Останній шанс для президента

Сьогодні 7 років владі Зеленського. Складно вже навіть уявити, що колись були інші часи, тому що страшна війна змінила політичний ландшафт України так само як змінюється фронтова смуга після запеклих боїв.

Сім років тому я вітав зміну влади, хоча сам не голосував на виборах президента, тому що вважаю інститут президентської влади штучним, шкідливим для України. 

В 2019 році я навіть намагався виставити свою кандидатуру на виборах тільки для того, щоб отримавши цю царську владу знищити її.

Я вітав прихід Зеленського як зміну влади, маючи великі застереження не тільки проти влади президента, а й проти другого терміну, якій несе в собі ризики автократії і диктатури.

Чому виборці в 2019 проголосували за Зеленського - тому що в такій спосіб вони голосували проти Порошенко.  А чому голосували проти Порошенко - в першу чергу тому, що він не витягнув завищені очікування суспільства після Майдану.

Великий вплив на результати виборів 2019 року мав серіал «Слуга народу». Люди в ньому побачили президента, про якого мріяли - чесний, відкритий, креативний, молодий, свій.

С часом багато хто пошкодував про свій вибір. І це сталося ще до війни, коли влада Зеленського виявилося такою саме кумовською, корумпованою, зверхньою, закритою від суспільства. На відміну від серіалу, Вова не їздив на велосипеді.

Війна дала владі Зеленського другий шанс. Не дивлячись на заперечення можливості війни, на погану підготовку, яка стала причиною трагічних подій на початку вторгнення, нація обʼєдналася навколо президента, якій став прапором нашого спротиву. Забули навіть «шашлики на травневі», почали з нуля.

Я сам тоді, як і більшість активних членів суспільства, приборкав критику влади, вимкнув режим внутрішньої цензури, і намагався всіма силами підтримувати Володимира Олександровича як головнокомандувача і людину, яка кинула виклик путіну.

Ми воювали, влада робила свою роботу. Можна було не погоджуватися з деякими кадровими рішеннями, з тим, як повільно розгортається війна дронів, як жахливо проводиться мобілізація, з тим, що десь там знову крадуть під час війни, але в цілому, здавалося, влада виконує свою функцію. 

Проте, згодом зʼясувалося що війна стала джерелом нечуваного збагачення для найближчого кола президента. Що поки ми воювали, в той час, коли гинули сотні тисяч людей і руйнувалася Україна, найближче оточення, соратники, партнери і друзі багатіли на крові. 

Чесно кажучи, я не розумію, як президент вийде з цієї ситуації. В серіалі «Слуга народу» не має ліків від жадібності і політичного самогубства. 

Мудрість української нації не дозволить ворогу розхитати ситуацію всередині країни. В мирний час Зеленського вже змусили б піти, тому що він, щонайменше, відповідальний за своїх друзів. Під час війни ми тримаємо стрій. 

Хочеться вірити, що Володимир Олександрович обере правильний, законний, чесний шлях задля збереження демократичної, вільний України і перемоги у війні.

Президенту зараз конче бракує чесності, відкритості, справедливості в його словах і діях. Суспільство цього вкрай потребує.

І це може бути останній шанс Зеленського, щоб залишитися в історії гідним президентом України.

Користуючись нагодою звертаюсь до Володимира Олександровича: припинить репресії проти мене, моєї родини, моїх товаришів; дайте нам можливість далі займатися безпілотними справами і нищити ворогів. 

Залиште добрий слід в історії.