ЩО НЕ ТАК ІЗ СУЧАСНИМ СІЛЬСЬКИМ ГОСПОДАРСТВОМ?

Які основні статті видатків середньостатистичного українського фермера?

1. Насіння (переважно гібридне – тобто таке, що не піддається повторному власному висіву, оброблене т. зв. засобами захисту рослин, дозволене законом гмо);
2. Сільськогосподарська техніка (трактори, комбайни, сіялки, косарки, вантажівки, тощо);
3. Пальне (дизель, різні види біопалива);
4. Мінеральні добрива (азотні, калійні, фосфорні, амідні та ін.);
5. Біоциди (пестициди, гербіциди, фунгіциди, інсектициди);
6. Системи іригації та аспірації;
7. Сільськогосподарські дрони різного призначення;
8. Біологічні препарати (біостимулятори, біопестициди, інокулянти, мікродобрива і т.і.);
9. Мобільні сушарки, морозильні камери, зерносховища;

• Витрати на електроенергію і воду;

1. Транспортні та инші логістичні витрати;
2. Оплата праці найманих робітників;
3. Оренда виробничих та складських приміщень, лізинг с/г техніки;
4. Погашення боргів за банківськими кредитами;

• …

Які основні статті доходу українського фермера?

1. Виручка від продажу врожаю.

На цьому статтю можна було би й завершити, але після констатації ненормальности бажано ще запропонувати рішення.

Ненормальність полягає в тому, що заробляє не фермер. Парадоксально, але він може мати навіть щорічно більші врожаї і доходи, але при цьому отримує мізерні прибутки, а то й заледве виходить в нуль або сидить у мінусі. Особливо в останні два роки, коли експорт посипався, внутрішній ринок - ніякий, а вартість товарів і послуг постачальників невпинно зростає.

Заробляють, і то непогано, "паразити", які обсіли фермера з усіх боків, пропонуючи йому так звані "inputs" згідно вищезазначеного списку витрат. Які переконали його за допомогою псевдонауки, що без їхньої допомоги він нічого не виростить.

А як же двометрові бур’яни чи дикорослі трави? Як вони посміли буяти без допомоги агрономів чи дозволу агрохолдингів? Чому вони не ростуть стрункими монокультурними рядами, щоби їм ніхто "не заважав"? Чому на них не нападають хвороби або шкідники? Хіба вони ботанічно відрізняються від комерційних польових чи городніх рослин? У них що – інакший фотосинтез?

Ще 100 років тому було відомо про ключову роль мікроорганізмів у ґрунті для нормального життєвого циклу здорових рослин. Завдяки останнім досягненням науки мікробіології, зокрема надпотужним мікроскопам та спеціальним реагентам, вдалося поспостерігати в режимі реального часу за життєдіяльністю рослини на внутрішньоклітинному рівні. І вчені ойкнули від подиву! Виявляється, рослина теж "займається фермерством", тільки вона культивує бактерії і грибки, не лише комунікуючи з ними в довколишньому ґрунті, але й заковтуючи їх всередину свого тіла, годуючи їх (полісахаридами) і годуючись ними (мікроелементами, вітамінами). Саме цей спосіб живлення рослин є домінуючим, а не всмоктування добрив кореневими відростками завдяки різниці електричних потенціалів. Найкорисніші їй ендофітні мікроорганізми рослина свідомо спрямовує у власне насіння (!), і в такій унікальній й оптимальній "упаковці" воно потім проростає, вже маючи власну мікробіологічну "броню" від посухи, повені, заморозків, різноманітних хвороб і шкідників.

Над цим філігранним, гармонійним і взаємовигідним симбіозом рослин та мікроорганізмів, який в будь-яку мить передбачає мільярди складних біохімічних реакцій, еволюція працювала сотні мільйонів років. Натомість аграрна псевдонаука висмикує якусь біоту з ґрунту, поміщає її в стерильні умови лабораторії, розглядає три компоненти й чотири зв’язки і потім з розумним видом каже всім фермерам, щó їм треба робити. І це зветься науковим прогресом?!

Останнім часом агробізнес нарешті второпав, що так далі продовжуватися не може, бо збільшення дози отрутохімікатів вже не допомагає (колорадський жук вперто не дохне, резистентні бур’яни вже по три метри висоти), український експорт завертають на кордоні через перевищення вмісту пестицидів чи антибіотиків, ґрунти на межі виснаження й ерозії. Тому придумали нову схему, яку урочисто назвали кліматично кмітливою (climate smart agriculture). Вона передбачає мінімальну оранку (no-till, mini-till, strip-till, verti-till); сівозміну; покривні (сидератні) культури; активне застосування біопрепаратів при дещо зменшених обсягах використання отрутохімікатів і пестицидів. Остання практика нагадує хитрощі алкоголіка, коли він не припиняє, але компенсує свою шкідливу звичку вживанням натуральних засобів для зняття похмілля й захисту печінки.

Тобто "паразити" довкола фермера нікуди не ділися. Вони просто трохи видозмінилися, нап’явши на себе фальшиву личину кліматично й екологічно відповідальних підприємців. Нещасний фермер продовжує купляти оті кільканадцять товарів і послуг від задоволених постачальників. Можна очікувати подальшої вертикальної інтеграції агробізнесу з агресивним викупом виробників ґрунтозахисної продукції, коли жменька корпорацій продаватиме все – від техніки до насіння і біопрепаратів.

Яка альтернатива цьому кабальному для фермера сценарію?

