Яке членство в ЄС пропонує Україні Мерц?

Лист Мерца до керівництва ЄС, опублікований сьогодні у виданні Politico, можна сприймати дуже по-різному. На перший погляд це – суцільна "зрада" та чергова спроба залишити нас на невизначений час у передпокої Євросоюзу. Навіть мені він передовсім нагадав анекдоти ще часів Кучми.

Але… це саме той випадок, коли варто вийти із звиклої парадигми мислення та трохи зануритися у деталі пропозиції, яка звичайно не таке вже й "дорогезне хутро", але точно краще ніж попередній варіант французько-німецької пропозиції, яку цитувало FT два тижні тому.

Причина появи такого формату – очевидна, Мерц говорить про неї прямо: процес вступу до блоку затяжний та ускладнений політичними нюансами ратифікації окремих країн членів. А часу відкладати (іронічно, що про це зараз пише саме Німеччина), мовляв, уже немає, потрібен бодай якийсь крок уперед. І з цим неможливо не погодитися, подальше прогальмовування україно-європейських стосунків награватиме лише одній стороні – Росії.

Отже, про що зараз насправді йдеться:

• - по-перше, запропонований Німеччиною формат асоційованого членства в ЄС для України, а заразом і Західних Балкан із Молдовою, який Мерц називає "новим імпульсом" дає нам можливість отримати повноправну участь у внутрішньому ринку ЄС, тобто торгувати без тарифів та квот;
• - по-друге, – ми зможемо опосередковано брати участь у внутрішній політиці блоку, зокрема отримаємо і право голосу на зустрічах Ради ЄС і Євроради, а також долучимося (хоч і без права голосу) до роботи Єврокомісії та Європарламенту;
• - по-третє, Україну поступово інтегруватимуть у бюджет ЄС та нададуть певні безпекові гарантії від статті 42.7 Договорів ЄС про взаємну допомогу і оборону.

У пропозиції Мерца для нас наразі бракує ключового кроку: підписання договору про вступ до ЄС, в очікуванні ратифікації якого і може діяти запропонований ним формат "асоційованого членства". І говорити зараз варто було б про те, як нам цього досягти. Бо, крім бажання України, для такого сценарію доведеться докласти реальні результати роботи уряду та парламенту по ухваленню законодавства та його впровадження.