Рішення Трампа про призупинення "зовнішньої допомоги США" - правильне

Близько двох років (2020-2021) я лупав ту скелю, прямо та чітко заявляючи: програма USAID «Кібербезпека критичної інфраструктури України» є профанацією, імітацію та окозамилюванням.
На пальцях та на конкретних прикладах пояснював, що все це виключно заради попилу грошей американських платників податків і ніякої користі українському народу не несе.
Чиновники USAID ніколи не ставили за мету вирішити якісь проблеми України, їхня мета була лише витратити виділені бюджети і написати красиві звіти. Причому вимоги до тих звітів настільки складні, що навколо них виникла самостійна індустрія. А ще я акцентував увагу на тому, що такий підхід несе більше шкоди для України, ніж користі. Чому це так – я пояснив тут

Тому призупинення президентом Трампом будь-яких «програм допомоги» є не просто логічним кроком – це буквально нагальна потреба, і про це знали усі посвячені (хоча майже всі засунули язики глибоко у нутрощі).

У серпні 2020 я навіть написав скаргу до Office of Inspector General стосовно програми USAID «Кібербезпека критичної інфраструктури України».
Яка була потужно проігнорована.
Рівно нуль реакції з американської сторони.
Хоча наслідки таки були - незалежні українські експерти зазнали переслідувань з боку української влади.

Чи вважаю я рішення пана Трампа про призупинення на 90 днів всіх програм зовнішньої допомоги правильним?
Абсолютно.
Поясню на простому прикладі.
Програма USAID «Кібербезпека критичної інфраструктури України» почалася у 2020 і завершилася у 2024. Призначення –забезпечити кібер-стійкість української критичної інфраструктури. Станом на початок повномасштабного вторгнення ця інфраструктура навіть близько не виглядала захищеною і тому миттєво стала жертвою хвилі росіянських кібератак.
Хоча бюджет програми у 38 мільйонів доларів США був витрачений весь до цента, і навіть був розширений після 24/02/2022.

То на що пішли гроші американських платників податків?
Багато на що.
Переважно на потужні круглі столи, незламні тренінги від американських професорів, гігантські виплати людям, які ніколи не чули про кібербезпеку, мутні мутки з ГОшками від міністерства цифрових махінацій та розпил на «кіберакселераторах» з майже нульовою ефективністю.
Я навіть придумав спеціальний термін для цього всього: «юсейдити гроші»

У сухому залишку: на програму було витрачено чотири роки та 38 мільйонів американських доларів, але «кібербезпека критичної інфраструктури України» виявилася такою ж слабкою, як раніше.

Чи потрібно допомагати Україні у сфері кіберзахисту? 
Так, однозначно.
Але така допомога має бути сфокусована на досягненні чітких результатів, зі очевидними наслідками, орієнтованою на суто практичний результат.

Хтось обов’язково спитає: «А що ти сам зробив?»
Доповідаю: особисто я розробив кілька планів, «дорожніх карт» з обрахунками, пропозицій, заснованих саме на цих критеріях. Ось тут лише деякі з них.
Розсилав свої пропозиції півтора десятку міжнародних організацій, у тому числі до корпорації Google, ЄС-вської ENISA, відповідних агенцій Швеції, Фінляндії, Литви та багатьох інших. Викладав публічно та обговорював приватно з різними людьми та організаціями, у тому числі посольствами провідних західних держав.
Спектр наслідків був доволі широкий: від повного нерозуміння до обіцянок «подумати де знайти фінансування».

Але по суті не змінилося рівно нічого, що мене повністю демотивувало.
Тому зробив для себе однозначний висновок: програми західної допомоги у кібер-сфері - це історія виключно про розпили між чиновниками різних країн, і користь для України знаходиться там на останньому місці.
Зрозумівши це – закинув цю тему «до кращих часів».

Чи настали ці часи? Поки складно сказати.
Абсолютно не виключаю, що коли вщухне початкова хвиля політичного хайпу - більшість «програм допомоги» будуть відновлені. Але вже з новими бенефіціарами.

Позитивні зміни у нашій країні повинні робити ми самі, і при цьому не покладати завеликих сподівань на доброго й мудрого західного дядю.
Хочеш зробити щось добре – зроби це сам.
Професійно, чесно, прозоро – якщо хочеш дійсно щось змінити на краще.
І для цього зовсім не обов’язкові шалені західні мільйони.

P.S.: Лінки на усі свої дописи стосовно шкідливості програма USAID «Кібербезпека критичної інфраструктури України»  винесу окремо у коментар, бо їх дуже багато.