Людство перетнуло сім з восьми геосистемних меж (Earth System Boundaries)

У жовтні 2024 року Комісія планетарного здоров’я під патронатом наукового журналу «Ланцет» оприлюднила доповідь «Справедливий світ на безпечній планеті: геосистемні межі, їхній вплив і необхідні трансформації». Безпечний означає не порушувати біофізичну стабільність планети сьогодні і в майбутньому; справедливий означає рівномірно розподілити і забезпечити базові потреби нинішнього і майбутніх поколінь людей та інших істот на Землі. Справедливість за умовчанням означає перерозподіл земних багатств, інакше неможливо забезпечити безпеку навіть для найбагатших через перевантаження і руйнацію геосистем внаслідок безупинного економічного росту.

В документі окреслюються п’ять сфер застосування восьми безпечних і справедливих геосистемних меж: біосфера (функціональна цілісність і природні екосистеми), клімат, цикли поживних речовин (фосфор і азот), прісні води (поверхневі і ґрунтові) та аерозолі. Крім останньої сфери сім попередніх вже перетнуті. Що це означає на практиці?

Стан біосфери визначається її біорізноманіттям, різке скорочення якого веде до втрати фундаментальних екосистемних послуг для людини, зокрема запилення рослин комахами, родючість ґрунтів, природний контроль над шкідниками і захворюваннями. Функціональна цілісність біосфери характеризується як нестабільна, а її повернення до безпечних рівнів передбачає: збільшення фонду недоторканних (заповідних) природних екосистем з нинішніх 45% не вкритої льодом поверхні суходолу до 60%, а також виділення принаймні 20-25% кожного квадратного кілометра території використовуваних людиною урбаністичних або агроценозних екосистем під природні або напівприродні ареали проростання або проживання рослин і тварин. Це забезпечить додаткове поглинання вуглекислого газу з атмосфери в обсягах до 300 Гт (при річних викидах 40 Гт). Звісно, наведені параметри є усередненими, точні пропорції залежать від місцевих особливостей і повинні передбачати пріоритетний захист малозабезпечених верств населення. Прикметно, що автори доповіді не згодні з аргументами про шкоду для сільського господарства від розширення площі заповідних територій, натомість наголошується, що «надмірне споживання нездорової їжі становить вищий ризик для безпеки довкілля, ніж брак продуктивної землі для продовольчої безпеки». Вони вказують, що 3,2 млрд. людей живуть на сильно деградованих землях.

Пригадаємо, що в ЕС наразі за мету ставиться виділення з нинішніх 26% до 30% континенту під заповідні зони до 2030 року, тобто значно менше, ніж навіть сучасний середньосвітовий рівень; і це рішення вже викликало протести фермерів, під’юджуваних хімічними корпораціями.

Згідно наведених у доповіді картографічних даних, в Україні стан функціональної цілісности біосфери дуже поганий, що не дивно з огляду на майже повне знищення історичної екосистеми степу, велику розораність і ерозію ґрунтів через неправильні методи агровиробництва.

Щодо змін клімату, то безпечною геосистемною межею в доповіді вважається глобальне потепління на 1°С, який людство вже давно перетнуло. Все, що вище 1,5°С, якого людство вже теж досягло в 2023 році, викликає безліч серйозних проблем в геометричній прогресії, що ми сьогодні і спостерігаємо. Вже сьогодні екстремальні температури і катастрофічні погодні явища забирають життя мільйонів людей щороку.

Кліматична система відзначається значною інерцією, отже антропогенний вплив сьогодні матиме довгострокові наслідки навіть після його зменшення. Доповідь прогнозує, що вже в наступні 10-20 років суходіл перетвориться з чистого поглинача на чисте джерело викидів парникових газів, що відповідає траєкторії потепління на 4,7°С до кінця століття. І знову ж картографічні дані вказують на Україну як одну з територій потенційно найбільшої втрати вуглецю з ґрунтів за умови business as usual.

Особлива увага приділяється такому відомому кліматичному параметру, як температура вологого термометра, фіксація якої спостерігається все частіше і в різних регіонах, а особливо у великих прибережних містах на низьких широтах. Останні експерименти продемонстрували межу в 30°С при вологості 100% для життя людини (ефект турецької лазні). За таких умов смерть настає протягом 6-8 годин. Відтак, не обов’язково, щоби високі температури трималися довго, для того, щоби становити смертельну небезпеку для популяцій.  

Підвищення рівня світового океану внаслідок танення льоду біля обох полюсів і в льодовиках вже до 2050 року не тільки затопить малі острівні держави, але й серйозно підтопить портові мегаполіси. Китай та Індія втратять чималу частину території з економічними і геополітичними наслідками. По Україні немає окремих даних, але можна передбачити підтоплення південних областей і перспективу перетворення Криму на острів.

