Зв’язок. Вуздечка для хаосу війни

Щоб почати розмову про звʼязок у війську, просто пригадайте собі власну тривогу, коли хтось із ваших близьких не відповідав на ваш телефонний дзвінок до Великої війни

І як зросла ваша тривога, коли зріс рівень загрози та невизначеності.

А тепер перенесемося на поле бою, де загроза й невизначеність є постійними та природними. Поле бою тепер прозоре через сучасні засоби розвідки, тому спостережні пости чи вогневі позиції мають бути дуже добре замаскованими. Люди не бачать одне одного очима. Але їм важливо знати, хто є поруч і чи він в принципі є. Сам факт звʼязку з людиною найперше означає, що людина є.

Далі боєць має бути впевненим, що його чують. Що він не покинутий. Знати, хто поруч з ним. Що зправа та зліва — свої.

Уявіть, що командир не має звʼязку хоча б з одним спостережним постом на полі бою. Тоді на пункті управління батальйону чи бригади всі починають нервувати — що з людьми. Відправляють розвідку, щоб перевірити. Бо відсутність звʼязку з кимось із бійців для командира є основною ознакою, що в нас щось пішло не так на передньому краю.

Отже, перша функція звʼязку на полі бою схожа на цивільну — знати, що на іншому боці з людьми все гаразд.

Наступна функція також буде зрозуміла цивільній людині - це обмін інформацією. Це вчасна доповідь про стан справ. Наприклад, ви побачили, що щось може нести загрозу — передали інформацію і це дає можливість реагувати. Це також інформація про потреби. Наприклад, ви можете передати запит про потреби у боєкомплекті.