Дуже влучно про це висловився на сторінках "Цензора" президент компанії ЯРОС Олександр Чернецький [це не реклама]: "Врожай – це матеріалізована енергія. Джерела енергії: сонце, земля, вода, повітря. Зверніть увагу: серед джерел енергії немає добрив… Подивіться з чого виробляються хімічні добрива – з земельних мінералів і повітря. Те, що міститься в хімічних добривах – все це є у кожного господарника в землі і в повітрі над нею. Потрібно вміти користуватися тим, що вже сплачено орендною платою і податком на землю." І ще: "Стратегічний напрямок – орієнтація не на виручку, а на прибуток з гектара." Коли мовимо про землю, то маємо на увазі, звісно, ґрунти зі здоровим і розмаїтим мікробіомом. Тобто безплатні сонце, земля, повітря і (дощова) вода здатні цілком замінити дорогі товари і послуги постачальників.

Будемо об’єктивні: коли прихильники аграрного статус-кво лякають тим, щоб без їхніх хімікатів нічого не виросте, вони частково мають рацію. Справді, якщо десятиліттями вирощувати монокультури з протруєного насіння на мінеральних добривах і з використанням біоцидів, то різке припинення цього "гастроному" може призвести до стрімкого падіння врожайності (до 50%). Тому що мікроорганізми в такому хімічному ґрунті дуже кволі і малочисельні й не здатні відразу ефективно виконувати свою природну симбіотичну функцію з рослинами. Емпіричним досвідом доведено, що достатньо 3-5 років регенерації, щоби повністю перейти на органічне виробництво з неменшими, а то й більшими врожаями. Якщо боїтеся наразити одразу весь бізнес на ризик, можна здійснити цей перехід поетапно ділянками (по чверті земельного фонду на рік).

Так-так, колорадський жук не зможе поїсти вашу картоплю і цвіль не нападе на вашу пшеницю, бо коли число BRIX у бадиллі чи стеблі перевищує певний рівень, то рослина починає активно виділяти поліфеноли, які захистять її від хвороб і шкідників.

Що це означає на практиці? Якщо земля сильно "заражена" патогенами або "мертва" на корисні мікроорганізми, то кілька років застосування біологічних ремедіантів, інокулянтів чи стимуляторів може бути цілком виправданим заради прискорення процесу переходу. Після відновлення ґрунту від цих препаратів можна повністю відмовитися; на відміну від отрутохімікатів вони не викликають "залежности".

Багата на мікробіоту земля не вимагає зрошення, запобігає ерозії і допомагає сільськогосподарським культурам набагато легше адаптуватися до змін клімату, раптових паводків чи заморозків, затяжних посух.

Що стосується техніки, то її використання слід мінімізувати або повністю виключити, бо регулярне трамбування вельми несприятливо впливає на мікробіологічні і вегетативні процеси.

Вирощування монокультур призводить до суперництва однакових рослин та їхніх прикореневих мікробіомів за доступ до поживних речовин в ґрунтах, що їх ослаблює і робить вразливими до різних несприятливих впливів.

Відтак, опис по-справжньому наукових і здорових мікробіологічних і агротехнічних практик приводить нас до висновку, що фермери оптимально можуть обробляти не більше 100 гектарів на господарство. Їхні найбільші й чи не єдині витрати йтимуть на винайм сезонних робітників для сівби/посадки і збирання врожаю переважно вручну (сапати й підгортати немає потреби). Так, як це, наприклад, роблять українські гастарбайтери на европейських плантаціях яблук, полуниці чи капусти. Ось вам і, принаймні, часткова зайнятість. В країнах ЕС 96% фермерських господарств якраз мають менше 100 гектарів. Аграрні монстри повинні щезнути. Вони нежиттєздатні, часто вимагають державної підтримки, загиджують довкілля і руйнують здоров’я громадян, негативно впливають на зміни клімату. Експортна виручка не може бути мірилом бізнесу, та й вона нині вже нижче плінтуса.

Здорове органічне господарство мало би виглядати як комбінація пермакультури, біодинамічної ферми, полікультурних грядок на основі оптимальної взаємосумісности рослин. Існує безліч успішних призабутих практик наших предків та инших корінних народів: висів і збір на одній площі одночасно декількох злаків з подальшим виробництвом мультизернового борошна й хліба; спільне вирощування кукурудзи, бобових, огіркових та баштанних культур; насаджування багатолітніх або саморозплідних/самонасійних аспарагуса, артишоків, топінамбура, шніту, черемші, руколи…; культивування дволітніх коренеплодів; підсів диких рослин для ліпшого розвитку окультурених і багато інших.

Насіння треба не купляти щороку у трейдерів, а збирати й висівати власне; їхня акліматизація і районізація підвищує врожайність і опірність, бо цими процесами керують не рослини, а оті вищезгадані ендофітні мікроорганізми. Власне сортове насіння – головна запорука продовольчої безпеки і внесок у біорізноманіття.

У ширшому контексті в Україні доцільно пріоритетно розвивати внутрішній продовольчий ринок. Ми не повинні годувати півсвіту низькопробною і низьковартісною хімічною продукцією, яка викликає в людей хронічні захворювання (цукор, зерно, олія); ми повинні вирощувати органічну продукцію передусім для себе, щоби нація була здоровою. Добре здоров’я, сприятливий мікроклімат і чисте довкілля нам дуже знадобляться в наступні десятиліття, які будуть позначені катастрофічними кліматичними явищами і війнами за ресурси. А серед цих ресурсів найбільше цінуватимуться не гроші, промислові вироби чи технології, а чисте повітря, якісна питна вода і здорова їжа.