Мені зовсім не жаль ФПУ. Криза профспілкового руху.

Повільно, але українські профспілки дійшли до тієї точки, за якою починається їх повна дискредитація та повний ігнор, з боку владних інституцій та тих, хто наближений до ОП. Дійшло до того, що 23 травня 2025 ділки здійснили спробу банально викинути ФПУ з Будинку профспілок. І це цілком закономірно

Знаю про що говорю, бо значну частину свого життя захищав трудові права шахтарів, бувши одним з керівником Луганської обласної конфедерації профспілок та очолюючи незалежну профспілку м. Довжанська, а у 2011 році мене обрали головою неформального Всеукраїнського страйкому. Історі падіння ФПУ почалась, з кінця 90-х і початку 2000-х, коли ФПУ стали відкрито загравати з політиками. Тоді лідерів профспілок почали просовувати до парламенту. Від шахтарі у 2002 році там раптом опинилися Турманов з Волинцем, були й представники з інших галузей.

Але ж, за все потрібно платити. Дуже скоро нардепи з профспілок почали відпрацьовувати своє місце в Раді. Вони голосували за антинародні закони, на користь міцніючим олігархам принижували маленькі незалежні профспілкові організації, які не давали спокою «капітанам економіки» на кшталт Ахметова і йому подібним, які знищували цілі промислові галузі.

Саме ФПУ проковтнула ініціативу від кримінальних кланів щодо змін трудового законодавства, які остаточно позбавили прав найманих працівників, а профспілок значної частини повноважень. Результат на поверхні – ніхто тепер не може поскаржитися на роботодавця, бо він завжди правий. Тому українці часто працюють по 11-14 годин з одним вихідним, отримуючи одну ставку. Тому, всі санаторії, які належали українським профспілкам, за згодою і благословенням ФПУ були злочинно приватизовані. А в той час боси з профспілок ставали важними та заможними, бо вірою і правдою служили злочинцям.

Тепер, коли корупція, несправедливість та беззаконня захлиснули країну з головою, настала черга і ФПУ. Бандити, які в обнімку ходять з ОП постукали і в їх двері, а після цього зробили спробу зухвало дати їм пінка.

Мені не жаль ФПУ, бо все те погане, що ми з вами сьогодні бачимо: броня для політиків, можновладців та їх родичів з друзями, тотальна корупція, пенсії яких не вистачає на комуналку і багато ще чого – це є результат безпринципності, алчності та готовності ФПУ завжди бути лояльної до будь-якої влади, торгуючи інтересами трудящих.

Спроба рейдерів захопити Будинок профспілок – це перший дзвоник, це болюче нагадування ФПУ, що пора вже ставати справжніми профспілками. Пора прокидатися і нарешті вже зрозуміти, що часи незаслуженого блаженства закінчилися.

Якщо профспілки національного рівня бажають повернутися у стрій, то їм вже давно пора братися за булижнік, як за зброю пролетаріату - і це не метафора. Перше, що потрібно зробити прямо зараз - це солідарно виступити на захист трудових прав громадян, вимагаючи негайно змінити, а краще прийняття в новій редакції Трудовий Кодекс, де б не роботодавець диктував умови життя пересічним, а пересічні диктували умови роботодавцю. Оскільки це наше життя, воно одне і ніякий пан не має права перетворювати його на пекло, тому що у нього друзі в ОП, а деякі лідери ФПУ торгують совістю.

Потрібна глибинна реформа профспілкового руху України. Насправді профспілки – це потужніша сила, яка перешибе будь-які політичні проєкти. Сила, яка може підняти народ не за партійні гасла чи химерні ідеї, а за право мати гідні умови праці, гідну зарплату та гарантовану соціальну захищеність.

Якщо ФПУ продовжить загравати з владою та решалами від влади, то профспілковий рух в Україні скоро зникне, як явище.