12312 відвідувачів онлайн
715 4
Редакція Цензор.НЕТ може не поділяти позицію авторів. Відповідальність за матеріали в розділі "Блоги" несуть автори текстів.

Труба, яка вирішила всіх перемогти

Труба, яка вирішила всіх перемогти

Історичний центр міста. Площа Ринок, 37. Пам’ятка архітектури національного значення. Частина світової спадщини ЮНЕСКО. Двір Ґросварієвської кам’яниці, де століттями мешканці споглядали на дзвіницю Вірменського собору та силуети середньовічного Львова. Так було за німців, австрійців, поляків, в радянську добу. Усі приходили і йшли. А кам’яниця залишалася, аж поки не прийшла вона – вентиляційна труба. Як сталева змія, що повилася історичним фасадом, нависла над головами мешканців і затягнула в петлю закон, пам’ять і здоровий глузд.

Спершу зруйнували флігель XVII століття. Потім поставили безлику коробку, щоб розширити приватизовані площі. А далі встановили вентиляційну шахту діаметром 70 см, яка повзла попід вікнами мешканців, принижуючи їх так само, як і ціле місто. Без дозволів. Без погоджень. Без проєктів. Від цієї труби до кабінету міського голови якихось 60 метрів. Але, здається, це та відстань, яку не здолати ні закону, ні совісті.

Ще у липні минулого року до мене почали активно звертатися мешканці вищезгаданого будинку, в дворі якого і з'явилася горе-труба. Попри реформу децентралізації та передачу повноважень на місця, львів'янам, на жаль, так і не вдалося достукатися до місцевого самоврядування, аби на місцевому рівні її демонтувати.

Звісно, тоді ж я, як народна депутатка, звернулась до Мінкульту, Львівської ОВА, міської ради, поліції. Спочатку від декого були відписки, а згодом після повторних звернень всі дружно визнали, що труба встановлена незаконно. Ну а далі в кращих традиціях почали перекидати відповідальність щодо того, хто ж має її знести. Як результат, труба вже рік як стоїть наче пам’ятник байдужості.

І ось лише зараз через розголос цієї історії, якого досягла опублікувавши відповідний допис в соцмережах, до мене звернувся керуючий справами виконкому Львова Євген Бойко і тепер ми спільно готуємо відповідне звернення до Мінкульту, щоб той подав до суду. За це пану Євгену щиро дякую. 

Своєю чергою, днями до мешканців будинку, які вже рік змушені “милуватися” незаконною трубою у дворі, звернулися з пропозицією демоткажу представники ТОВ “Дейлор Консалт”, які її поставили. Це похвально, і ми продовжуємо очікувати конкретний результат. 

Та хочу звернути увагу, що паралельно з практичними кроками вирішення ситуації, у публічній площині Міська рада Львова дорікнула, мовляв, я, очолюючи Комітет у назві якого є слово “містобудування”, мала б подбати за пам’ятку у Львові. Але є нюанс: розгляд подібних питань, які стосуються захисту культурної спадщини, не віднесено до предмету відання  комітету, який я очолюю. Профільним комітетом ВРУ у цих питаннях є Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики. Водночас нагадаю, що Комітети ВРУ не можуть видавати приписи та притягати до відповідальності, адже це повноваження уповноважених органів охорони культурної спадщини. 

Своєю чергою, як я вже писала раніше, направляла звернення як до місцевої влади, так і до МКСК – тобто в обидві інстанції. І попри те, що це пам’ятка місцевого значення і видача приписів віднесена до повноважень МКСК, нагадаю, що законодавством передбачено , що саме місцеві органи можуть виявляти та повідомляти про такі порушення. І це логічно, бо центральний орган не завжди може встигати контролювати те, що відбувається по всій території України, а місцеві органи завжди знають що відбувається у них на території. 

Саме тому і є такі законодавчі норми, які підтверджують, що і місцева влада навіть щодо пам’ятки національного значення мала вживати заходи та реагувати. Тепер предметніше. Так, відповідно до статті 6 закону України «Про охорону культурної спадщини»,  до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить:

-  здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини (п.1 ч.1 ст. 6)

- забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження – також безвідносно до статусу пам’ятки; (п. 6 ч.1 ст.6)

- інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини  (тобто МКСК) про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам'яток, що знаходяться на їх території (п.22 ч. 1 ст. 6)

Аналогічні повноваження є і в виконавчого органу міської ради (ч.2 ст. 6). Зокрема мова про:

- забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; (п.1, ч.2, ст.6). 

- забезпечення захисту об'єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; (п.5, ч.2, ст.6). 

- організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини; - безвідносно до нац чи місцевого значення пам’яток ; (п.6, ч.2, ст.6) 

- інформування органів охорони культурної спадщини вищого рівня про пошкодження, руйнування, загрозу або можливу загрозу пошкодження, руйнування пам'яток, що знаходяться на їх території; (п.18, ч.2, ст.6).

Тому моє звернення і було направлено в усі інстанції, щоб кожен на своєму рівні прореагував відповідно до своїх повноважень.

Сподіваюся, мені вдалося пояснити, чому народний депутат, на відміну від місцевої влади, не має такого широкого спектру можливостей, щоб захищати пам’ятки. Втім, це не означає, що я склала руки. На своєму рівні продовжую використовувати всі доступні мені важелі.

Мені б дуже не хотілося, щоб ця історія стала прикладом як майстерно можна переводити стрілки чи сперечатися. Нехай би ця публічна увага до понівеченої пам’ятки архітектури національного значення принесла реальний результат у вигляді знесення скандальної труби. 

Бо, справа ж насправді не в трубі, а в тому, що хтось вирішив, що в самому серці Львова можна нівелювати історію, закони і права громади. І це не історія про двір, а про країну, яка щодня воює за своє майбутнє, але вперто не здатна захистити навіть своє минуле. Бо якщо можна тут, то можна скрізь. Бо якщо у Львові може перемогти труба, хто завтра переможе у твоєму місті?

Коментувати
Сортувати:
Відпливла від реальності...що вони вживають
показати весь коментар
22.07.2025 18:17 Відповісти
Яка цікава пані!
На фронті мацковити захоплюють нові села, йде тотальне нищення інфраструктури прифронтових міст, йде бусефікація та як слідство - масове СЗЧ, тотальне мародерство бюджета та західної допомоги , погром НАБУ та САП ... а пані депутатка від "слуг війни" тільки
вентиляційну трубу побачила!

Ставлю пані депутатці ЛАЙК!

Бо пані написала ПОТУЖНО, НЕЗЛАМНО, КВАРТАЛЬНО!
показати весь коментар
22.07.2025 15:40 Відповісти
Ці багатії просто не вважають нас за людей.
показати весь коментар
23.07.2025 05:28 Відповісти
Така кам'яниця - зручне місце сховатись під час великої чистки. Актуально сьогодні для Шуляк.
показати весь коментар
22.07.2025 15:45 Відповісти