Азот і фосфор – це основні макронутрієнти для рослин, а отже виробництва їжі. Їхнє надмірне агротехнічне застосування призводить до суттєвого негативного впливу на здоров’я людей і екосистем через забруднення (евтрофікацію) ґрунтів, ґрунтових вод і питної води.

Джерелами азотного забруднення є сільське господарство (75%), стічні води (23%) і промисловість (2%). В океані ці біогенні елементи спричиняють виникнення гіпоксичних прибережних зон, де відсутнє життя. Крім того, аміачні добрива є джерелом забруднення повітря мікрочастинками РМ2.5. Нітрати і нітрити в їжі викликають метгемоглобінемію в дітей, безпліддя, рак товстого кишківника і захворювання щитовидної залози в дорослих.

Величина допустимого безпечного надлишку азоту, який потрапляє в довкілля, в цій доповіді встановлена на рівні 57 млн.т. на рік, що відповідає рівню 134 млн.т. у фактичному використанні, враховуючи ступінь ефективности використання азоту й азотних сполук в усіх секторах економіки.

Для України поточний азотний перебір складає до 50 кг на гектар на рік.

Джерелами фосфорного забруднення є стічні води (54%), сільське господарство (38%) і промисловість (8%). Насправді перше місце належить агровиробництву, бо фосфор в каналізації є результатом споживання їжі, яка вирощувалася на фосфатних добривах і з застосуванням пестицидних органофосфатів.

На відміну від азоту, надлишки фосфору добре абсорбуються ґрунтовим субстратом минаючи корені, що призводить до частого передозування.

Величина допустимого безпечного надлишку фосфору, який потрапляє в довкілля, встановлена в цій доповіді на рівні 4,5-9 млн.т. на рік, що відповідає рівню 8-17 млн.т. у фактичному використанні, враховуючи ступінь ефективности використання фосфору і його сполук у всіх секторах економіки. 

У південних районах України концентрація фосфору у поверхневих водах з усіх джерел склала понад 500 мг/куб.м., що вважається екстремально небезпечним.

Антропогенні викиди азоту і фосфору в довкілля перевищують вищезазначені умовно безпечні рівні, тобто цю геосистемну межу людство теж перетнуло. Симптоматично, що коли дивитися покраїнові показники, то всюди без винятку 100% популяції вразливі до негативного впливу цих елементів. Іншими словами, цього впливу неможливо уникнути, від нього сховатися або захиститися.

Поверхневі і ґрунтові прісні води зазнають колосального антропогенного впливу через їхнє використання як питної води, в сільському господарстві (70%), гідроенергетиці і промисловості. 30% населення планети не мають стабільного доступу до питної води, 60% не мають каналізації. Дефіцит якісної питної води спричиняє мільйони смертей, особливо серед дітей. Транскордонні угоди про використання ресурсів водних басейнів виконуються незадовільно, особливо з боку контрагентів вище за течією, а боротьба за водні ресурси поміж державами виходить на перший план серед причин конфліктів і війн. Тим часом всередині країн все гарячіші суперечки викликає комодифікація води і приватизація доступу до неї корпораціями, що позбавляє бідні верстви населення права на здоров’я і життя.

Безпечна геосистемна межа для поверхневих вод встановлена на рівні не більше 20% відбору з усіх річок, що складає 7630 куб.км (порівняйте з нинішніми 70%, які йдуть тільки на іригацію полів).

Безпечна геосистемна межа для ґрунтових вод визначена на рівні не більшому, ніж їхнє річне природне поповнення, що на тепер складає 16000 куб.км. На жаль, не існує аналогічних обчислень по країнах, а ще ліпше по річкових басейнах, що було би кращим наочним показником водного забезпечення. Виснаження ґрунтових вод веде до масового пересихання колодязів, в т.ч. в Україні, а також нерідко призводить до провалів і зсувів ґрунтів. 

В доповіді окремо не розглядається придатність до пиття наявних світових запасів прісної води, тобто для повноти картини кількісні показники повинні бути доповнені якісними на основі стандартів ВООЗ.

Картографічні дані показують недостатнє забезпечення України поверхневими і ґрунтовими водами з негативною тенденцією, що не є новиною для Державного агентства водних ресурсів України. Вочевидь, для поліпшення ситуації потрібен не тільки ефективний менеджмент дефіцитних водних ресурсів, але передусім кардинальна зміна методів агровиробництва з переходом на органічне й безплужне сільське господарство, а також жорсткіше регулювання обігу продукції і відходів хімічної і фармацевтичної промисловостей.

Коли ж мовимо про транскордонні впливи, то Україна вже зіткнулася з використанням річкових систем для вчинення терористичних актів через отруєння води, що ставить на порядок денний забезпечення доступу і суверенного контролю Україною верхів’я Дніпра і Дону і їхніх притоків на територіях країн-агресорок.

