Китай показав концепт безпілотного винищувача-невидимки

Неназваний безпілотник розміром із винищувач, представлений на параді в Пекіні, свідчить про суттєвий прогрес Китаю в розвитку бойових дронів. Конструкція — безхвоста, зі стелс-ознаками та ймовірними надзвуковими можливостями — вказує на спробу створити повноцінний безпілотний винищувач. За габаритами апарат співставний із винищувачем J-10, що підкреслює його масштаб та потенційну бойову роль.

Зовнішній вигляд дрона залишає простір для дискусій: він може бути як готовим до польотів прототипом, так і надзвичайно реалістичним макетом. Попри відсутність офіційного індексу, з’явилися повідомлення про робочу назву Unmanned Air Superiority Fighter («Безпілотний винищувач для завоювання переваги в повітрі»). У західних аналітичних колах його вже умовно класифікують як Type B, що спрощує ідентифікацію серед інших китайських програм у сфері дронів.

Неприхована міць

Нагадаю, безпілотник Type B був уперше представлений 3 вересня під час параду з нагоди 80-ї річниці перемоги Китаю над Японією у Другій світовій війні. Його транспортували на кузові вантажівки серед інших нових безпілотних платформ. На відміну від більшості апаратів, які раніше з’являлися лише на супутникових знімках або були приховані під брезентом під час репетицій, Type B показали відкрито, без маскування. За своїми розмірами він суттєво перевищує інші продемонстровані моделі, що свідчить про його іншу концептуальну нішу — не розвідувальну чи допоміжну, а саме бойову.

Загалом на параді було представлено щонайменше п’ять нових конструкцій дронів, які західні аналітики вже порівняли з програмою Collaborative Combat Aircraft (CCA) ВПС США. Однак Type B виокремлюється серед них: він має характеристики, властиві високопродуктивним ударним безпілотним винищувачам (UCAV) — класу, який у США офіційно не розробляється в не секретній площині. Це дає підстави вважати, що Китай намагається створити власний аналог наступного покоління бойової авіації з безпілотною архітектурою.

Аеродинамічні рішення дрона підтверджують цю гіпотезу. Він має безхвосту схему з модифікованим дельтаподібним крилом ромбоподібної форми та великими керуючими поверхнями на задній кромці. Характерний виступ носової частини переходить у бічні повітрозабірники DSI з нахилом уперед, інтегровані без використання диверторів. Така конфігурація, аналогічна до сучасних пілотованих винищувачів, вказує на надзвукові можливості.

Повітрозабірники ведуть до одного двигуна з форсажною камерою. Сопло зі змінною геометрією, виконане у зубчастій стелс-конфігурації, нагадує рішення, застосовані на F-35 та новітніх китайських літаках. Додатково це підкреслюють загострені продовження задньої кромки крила по обидва боки сопла. Така увага до зменшення радіолокаційної та теплової помітності свідчить про прагнення поєднати високу маневровість, надзвуковий політ і малопомітність, що фактично робить Type B першим кандидатом на роль повноцінного безпілотного винищувача в арсеналі Китаю.

Type B, з огляду на його архітектуру, найімовірніше здатний до надзвукових польотів і має значну дальність дії. Це пояснюється поєднанням аеродинамічно ефективної безхвостої схеми та відсутністю обмежень, пов’язаних із розміщенням пілота й систем життєзабезпечення екіпажу. Таким чином, Китай може отримати платформу, яка поєднує у собі швидкість, автономність і стратегічну глибину дій.

Другим критичним параметром є низька радіолокаційна помітність. Відкрите кругле сопло двигуна справді знижує ефективність стелс-характеристик у задній проєкції, але це типовий компроміс для винищувачів-невидимок між продуктивністю, складністю, масою та доступністю технологій. Зубчастий дизайн сопла частково зменшує радіолокаційну сигнатуру у певних діапазонах. Не виключено, що нинішній варіант — це проміжна конфігурація, тоді як у майбутньому може з’явитися двовимірне сопло зі змінним вектором тяги, яке забезпечить як підвищену малопомітність, так і маневровість.

