Стан водних ресурсів Европи є незадовільним. Що робити?

Европейське агентство з охорони довкілля (European Environment Agency) оприлюднило доповідь «Стан водних ресурсів Европи 2024». Доповідь ґрунтується на даних країн-членів ЕЕА, до яких належать 27 країн ЕС, 4 країни ЕАВТ і Туреччина. Реально подали свої дані 19 країн ЕС і Норвегія.

Водний стрес фіксується на 20% території Европи і зачіпає 30% її населення, і ця тенденція буде тільки загострюватися. 

Згідно Водної рамкової директиви ЕС, всі поверхневі і ґрунтові води ЕС мали отримати добрий статус до 2015 року. Але станом на 2021 рік, тільки 37% поверхневих вод отримали добрий екологічний статус і 29% - добрий хімічний статус; 91% ґрунтових вод отримали добрий кількісний статус і 77% - добрий хімічний статус.

До негативних впливів на поверхневі води належать: атмосферні опади і атмосферна дифузія, особливо забруднення ртуттю як побічним продуктом спалювання енергетичного вугілля (52%), гідроморфологічні зміни природних характеристик водойм внаслідок будівництва гідротехнічних споруд (51%), забруднення від сільськогосподарської діяльности (29%), точкове забруднення, зокрема стічними водами (13%), прямий забір води (8%). До негативних впливів на ґрунтові води належать: дифузні забруднення (34%), особливо від сільськогосподарської діяльности (32%), прямий забір води для забезпечення населення, енергетики і промисловости (18%).

Національні звіти країн-членів свідчать, що найбільший негативний вплив як на поверхневі, так і ґрунтові води має інтенсивне використання добрив і пестицидів в агровиробництві. Сільське господарство є також найбільшим споживачем води в Европі (59%).

Крім того, джерелом істотного хімічного забруднення вод є бромовані сповільнювачі горіння (антипірени), які масово застосовуються для обробки пластику, пінопласту, дерева, текстилю і в електронних виробах для запобігання пожежі. Не відстають від них за шкідливістю і полі- та перфторалкільні речовини («вічні хімікати»), хоча конкретні рівні забруднення ними в европейських акваторіях не були предметом цієї доповіді.

Поганий стан водних ресурсів впливає і на функціонування водних екосистем. 83-89% річок, озер і боліт Европи мають незадовільний стан консервації і дуже бідне біорозмаїття. 

Кліматичні зміни є додатковим фактором стресу водних ресурсів, мультиплікатором негативних впливів з інших джерел. Причому европейцям доводиться боротися одночасно з двома протилежними явищами: дефіцитом технічної прісної і якісної питної води з одного боку і катастрофічними повенями та паводками з другого.

Дефіцит або надлишок води, тобто посуха і повені мають і конкретні фінансові наслідки, які тепер обчислюються в десятках мільярдів євро; і ці витрати щороку будуть тільки зростати.

Незадовільний стан водної безпеки впливає на соціальні зв’язки і стабільність у суспільствах, може створювати ризики для критичної інфраструктури і загрожує внутрішній цілісності ЕС.

На додаток до неухильного виконання Водної рамкової директиви і Директиви про збереження природних оселищ і дикої фауни та флори в доповіді великі сподівання покладаються на впровадження Закону про відновлення природи (EU Nature Restoration Law), покликаного в тому числі сприяти і поліпшенню стану водних ресурсів.

Доповідь ЕЕА в ідеалі мала би стати основою для очікуваної розробки Стратегії водостійкості ЕС (EU Water Resilience Strategy), а також Аналізу управління річковими басейнами Европейської Комісії.

Ця та інші корисні доповіді ЕЕА не охоплюють територію України. На жаль, ми досі не оформили членство України в Агентстві. Для цього необхідне офіційне звернення уповноваженого державного органу, яким є Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів, до Европейської комісії (DG Environment), передане дипломатичними каналами. Сподіваємося, це буде зроблено найближчим часом.

Під час презентації доповіді EEA цікаво було спостерігати суперечку представників Агентства з заступницею директора Генерального директорату ЄК з питань довкілля Веронікою Манфреді (Veronica Manfredi, DG Environment).

Її увагу звертали на те, що структури ЕС у своїй реальній політиці нерідко ігнорують або йдуть супроти експертних рекомендацій Агентства та інших дорадчих органів ЄС. Зокрема це стосується призупинення виконання рішень про зменшення застосування мінеральних добрив і пестицидів в сільському господарстві під тиском фермерів і хімічних компаній, або підтримки спорудження нових парків ВДЕ із застосуванням винятків з Водної рамкової директиви ЄС і Директиви про збереження природних оселищ і дикої фауни та флори.

У світлі вищезазначеного для України як кандидата на членство в Европейському Союзі важливо відслідковувати роботу всіх дорадчих науково-експертних органів ЕС в різних сферах, зіставляючи їхні висновки й рекомендації з тим, що реально ухвалюється офіційними органами ЕС. Це допоможе нам в нашому переговорному процесі з ЕС в плані пошуку взаємно прийнятних рішень без шкоди для національних інтересів України.

Інший важливий висновок полягає в тому, що в Україні недоцільно надмірно розвивати ті галузі економіки, які вимагають великої кількости технічної прісної води (АЕС, металургія, виробництво напівпровідників та акумуляторних батарей, виробництво водню електролізом, гірничорудна промисловість тощо). Невиправдано велика кількість споживання прісної води сільським господарством напряму пов’язана з використанням мінеральних добрив і отрутохімікатів; перехід на органічне і безплужне агровиробництво забезпечить велику економію водних ресурсів. Неминуче зростання дефіциту води означає також, що гідроенергетика вже досягла свого піку і в майбутньому її роль буде тільки спадати.

Нарешті, варто зауважити, що прагнення досягати компромісів між різними секторами управлінських рішень часто бувають неефективні, тому що рішення, пов’язані з об’єктивними законами природи, прирівнюються за вагою до рішень, пов’язаних із суб’єктивною економічною діяльністю. Наприклад, неможливо примирити між собою економічне бажання фермерів продовжувати використовувати отрутохімікати з прагненням поліпшити екологічний стан і якість ґрунтів, поверхневих і ґрунтових вод. Неможливо узгодити між собою масштабування ВДЕ на суходолі і в морі і надійний захист наземних, прісноводних і морських екосистем біорізноманіття. Неможливо знайти компроміс між невпинним зростанням температур на планеті через зростання викидів парникових газів і сотнями нових планів розробки надр і спорудження енергетичної інфраструктури в рамках політики зеленої трансформації, реалізація яких вимагає активного використання викопних джерел енергії. Або одне, або друге. Пошук компромісів означає, що не буде нормально і достатньо ні одного, ні другого.

Відтак, плани майбутнього розвитку України вимагають чіткого ранжування пріоритетів, де на першому місці мусять бути екологія, здоров’я і продовольча безпека, яким мусять підпорядковуватися всі інші напрями без жодних компромісів. (Тимчасовий виняток становить воєнна сфера, яку чіпати наразі не можна.)

Джерела:

file:///C:/Users/oleksandr.aleksandro/Downloads/TH-AL-24-008-EN-N_State_of_Water_FINAL%20(1).pdf

https://www.youtube.com/watch?v=FiBiYTP4h00 

Олександр Александрович, посол з особливих доручень МЗС України

з вивчення міжнародного досвіду трансформації економіки