Аерозолі природні (пил, морська сіль) і антропогенні (сульфати, мікрочастинки підвішеного вуглецю) розглядаються вкупі з газами (озон, монооксид вуглецю, оксиди сірки і азоту) як компоненти забруднення повітря, води і ґрунтів. Попри те, що в глобальному масштабі ця геосистемна межа наразі знаходиться в рамках умовної норми, часті локальні перевищення концентрації аерозолів становлять небезпеку для здоров’я і довкілля, викликаючи смог, кислотні дощі, прискорене танення льодовиків.

Найчастіше ми стикаємося з впливом аерозолів, коли вимірюємо концентрацію суспендованих твердих частинок у повітрі розміром до 10 або 2,5 мікрон (РМ10 і РМ2,5). ВООЗ встановила доволі жорстку норму безпечної концентрації РМ2,5 на рівні до 5 мкг/куб.м, наголошуючи, що 99% населення планети живуть в умовах, де ця концентрація є вищою. Тим часом український застосунок “Екозагроза” або міжнародний моніторинг якості повітря IQAir подають концентрації РМ2,5 до 10-15 мкг/куб.м. ще як «добрі».

Менше з тим, зрозуміло, що в Україні у стані війни забруднення повітря, води і ґрунтів викликають не стільки аерозолі, скільки щоденні наслідки російської війни. Однак є і прямі антропогенні впливи, не пов’язані з війною, наприклад регулярне погіршення якости повітря в Києві через займання довколишніх торф’яників, які, у свою чергу, горять через їхнє навмисне осушення в агротехнічних, урбаністичних або транспортних цілях. 

Проаналізований перелік сфер застосування геосистемних меж не є вичерпним. Все більшу увагу і тривогу привертають т. зв. нові речовини (novel entities), тобто синтезовані субстанції на кшталт (мікро)пластику, антибіотиків (в т.ч. пестицидів), різноманітних хімічних забрудників, а також такі продукти антропогенної діяльности як радіоактивні відходи або важкі метали. В доповіді робиться висновок, що, з огляду на масовість виробництва таких субстанцій і масове забруднення ними довкілля, ця геоситемна межа теж уже може вважатися перетнутою.

В доповіді наводяться конкретні пропозиції, як здійснити докорінну трансформацію економічних систем, споживання, технологій і врядування, щоби повернути світ у безпечний «коридор» геосистемних меж. Особлива увага приділяється негативній ролі великого бізнесу (100 корпорацій світу дають 71% всіх викидів СО2) та великим містам і агломераціям (високо урбанізовані території завдають найбільшої шкоди і нездатні до самозабезпечення і самообмежень).

У прикінцевих висновках автори наукової доповіді, яких аж ніяк не можна запідозрити в прихильності до комуністичної ідеології, висловлюють колективну думку, що головними винуватцями перетину людством біосферних геосистемних меж є змова або підкуп урядів крупним національним і транснаціональним бізнесом на шкоду решті населення і довкілля. Причому ситуація однаково погана як у т. зв. демократіях, так і автократіях, оскільки і корпоративний екстрактивний капіталізм неоліберальних західних суспільств, і державно-мафіозний капіталізм тоталітарних систем на кшталт росії чи китаю однаково вимірюють прогрес виключно в сухих макроекономічних термінах і розглядають природні і трудові ресурси виключно як джерело надприбутків і особистого збагачення. Досягти безпечних рівнів геосистемних меж неможливо без вирішення проблеми економічної несправедливости поміж країнами і соціальної поляризації всередині країн.

Підсумовуючи огляд цієї доповіді, варто акцентувати увагу, що всі ці вкрай тривожні явища і тренди спричинені в тому числі зеленою трансформацією, бо насправді вона є не трансформацією, а доповненням до індустрії викопних джерел; створення нової інфраструктури дає колосальні додаткові викиди парникових газів. Якщо все буде йти по нинішній траєкторії, то на той далекий момент, коли людство нарешті стане умовно вуглецево нейтральним, якщо це взагалі реально, ми перетнемо стільки біосферних точок неповернення, що життя на Землі стане просто нестерпним. Поширений жарт серед науковців: людина стане найбільш поінформованим і найбільш прогресивним вимерлим видом.

Як не парадоксально, для людства набагато безпечніше було би взагалі не починати зелений перехід, а натомість свідомо і планово скоротити планетарний ВВП на 80% і розподілити решту 20% порівну між всіма мешканцями, досягши рівня економічної достатности і соціальної справедливости. Але ми знаємо, що це політично неможливо, тому крах всіх систем все одно станеться, тільки набагато швидше і дуже трагічно.

Джерело:

https://www.thelancet.com/action/showPdf?pii=S2542-5196%2824%2900042-1

Олександр Александрович, посол з особливих доручень МЗС України

з вивчення міжнародного досвіду трансформації економіки