частину, де розташована 101 бригада. Там нас зустрів заступник командира 12 роти з морально-психологічного забезпечення (замполіт по-старому). Почав відразу налаштовувати нас на те, що треба буде їхати на фронт, бо ситуація складна (це було зрозуміло і так, воювати комусь треба, і чим я кращий за інших, щоб відсижуватися в тилу). Але на запитання "Скільки буде тривати підготовка?" відповів ухильно: "Нууу, залежно від спеціальності і ситуації на фронті. І взагалі вам все скажуть." Майже весь день чекали поки нам видадуть речі. Коли отримали, то були навіть в захваті, бо знали, що забезпечення бійців тримається переважно на волонтерах, а тут і бронік, і каска, і рюкзак, і навіть тактичні окуляри. Правда виявилося, що більшість з виданого - сумнівної якості, і ще купу всього треба докупити. Але це якраз не був сюрприз. Сюрприз очікував попереду... Після прибуття до тренувального табору (Київська область) на першому ж перекурі я дізнався, що весь батальйон (включаючи новачків) через декілька тижнів вирушає в Бахмут на нуль! (Якщо ця інформація відома кожному солдату, то для ворожої розвідки це точно не секрет. Тому ніякої таємної інформації я не розголошую).
Спочатку не вірилось. Думав, може їдуть тільки ті, хто тренувався вже кілька місяців і/або мав попередній військовий досвід, а новачків залишать в учєбці і відправлять в зону бойових дій вже в наступну ротацію. Я помилявся. Остаточно сумніви зникли після спілкування з командиром роти, який сказав, що їдуть всі, змінити вже нічого не можна, бо був наказ.
Вся наша підготовка (новачків) становила 5 тренувальних днів: ознайомлення зі зброєю (базова техніка безпеки, неповний збір/розбір), 3 заняття з тактичної медицини, 3 заняття з піхотної тактики, стрільби (1 раз). З точки зору командування підрозділу цього цілком достатньо, щоб утримувати оборону в найгарячішій точці фронту.
При цьому значно більше часу ми були на шикуваннях (я нарахував від 4 до 7 шикувань на день), ходили в наряди та виконували господарські роботи. А ще бігали з документами на КСП роти (бувало по 5 разів на день), хоча всі необхідні документи ми подавали до ТЦК. Загалом склалося враження, що для командування оформлення паперів важливіше за життя людей, якими вони командують (не впевнений взагалі чи вважають вони особовий склад за людей).
Є ще купа неадекватних ситуацій, про які я міг би розказати (і це за неповні 2 тижні), але суть влучно передав один із моїх побратимів: "Я тут вже просто втомився дивуватися".
Підсумовуючи, хочу сказати, що лякає не стільки перспектива опинитися на нулі без підготовки, скільки опинитися там з таким командуванням.
Амінь.
Схоже у нього дуже якісна дурь.
І це відомо всім у кого близькі воювали.
Просто всі захоплювалися арестовичем та боневтіком, а про проблеми не можна було говорити, бо бач іпсо.
І потім ці зелені довбойоби будуть розказувати про війну, що буде тривати кілька років. З такою політикою, через кілька років в Україні залишиться мільйонів п'ять, відносно здорових чоловіків, працездатнього віку.
однозначно в военкомате работает вражеская агентура
ПРАВДА подготовки у меня нет 👁️и пятни дней👆
само собою, це офіцер ТЦК.
А питання «що робити» так і залишається без відповіді…
Думаєте, якщо замінити офіцера ТЦК на когось іншого, все зміниться?
це правда бо знаю людину яка займається папірцями в частині ,на жаль у нас ще дуже багато подібного з козляндією за спадком від срср..
Юрій Бутусов раніше повідомляв про таке відношення і ось надав факти на цьому ресурсі, бо як відомо задати важливі питання військово-політичному керівництву неможливо,ОП влаштувало президенту теплу ванну з якої він не вилізе до кінця своїх повноважень..
Человеческая жизнь как и ранее ничего не стоит ?
І так по кругу.
Ну а у нас в Україні тих, хто служив в армії, як відомо, відправляють на фронт відразу, без підготовки (це слова офіційного представника міноборони, якщо що, не іпсо чи чутки).
Проводити таким чином мобілізацію і підготовку проти противника, у якого моб ресурс в декілька раз переважає наш - м'яко кажучи злочин.
У всіх стоять свої завдання: комусь потрібні спеціалісти, а комусь потрібні просто рядові. Ніхто не збирається жертвувати своїми потребами заради загальної ефективності, бо кожен сам вирішує свої проблеми і сам несе відповідальність перед керівництвом.
1) перед воєнкомами стоїть мобілізаційний план. І враховується тільки військова спеціальність. В них нема задачі розбивати мобілізованих по якимось категоріям згідно їх цивільної професії.
2) схоже що підготовка підрозділів починається за певним планом,і ці підрозділи докомплектуються по мірі виконання плану військоматами - звідси хто останній прибув, той отримає найгіршу підготовку
3) так як нема системи контролю знань та навичок, які боєць повинен мати після підготовки то підготовка залишається на совісті інструкторів, перед якими теж стоїть план/наказ.
4) нема механізму, який би дозволив бійцю відмовитись від направрення на фронт і пройти повний курс підготовки, в випадку, якщо загальна кількість занять менша за необхідну.
5) зворотній звязок від бійця до командування відбувається через сайт Бутусова, а не через, знову ж таки, який робочий механізм.
І от скажіть мені, де тут ланка, яка може ініцюювати процес зміни? Найсправді всіх все влаштовує, окрім бійця, який заплатить своїм життям за таке "благополуччя"
Все мы знаем, что Раха последние месяцы массового отправляет в бои зеков и прочую сволочь.
Да, потери среди них огромные, но и украинские потери при этом так же несутся. Даже если на 3-5 зеков приходится 1 наш, это будет опытный мотивированный воин, кадровый костяк. Без такого никакие дальнейшие наступления и успехи невозможны.
Поэтому в ответ на пехотную тактику зеков пришла великая инновационная тактика гениального Генштаба разбавить оборону массой необученных мобилизованных, которые будут принимать огонь на себя.
Короче, война мясо на мясо это лучшее из того, что смогли за месяцы размышлений родить украинские полководцы, которым поют оды, дескать они чем-то лучше своих коллег.
Не зря же Залужный называл Герасимова мастером, от которого он вдохновляется.
2. Перспектива опинитися на нулі з таким командуванням дорівнює нулю. Бо командування буде ой як далеко. Нато воно і командування.