Прихід до влади ліво- та праворадикальних популістів пов’язаний з системною економічною кризою

Останніми тижнями спостерігаю просування думки, що у приході до влади в тих чи інших країнах праворадикальних популістів винні ліво- та лівоцентричні політики. Які, мовляв, своєю міграційною політикою, ставлення до сексуальних чи релігійних менших провокують хвилю незадоволення серед так званого “глибинного народу”.

Хоча та політика протягом декількох десятиліть мала своє, у першу чергу, економічне підґрунтя. І без особливих змін проводилась партіями центристського спрямування, які регулярно мінялись при владі в умовах демократичної системи виборів.

Але прихід до влади право- чи ліворадикалів пов'язаний не з тим, які гасла просували та яку політику проводили їхні попередники при владі, а з системною економічною кризою.

Саме вона породжує запит на популістів радикально лівого чи радикально правого спрямування. І чим глибше така криза, тим більший запит на гасла тих, хто пропонує прості рішення. У “лівих” такими гаслами є націоналізація та збільшення податкового навантаження на бізнес та заможних людей. У “правих” — це, навпаки, зменшення податків на бізнес і багатіїв, пошук винуватих серед євреїв, мігрантів, представників ЛГБТ тощо.

З останніх прикладів — електоральні зміни у Франції, Австрії, США. На підході ми побачимо ти саму тенденцію у ще низці європейських країн.

У той же час кожна системна економічна криза має свою передісторію формування і, як правило, пов'язана не з поточною економічною та гуманітарною політикою, яку проводили ліво- чи правоцентристські попередники, а зі змінами технологічного укладу, що впливає на структуру економічної активності, зайнятості, економічним домінуванням у світі тощо.

При цьому можна з впевненістю сказати, що популісти радикально лівого чи радикально правого спрямування, прийшовши до влади, стають значно поміркованішими у своїх гаслах і, тим більше, діях (наочний один з останніх прикладів — Італія) або доводять ситуацію до ще більших економічних негараздів та політичної дестабілізації у власних країнах та за її межами.

Те, що світ знаходиться в умовах системної економічної кризи — це реальність. Чи вдасться з неї вийти без глобальної геополітичної дестабілізації, аж до ядерної війни, не готовий відповісти. Хоча всі ознаки формування глобальних коаліцій, які хочуть зміни світового економічного та геополітичного правопорядку, якщо потрібно, то із застосуванням військової сили, присутні. Ослабленість, внаслідок глобальної економічної кризи, діючої міжнародної правової системи, цьому сприяє.

Інша справа, не факт, що змін, яких вони хочуть, є кращими для пересічних громадян та народів. Вже не кажучи про мільйони, або навіть десятки чи сотень мільйонів людей, які можуть загинути у разі спроби провести зміну геополітичною устрою у військовий спосіб.