Ще одним індикатором належності до класу UCAV є великі внутрішні відсіки для озброєння, виявлені під фюзеляжем. Це дозволяє розміщувати ракети та бомби всередині корпусу без порушення стелс-профілю. Таким чином, Type B може виконувати завдання з прориву ППО або ведення повітряного бою, залишаючись малопомітним.

На відміну від багатьох безпілотників розвідувального призначення, Type B має також помітний електрооптичний сенсор, розташований у носовій частині ("підборідді"). За конфігурацією він нагадує EOTS (Electro-Optical Targeting System) винищувача F-35, що забезпечує виявлення, супровід і наведення цілей. Подібні системи інтегровані й на китайських стелс-винищувачах J-20 та J-35. Це вказує, що дрон спроєктований не лише для ударних завдань, а й для ролі повітряного винищувача з елементами багатофункціональності — тобто він здатний як атакувати наземні цілі, так і боротися за панування в небі.

У сукупності ці характеристики дозволяють розглядати Type B як спробу Китаю створити перший повноцінний безпілотний стелс-винищувач, що поєднує в собі дальність стратегічного бомбардувальника, маневровість винищувача та низьку помітність ударного дрона.

Майже менший брат - БПЛА Type A

Поряд із Type B, Китай представив ще один безпілотник — Type A, який загалом схожий за концепцією, але має компактніші розміри та дещо іншу конфігурацію. Як і більший аналог, він виконаний за безхвостою схемою, однак відрізняється лямбдаподібним крилом і повітрозабірниками у формі «каретки». На відміну від Type B, апарат не оснащений носовим обтічником електрооптичної системи цілевказування (EOTS), але, ймовірно, має подібну однотурбовентиляторну силову установку. Візуально він виглядає стрункішим, з менш масивною носовою частиною, що може вказувати на інший баланс між дальністю, корисним навантаженням і стелс-характеристиками.

Варто наголосити, що реальний статус обох апаратів — невизначений. Хоча їхня поява на параді справила враження готових до польотів літальних апаратів, не можна виключати, що вони залишаються демонстраційними зразками або дослідними макетами. Деталізація конструкцій, включно з відкритою технічною панеллю на Type A, свідчить про високий рівень опрацювання, проте історія китайських військових парадів показує, що демонстрація макетів є звичайною практикою. Водночас, чимало показаних раніше «макетів» згодом перетворювалися на серійні зразки, що дає підстави розглядати і Type A, і Type B як елементи реальної програми розвитку бойових безпілотників.

Китай прагне створити автономні винищувачі?

Звертає на себе увагу, що обидва апарати були позначені серійними номерами, які, за офіційною системою, прив’язані до бойових підрозділів ВПС НВАК. Це створює враження їхньої належності до реальної структури, хоча доказів фактичної експлуатації чи бойових випробувань поки немає.

У стратегічному вимірі різниця між цими апаратами і концепціями Collaborative Combat Aircraft (CCA) у США є принциповою. CCA орієнтовані на «бойову масу» — відносно доступні, численні платформи, здатні працювати у складі з пілотованими літаками, але з обмеженими характеристиками. Натомість китайські Type A і особливо Type B демонструють прагнення до створення високопродуктивних автономних винищувачів, де пріоритет відданий швидкості, дальності та стелс-параметрам, а не здешевленню чи масовості. Це може означати, що Китай бачить майбутнє повітряної війни не лише у «вірних напарниках», а й у повноцінних безпілотних бойових платформах.

Додатковим підтвердженням амбіцій є китайська програма GJ-11, стелс-БПЛА за схемою «літаюче крило», що вже проходить випробування й адаптацію для авіаносних операцій. У цьому контексті Type A та Type B можна розглядати як наступний рівень — не просто ударні дрони, а потенційні безпілотні аналоги винищувачів нового покоління.

Найбільш дискусійним залишається питання автономності. Чи стануть ці апарати «вірними напарниками» для пілотованих J-20 чи J-35, чи отримають повну свободу дій із наземним контролем — поки невідомо. Проте показово, що на відміну від США, де триває активна дискусія про етичність та контроль «смертельних автономних рішень», Китай демонструє готовність рухатися в цьому напрямку набагато швидше. Це свідчить не лише про технологічні, а й про доктринальні відмінності, які можуть радикально змінити баланс у майбутніх повітряних конфліктах.